Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" жовтня 2015 р.Справа № 922/4856/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
при секретарі судового засідання Федоровой Т.О.
розглянувши справу
за позовом КП "Тепловодсервіс" Лозівської РР, смт. Краснопавлівка
до ФОП ОСОБА_2
про стягнення коштів у сумі 23 081,74 грн.
за участю представників сторін :
від позивача: ОСОБА_3 за дов. №12 від 22.01.2015 року;
від відповідача: не з'явився.
Комунальне підприємство "Тепловодосервіс" Лозівської районної ради смт. Краснопавліка звернулось до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 23 081,74 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання теплової енергії від 24.10.2014 року щодо завчасної та повної оплати коштів за спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 21 400 гривень 15 копійок, суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у сумі 1255 гривень 67 копійок, та три відсотки річних у розмірі 425 гривень 92 копійки.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.08.2015 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 23.09.2015 року.
23.09.2015 року на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 23.09.2015 року у зв'язку з відсутністю у матеріалах справи даних щодо належного повідомлення відповідача, розгляд справи було відкладено на 20.10.2015 року о 10:00 год.
Через канцелярію суду 20.10.2015 року за вх.№42324 позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи. (Розрахунок об'єму та нарахування теплової енергіїї, копії актів обстеження та зняття показань вузла теплової енергії за жовтень 2014 - квітень 2015 року та акт пломбування вузла теплової енергії)
У призначеному судовому засіданні 20.10.2015 року представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.
Представник відповідача в судове засідання 20.10.2015 року не з'явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав. На адресу суд повернулась ухвала суду про порушення провадження у справі від 31.08.2015 року з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18, відповідно до якої зазначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").
Також у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 зазначено, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.
Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутнього представника позивача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані позивачем докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, виходить з наступного.
24.10.2014 року між комунальним підприємством "Тепловодосервіс" (постачальник, позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (споживач, третя особа) було укладено договір на постачання електричної енергії № 41 (надалі- договір).
Згідно з умовами договору, постачальник зобов'язався постачати споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Пунктом 2.1. договору сторони встановили, що енергія постачається відповідачу в обсягах згідно додатка 1 а, 1в до цього договору у вигляді водяного опалення на такі потреби як опалення.
Згідно пункту 3.2.2 договору відповідач повинен виконувати умови та порядок сплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.Щомісяця до 20-го числа наступного місяця виконувати звірку розрахунків з підписанням акту.
Пунктом 6.2. договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.
Споживач за 15 днів до початку розрахункового періоду своїм дорученням, самостійно, сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. (пункт 6.3.)
Пунктом 6.4. договору передбачено, що у разі, якщо споживач розраховується за показанням приладів обліку:
- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення додаткового сплачується Споживачем не пізніше 28-го числа поточного місяця.
- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків зараховується в наступний місяць.
Як свідчать матеріали справи, позивач, як постачальник теплової енергії за договором, виконав свої зобов'язання у повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт: №979 на суму 2882,88 грн, №1080 на суму 3450,25 грн, №78 на суму 5 216,53 грн., №172 на суму 4063,22 грн., №269 на суму 4512,41 грн., №353 на суму 1774,86 грн.
Відповідач частково сплатив заборгованість за поставлені послуги у розмірі 500,00 гривень.
Таким чином свої договірні зобов'язання щодо вчасної сплати за отриману теплову енергію не виконав належним чином. Сума боргу у розмірі 21 400,00 гривень підтверджується наданим позивачем розрахунком за період з січня 2014 року по червень 2015 року, а також актом звірки на червень 2015 року, який був підписаний сторонами та скріплений печатками.
Станом на дату розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати зазначеної суми заборгованості відповідачем в добровільному порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно повинно бути виконано в цей строк (дату).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено ч.1 ст. 612 ЦК України.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частинами 1, 3 ст.202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.
До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст.202-205 Господарського кодексу України, ст.ст. 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, зокрема за ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, виконання своїх зобов'язань за договором відповідачем, яке виконано боржником з порушенням строків, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на які заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період прострочення платежу.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині. В зв'язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 23081,74 гривень підлягають задоволенню.
Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.11р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (62416, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1,) на користь комунального підприємства "Тепловодсервіс" Лозівської районної ради (64621, Харківська область, Лозівський район, с.Краснопавлівка, м-н, будинок №16, код 37346355) суму основного боргу в розмірі 21 400 грн. 15 коп., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 1255 грн. 67 коп., три відсотки річних у розмірі 425 грн. 92 коп., а також судові витрати у розмірі 1 827 грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 26.10.2015 р.
Суддя ОСОБА_1