Єдиний унікальний номер справи: 668/2710/15-ц
Номер провадження №22-ц/791/1606/15 Головуючий в І інстанції Гаврилов Д.В.
Категорія: 27 Доповідач: Цуканова І.В.
2015 року жовтня місяця «19» дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого:Цуканової І.В.
Суддів:Вейтас І.В.,
Склярської І.В.
при секретарі:Кутузовій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від «14» квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про розірвання договору банківського вкладу, стягнення вкладу,
У березні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду із вказаним позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ( далі Банк), посилаючись на те, що 26.01.2015р. між ними було укладено строковий договір банківського вкладу на суму 169000 грн. до 26.04.2015р. Оскільки Банк відмовив їй у достроковому розірванні договору і поверненні суми вкладу, то вона, позивач, просила вказаний договір розірвати, стягнути з Банку на її користь суму вкладу 169000 грн.
Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 14.04.2015р. позов задоволено. Стягнуто з Банку на користь ОСОБА_5 169000 грн. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі Банк просив рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_5 не з'явилася, про час і місце слухання справи повідомлена належним чином.
Заслухавши доповідача, представника Банку, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що 26.01.2015р. між сторонами у справі укладено договір №002-21011-260115 строкового банківського вкладу, оформленого в рамках пакету послуг «Найкращий від Миколая», за умовами якого позивач зобов'язався передати кошти в сумі 169000 грн., а Банк зобов'язався повернути вклад та сплатити відсотки відповідно до умов договору. Строк розміщення вкладу сторонами погоджено в три місяці зі сплатою відсотків річних (п.п. 1.3, 1.4). Дострокове повернення вкладу здійснюється виключно у повному розмірі (п.1.11). Банк зобов'язаний повернути вкладнику вклад в кінці строку розміщення або достроково.
Судом встановлено, що оскільки на вимогу ОСОБА_5 Банк відмовив достроково повернути вклад, то її позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі ч.2 ст. 1060 ЦК України, за якою за договором банківського вкладу незалежно від його виду Банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
При цьому суд не прийняв до уваги доводи Банку про неможливість повернення позивачу вкладу з посиланням на введення з 03.03.2015р. в Банку тимчасової адміністрації, оскільки право дострокового стягнення (на першу вимогу) передбачене ст. 1060 ЦК України та є беззастережним. Крім того, зазначене положення ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на думку суду, застосовується на стадії виконання судових рішень.
Проте з таким висновком суду погодитися неможливо, оскільки обставини щодо звернення ОСОБА_7 до Банку з вимогою достроково розірвати вклад, які суд вважав встановленими, не доведено, неправильно застосовано норми матеріального права.
Згідно ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (Банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Статтею 2 Закону України «Про банк і банківську діяльність» передбачено, що вклад (депозит) -це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
У відповідності до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з п.2.4 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» від 03.12.2003р. №516, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (Банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). А статтею 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Відповідно до ч.2 ст. 1060 ЦК України, банк зобов'язаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 року №51 з 03.03.2015р. було розпочато процедуру здійснення в ПАТ «Дельта Банк» тимчасової адміністрації.
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.
Пунктом 6 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим законом, а відповідно до п.6 ст.2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а даний закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Нормами ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Відповідно до ч.5 ст. 36 цього Закону, під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.
Пунктом 1 ч.6 ст.36 цього ж Закону, передбачено, що обмеження, встановлене п.1 ч.5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.
Оскільки на час введення в Банку тимчасової адміністрації строк дії договору, щодо якого звернувся позивач до суду із даним позовом, не закінчився, а доказів звернення до Банку із заявою про розірвання договору до введення тимчасової адміністрації позивач не надала, то відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми вкладу. Відповідно, позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що в ході реалізації вищевказаного Закону України 10.08.2015р. позивач отримала 169000 грн. за спірним договором, що підтверджується витягом зі списку вкладників від 24.09.2015р., наданим представником Банку в ході апеляційного розгляду справи.
Оскільки обставини, встановлені судом не доведено, неправильно застосовано норми матеріального права, то рішення суду слід скасувати, ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
На підставі ч.1 ст.525 ЦК України, ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», керуючись ст.ст. 303, 316, п.2 ч.1 ст.307, п.п. 2, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.
Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 14 квітня 2015 року скасувати, ухвалити нове.
В задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: