ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
21.10.2015Справа № 910/27246/15
Суддя Грєхова О.А., розглянувши
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НВБК "Відродження"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОКВА"
про стягнення 270 271,48 грн.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.
Згідно з абзацом 2 статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» з 1 січня 2015 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1 218 гривень.
Так, позивачем заявлено вимогу про розірвання договору субпідряду № 21 від 12.09.2008, тобто вимогу немайнового характеру, по якій має бути сплачено судовий збір у розмірі 1 218, 00 грн. та про стягнення з відповідача 270271,48 грн., тобто вимогу майнового характеру, по якій має бути сплачено судовий збір у розмірі 4054,07 грн.
Проте, позивачем до позовної заяви не було додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
При цьому, в позовній заяві позивач просить відстрочити сплату судового збору, мотивовуючи своє клопотання тим, що постановою господарського суду міста Києва від 31.03.2014 у справі №46/553-б ТОВ «НВБК «Відродження» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; обов'язки ліквідатора ТОВ «НВБК «Відродження» покладено на арбітражного керуючого - Бєлкіна Дмитра Юрійовича; на рахунку ТОВ «НВБК «Відродження» не достатньо грошових коштів для сплати судового збору за подання даного позову; ведеться робота по стягненню дебіторської заборгованості на користь ТОВ «НВБК «Відродження»; у ТОВ «НВБК «Відродження» на балансі перебувають основні засоби, які підлягають включенню до ліквідаційної маси та будуть оцінені та продані, таким чином, позивач вважає, що у нього немає джерела оплати судового збору.
Подане ТОВ «НВБК «Відродження» клопотання про відстрочення сплати судового збору суд вважає необґрунтованим виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.
Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Таким чином, з аналізу чинного законодавства, що регулює питання можливості зменшення розміру судового збору та відстрочення його оплати випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує звільнення від сплати судового збору з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, які вплинули на майновий стан сторони.
При цьому, з урахуванням положень ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України наявність відповідної обставини має бути доведена належними та допустимими доказами, а отже, особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
В даному випадку, позивачем не додано жодних доказів на підтвердження наявності обставин, які мали б виключний характер та свідчили б про наявність достатніх підстав для відстрочення сплати судового збору.
Враховуючи зазначене, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про наявність достатніх правових підстав для відстрочення сплати судового збору.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем при зверненні з даним позовом до суду порушено приписи п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При цьому, слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Приписами п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
На стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.
Оскільки судом встановлено ненадання позивачем доказів сплати судового збору за подання даного позову у встановленому порядку та розмірі, а подане позивачем клопотання про відстрочення сплати судового збору є необґрунтованим, - позовна заява підлягає поверненню позивачу без розгляду з посиланням на п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Відповідно до п. 3.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.
Згідно з частиною третьою статті 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись пунктом 4 частини першої статті 63 ГПК України, господарський суд міста Києва
1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НВБК "Відродження" про відстрочення сплати судового збору.
2. Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.
Суддя О.А. Грєхова