ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.10.2015Справа №910/20812/15
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімагроком», м.Київ, ЄДРПОУ 35115405
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», м.Київ, ЄДРПОУ 14282829
про внесення змін до договору
Суддя Любченко М.О.
Представники сторін:
від позивача: Циганкова А.О. - по дов., Волошин І.О. - ліквід.
від відповідача: Награбовський О.В. - по дов.
Згідно з приписами ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях 16.09.2015р. та 30.09.2015р. оголошувались перерви.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексімагроком», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», м.Київ про внесення змін до кредитного договору №КЛ-КІЕ-22 від 18.07.2014р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексімагроком» та Публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк», з усіма змінами та доповненнями до нього, виклавши п.10.3.7.9 в наступній редакції:
« 10.3.7.9. Вжити усі належні від позичальника заходи для закінчення будівництва об'єкта, визначеного в п.3.1.4 цього договору, введення його в експлуатацію, його належного функціонування за прямим цільовим призначенням та оформлення права власності позичальника на нього відповідно до вимог чинного законодавства України, а також протягом 10 (десяти) робочих днів з дня державної реєстрації права власності позичальника на зазначене нерухоме майно укласти договір іпотеки цього майна або додаткову угоду до угоди про забезпечення, вказаної в п.3.1.4 цього договору, щодо зміни опису предмету іпотеки, зміни опису документів, що підтверджують право власності на предмет іпотеки.
Цей обов'язок вважається виконаним після того, як банку надано рішення відповідного органу управління позичальника про укладення договору іпотеки або додаткової угоди до угоди про забезпечення, вказаної в п.3.1.4 цього договору (у випадку необхідності надання такого рішення), надано документи, що підтверджують введення зазначеного нерухомого майна в експлуатацію, проведення технічної інвентаризації такого нерухомого майна та всі правовстановлюючі документи на зазначене нерухоме майно, всі інші документи, необхідні для укладення іпотечного договору. Нерухоме майно має відповідати всім вимогам, встановленим чинним законодавством України для такого предмету іпотеки, повинно бути вільним від будь-яких обтяжень чи прав третіх осіб (крім прав іпотеки банку), податкової застави тощо. Водночас, з укладенням договору іпотеки або додаткової угоди про забезпечення, вказаної в п.3.1.4 цього договору, на предмет іпотеки накладається заборона на відчуження нерухомого майна та реєструється обтяження нерухомого майна іпотекою у відповідному державному реєстрі (Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) відповідно до чинного законодавства України, при цьому така реєстрація повинна встановити вищий пріоритет права банку як обтяжувача відносно нерухомого майна, яке передається в іпотеку.».
В обґрунтування позовних вимог заявник посилався на те, що під час укладення договору №КЛ-КІЕ-22 від 18.07.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексімагроком» не могло бути передбачено можливість виникнення перешкод у державній реєстрації права власності на об'єкт нерухомості, що, на думку заявника, свідчить про наявність достатніх підстав для внесення змін до укладеного між сторонами правочину у відповідності до приписів ст.652 Цивільного кодексу України.
Відповідач у відзиві №КНО-61-05-1310 від 16.09.2015р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що відповідачем неодноразово погоджувалось внесення змін до договору №КЛ-КІЕ-22 від 18.07.2014р. в частині пролонгації строку закінчення будівництва, введення його в експлуатацію, його належного функціонування за прямим цільовим призначенням та оформлення права власності. При цьому, за твердженнями вказаного учасника судового процесу, відмова державного реєстратора у вчиненні відповідних реєстраційних дій не може свідчити про суттєву зміну обставин у розумінні ст.652 Цивільного кодексу України.
Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.10.2015р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі представлені докази, господарський суд встановив:
За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В силу норм ч.2 ст.1069 Цивільного кодексу України права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст.345 Господарського кодексу України встановлено, що у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексімагроком» (позичальник) та Публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» (банк) було укладено договір №КЛ-КІЕ-22, відповідно до п.1.1 якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит у розмірі 30 000 000 грн., а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредитні кошти в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені правочином.
Кредит надається у вигляді поновлювальної кредитної лінії з щоденним лімітом кредитування, який зменшується протягом дії кредитного договору у відповідну дату до відповідного розміру (п.1.2 договору №КЛ-КІЕ-22 від 18.07.2014р.).
Умовою надання кредиту за вказаним правочином у відповідності до п.3.1.4 укладеного між сторонами правочину, в тому числі, є укладення банком та позичальником угоди про забезпечення - іпотечного договору, а саме майнові права на нерухомість (комплекс будівель та споруд олійно-екстракційного заводу), що розташована за адресою: Харківська область, м.Чугуїв, вул.Вокзальна, 26в, вартістю 44 947 778,81 грн. в забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором.
Пунктом 6.1 укладеного між сторонами правочину передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі не пізніше 01.03.2015р.
У п.7.2 договору №КЛ-КІЕ-22 від 18.07.2014р. позичальник зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом, які нараховуються банком за ставкою у розмірі 23% річних з розрахунку триста шістдесят п'ять днів на рік.
Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов'язань в повному обсязі (п.14.6 договору №КЛ-КІЕ-22 від 18.07.2014р.).
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги кредитний договір №КЛ-КІЕ-22 від 18.07.2014р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм статей 1054-10571 Цивільного кодексу України, а в частині, що не суперечить вказаним нормам та умовам договору, регулюється ст.1046-1053 Цивільного кодексу України.
За приписами ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містяться у ст.188 Господарського кодексу України.
За змістом ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
У ч.1 ст.652 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
За змістом наведених норм зміна господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і за рішенням суду у випадках, що передбачені, в тому числі, ст.652 Цивільного кодексу України.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.
За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України, при зверненні до суду з позовом про зміну договору на підставі приписів ст.652 Цивільного кодексу України позивачем повинно бути доведено суттєву зміну обставин, у разі наявності якої на момент укладання оспорюваного правочину сторони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Виходячи зі позовної заяви, істотною зміною обставин у даному випадку заявник вважає те, що під час укладання договору №КЛ-КІЕ-22 від 18.07.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексімагроком» не могло бути передбачено можливість виникнення ускладнень в процесі введення об'єкта будівництва в експлуатацію та оформлення права власності на нього.
Виходячи з принципів повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімагроком». При цьому, суд виходить з наступного.
Як вказувалось вище, відповідно до ст.652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, закон пов'язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 23.05.2011р. Верховного Суду України по справі №3-47гс11 та у Листі №10-1390/0/4-12 від 27.09.2012р. Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів із зобов'язань, що виникають із договорів та інших правочинів».
За умовами п.10.3.7.9 договору №КЛ-КІЕ-22 від 18.07.2014р. позичальник зобов'язується протягом чотирьох календарних місяців від дати укладання договору забезпечити закінчення будівництво об'єкту, визначеного в п.3.1.4, введення його в експлуатацію, його належного функціонування за прямим цільовим призначенням та оформлення права власності позичальника на нього відповідно до вимог чинного законодавства України, а також протягом 10 (десяти) робочих днів з дня державної реєстрації права власності позичальника на зазначене нерухоме майно укласти договір іпотеки цього майна або додаткову угоду до угоди про забезпечення, вказаної в п.3.1.4 цього договору, щодо зміни опису предмету іпотеки, зміни опису документів, що підтверджують право власності на предмет іпотеки.
Цей обов'язок вважається виконаним після того, як банку надано рішення відповідного органу управління позичальника про укладення договору іпотеки або додаткової угоди до угоди про забезпечення, вказаної в п.3.1.4 цього договору (у випадку необхідності надання такого рішення), надано документи, що підтверджують введення зазначеного нерухомого майна в експлуатацію, проведення технічної інвентаризації такого нерухомого майна та всі правовстановлюючі документи на зазначене нерухоме майно, всі інші документи, необхідні для укладення іпотечного договору. Нерухоме майно має відповідати всім вимогам, встановленим чинним законодавством України для такого предмету іпотеки, повинно бути вільним від будь-яких обтяжень чи прав третіх осіб (крім прав іпотеки банку), податкової застави тощо. Водночас, з укладенням договору іпотеки або додаткової угоди про забезпечення, вказаної в п.3.1.4 цього договору, на предмет іпотеки накладається заборона на відчуження нерухомого майна та реєструється обтяження нерухомого майна іпотекою у відповідному державному реєстрі (Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) відповідно до чинного законодавства України, при цьому така реєстрація повинна встановити вищий пріоритет права банку як обтяжувача відносно нерухомого майна, яке передається в іпотеку. У випадку невиконання чи неналежного виконання зазначеного зобов'язання, для позичальника наступають наслідки, передбачені п.5.4 договору.
Додатковою угодою №1 від 25.11.2014р. сторонами було погоджено внесення змін до п.10.3.7.9 договору №КЛ-КІЕ-22 від 18.07.2014р. та погоджено, що позичальник зобов'язується в строк до 26.12.2014р. забезпечити закінчення будівництво об'єкту, визначеного в п.3.1.4, введення його в експлуатацію, його належне функціонування за прямим цільовим призначенням та оформлення права власності позичальника на нього відповідно до вимог чинного законодавства України, а також протягом 10 (десяти) робочих днів з дня державної реєстрації права власності позичальника на зазначене нерухоме майно укласти договір іпотеки цього майна або додаткову угоду до угоди про забезпечення, вказаної в п.3.1.4 цього договору, щодо зміни опису предмету іпотеки, зміни опису документів, що підтверджують право власності на предмет іпотеки. Інша частина пункту була залишена без змін.
Шляхом підписання додаткової угоди №2 від 27.02.2015р. контрагентами досягнуто згоди щодо збільшення строку здійснення позичальником зобов'язання, наведеного у п.10.3.7.9 договору №КЛ-КІЕ-22 від 18.07.2014р., до 06.04.2015р.
За твердженнями позивача, з огляду на затримку у здійсненні державної реєстрації права власності на об'єкт, що наведений у п.3.1.4 спірного правочину, позичальником було направлено банку пропозицію №01-07 від 24.07.2015р. про внесення змін до п.10.3.7.9 договору №КЛ-КІЕ-22 від 18.07.2014р., яка була залишена Публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» без погодження.
На підтвердження обставин щодо наявності ускладнень у здійсненні державної реєстрації на комплекс будівель та споруд олійно-екстракційного заводу, що розташовані за адресою: Харківська область, м.Чугуїв, вул.Вокзальна, 26в, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексімагроком» представлено до матеріалів справи заяву б/н від 19.01.2015р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та рішення №19131600 від 05.02.2015р. Державної реєстраційної служби України про відмову у державній реєстрації права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімагроком» на наведений вище майновий комплекс.
Частиною 1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень наведено у ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою (ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Статтею 24 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації наведено у ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
У відповідності до ст.30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.
Як свідчать матеріали справи, рішенням №19131600 від 05.02.2015р. Державної реєстраційної служби України Товариству з обмеженою відповідальністю «Ексімагроком» було відмовлено у державній реєстрації права приватної власності на комплекс будівель та споруд олійно-екстракційного заводу, що розташовані за адресою: Харківська область, м.Чугуїв, вул.Вокзальна, 26в. Підставою для відмови у здійснені реєстраційних дій було те, що заяву про державну реєстрацію подано на єдиний об'єкт нерухомого майна, що утворився внаслідок реконструкції, а оскільки заявником не було зареєстровано права власності на окремий об'єкт до його реконструкції, реєстратором наголошено на неможливості реєстрації права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна.
З наведеного вбачається, що позивачу було відмовлено у здійсненні державної реєстрації майнових прав на майно фактично за два місяці до закінчення строку, який наведено у п.10.3.7.9 договору №КЛ-КІЕ-22 від 18.07.2014р. (в редакції додаткової угоди №2 від 27.02.2015р.), що вказує на наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімагроком» більш ніж достатньої кількості часу для усунення підстав, що стали підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації та виконання своїх обов'язків у строк, що передбачений умовами договору.
Проте, наразі, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексімагроком» було оскаржено рішення №19131600 від 05.02.2015р. Державної реєстраційної служби України та вчинено всі можливі дії з метою належного виконання обов'язку, що передбачений у п.10.3.7.9 договору №КЛ-КІЕ-22 від 18.07.2014р. (в редакції додаткової угоди №2 від 27.02.2015р.) у строки, визначені у правочині.
Наведене вказує на те, що позивачем не вчинялось дій, які були б направлені на усунення обставин, які фактично призвели до неналежного виконання умов п.10.3.7.9 договору №КЛ-КІЕ-22 від 18.07.2014р. (в редакції додаткової угоди №2 від 27.02.2015р.).
Тобто, з огляду на наведене, у суду відсутні підстави вважати, що при укладанні договору №КЛ-КІЕ-22 від 18.07.2014р. та додаткових угод до нього Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексімагроком» не могло бути передбачено можливість виникнення ускладнень у здійсненні державної реєстрації майнових прав на нерухоме майно та те, що такі ускладнення позивач не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагались.
Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище, суд зазначає про відсутність у даному випадку всіх чотирьох необхідних складових істотної зміни обставин, які були б достатньою підставою для внесення змін до договору №КЛ-КІЕ-22 від 18.07.2014р. у відповідності до приписів ст.652 Цивільного кодексу України.
До того ж, господарський суд зазначає, що позивачем ніяким чином не обґрунтовано наявності підстав для виключення з п.10.3.7.9 договору №КЛ-КІЕ-22 від 18.07.2014р. останнього речення, а саме: «У випадку невиконання чи неналежного виконання зазначеного зобов'язання, для позичальника наступають наслідки, передбачені п.5.4 договору», що фактично призвело б до нівелювання відповідальності позичальника за неналежне виконання своїх обов'язків, передбачених умовами спірного правочину.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що твердження позивача про належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексімагроком» всіх інших умов договору №КЛ-КІЕ-22 від 18.07.2014р. ніяким чином не впливають на висновки суду стосовно відсутності підстав для внесення змін до укладеного між сторонами правочину.
Отже, враховуючи наведене вище, з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги те, що в процесі розгляду спору позивачем так і не було доведено, а судом не встановлено наявності одночасно умов, перелічених у ст.652 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав внесення змін до договору у зв'язку з істотною зміною обставин та відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімагроком» до Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про внесення змін до кредитного договору №КЛ-КІЕ-22 від 18.07.2014р.
Всі інші заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Судовий збір згідно з приписами ст.49 Господарського процесуального кодексу України залишається за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімагроком», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», м.Київ про внесення змін до кредитного договору №КЛ-КІЕ-22 від 18.07.2014р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексімагроком» та Публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк», з усіма змінами та доповненнями до нього, шляхом викладення п.10.3.7.9 в наступній редакції:
« 10.3.7.9. Вжити усі належні від позичальника заходи для закінчення будівництва об'єкта, визначеного в п.3.1.4 цього договору, введення його в експлуатацію, його належного функціонування за прямим цільовим призначенням та оформлення права власності позичальника на нього відповідно до вимог чинного законодавства України, а також протягом 10 (десяти) робочих днів з дня державної реєстрації права власності позичальника на зазначене нерухоме майно укласти договір іпотеки цього майна або додаткову угоду до угоди про забезпечення, вказаної в п.3.1.4 цього договору, щодо зміни опису предмету іпотеки, зміни опису документів, що підтверджують право власності на предмет іпотеки.
Цей обов'язок вважається виконаним після того, як банку надано рішення відповідного органу управління позичальника про укладення договору іпотеки або додаткової угоди до угоди про забезпечення, вказаної в п.3.1.4 цього договору (у випадку необхідності надання такого рішення), надано документи, що підтверджують введення зазначеного нерухомого майна в експлуатацію, проведення технічної інвентаризації такого нерухомого майна та всі правовстановлюючі документи на зазначене нерухоме майно, всі інші документи, необхідні для укладення іпотечного договору. Нерухоме майно має відповідати всім вимогам, встановленим чинним законодавством України для такого предмету іпотеки, повинно бути вільним від будь-яких обтяжень чи прав третіх осіб (крім прав іпотеки банку), податкової застави тощо. Водночас, з укладенням договору іпотеки або додаткової угоди про забезпечення, вказаної в п.3.1.4 цього договору, на предмет іпотеки накладається заборона на відчуження нерухомого майна та реєструється обтяження нерухомого майна іпотекою у відповідному державному реєстрі (Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) відповідно до чинного законодавства України, при цьому така реєстрація повинна встановити вищий пріоритет права банку як обтяжувача відносно нерухомого майна, яке передається в іпотеку.».
У судовому засіданні 12.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 19.10.2015р. .
Суддя М.О. Любченко