ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
16 жовтня 2015 року № 826/22278/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів: Іщука І.О., Шулежка В.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомВідкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго»
до Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України
провизнання протиправною та скасування постанови від 25.08.2015р.,
Відкрите акціонерне товариство «Тернопільобленерго» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач) про:
- визнання протиправною та скасування постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України від 25.08.2015р. про відкриття виконавчого провадження №48544351 щодо стягнення з ВАТ «Тернопільобленерго» виконавчого збору у розмірі 9 327 249,43грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова прийнята неправомірно.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, заперечень проти позову до суду не надав.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання представників відповідача, суд прийшов до переконання про можливість розгляду справи в подальшому в порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
25 серпня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №48544351 з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору №13536536 виданої 28.05.2015р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. у розмірі 9 327 249,43грн.
Вказаною постановою від 25.08.2015р. зобов'язано боржника самостійно виконати рішення у термін до 31.08.2015р. включно.
Незгода позивача з вказаною постановою, обумовила його вернутись до суду з даним адміністративним позовом.
При вирішенні даної адміністративної справи суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентовано Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (далі по тексту - Закон N 606-XIV).
Відповідно до п. 7 частини другої статті 17 Закону N 606-XIV відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.
Частиною другою статті 25 Закону N 606-XIV передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Відповідно до частини п'ятої статті 25 Закону N 606-XIV копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України від 25.08.2015р. №48544351 про відкриття виконавчого провадження відправлена на адресу боржника (позивача) лише 14.09.2015р. та отримана 16.09.2015р.
У той же час, як встановлено під час розгляду справи постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. від 28.05.2015р. №13536536 про стягнення з боржника виконавчого збору, на підставі якої відкрито виконавче провадження №48544351, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2015р. у справі №826/11136/15 за позовом ВАТ «Тернопільобленерго» до відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України визнана протиправною та скасована.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2015р. апеляційну скаргу повернуто апелянту - Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України.
Відповідно до статті 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Таким чином, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2015р. у справі №826/11136/15 набрала законної сили 28.09.2015р.
Отже, на час прийняття відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження №48544351 від 25.08.2015р. судове рішення щодо визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору було відсутнє, а постанова ВП №1353653 від 28.05.2015р. - чинною.
З огляду на викладене, підстави для визнання протиправною та скасування постанови від 25.08.2015р. про відкриття виконавчого провадження відсутні.
У той же час, скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є підставою для закінчення виконавчого провадження (п. 4 ч. 1ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»).
Під час розгляду справи відповідачем пояснень та матеріалів виконавчого провадження суду надано не було, а з наявних матеріалів справи факту закінчення виконавчого провадження за вказаних підстав, встановлено не було.
З огляду на викладене з боку Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України вбачаються ознаки протиправної бездіяльності, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.
Відповідно до частини другої статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Приймаючи до уваги викладене, а також з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог визнавши протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення про закінчення виконавчого провадження №48544351 та зобов'язати його прийняти відповідне рішення.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, відшкодування судових витрат позивачу не підлягає у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог та виходом судом за її межі.
Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України, яка полягає у неприйнятті рішення про закінчення виконавчого провадження №48544351.
Зобов'язати Департамент Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України винести постанову про закінчення виконавчого провадження №48544351 відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий суддя І.М. Погрібніченко
Судді: І.О. Іщук
В.П. Шулежко