Справа № 819/3166/15
21 жовтня 2015 р.м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:
головуючого судді Білоус І.О.
при секретарі судового засідання Габрилецікій С. Є.
за участю за участю позивача ОСОБА_1, представників: позивача - ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції про скасування арешту на майно, -
До суду звернувся позивач, ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції про визнання дій неправомірними, зняття арешту з майна.
У позовній заяві зазначив, що відповідачем було накладено арешт на його майно згідно Постанови про відкриття виконавчого провадження № 13933914 від 28.07.2009 р. через заборгованість перед Приватбанком. Наразі кредит погашений, що підтверджується відповідною довідкою. Відповідачем було відмовлено у знятті арешту, позивач вважає такі дії неправомірними, та просить зняти арешт.
З урахуванням уточнених позовних вимог просив зняти арешт з належних йому транспортних засобів, а саме:
1. Вольво ВО 9338 АС, напівпричіп ВО 1729 ХХ,
2. Вольво ВО 8533 АС, напівпричіп ВО 1716 ХХ,
3. Вольво ВО 6433 АС, напівпричіп ВО 5367 ХХ,
4. Вольво ВО 7058 АК, напівпричіп ВО 5699 ХХ,
5. Даф ВО 5799 АН, напівпричіп ВО 3999 ХХ,
6. Вольво ВО 9550 АЕ, напівпричіп ВО 3347 ХХ,
7. Вольво ВО 0889 АН, напівпричіп ВО 3400 ХХ,
8. Вольво ВО 5510 АВ, напівпричіп ВО 1392 ХХ.
В судовому засіданні просив позов задовольнити.
Представник відповідача пояснив, що вважає відсутніми підстави для визнання дій неправомірними, оскільки на момент звернення до Відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції ОСОБА_1 із відповідною заявою була відсутня підстава для скасування арешту.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення позивача представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
У виконавчому провадженні ВП № 13933914 головним державним виконавцем винесено 28.07.2009 р. постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
Підставою у даній постанові зазначено задоволення заяви позивача (стягувача ЗАТ КБ «Приватбанк» про забезпечення позову. Згідно Постанови ВП № 13933914 від 28.07.2009 р. ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області накладено арешт на все майно що належить відповідачу - ОСОБА_1 в межах заявлених позовних вимог у розмірі 317 574, 72 дол.
П. 4 вищезазначеної постанови накладено арешт на все майно що належить ОСОБА_1 ( а. с. 13).
Як пояснено позивачем у судовому засіданні та підтверджується довідкою від 07.06.2013 р. № 650654 за ОСОБА_1 по угоді № 05/06/650 (микрокредит) від 30.05.2006 р. заборгованість відсутня ( а. с. 6).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи 16.12.2009 р. у виконавчому провадженні ВП № 13933914 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв»язку зі сплатою боргу, на підставі ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Як пояснено представником відповідача у судовому засіданні, матеріали даного виконавчого провадження ВП № 13933914 знищено у зв»язку із закінченням строку їх зберігання.
08.07.2015 р. позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із заявою про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.05.2009 р. по цивільній справі № 2-3893/2009.
Ухвалою від 08.07.2009 р. у задоволенні вищевказаної заяви йому відмовлено з огляду на те, що Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська не розглядалась цивільна справа № 2-3893/2009 р. де відповідачем є ОСОБА_1, а відтак і відсутні підстави для скасування заходів забезпечення позову у його відношенні.
04.09.2015 р. на заяву позивача щодо зняття арешту з майна що йому належить відповідачем надано відповідь, у якій відмовлено у його знятті з підстав відсутності ухвали Жовтневого районного суду про скасування заходів забезпечення встановлених ухвалою від 14.05.2009 р.
Не погодившись із такою ухвалою позивач звернувся із даним позовом до суду.
Як встановлено судом та вбачається з відповіді Управління Державтоінспекції в Тернопільській області від 01.10.2015 р. арешт на транспортні засобі що належать позивачу накладено відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду від 2009 р.
Крім того, судом, протягом розгляду даної справи встановлено також, що ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.07.2009 р. у справі № 2-5720/09 за позовною заявою ЗАТ «Приватбанк» до ОСОБА_1. ОСОБА_4 про звернення стягнення на майно винесено ухвалу, якою справу залишено без розгляду, рішення про накладення арешту по даній справі не виносилось. Крім того по цій справі у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено ухвалою від 27.07.2009 р.
Дана інформація підтверджується копією ухвали від 27.07.2009 р. у справі № 2-5720/09, та відповіддю від 15.10.2015 р. № Ш-195, у якій також зазначено, що учасником судового розгляду по справі № 2-3893/09 ОСОБА_1 не являється.
Ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” (далі - Закону) встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 2 ст. 25 Закону, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Відповідно до ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.
Ч. 7 ст. 28 Закону № 606-ХІV передбачено, що у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору. Тобто, законом передбачений механізм дій Державного виконавця у такому випадку.
Ст. 49 Закону № 606-ХІV передбаченні випадки у яких виконавче провадження підлягає до закінчення. П. 8 ч. 1 цієї статті передбачено що виконавче провадження підлягає до закінчення у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Ч. 3 цієї ст. 49 № 606-ХІV визначено, що про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Як зазначалось вище, 16.12.2009 р. у виконавчому провадженні ВП № 13933914 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв»язку із сплатою боргу, на підставі ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Ст. 50 Закону № 606-ХІV визначено наслідки завершення виконавчого провадження. А саме, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Ч. 2 ст. 50 Закону № 606-ХІV передбачено, що у разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Тобто, вищезазначеною нормою передбачено, що зняття арешту, накладеного на майно боржника відбувається як наслідок закінчення виконавчого провадження.
Як встановлено судом, та не заперечується сторонами у справі. А відтак, в силу вимог ст. 72 КАС України не підлягає додатковому доказуванню, після закінчення виконавчого провадження арешт відповідачем з майна, що належить позивачу не знімався.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону 606-ХІV, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Зважаючи на те, що станом на час розгляду даної справи Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська не розглядалась цивільна справа № 2-3893/2009 р. де відповідачем є ОСОБА_1, ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.07.2009 р. у справі № 2-5720/09 за позовною заявою ЗАТ «Приватбанк» до ОСОБА_1. ОСОБА_4 про звернення стягнення на майно винесено ухвалу, якою справу залишено без розгляду, рішення про накладення арешту по даній справі не виносилось, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено ухвалою від 27.07.2009 р. та учасником судового розгляду по справі № 2-3893/09 ОСОБА_1 не являється, враховуючи те, що за ОСОБА_1 по угоді № 05/06/650 (микрокредит) від 30.05.2006 р. заборгованість відсутня, та з огляду на приписи ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження", суд приходить до висновку про відсутність підстав для арешту та заборони відчуження, та необхідність, з метою реалізації права позивача на розпорядження майном, що йому належить, зняття арешту з транспортних засобів що належать позивачу.
Щодо позовної вимоги про визнання дій відповідача неправомірними, суд враховуючи те, що на момент надання відповіді № 04.09.2015 р. № 12598/3-41/10 у відповідача була відсутня підстава для задоволення поданої позивачем заяви про зняття арешту, вважає що підстави для її задоволення відсутні, тому у цій частині у задоволенні позову слід відмовити.
Відтак, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовльнити частково.
2. Зняти арешт щодо належних ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1)транспортних засобів , а саме,
Вольво ВО 9338 АС, напівпричіп ВО 1729 ХХ,
Вольво ВО 8533 АС, напівпричіп ВО 1716 ХХ,
Вольво ВО 6433 АС, напівпричіп ВО 5367 ХХ,
Вольво ВО 7058 АК, напівпричіп ВО 5699 ХХ,
Даф ВО 5799 АН, напівпричіп ВО 3999 ХХ,
Вольво ВО 9550 АЕ, напівпричіп ВО 3347 ХХ,
Вольво ВО 0889 АН, напівпричіп ВО 3400 ХХ,
Вольво ВО 5510 АВ, напівпричіп ВО 1392 ХХ.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст виготовлено 23.10.2015 р.
Головуючий суддя Білоус І.О.
копія вірна
Суддя Білоус І.О.