Справа № 2-а/1970/3961/11
"17" січня 2012 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Данилевич Н.А.
при секретарі Стасюк А.В.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
представника третьої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за адміністративним позовом Римо-католицької парафії св. Антонія смт.Гусятин, Гусятинського району Тернопільської області до Тернопільської обласної державної адміністрації, ОСОБА_4 селищної ради, третя особа - Головне управління з питань внутрішньої політики, національностей, релігій, преси та інформації про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, суд -
Римо-католицька парафія св. Антонія смт.Гусятин, Гусятинського району Тернопільської області (далі позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Тернопільської обласної державної адміністрації, ОСОБА_4 селищної ради (далі відповідачі) про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду до розгляду справи в якості третьої особи залучено Головне управління з питань внутрішньої політики, національностей, релігій, преси та інформації Тернопільської обласної державної адміністрації.
Позовні вимоги мотивовані ти, що на підставі рішення Тернопільської обласної ради про передачу у власність, безоплатне користування культових споруд релігійним організаціям у власність ОСОБА_4 римо-католицькій парафії та громаді костелу ОСОБА_5, повинно було бути передано костел ОСОБА_5 по вул. Суходільській, №3 в селищі Гусятин з будівлею монастиря в якому колись знаходились монастирські келії, але було передано лише костел святого ОСОБА_5, без будівлі монастиря (монастирських келій) костелу св. Антонім, що знаходяться на території костелу і є частиною костелу, що на думку позивача є неправомірно, оскільки монастирські келії були збудовані разом з костелом св. Антонія, як єдине ціле. Земельна ділянка, на якій знаходиться костел та монастир (монастирські келії), належить парафії костелу св. Антонія на підставі Акту про право постійного користування земельною ділянкою. Зазначена будівля монастиря (монастирські келії) костелу св. Антонія є пам'яткою архітектури XVII ст. Розпорядженням голови ОСОБА_4 районної державної адміністрації від 20 липня 1998р. №225 монастирські келії внесені до каталогу пам'яток історії та культури Гусятинського району. Отже, дана будівля №3 має статус монастиря отців Бернардинів, є невід'ємною частиною костелу св. Антонія і разом складають культову споруду, повинні були бути передані римо-католицькій громаді разом з костелом, як єдине ціле.
За період 1987-1989роки, адміністрацією і профспілковою організацією «Райсільгосхімії»селища Гусятина, дану будівлю монастиря було передано для тимчасового проживання чотирьом сім'ям, які на даний час проживають у власних будинках за іншими адресами, хоча формально деякі з них ще зареєстровані за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1.
28 лютого 2008р. комісією у складі шести чоловік, голови комісії - першого заступника голови райдержадміністрації, було проведено обстеження даної будівлі та встановлено, що будівля знаходиться в перед аварійному стані та в приміщеннях немає умов для проживання людей. Комісією рекомендовано ОСОБА_4 селищній раді провести юридичну процедуру визнання виданих ордерів на проживання сімей в даній будівлі недійсними, а також вирішити питання про передачу будівлі римо-католицькій парафії для подальшого використання та виконання реставраційних робіт.
Протягом 2008-2009 р.р. позивач не одноразово звертався до ОСОБА_4 селищної ради з проханням передачі будівлі монастиря (монастирських келій), однак жодного рішення прийнято не було, оскільки в даному будинку зареєстровані мешканці, а тому дане приміщення не може бути передане парафії.
16 березня 2011 року направивши заяву до Тернопільської обласної Державної адміністрації з проханням розглянути заяву та прийняти рішення про передачу у власність римо-католицькій парафії костелу св. Антонія будівлю монастиря (монастирські келії), 06 травня 2011р. позивач отримав листа про те, що звернення перебуває на розгляді у головному управлінні з питань внутрішньої політики, національностей, релігій, преси та інформації облдержадміністрації, що на думку позивача є порушенням норм ЗУ «Про звернення громадян».
На підставі вище викладеного позивач просить визнати незаконною бездіяльність Тернопільської обласної Державної адміністрації та ОСОБА_4 селищної ради, щодо передачі римо-католицькій парафії будівлі монастиря (монастирських келій) костелу ОСОБА_5, що знаходяться по вул. Суходільській, №3 в селищі Гусятин, Тернопільського району, Тернопільської області та зобов'язати ОСОБА_4 селищну раду передати дану будівлю монастиря (монастирських келій) римо-католицької парафії костелу ОСОБА_5.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити.
Представник відповідача -Тернопільської обласної державної адміністрації в судовому засіданні позов не визнав, проти його задоволення заперечив, та пояснив, що законодавством не встановлено критеріїв за якими визначаються об'єкти нерухомості, які можуть бути віднесені до культового нерухомого майна та підлягають поверненню з державної та комунальної власності у власність релігійних організацій. З цього випливає, що культові будівлі - це будівлі, спеціально призначені для проведення богослужінь, релігійних обрядів, церемоній та забезпечення інших видів релігійної практики відповідно до внутрішніх настанов організації. При цьому не можуть бути визнані культовими будівлями приміщення, пристосовані для проживання священнослужителів, будівлі навчальних закладів, споруд соціальної сфери, якщо вони не є невід'ємною частиною культової будівлі, її комплексу або безпосередньо межує з нею. Разом з тим, будівля костелу, переданого парафії знаходиться в занедбаному стані, будь-які дії щодо відновлення (покращення технічного стану) культової будівлі як об'єкта культурної спадщини, пам'ятки архітектури, а й збереження (підтримання в експлуатаційному стані) будівлі в належному стані парафією не здійснюються, що може привести до пошкодження, руйнування, знищення пам'ятки. Крім того, представник відповідача пояснив, що в спірному приміщенні зареєстровані громадяни, що є також суттєвою перешкодою для передачі будівлі монастиря (монастирських келій) римо-католицької парафії костелу ОСОБА_5.
Представник відповідача ОСОБА_4 селищної ради в судове засідання не з'явився, подавши письмове заперечення та заяву про розгляд справи без участі їх представника. У своєму запереченні ОСОБА_4 селищна рада посилається на те, що в період 04.06.2008 року по даний час позивач не звертався в ОСОБА_4 селищну раду з клопотанням про передачу їм бувшої келії монастиря по сул.Суходільській, 3 селища Гусятин. Також у заперечені зазначено, що в приміщенні зареєстровані громадяни ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 і для їх виселення ОСОБА_4 селищна рада вимушена надати їм інше житло для проживання, якого селищна рада немає.
Представник третьої особи -Головного управління з питань внутрішньої політики, національностей, релігій, преси та інформації Тернопільської ОДА в судовому засіданні пояснив, що на час обстеження технічного стану приміщення, що мало місце 5 липня 2011 року встановлено, що споруда монастиря знаходилась у незадовільному технічному стані, а окремі конструктивні елементи в аварійному стані. Крім того, у зазначеному приміщенні, яке раніше використовувалось як гуртожиток колишнього підприємства «Райсільгоспхімія»числяться зареєстрованими декілька фізичних осіб. На час огляду у приміщенні монастиря ніхто не проживав.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 Закону України від 23.04.1991 №987-XII «Про свободу совісті та релігійні організації»(далі -Закон №987-XII) в Україні усі правовідносини, пов'язані із свободою совісті і діяльністю релігійних організацій, регулюються законодавством України.
Частиною 1 ст.17 Закону №987-XII визначено, що релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами. Відповідно до ч.4 цієї ж статті культова будівля та інше майно, які становлять історичну, художню або іншу культурну цінність, передаються релігійним організаціям і використовуються ними з додержанням установлених правил охорони і використання пам'яток історії та культури.
5 березня 1992р. виконавчим комітетом Тернопільською обласною радою народних депутатів було прийнято рішення № 20 «Про передачу у власність, безоплатне користування, безоплатне почергове користування і рівне культових споруд релігійним громадам».
Даним рішенням римо-католицькій церкві смт.Гусятин передано у власність релігійної громади костьол ( культова будівля по вул. Суходільська,5 смт.Гусятин).
Власником будівлі монастиря (монастирські келії) по вул. Суходільській,3 є ОСОБА_4 селищна рада. В цьому приміщенні на даний час зареєстровані громадяни: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, що підтверджується довідкою Управління МВС України в Тернопільській області ОСОБА_4 районного відділу від 13.01.2012р №282.
Земельну ділянку, на якій знаходиться костел інші споруди, передано в постійне користування Римо-католицькій громаді в смт.Гусятин по вул.Суходільскій,5 , що стверджується Державним актом на право постійного користування землею від 07 червня 1996р.
Згідно повідомлення ОСОБА_4 райдержадміністрації від 04.02.2008 року №37 монастирські келії, які знаходяться в смт.Гусятин, вул..Суходільська,3 (Гагаріна,3) є пам'яткою архітектури XVII ст. Розпорядженням голови ОСОБА_4 районної державної адміністрації від 20 липня 1998р. №225 монастирські келії внесені до каталогу пам'яток історії та культури Гусятинського району.
28 лютого 2008р. комісією було проведено обстеження будівлі, що входить до архітектурно історичного комплексу «костел Бернардинів з монастирськими келіями»по вул. Суходільській, №3 в селищі Гусятин.
Комісією виявлено що дане приміщення (4 кімнати) надавалось ОСОБА_4 селищною радою для тимчасового проживання сімей. Актом обстеження підтверджено факт приналежності до історико-архітектурних пам'яток республіканського значення. Комісією встановлено, що дах будівлі пошкодженими, затікає перекриття, стеля та штукатурка стін обвалена, електроенергія відключена, в приміщеннях немає умов для проживання людей. В цілому будівля знаходиться в перед аварійному стані.
Комісією запропоновано ОСОБА_4 селищній раді провести юридичну процедуру через суд визнання виданих ордерів на проживання сімей в даній будівлі недійсними, а також вирішити питання, що стосується компетенції ОСОБА_4 селищної ради про передачу будівлі римо-католицькій громаді для подальшого використання та виконання реставраційних робіт.
Таким чином, взявши до уваги те, що приміщення монастиря (монастирські келії) що по вул..Суходільській, 3 смт.Гусятин, Тернопільської області є власністю ОСОБА_4 селищної ради, і на даний час у цьому приміщенні зареєстровано п»ятеро осіб, суд приходить до переконання, що позовні вимоги про визнання незаконною бездіяльність Тернопільської обласної Державної адміністрації та ОСОБА_4 селищної ради, щодо передачі римо-католицькій парафії будівлі монастиря (монастирських келій) костелу ОСОБА_5, що знаходяться по вул. Суходільській, №3 в селищі Гусятин, Тернопільського району, Тернопільської області та зобов'язання ОСОБА_4 селищну раду передати дану будівлю монастиря (монастирських келій) римо-католицької парафії костелу ОСОБА_5 є необгрунтованими, безпідставними, не відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Керуючись ст. ст. 2, 69, 70, 71, 77, 94, 137, 160-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні адміністративного позову Римо-католицької парафії св. Антонія смт.Гусятин Тернопільській області до Тернопільської обласної державної адміністрації, ОСОБА_4 селищної ради, третя особа -Головне управління з питань внутрішньої політики, національностей, релігій, преси та інформації Тернопільської ОДА про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії -відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст..254 КАС України і може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Головуючий суддя Данилевич Н.А.
копія вірна
Суддя Данилевич Н.А.