ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
20 жовтня 2015 року Справа № 913/681/15
Провадження №15пд/913/681/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Ровенькиантрацит”, м.Сєвєродонецьк Луганської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгівельна фірма “Універсал”, м.Луганськ
про внесення змін до договору поставки
Суддя Смола С.В.
Секретар судового засідання Ткаченко Д.І.
У засіданні брали участь:
від позивача - ОСОБА_1 - представник за довіреністю, довіреність №ББУ/РА421/ВН/14 від 01.01.2015;
від відповідача - представник не прибув.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Ровенькиантрацит” звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгівельна фірма “Універсал” про внесення змін до п.5.3 договору №31/14 від 16.04.2014, який укладений між сторонами, в частині відстрочення виконання зобов'язання щодо оплати отриманої продукції до закінчення проведення антитерористичної операції.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 28.08.2015 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 09.09.2015.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.09.2015 розгляд справи відкладений на 22.09.2015.
Відповідач відзивом б/н від 16.09.2015 вимоги позову відхилив, посилаючись на те, що позивач змінив своє місцезнаходження та здійснює свою господарську діяльність на території підконтрольній державі Україна, а тому відсутні які-небудь правові підстави для задоволення позову про внесення змін до договору поставки. Також відповідач просив суд направляти поштову кореспонденцію за адресою: вул.Хімічна, б.86, м.Лисичанськ Луганської області, 93108.
Заявою про уточнення позовних вимог б/н від 21.09.2015 позивач просив суд внести зміни до договору №31/14 від 16.04.2014, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Ровенькиантрацит” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгівельна фірма “Універсал”, а саме доповнити п.5.3 договору наступним: “Відстрочити виконання зобов'язання щодо оплати отриманої продукції по даному договору до дати втрати чинності Закону України від 02.09.2014 №1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”.
Вказана заява по суті була заявою про зміну предмету позову та повернута судом заявникові без розгляду, оскільки позивачем не було надано доказів її надсилання відповідачеві.
З огляду на викладене, справа розглядається судом за вимогами первісної позовної заяви.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 22.09.2015 розгляд справи відкладений на 05.10.2015, а потім відповідною ухвалою - на 20.10.2015.
Поясненням б/н від 20.10.2015 позивач зазначив, що надсилання пропозицій про внесення змін до договору поставки №31/14 від 16.04.2014 є виключно правом, а не обов'язком сторони договору; що подальше виконання договору без відповідних змін порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, оскільки позивач та відповідач знаходяться в різних економічно-соціальних умовах; що зміна обставин відбулася до спливу строку виконання зобов'язання позивачем.
Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Згідно до пп.3.9.1, 3.9.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманої на сайті https://usr.minjust.gov.ua, місцезнаходженням відповідача є: 8-й Лутугінський проїзд, б.6, м.Луганськ, 91020.
Відповідач у відзиві б/н від 16.09.2015 просив суд направляти поштову кореспонденцію за адресою: вул.Хімічна, б.86, м.Лисичанськ Луганської області, 93108.
З огляду на викладене, господарський суд надсилав поштову кореспонденцію у справі на адресу відповідача: вул.Хімічна, б.86, м.Лисичанськ Луганської області, 93108.
У судовому засіданні 20.10.2015 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
16.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Ровенькиантрацит” (відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгівельна фірма “Універсал” (позивач, постачальник) був укладений договір поставки, за умовами якого в порядку і на умовах, передбачених цим договором, постачальник зобов'язався поставити у власність покупця продукти харчування (далі - продукція) в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі і специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1 договору).
В п.1.2 договору сторони передбачили, що покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов договору.
Відповідно до п.4.1 договору поставка продукції здійснюється партіями. Об'єм партії (асортимент і кількість продукції) і дата поставки визначаються заявкою покупця, оформленою відповідно з додатком №2 до цього договору. Зобов'язання постачальника здійснити поставку виникають з моменту отримання уповноваженим представником постачальника заявки від представника покупця. Заявки на поставку продукції повинні надходити від покупця не частіше періодичності поставок, передбаченої у відповідній специфікації. Якщо постачальник з якихось причин не може здійснити поставку, зазначеної в заявці продукції або її частини, він зобов'язаний направити представнику покупця відповідне письмове повідомлення в день отримання заявки. У випадку відсутності письмового повідомлення про неможливість здійснити поставку заявка вважається прийнятою постачальником.
Згідно з п.4.2 договору умови поставки продукції - DDP, згідно “Інкотермс-2010”. Місце пункту призначення зазначається сторонами у відповідній специфікації до договору. У випадку, коли сторонами в специфікації обумовлюються інші умови поставки, взаємовідносини сторін будуть регулюватися положеннями, затвердженими в міжнародних торгових термінах “Інкотермс-2010” з урахуванням узгоджених сторонами застережень і умов поставок у відповідній специфікації.
Датою поставки вважається фактична дата поставки продукції покупцю. У випадку надходження продукції з товарними накладними, в яких надрукована невідповідна дата, при підписанні таких накладних представник покупця зазначає фактичну дату приймання-передачі продукції (п.4.4).
Відповідно до п.5.1 договору загальна сума договору визначається як вартість усіх партій продукції, прийнятих протягом строку дії цього договору. Загальна вартість кожної партії продукції, що поставляється постачальником згідно цього договору, зазначається у відповідних товарних накладних. Загальна вартість продукції, що поставляється за цим договором не може перевищувати 299442 грн 30 коп., в т.ч. ПДВ. При досягненні зазначеного розміру і за бажанням сторін продовжити співпрацю на обумовлених цим договором умовах, сторони зобов'язані укласти додаткову угоду про збільшення граничної суми договору.
Згідно з п.5.3 договору розрахунки за продукцію, що поставляється за цим договором, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дня поставки відповідної партії продукції.
В п.8.1 договору сторони передбачили, що він вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2014 включно, але в будь якому випадку, до повного виконання сторонами усіх прийнятих на себе зобов'язань.
Позивач з посиланням на приписи ст.652 Цивільного кодексу України звернувся з даним позовом про внесення змін до п.5.3 договору №31/14 від 16.04.2014, який укладений між сторонами, в частині відстрочення виконання зобов'язання щодо оплати отриманої продукції до закінчення проведення антитерористичної операції.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.
Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
На виконання вказаних приписів законодавства і був укладений між сторонами договір поставки №31/14 від 16.04.2014, в якому сторони передбачили усі істотні умови для договорів даного виду.
Частинами 1-4 ст.188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Частиною 4 ст.652 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Суттєвою зміною обставин в розумінні ст.652 Цивільного кодексу України є непередбачена зміна зовнішніх обставин, яка не залежить від волі сторін. При цьому обставини повинні змінитись настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали би такий договір або уклали би його на інших умовах.
Разом з цим, при наявності суттєвої зміни обставин, зміна договору за рішенням суду допускається лише у виключних випадках. Для цього, крім наявності чотирьох умов передбачених ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України, необхідна наявність, ще однієї з двох умов: розірвання договору суперечить громадським інтересам, або потягне для сторін збитки, що значно перевищують витрати необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно з ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Аналізуючи обґрунтованість позовних вимог в контексті наявності всіх вищенаведених складових елементів, необхідних для внесення змін у договір, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” №1669-VIІ від 02.09.2014 моментом початку Антитерористичної операції є дата набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року №405/2014. Цей Указ набрав чинності 14.04.2014.
Оскільки, договір поставки №31/14 був укладений між сторонами 16.04.2014, тобто після початку проведення Антитерористичної операції, господарський суд приходить до висновку, що укладання договору після початку проведення Антитерористичної операції унеможливлює впевненість позивача в тому, що зміна обставин внаслідок проведення Антитерористичної операції не настане.
Відносно доводів позивача про те, що він обмежений в можливостях з отримання товарно-матеріальних цінностей та позбавлений можливості щодо реалізації вугільної продукції, що призвело до важкого економічного стану, суд зазначає, що негативні наслідки проведення Антитерористичної операції на території Луганської області в повній мірі стосуються і відповідача, місцезнаходженням якого є м.Луганськ. Водночас, це не завадило відповідачеві виконати свої зобов'язання за договором поставки та передати позивачу продукцію на суму 40703 грн 91 коп., що підтверджується матеріалами справи.
Крім того, господарський суд відзначає, що за змістом ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ст.10 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
За приписами ст.141 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
За наведеними приписами позивач має право на звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання за договором №31/14 від 16.04.2014 внаслідок форс-мажорних обставин у встановленому законодавством порядку, а не шляхом внесення змін до цього договору.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем в порушення приписів ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду наявність сукупності умов, передбачених ст.652 Цивільного кодексу України, які необхідні для зміни договору за рішенням суду.
Також суд вважає, що відстрочення виконання зобов'язання в частині оплати позивачем поставленого товару до закінчення проведення Антитерористичної операції призведе до невизначеності строку виконання позивачем зобов'язання в частині оплати за договором, оскільки момент закінчення Антитерористичної операції є неконкретним, не є строком чи терміном у розумінні ст.ст.251, 252 Цивільного кодексу України, через те, що неможливо достеменно встановити момент закінчення Антитерористичної операції та обґрунтовано вважати, що цей момент неминуче настане.
Крім того, відповідно до пп.9.9 п.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 “Про судове рішення” у рішенні зі спору, що виник при укладенні або зміні договору, повинно бути зазначено рішення з кожної спірної умови договору у вигляді конкретного формулювання відповідної умови (розділу, пункту, підпункту) договору.
Суд зауважує, що заявлені позовні вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Ровенькиантрацит” сформульовано не конкретно, зі змісту прохальної частини позовної заяви взагалі неможливо зробити однозначний висновок, в якій редакції позивач просить викласти п.5.3 договору №31/14 від 16.04.2014, що унеможливлює задоволення позову.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та про відмову у їх задоволенні.
Судовий збір покладається на позивача згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. В позові Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Ровенькиантрацит” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгівельна фірма “Універсал” відмовити повністю.
2. Судові витрати зі сплати судового збору віднести на позивача.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 26.10.2015.
Суддя С.В. Смола