Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
29 вересня 2010 р. № 2-а- 7860/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Зінченко А.В.,
При секретарях Король Д.О
за участі представників сторін :
позивача - ОСОБА_1
відповідача -не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про скасування постанови , -
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції м.Харкова про арешт майна та оголошення заборони його відчуження від 7 серпня 2001 року. Свій позов він обґрунтував тим, що при винесенні зазначеної постанови державним виконавцем було порушено його законні права та інтереси.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити. В обґрунтування позову вказує, що 7 серпня 2001 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції м.Харкова було ухвалено постанову про арешт та оголошення заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 та 41/100 частини квартири АДРЕСА_2. Вказана постанова була винесена з чисельними порушеннями норм законодавства України. Також, при ухваленні постанові від 7.08.2001 року не була виконана вимога ч.3 ст.55 Закону України «Про виконавче провадження»: копія постанови державного виконавця не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику. Оскільки копія постанови не була направлена позивачеві, то він був позбавлений свого законного права на оскарження постанови про арешт майна у 10-денний строк.
Представник Відповідача у судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та завчасно, а тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно постанови №32/4/2001 від 7 серпня 2001 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції м.Харкова на квартиру АДРЕСА_3 та 41/100 квартири АДРЕСА_4 накладено арешт та заборона відчуження майна.
З листа Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції вбачається, що виконавче провадження по виконанню виконавчого листа Ленінського районного суду Криму №АЕ-57/96 від 17.06.1996 року, в рамках якого було ухвалено спірну постанову, в провадження відділу не надходило та на виконанні не знаходиться.
Згідно ч.2 ст.55 Закону України «Про виконавче провадження»державним виконавцем може бути накладено арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами.
Державний виконавець при винесенні постанови №32/4/2001 від 7 серпня 2001 року порушив зазначену норму закону та наклав арешт на два об'єкти нерухомості, вартість кожного з яких багаторазово перевищує суму стягнення за виконавчим документом, яка складає 2.513 грн.
Також в порушення ч. 1 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна, державний виконавець не викликав позивача до виконавчої служби та не запропонував йому добровільно погасити заборгованість, не з'ясував наявність у нього достатніх коштів та іншого майна. В останню чергу звертається стягнення на жилий будинок чи квартиру.
Згідно з ч.3 ст.62 Закону України «Про виконавче провадження»: у разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку державний виконавець запитує відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про належність майна боржникові на праві власності та його вартість.
Державний виконавець не виконав зазначену норму закону, не з'ясував вартість майна та наклав арешт з суттєвим перевищенням суми стягнення.
Крім того, вбачається, що один із зазначених у постанові об'єктів нерухомості, а саме: квартира АДРЕСА_1, є спільною сумісною власністю, позивачеві належить лише частина квартири, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло реєстраційний №5А-00-207915 від 1 березня 2000 року. Таким чином, незаконними діями державного виконавця порушені права інших осіб, які є співвласниками квартири, та в зв'язку з накладенням арешту не мають можливості здійснити свої законні права по розпорядженню власним майном.
Всупереч ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої боржник має право зазначити ті види майна або предмети, на які слід звернути стягнення в першу чергу, а державний виконавець зобов'язаний задовольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інтересів стягувача і не ускладнюють виконання рішення, державний виконавець позбавив позивача зазначеного в законі права на визначення першочерговості звернення стягнення на види майна.
Також, при ухваленні постанові від 7.08.2001 року не була виконана вимога ч.3 ст.55 Закону України «Про виконавче провадження»: копія постанови державного виконавця не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику. Оскільки копія постанови не була направлена позивачеві, то він був позбавлений свого законного права на оскарження постанови про арешт майна у 10-денний строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Жовтневим відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції навіть на вимогу суду не було надано жодного доказу правомірності винесеної постанови.
Таким чином, суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції м.Харкова про арешт майна та оголошення заборони його відчуження квартири АДРЕСА_1 та 41/100 частини квартири АДРЕСА_2 від 7 серпня 2001 року винесена всупереч вимогам закону, недобросовісно, а тому підлягає скасуванню.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача документально та нормативно обґрунтовані, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2, 4, 69-71, 160-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про скасування постанови -задовольнити в повному обсязі.
Скасувати Постанову державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 07.08.2001 року №32/4/2001 про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання її копії з одночасним направленням її копії до суду апеляційної інстанції.
Постанова в повному обсязі виготовлена 04.10.2010 року.
Суддя А.В. Зінченко