33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"21" жовтня 2015 р. Справа № 918/649/15
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Олексюк Г.Є.
суддів Маціщук А.В.
суддів Гулова А.Г.
при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.
розглянувши апеляційну скаргу позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Костопільський завод будівельних матеріалів і базальтових виробів" на рішення господарського суду Рівненської області від 01.09.15 р.
у справі № 918/649/15 (суддя Торчинюк В.Г. )
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Костопільський завод будівельних матеріалів і базальтових виробів"
відповідач Костопільської міської ради Рівненської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача : Фізична особа Федоров Валерій Анатолійович
про визнання договору оренди землі поновленим
за участю представників сторін:
позивача - Михайлова В.М., представника, довіреність в справі
відповідача - Сачука М.М.,представника, довіреність в справі
третя особа - Євгеюка О.Є.,представника ,довіреність в справі
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 01 вересня 2015 р. у справі № 918/649/15 ( суддя Торчинюк В.Г.) в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський завод будівельних матеріалів і базальтових виробів" до Костопільської міської ради Рівненської області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача фізична особа Федоров Валерій Анатолійович про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди землі відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд керувався положеннями ч.1 ст.13, ч.2 ст. 19 Конституції України, ч.1 ст. 93, ч.1 ст.116 Земельного кодексу України, ст. 31, ст. 1, ч.2 ст. 33 Закону України " Про оренду землі" та вказав, що орендар надіслав орендодавцю пропозицію про намір продовжити дію договору оренди землі, пропустивши зазначений в договорі та чинному законодавстві строк .
Крім того, відповідачем не виконані належним чином зобов"язання за вказаним договором оренди землі (своєчасно не сплачувалась орендна плата ) , оскільки тільки той орендар, який належно виконував обов"язки має переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк. Крім того, на земельній ділянці площею 8,7647 га, яка за договором оренди знаходилась у користуванні заводу , розташована будівля , яка на підставі договору купівлі-продажу від 15 травня 2013 року належить на праві власності третій особі Федорову В.А.,який за законом має право на частину орендованої заводом земельної ділянки.
Не погодившись з постановленим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує, що при прийнятті даного рішення господарським судом Рівненської області було неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
З огляду на приписи ст.ст. 13,14,19 Конституції України, ст.ст. 177,181,324 Цивільного кодексу України, ст. 148 Господарського кодексу України,ч.1 ст. 116, 141 Земельного кодексу України , ст. ст. 13, ч.2 ст. 16, 31,32, ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" вказав, що Орендодавець земельної ділянки - Костопільська міська рада протягом одного місяця після спливу строку дії договору оренди землі від 14.08.2009 року не надсилала орендарю земельної ділянки будь-які листи - повідомлення щодо заперечення у поновленні договору оренди землі, відтак договір оренди землі від 14.08.2009 року №040959100061 є поновленим на підставі ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", оскільки орендар і надалі використовує передану в оренду земельну ділянку загальною площею 8,7647 га.
Апелянт у скарзі наголошує, що дії відповідача щодо припинення права оренди земельної ділянки суперечать ст.ст.12, 116 Земельного кодексу України, ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки міська рада не приймала жодних рішень, як це передбачено ЗК України щодо припинення права оренди земельної ділянки ТзОВ "Костопільський завод будівельних матеріалів і базальтових виробів".
Крім того, всупереч вищенаведеним нормативно-правовим актам, 27.04.2015 року Реєстраційною службою Костопільського районного управління юстиції було здійснено державну реєстрації припинення права оренди за договором оренди землі від 14.08.2009 року №040959100061.
Скаржник наголошує, що позивач згідно з приписами ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" 21.05.2015 року звернувся до Костопільської міської ради із заявою про поновлення договору оренди землі від 14.08.2009 року №040959100061 з проектами додаткових угод, які були долучені до заяви.
Зауважує, що позивач на сьогодні є власником будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, зареєстровано право власності на цілісний майновий комплекс з 31.08.2015 року, тому в силу приписів ст.120 ЗК України, відповідач, крім як позивачу, не має права нікому передавати в оренду або у власність спірну земельну ділянку.
Апелянт вважає, що оскільки орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, при відсутності заперечень відповідача протягом одного місяця після закінчення строку дії договору згідно частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" такий договір є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, тобто до 14.08.2019 року.
Щодо можливого порушення прав та обов'язків третьої особи по справі вказує таке.
Так, в травні 2013 року, ще під час дії договору оренди земельної ділянки від 14.08.2009 року, фізичною особою Федоровим В.А. було придбано у власність нежитлове приміщення - будівлю компресорної, яка знаходиться на спірній земельній ділянці.
В той же час, з моменту купівлі-продажу будівлі компресорної і до моменту звернення позивача з позовом до господарського суду, Федоров В.А. не скористався свої правом та не звертався до Костопільської міської ради в порядку ст.ст.12, 116 ЗК України з метою отримання частини земельної ділянки в користування для обслуговування власного приміщення. Не звертався Федоров В.А. і до позивача з метою визначення меж земельної ділянки, яка підлягала б виділенню третій особі в користування. Крім цього, при укладенні договору купівлі-продажу будівлі компресорної сторони не визначили меж земельної ділянки, яка підлягала б виділенню третій особі, а також такій ділянці не присвоювався окремий кадастровий номер, що унеможливлює визначення розміру земельної ділянки, який має бути виділений в користування третій особі.
На думку скаржника, місцевий суд прийшов до помилкового висновку, що рішення про задоволення позову у справі №918/649/15 негативно вплине та порушить права третьої особи, оскільки Федоров В.А. жодним чином не намагався використати свої права на отримання в користування частини земельної ділянки.
Крім того зазначив, що на тій частині земельної ділянки, яка могла би бути виділена в користування третій особі, знаходяться ряд об'єктів (пожежний резервуар, склад фарб та ін.), які на праві приватної власності належать позивачу, відтак передання такої земельної ділянки без згоди позивача третій особі неможливе .
Просив задовольнити вимоги апеляційної скарги та скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 01.09.2015 р. у справі №918/649/15 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В письмових поясненнях на апеляційну скаргу третя особа Федоров В.А. вказав, що апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення з огляду на те, що місцевим господарським судом повно та всебічно з'ясовані всі обставини, що мають значення для справи із доведеністю цих обставин належними доказами; висновки, викладені у рішенні господарського суду Рівненської області від 01.09.2015 р., відповідають обставинам справи; місцевим господарським судом правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Наголошує, що апелянт не може спростувати тієї обставини, що в період дії договору оренди землі від 14.08.2009 р. №040959100061 між Федоровим Валерієм Анатолійовичем та ТзОВ "Костопільський завод будівельних матеріалів і базальтових виробів" було укладено договір купівлі-продажу від 15 травня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу Дідовець А.Г. 15.05.2013 р. за №857, відповідно до якого Федоров В.А. придбав у власність нежитлову будівлю компресорної площею 290,5 кв.м. із прибудовою, розташовану по вул. Дружби, буд.1 в м.Костопіль Рівненської обл.
У витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 3431677 від 15.05.2013 р., а також у п.8 Договору купівлі-продажу від 15.05.2013 р. вказано, що належне на праві власності Федорову В.А. нежитлове приміщення будівлі компресорної розташове на земельній ділянці площею 8,7647 га, кадастровий номер земельної ділянки 5623410100:03:010:0024, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
З огляду на положення ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України, ч.3 ст.7 Закону України "Про оренду землі" , третя особа вказує, що вказані вище норми матеріального права встановлюють перехід права власності (прав користування) земельною ділянкою у разі переходу прав власності на об'єкт нерухомого майна без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку нового власника нерухомого майна, оскільки для обслуговування придбаного об'єкта нерухомого майна новому власнику необхідна і земельна ділянка.
Вважає, що до нього(Федорова В.А.) з моменту укладення договору купівлі-продажу від 15.05.2013 р. перейшло право користування на частину спірної земельної ділянки загальною площею 8,7647 га, необхідної для обслуговування придбаного ним об'єкта нерухомого майна. І в цій частині земельної ділянки, необхідної для обслуговування придбаного Федоровим В.А. об'єкта нерухомого майна, договір оренди землі припинився в силу прямих норм закону. Позивач мав узгодити із Федоровим В.А. площу такої земельної ділянки та її конфігурацію для подачі відповідної заяви до міської ради про відмову від права оренди частини земельної ділянки на користь Федорова В.А., проте цього зроблено не було під час дії Договору оренди землі від 14.08.2009 року №040959100061. Вважає,що після припинення дії вказаного договору оренди землі позивач не має законного права на продовження користування усією земельною ділянкою загальною площею 8,7647 га.
Що стосується доводів апелянта про те, що Федоров В.А. не скористався своїм правом та не звертався до Костопільської міської ради з метою отримання частини земельної ділянки в користування для обслуговування власного приміщення, і з травня 2013 року Федоров В.А. не сплачував земельного податку за фактичне користування частиною спірної земельної ділянки, що вказує нібито на те, що Федоров В.А. не отримав земельну ділянку в користування в спосіб, визначений чинним земельним законодавством, зауважує, що наявність встановлених імперативними нормами законом моменту переходу права власності (права користування) земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт нерухомого майна при переході права власності на нього, не пов'язано жодним чином із послідуючим оформлення цього права. Так вказаними вище нормами права (ст.120 ЗК України, ст. 377 ЦК України) чітко встановлює момент виникнення права користування земельною ділянкою, на якій розміщені об'єкти нерухомості, на які перейшло право власності - в момент набуття права власності новим власником. Водночас і припиняється право користування такою земельною ділянкою, на розміщені об'єкти нерухомості, на які перейшло право власності - в момент припинення права власності за попереднім власником. Відтак перехід права на земельну ділянку і оформлення такого права є двома різними за своїм правовим значенням юридично значимими діями. До того ж Федоров В.А. звертався до міської ради із заявою про викуп земельної ділянки, необхідної для обслуговування придбаної будівлі компресорної. Однак через небажання позивача узгодити межі та площу такої земельної ділянки це питання не вирішено до цього часу.
Просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення господарського суду Рівненської області від 01.09.2015 р. залишити без змін.
Представник відповідача Костопільської міської Ради відзиву на апеляційну скаргу не надіслав, що відповідно до ч.2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду .
У судовому засідання апелянт підтримав вимоги скарги, з підстав викладених у ній. Просив задовольнити вимоги апеляційної скарги та скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 01.09.2015 р. у вказаній справі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги, вказавши, що апелянтом для визнанням за ним переважного права на поновлення договору оренди землі не дотримані вимоги ст. 33 Закону України " Про оренду землі".
Просить рішення господарського суду Рівненської області від 01.09.2015 р. у справі № 918/649/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник третьої особи Федорова В.А. заперечив вимоги апеляційної скарги з підстав , викладених у письмових поясненнях.
Просив рішення господарського суду Рівненської області від 01.09.2015 р. у справі № 918/649/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Заслухавши пояснення представників апелянта, позивача, третьої особи ,обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський завод будівельних матеріалів і базальтових виробів" не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 серпня 2009 року між Костопільською міською радою (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Костопільський завод будівельних матеріалів і базальтових виробів" (надалі - орендар) укладено договір оренди землі (надалі - договір, а.с. 9 - 11 т.1).
Згідно пункту 1 договору орендодавець надає згідно рішення Костопільської міської ради від 23 січня 2009 року № 66, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, яка знаходиться в межах населеного пункту Костопільської міської ради Костопільського району, Рівненської області в місті Костопіль по вулиці Дружби , 1.
Відповідно до пункту 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 8, 764 га.
Як вбачається з пунктів 3,4 Договору, на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна-виробничі приміщення та об'єкти інфраструктури. Земельна ділянка передається в оренду без орендованих будинків, будівель, споруд та інших об'єктів .
Пунктом 8 Договору сторони погодили, що останній укладений на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (а.с.9, т.1).
Згідно пункту 36 Договору визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (а.с.10, т.1).
У відповідності до пункту 37 договору дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено (а.с.10 ,т.1).
Вищезазначений договір підписаний уповноваженими представниками орендодавця та орендаря та скріплений відтисками печаток зазначених суб'єктів господарювання (а.с.10, т.1, зворот).
В подальшому, 27 квітня 2015 року реєстраційна служба Костопільського районного управління юстиції Рівненської області надіслала лист для заводу, яким повідомила, що відповідно до порядку державної реєстрації прав та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 - 27 квітня 2015 року за заявою Костопільської міської ради було проведено реєстраційну дію щодо припинення оренди земельної ділянки кадастровий номер 5623410100:03:010:0024, загальною площею 8, 7647 га на підставі пункту 37 договору оренди землі від 14 серпня 2009 року.(т.1,а.с. 48)
Як вбачається з матеріалів справи, 21 травня 2015 року орендар відправив на адресу орендодавця заяву з пропозицією поновлення договору оренди земельної ділянки від 14 серпня 2009 року, в додатках до якої долучив два примірника додаткової угоди (т.1,а.с. 12 - 14 т.1).
10 червня 2015 року Костопільська міська рада надіслала на адресу заводу лист, яким повідомила про відмову у поновленні терміну дії договору оренди землі на земельну ділянку площею 8, 7647 га (а.с. 93, т.1).
У зв"язку з наведеним, Товариство з обмеженою відповідальністю "Костопільський завод будівельних матеріалів і базальтових виробів" звернувся з позовом про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди землі, на підставі ч.6 ст.33 Закону України « Про оренду землі».
Аналізуючи зазначені обставини справи, судова колегія вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосувати такі положення чинного законодавства.
Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об"єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених Конституцією.
Відповідно до частини четвертої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок , що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Стаття 13 Закону України " Про оренду землі" визначає, що під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов"язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння в користування на певний строк , а орендар зобов"язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Об"єктом оренди є земельна ділянка.
За змістом статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами , певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами.
Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов"язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства , звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом частини другої статті 792 Цивільного кодексу України майнові відносини , що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства , а саме Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".
Частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Відповідно до статей 319, 626 ЦК України реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.
Частиною 6 ст. 33 Закону України передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Тоб-то , для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: продовження користування виділеною земельною ділянкою, належне виконання своїх обов'язків за договором; відсутність письмового повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; укладення додаткової угоди про поновлення договорів оренди.
Така правова позиція висвітлена у Постановах Верховного суду України від 10.06.2015р. у справі № 6-70цс15 та від 18.03.2015р. у справі № 6-4цс15.
З огляду на положення чинного законодавства , колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Як зазначалось вище, в пункті 8 Договору сторони погодили, що останній укладений на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (а.с.9 т.1).
Разом з тим, в матеріалах справи міститься заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський завод будівельних матеріалів і базальтових виробів" від 21 травня 2015 року № 10 та додаткова угода до Договору оренди землі про поновлення строків дії договору оренди землі. Як вбачається з відтиску штампу вхідної кореспонденції , зазначену заяву отримала Костопільська міська рада 21 травня 2015 року за вх. 426/02-21 ( а.с.12 т.1).
З даного приводу колегія суддів констатує, що орендар надіслав пропозицію про намір продовження дії договору оренди земельної ділянки від 14 серпня 2009 року, пропустивши зазначений в договорі та чинному законодавстві строк.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем повідомлення про продовження дії договору оренди землі надіслано не було, як то передбачає договір та чинне законодавство України, відтак такий договір припинено з 27 квітня 2015 року (з моменту державної реєстрації) на підставі статті 31 Закону України "Про оренду землі".
Щодо покликань апелянта на те, що орендодавець після спливу строку дії договору не надсилав на адресу орендаря будь-які листи щодо заперечення в продовженні дії договору, колегія суддів відзначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, Костопільська міська рада навпаки звернулась з Листом-повідомленням до ТОВ"Костопільський завод будівельних матеріалів і базальтових виробів " , де остання вказала, що орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладання договору оренди землі на новий строк, зобов"язаний повідомити про це орендаря до спливу строку договору оренди землі у строк , встановлений цим Договором , але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Крім того, Костопільська міська рада запропонувала орендарю за місяць до закінчення дії договору оренди землі подати заяву про його поновлення і подати відповідні документи ( а.с.78 т.1).
Як зазначалось вище, частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено, що однією з підстав, при якій орендар має переважне право на поновлення договору, є належне виконання умов договору.
Так, відповідно до пункту 9 Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 6 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 142 736 грн. 22 коп.
Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини орендної плати протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 11 договору).
Разом з тим, як вірно встановлено в суді першої інстанції та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, впродовж всього терміну дії договору, орендар не належно виконав покладені на нього зобов'язання щодо сплати орендної плати ,що підтверджується Листами головного управління Міндоходів у Рівненській області від 8 серпня 2013 року № 1532/9/17-09-15-01, від 3 жовтня 2013 року № 2708/9/17-09-15-01 та Головного управління ДФС у Рівненській області від 6 липня 2015 року № 5453/10/17-09-25-08 ( а.с.80,81, т.1).
Дані обставини підтверджені представником скаржника в суді апеляційної інстанції.
У зв"язку з вищенаведеним, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що апелянт не виконав належним чином покладені на нього зобов'язання згідно договору оренди земельної ділянки від 14 серпня 2009 року, що суперечить частині 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме, що тільки орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк.
Крім того, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду зазначає, що 15 травня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Костопільський завод будівельних матеріалів і базальтових виробів" та фізичною особою Федоровим Валерієм Анатолійовичем (надалі - Федоров В.А.) було укладеного договір купівлі-продажу, за умовами якого завод передав а Федоров В.А. прийняв у власність нежитлову будівлю компресорної по вулиці Дружби, будинок 1 в місті Костопіль, Рівненської області ( а.с.101, зворот т.1).
Зазначене також стверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15 травня 2013 року № 3431677, відповідно до якого Федоров В.А. є власником нежитлового приміщення за адресою Рівненська область, Костопільський район, місто Костопіль, вулиця Дружби, будинок 1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 58697256234 ( а.с.102, зворот т.1).
Вищезазначені документи свідчать про те, що на земельній ділянці, яка перебувала в оренді скаржника, знаходиться нерухоме майно (нежитлова будівля компресорної), яка належить на праві власності третій особі.
З огляду на вищенаведене, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати такі положення чинного законодавства.
Згідно частини 1 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Відповідно до частини 1 статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
До особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда (частина 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі").
Крім того, у відповідності до частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
Так, до третьої особи Федорова В.А. з моменту укладення договору купівлі-продажу від 15.05.2013 р. перейшло право користування на частину спірної земельної ділянки загальною площею 8,7647 га, необхідної для обслуговування придбаного ним об'єкта нерухомого майна. Колегія суддів погоджується з покликанням третьої особи, що апелянт мав узгодити із Федоровим В.А. площу такої земельної ділянки та її конфігурацію для подачі відповідної заяви до міської ради про відмову від права оренди частини земельної ділянки на користь Федорова В.А. Разом з тим, цього зроблено не було під час дії Договору оренди землі від 14.08.2009 року №040959100061, а після припинення дії вказаного договору оренди землі позивач однозначно не має законного права на продовження користування усією земельною ділянкою загальною площею 8,7647 га, оскільки частина такої земельної ділянки перейшла у користування Федорова В.А.
Тобто, після припинення дії спірного договору оренди землі від 14.08.2009 р. №040959100061 апелянт не користувався і не міг продовжувати користуватися усією раніше орендованої земельною ділянкою загальною площею 8,7647 га, оскільки в складі цієї ділянки з 15.05.2013 р. (моменту переходу права власності на будівлю компресорної до Федорова В.А.) є частина земельної ділянки, яка перейшла у користування Федорова В.А.
А відтак твердження апелянта про продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору спростовуються наведеними вище нормами матеріального права та наявними у справі письмовими доказами.
Таких висновків обґрунтовано дійшов і місцевий господарський суд, з якими повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та факти, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. В силу частини 2 статті 22 ГПК України сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частина 2 статті 43 ГПК України), якими в силу статті 32 даного Кодексу є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного в оскарженому рішенні.
В силу ст.ст. 33, 38, 43 ,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.
Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський завод будівельних матеріалів і базальтових виробів" та скасування чи зміни рішення господарського суду Рівненської області від 01.09.2015 р. у справі № 9918/649/15.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України в зв'язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.
Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-
Рішення господарського суду Рівненської області від 01 вересня 2015 року у справі № 918/649/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський завод будівельних матеріалів і базальтових виробів" залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Гулова А.Г.