"12" жовтня 2015 р.Справа № 921/805/15-г/17
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
Розглянув справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіс", м.Тернопіль
до відповідача: приватного підприємства "Бекерай", м.Кременець Тернопільської області
про стягнення 56765,05грн,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: ОСОБА_1, довіреність №3 від 06.01.2015р.
Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання сторін.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубіс", м.Тернопіль, звернувся 11.08.2015р. (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції суду за №841 від 11.08.2015р.) до господарського суду Тернопільської області з позовом до приватного підприємства "Бекерай", м.Кременець Тернопільської області, про стягнення заборгованості в сумі 56765,05грн за договором поставки №31/01/14 від 06.02.2014р.
Позов обґрунтовується розрахунком суми заборгованості; копією договору 31/01/14 від 06.02.2014р.; копіями видаткових накладних: №РН-0000084 від 05.02.2014р., №РН-0000269 від 27.03.2014р., №РН-0000201 від 13.03.2014р., №РН-0000297 від 04.04.2014р., №РН-0000330 від 14.04.2014р., №РН-0000369 від 17.04.2014р., №РН-0000336 від 16.04.2014р., №РН-0000371 від 17.04.2014р., №РН-0000408 від 06.05.2014р., №РН-0000465 від 22.05.2014р., №РН-0000470 від 22.05.2014р., №РН-0000537 від 13.06.2014р.; копією листа - вимоги №26/06-2015 від 26.06.2015р.; копією акту звірки станом на 31.01.2015р.; банківською випискою за 04.12.2014р.; обґрунтованим розрахунком заявленої суми позову №15/09 від 14.09.2015р.; актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.14р. по 30.04.14; іншими матеріалами.
Ухвалою господарського суду від 13.08.2015р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 01.09.2015р. Судове засідання в порядку ст. 77 ГПК України відкладалося на 15.09.2015р. та 24.09.2015р. у зв'язку з неявкою сторін та через неподання ними усіх витребуваних судом документів.
В судовому засіданні з 24.09.2015р. по 12.10.2015р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва для надання можливості позивачу подати первинні документи на підтвердження виникнення заборгованості за договором та з метою проведення між сторонами звірки розрахунків, ініціативу проведення якої покладено на позивача.
Представник позивача в судове засідання 12.10.2015р. не з'явився, хоча про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України, витребуваних судом матеріалів не подав, звірки розрахунків не провів.
Відповідач у відзиві на позов б/н та б/д (вх.№19804 від 15.09.2015.) та його представник в судових засіданнях 15.09.2015р., 24.09.2015р. та 12.10.2015р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіс" не визнає, зазначивши, що поставка товару здійснена за договором №ДГ-14/01/11 від 01.01.2011р., про що свідчать видаткові накладні (графа "замовлення"), які долучені до матеріалів справи, а тому вважає твердження позивача щодо виникнення заборгованості згідно договору №31/01/14 від 06.02.2014р. безпідставним. Щодо поданих актів звірки взаєморозрахунків, зазначив, що останні не доводять факту виникнення заборгованості саме на підставі накладних які долучені до матеріалів справи, оскільки охоплюють період січень - квітень 2014р. і підтверджують суму боргу відповідача в розмірі 157123 грн. Звертає увагу суду, що усі поставки здійснювались на виконання договору №ДГ-14/01/11 від 01.01.2011р. та надав суду копію даного договору, який є чинним і на даний час. Просить суд в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив наступне.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
06 лютого 2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубіс", як Постачальником та Приватним підприємством "Бекерай", як Покупцем, укладено договір №31/01/14 (далі - Договір), згідно умов якого Постачальник постачає, а Покупець приймає у власність та оплачує товар, в асортименті та кількості згідно з накладною, яку підписує особа, уповноважена приймати товар на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей, або оригінальної печатки чи штампу, виданої і поставленої Покупцем (п. 1.1. Договору).
Поставка товару здійснюється згідно із замовленням Покупця. На кожну партію Товару Покупець подає замовлення в письмовій або в усній формі уповноваженій особі Постачальника. Замовлення повинно містити: асортимент, кількість, строк поставки, адресу доставки, контактні телефони, підписи сторін (п.2.1.-2.2 Договору).
Згідно п. 2.6. Договору, товар вважається поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем з моменту підписання видаткової накладної, уповноваженою особою Покупця, або з моменту підписання представником Покупця іншого документа, що підтверджує факт передачі.
Розділом 4 Договору сторонами визначено ціну та умови оплати. В силу положень п. 4.1. Договору, ціни на товар погоджуються сторонами і вказуються в накладних на відпуск товару. Сума договору складається із сум, зазначених у видаткових накладних, згідно з якими Покупець отримує товар. Розрахунки між сторонами здійснюються з використанням національної валюти України - гривні, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 4.2. Договору). Пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що оплата за кожну партію товару, вказану у відповідній накладній, здійснюється протягом 20 календарних днів з моменту отримання Покупцем товару.
Відповідно до п.10.5., Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014р.
Як стверджує позивач, відповідач належним чином не виконав свої договірні зобов'язання з оплати вартості поставленого йому згідно договору №31/01/14 від 06.02.2014р., товару, допустивши заборгованість в сумі 56765,05 грн.
В обґрунтування та підтвердження своїх доводів про поставку товару та його отримання відповідачем згідно договору №31/01/14 від 06.02.2014р. до матеріалів справи долучено видаткові накладні №РН-0000084 від 05.02.2014р. на суму 3325,32 грн., №РН-0000269 від 27.03.2014р. на суму 204,01 грн., №РН-0000201 від 13.03.2014р. на суму 790,01 грн., №РН-0000297 від 04.04.2014р. на суму 12021,54 грн., №РН-0000330 від 14.04.2014р. на суму 1161 грн., №РН-0000369 від 17.04.2014р. на суму 8025,18 грн., №РН-0000336 від 16.04.2014р. на суму 15319,84 грн., №РН-0000371 від 17.04.2014р. на суму 1921,54 грн., №РН-0000408 від 06.05.2014р. на суму 8425,67 грн., №РН-0000465 від 22.05.2014р. на суму 4957,28 грн., №РН-0000470 від 22.05.2014р. на суму 450 грн., №РН-0000537 від 13.06.2014р. на суму 800,10 грн., всього на суму 57401,49 грн.
В підтвердження часткового виконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості поставленого по договору №31/01/14 від 06.02.2014р. товару позивачем надано банківську виписку, яка свідчить про перерахування відповідачем на банківський рахунок позивача, відкритий в ТВ ПАТ "Укрсоцбанк" грошових коштів в загальній сумі 40 000 грн. (03.12.2014р. - 20000 грн. та 04.12.2014р. - 20000 грн.).
Окрім того, в підтвердження факту існування боргу відповідача в заявленій сумі 56765,05 грн. до матеріалів справи долучено підписаний обома сторонами акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.01.2015р., яким підтверджено наявність боргу перед позивачем в сумі 56765,05 грн.
Дану суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку, оскільки лист-претензію №26/06-2015 від 26.06.2015р. про погашення впродовж 10 банківських днів, відповідач залишив без відповіді та задоволення.
Оцінюючи зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Статтею 32 ГПК України, визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до положень статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення його прав та інтересів, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і в залежності від встановлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Як зазначалось вище, підставою позову позивачем визначено порушення відповідачем зобов'язань, що виникли згідно умов договору №31/01/14 від 06.02.2014р.
Як свідчать матеріали справи, зокрема надані позивачем видаткові накладні №РН-0000084 від 05.02.2014р., №РН-0000269 від 27.03.2014р., №РН-0000201 від 13.03.2014р., №РН-0000297 від 04.04.2014р., №РН-0000330 від 14.04.2014р., №РН-0000369 від 17.04.2014р., №РН-0000336 від 16.04.2014р., №РН-0000371 від 17.04.2014р., №РН-0000408 від 06.05.2014р., №РН-0000465 від 22.05.2014р., №РН-0000470 від 22.05.2014р., №РН-0000537 від 13.06.2014р., останні містять посилання на договір №ДГ-14/01/11 від 01.01.2011р., як на підставу відпуску товару, тобто інший договір.
В процесі розгляду справи відповідачем надано договір купівлі-продажу від 01.01.2011р. №14/01/11, згідно якого позивач у справі як Продавець зобов'язався поставити відповідачу у справі як Покупцю сировину для виробництва хлібобулочних та кондитерських виробів (товар), найменування, кількість якого визначаються Сторонами у видаткових накладних до даного договору (п.1.1., 2.1.).
Даний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу і містить всі істотні умови, необхідні для даного виду договорів, як-от: ціна, кількість, якість товару, найменування, строк поставки, строк оплати, відповідальність сторін, строк його дії.
Зокрема пунктом 10.1. визначено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання.
Таким чином, твердження позивача, що поставки по вищенаведених видаткових накладних здійснені саме на виконання договору №31/01/14 від 06.02.2014р, суд оцінює критично, оскільки дані видаткові накладні є первинними документами бухгалтерського обліку і підтверджують не тільки факт відпуску товару, а й підставу відпуску товару. В даному випадку, відомості, що містяться в накладних спростовують твердження позивача про здійснення господарської операції (поставки) саме за договором №31/01/14 від 06.02.2014р. Також суд враховує чинність умов договору № ДГ-14/01/11 від 01.01.2011 р.
Окрім того, з долучених позивачем до матеріалів справи копій банківських виписок на загальну суму 40 000 грн. не вбачається, що відповідачем здійснювалась оплата за отриманий у позивача товар саме згідно договору №31/01/14 від 06.02.2014р., так як у графі "призначення" зазначено "за товар згідно договору" і відповідач заперечує факт отримання та оплати товару згідно договору від 06.02.2014р.
З огляду на наведене, беручи до уваги, що поданими суду доказами не підтверджено здійснення поставки товару саме на виконання договору №31/01/14 від 06.02.2014р.; інших документів, які б засвідчували факт постачання відповідачу товару за договором №31/01/14 від 06.02.2014р. не надано, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Окрім того, не може бути прийнято судом як доказ звернення позивача до відповідача з вимогою про сплату боргу і наявний в матеріалах справи лист №26/06-2015 від 26.06.2015р., оскільки в останньому мова йде про заборгованість відповідача по договору №31/01/14 від 06.02.2014р. і жодним чином не згадуються поставки по видаткових накладних №РН-0000084 від 05.02.2014р., №РН-0000269 від 27.03.2014р., №РН-0000201 від 13.03.2014р., №РН-0000297 від 04.04.2014р., №РН-0000330 від 14.04.2014р., №РН-0000369 від 17.04.2014р., №РН-0000336 від 16.04.2014р., №РН-0000371 від 17.04.2014р., №РН-0000408 від 06.05.2014р., №РН-0000465 від 22.05.2014р., №РН-0000470 від 22.05.2014р., №РН-0000537 від 13.06.2014р.; матеріали справи доказів надіслання даного листа позивачем не містить.
Щодо долученого позивачем до матеріалів справи ОСОБА_1 звірки розрахунків, станом на 31.01.2015 р. суд відзначає наступне:
У статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
З огляду на викладене, суд вважає, що акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. Такий акт є, по суті, документом, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах, однак не може вважатися належним доказом проведення цих операцій та наявності заборгованості у суб'єкта господарювання.
Згідно ст.. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача у справі.
В судовому засіданні 12.10.2015 р. в порядку ст.. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення господарського суду у даній справі.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено "20" жовтня 2015 року.
Суддя Н.О. Андрусик