Рішення від 21.05.2010 по справі 2-447/2010

Справа № 2-447/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2010 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Тарасової І.В.

при секретарі судових засідань - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Харківського національного педагогічного університету імені ОСОБА_3 про захист прав споживача, стягнення пені за прострочення надання послуг за договором, збитків та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Хар­ківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди про захист прав споживача, стягнення пені за прострочення надання послуг за договором, зби­тків та моральної шкоди .

Позивач посилався на те, що весною 2002 року його було зараховано студен­том заочного відділення факультету економіки і права Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди за спеціальністю "правознавство" на комерційній основі. Протягом усього часу навчання він виконував усі умови дого­вору про навчання від 08.05.2002 року, укладеного між сторонами. У лютому 2006 року його не допустили до екзаменів із-за відсутності його заяви про видачу дип­лома бакалавра. Він змушений був написати таку заяву. У зв"язку з розповсюджен­ням серед студентів інформації про те, що на 5-й курс приймуть не усіх студентів та збільшиться сума плати за навчання, він став звертатися із заявами до ректора університету. Але у листах, які він отримав з університету, не містилася відповідь на поставлені ним питання, крім того наказом по університету № 30-з від 24.05.2006 року позивача було відраховано з університету, у зв»язку з чим у серпні 2006 року він звернувся до суду з позовом до Харківського національного педаго­гічного університету ім. Г.С. Сковороди, який рішенням Київського районного су­ду м. Харкова від 14.02.2007 року задоволений частково. Зобов'язано Харківський національний педагогічний університет їм. ОСОБА_3 провести навчання ОСОБА_4 на 5-му курсі університету відповідно до умов договору від 08.05.2002 року. У задоволенні позовних вимог щодо видачі диплома спеціаліста за спеціальністю «правознавство» та стягнення моральної шкоди відмовлено. Позивач вважає, що таким чином був в судовому порядку доказаний факт порушення прав позивачі з боку відповідача. Після звернення позивача до Київського відділу державно: ви­конавчої служби Харківського міського управління юстиції про виконання вказа­ного рішення суду, 14.09.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про продовження навчання позивача на 5 курсі. Таким чином позивач вважає, що відповідачем не виконані обов»язки за договором про навчання позива­ча від 08.05.2002 року, у зв»язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання договору від 08.05.2002 року із розрахунку 3°о від ціни договору (6250 грн.) за кожен день прострочення виконання договору з 24.05.2006 року по 14.09.2007 року - 478 днів, а всього 89625 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача збитки у вигляді упущеної вигоди із розрахунку се­редньої заробітної плати юриста за кожен місяць невиконання договору. Крім то­го, через невиконання відповідачем умов договору про навчання позивача від 08.05.2002 року позивачу завдано моральну шкоду, оскільки він постійно знаходи­вся у хвилюванні про своє подальше навчання, тому що повинен був отримати ди­плом не бакалавра, а спеціаліста, вимушений був захищати свої права в суді.

В ході розгляду справи, 02.04.2010 року ОСОБА_2 змінив та доповнив позо­вні вимоги. Просив стягнути з Харківського національного педагогічного універси­тету ім. Г.С. Сковороди на його користь пеню в сумі 68437,5 грн. за 365 днів про­строчення виконання договору від 08.05.02р. та упущену вигоду в сумі 18661,81 грн. виходячи з середньомісячної заробітної плати штатного працівника на підп­риємствах, установах і організаціях м.Харкова з 01.07.07р. по 01.07.08р.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та пояснив про обставини, викладені вище.

Представник відповідача ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності, про­ти задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. Поси­лався на те, що у 2002 році,керуючись листом Міністерства освіти та науки Украї­ни від 01.06.1999 року на заочну форму навчання юридичного факультету Харків­ського національного педагогічного університету ім. Сковороди на 1 курс було прийнято 277 осіб. Оскільки на час укладання договору між позивачем та відпові­дачем, обмежень у кількості студентів заочної форми навчання встановлено не було, тому університет у контракті про надання освітніх послуг взяв на себе зобов»язання підготувати фахівців і видати диплом за спеціальністю «правознавст­во». 19 грудня 2002року університет отримав ліцензію на підготовку фахівців з «Правознавства» за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Спеціаліст» за заочною фо­рмою навчання у кількості 100 осіб. Для виконання договірних зобов»язань уні­верситет звертався до МОН України з проханням збільшення ліцензованого обся­гу на юридичному факультеті з продовженням навчанням всім студентам, але по­зитивної відповіді не отримав. Крім того, у договорі від 08.05.2002 року про під­готовку фахівця з вищою освітою на комерційній основі взагалі не вказано, здо­буття якого саме освітньо-кваліфікаційного рівня мається на увазі. Не зазначений у договорі про навчання позивача і конкретний термін навчання. Також, предста­вник відповідача вважає, що діями відповідача ОСОБА_2 моральна шкода не спричинена, оскільки під час судового розгляду справи Київським районним судом м.Харкова за позовом ОСОБА_2 у 2007 році, представник позивача не заперечу­вав проти продовження навчання ОСОБА_2 на 5 курсі та від імені адміністрації неодноразово пропонував позивачу продовжити навчання, не чекаючи рішення суду, але позивач відмовився. Також представник позивача вважає недоведеними вимоги позивача про стягнення з відповідача упущеної вигоди. Крім того, предста­вник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, застосувавши строки по­зовної давності, про що подав письмову заяву.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, дослідивши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Хар­ківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди, ректора Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди ОСОБА_6 , про примусове виконання умов договору та відшкодування мораль­ної шкоди, що надійшла з Київського районного суду м.Харкова, вважає, що по­зовна заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, 08.05.2002р. між ОСОБА_2 та Харків­ським національним педагогічним університетом ім. Г.С. Сковороди було укладено договір про підготовку фахівця з вищою освітою на комерційній основі із спеціа­льності «правознавство».

У травні-червні 2002 року,керуючись листом Міністерства освіти та науки України від 01.06.1999 року і нагальною потребою загальноосвітніх професій та вищих закладів освіти регіону у викладачах з правознавства, виходячи із спромо­жності університету, на заочну форму навчання юридичного факультету Харків­ського національного педагогічного університету ім. Сковороди на 1 курс було прийнято 277 осіб.

19 грудня 2002року університет отримав ліцензію на підготовку фахівців з «Правознавства» за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Спеціаліст» за заочною фо­рмою навчання у кількості 100 осіб.

Таким чином ряд осіб залишилися за межами ліцензійного обсягу, які мають закінчити навчання і отримати диплом спеціаліста у 2007 році, як і передбачалось контрактом про надання освітніх послуг, укладеного у 2002 році.

Студенту ОСОБА_7 неодноразово, рівно як і всім студентам юридичного факультету заочної форми навчання, вищенаведене доводилось до відому декана­том факультету, а також листами за № 01-389 від 21.06.06р.

25.05.2006року позивачу було видано диплом про закінчення у 2006 році Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди та отримання базової вищої освіти за напрямком підготовки «Право» та здобуття ква­ліфікації бакалавра права.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14.02.2007 року по ци­вільній справі за позовом ОСОБА_2 до Харківського національного педагогічного університету ім. Сковороди, третя особа: ректор Харківського національного педа­гогічного університету ім. Г.С. Сковороди ОСОБА_8, про примусове вико­нання умов договору та відшкодування моральної шкоди, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково: зобов'язано Харківський національний педагогічний університет їм. ОСОБА_3 провести навчання ОСОБА_2 на 5-му курсі університе­ту відповідно до умов договору від 08.05.2002 року, у задоволенні позовних вимог про видачу диплома спеціаліста за спеціальністю «правознавство» та стягнення моральної шкоди - відмовлено. Ухвалою судової колегії судової палати з цивіль­них справ апеляційного Харківської області від 23.05.2007 року, вказане рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди скасовано, справа в цій частині направлена на новий розгляд, в іншій частині рі­шення суду залишено без змін..

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18.12.2007 року по ци­вільній справі за позовом ОСОБА_2 до Харківського національного педагогічного університету їм. ОСОБА_3, ректора Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди, залишеним без змін ухвалою судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного Харківської області від 07.02.2008 року, у задоволенні позов­них вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Вищевказаними судовими рішеннями встановлено, що відповідачем не були виконані умови договору про підготовку фахівця з вищою освітою на комерцій­ній основі із спеціальності «правознавство», укладеного між ОСОБА_2 та Харків­ським національним педагогічним університетом ім. Г.С. Сковороди 08.05.2002 ро­ку, але невиконання договору не залежало від відповідача, однак ним приймались заходи до мирного врегулювання спору та надання позивачу можливості продов­жити навчання.

Відповідно до ч. 3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рі­шенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгля­ді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановле­но ці обставини.

На підставі викладеного суд вважає встановленим, що відповідачем не були виконані умови договору про підготовку фахівця з вищою освітою на комерцій­ній основі із спеціальності «правознавство», укладеного між ОСОБА_2 та Харків­ським національним педагогічним університетом ім. Г.С. Сковороди 08.05.2002 ро­ку, але вина відповідача у порушенні прав позивача відсутня, оскільки настання наслідків невиконання умов договору не залежало від відповідача, а було зумовле­но змінами у ліцензованому обсягу Міністерства освіти та науки У країни, крім того відповідачем приймались заходи до мирного врегулювання спору та надання позивачу можливості продовжити навчання

Як встановлено в судовому засіданні 14.09.2007 року між позивачем та від­повідачем був укладений договір про продовження навчання позивача на 5 курсі Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди.

30 червня 2008 року позивачу було видано диплом про закінчення у 2008 році Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди та отримання повної вищої освіти за спеціальністю «Правознавство» та здобуття ква­ліфікації юриста.

Згідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шко­ди внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч. 1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юри­дичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясу­вати, за яких обставин і якими діями потерпілому завдано моральних страждань, чим підтверджується цей факт, яким є ступінь вини відповідача, яких саме мораль­них страждань зазнав потерпілий, в якій сумі він оцінює свої затрати та з чого при цьому виходить.

Виходячи з цього, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування мора­льної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки у невиконанні умов договору від 08.05.2002 року вина відповідача відсутня, порушення умов договору сталося з причин, що не залежало від відповідача, однак ним приймались заходи до мирного врегулювання спору та надання позивачу можливості продовжити навчання.

Крім того суд враховує, що між сторонами існували договірні правовідноси­ни , а правові наслідки у вигляді відшкодування моральної шкоди у випадку пору­шення зобов»язання настають, згідно зі ст.611 ЦК України, лише у разі встанов­лення їх договором або законом.

Договором від 08.05.2008р. відшкодування моральної шкоди у випадку по­рушення сторонами зобов»язань не передбачено.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповіда­ча пені за прострочення виконання зобов»язання за договором від 08.05.2002 року.

Так, згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного пра­ва або інтересу. Перебіг позовної давності, згідно з ч.І ст.261 ЦК України, почина­ється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Як встановлено судом, за договором про навчання позивача від 08.05.2002 року відповідачем повністю виконані зобов»язання перед позивачем 30.06.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 17.07.2009р., тобто з пропуском строку, встановленого ст..258 ЦК України.

Відповідно до ст. 267 ЦК України, якою визначені наслідки спливу позовної давності, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спо­рі, є підставою для відмови у позові, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З матеріалів справи вбачається, що представником відповідача до винесення рішення по справі надана письмова заява, в якій він наполягав на відмові у задо­воленні позову з цієї підстави.

Позивач клопотання про визнання причини пропуску строку звернення до су­ду поважною не надав.

Таким чином суд вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов»язання за договором від 08.05.2002 року, що є підставою для відмови у задо­воленні позовних вимог в цій частині.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з від­повідача збитків, завданих порушенням відповідачем умов договору про навчання позивача від 08.05.2002 року.

Так, згідно частини 4 статті 623 Цивільного Кодексу України при визначен­ні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслід­ком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відш­кодуванню.

Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів.

Позивачем не надано доказів, що несвоєчасне виконання відповідачем умов договору від 08.05.2002 року та несвоєчасне отримання позивачем диплому про вищу освіту, позбавило можливості позивача працювати за спеціальністю юриста у період з 01.07.2007 року по 01.07.2008 року та отримувати відповідний дохід.

Як пояснив в судовому засіданні позивач та підтверджується посвідченням члена Харківської обласної профспілкової організації, позивач з травня 2006 року по теперішній час працює на громадських засадах правовим інспектором в Хар­ківській обласній профспілковій організації, за трудовим договором , контрактом позивач у зазначений період не працював.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника від­повідача та підтверджується матеріалами цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди про примусове виконання умов договору та відшкодування моральної шкоди, дослі­дженими в судовому засіданні, а саме: листами відповідача на адресу позивача від 17.07.2006 року, 05.01.2007 року та 08.02.2007 року ( а.с. 103, 104, 153), листом ОСОБА_2 на адресу відповідача від 16.01.2007 року ( а.с. 151,152) , відповідачем неодноразово пропонувалося позивачу продовжити навчання, не чекаючи рішення суду, але позивач відмовився.

За таких підстав вимоги позивача про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди не підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат судом вирішується у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України, судові витрати по сплаті витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду судової справи у розмірі ЗО гривень, що були спла­чені позивачем при подачі позовної заяви, суд покладає на позивача, в зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись Законом України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991р., ст..22,23, 256,258,261,267, 611, 623 , 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 80, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Харківського націона­льного педагогічного університету імені ОСОБА_3 про захист прав спожива­ча, стягнення пені за прострочення надання послуг за договором, збитків та мора­льної шкоди, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання заяви про апе­ляційне оскарження через Фрунзенський районний суд м.Харкова з наступним по­данням протягом двадцяти днів апеляційної скарги або шляхом подачі апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана - після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: