Справа № 2-а/1970/2679/12
"23" липня 2012 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд в складі: в складі головуючої судді Данилевич Н.А. розглянувши у письмовому провадженні у місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду в місті Тернополі до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску, суд -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулось управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі (надалі - позивач) з адміністративним позовом до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (надалі -відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач, в порушення вимог п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»не своєчасно та не в повному обсязі здійснив сплату єдиного внеску. У зв'язку з чим за суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 рахується заборгованість по сплаті єдиного внеску за 2011 рік в сумі 1656,75 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача в судовому порядку.
В позовній заяві позивач - управління Пенсійного фонду в місті Тернополі, просить розглядати дану справу без участі його представника.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про час, місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки за місцем проживання.
Отже, суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної адміністративної справи та реалізації ним права судового захисту прав та інтересів.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, суд вважає, що наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»№2464-VІ від 08.07.2010 року (далі Закон №2464) Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пунктами 1, 4 ч. 2 ст. 6 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»платника єдиного внеску зобов'язано своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України №2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Частиною 11 ст.8 Закону України №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.
Відповідно до ч.8 ст.9 Закону №2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.
Статтею 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»№2857-VІ від 23.12.2010 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні.
Тобто платник єдиного внеску, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати визначеної ст. 22 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», повинен сплачувати єдиний внесок до Пенсійного фонду України, нарахований за відповідний базовий звітний період з кожного місяця не менше ніж : з 1 січня 2011 по 31 березня у сумі 326,53 грн., (941 грн. х 34,7%), з 1 квітня 2011 по 30 вересня у сумі 333,12 грн., (960 грн. х 34,7%), з 1 жовтня 2011 по 30 листопада у сумі 341,80 грн., (985 грн. х 34,7%), та з 1 грудня 2011 у сумі 348,39 грн. (1004 грн. х 34,7%).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з повідомлення УПФУ в м. Тернополі №10326/02 від 25.06.2012 року(а.с.5), ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ в м. Тернополі з 09.12.2010 року. Крім цього, згідно довідки Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби №10112/7/17-40 від 19.06.2012 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року, а з 01.10.2011 року припинила підприємницьку діяльність та перейшла на загальну систему оподаткування.
Згідно повідомлення-розрахунку(а.с.6) відповідач повинен був оплатити страхові внески за січень-вересень 2011 року на загальну суму 2978,31 грн. Проте нею було сплачено лише 1321,56 грн., відтак загальна сума заборгованості заявлена до стягнення в даному позові складає 1656,75 грн.(2978,31 грн. -1321,56 грн).
Як передбачено частиною 12 статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Станом на день розгляду справи відповідач не надав суду доказів добровільного погашення вказаної заборгованості перед Пенсійним фондом.
Абзац 7 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»передбачає право територіальних органів Пенсійного фонду звертатися до суду про стягнення недоїмки з платників єдиного внеску.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, не спростовані належним чином відповідачем, а отже підлягають до задоволення в повному обсязі.
Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 35,70,71,79,86,128,153,158-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (б-р Шевченка, 35/24, м. Тернопіль, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість зі сплати єдиного внеску за січень-вересень 2011 року в сумі 1656,75 грн.(одна тисяча шістсот п'ятдесят шість гривень 75 копійок) на рахунок №37198076001918 в Управлінні Державної казначейської служби України в місті Тернополі та Тернопільській області, МФО 838012.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України і може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Головуючий суддя Данилевич Н.А.
копія вірна
Суддя Данилевич Н.А.