Справа №: 343/780/15-ц
Провадження №: 2/0343/419/15
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 жовтня 2015 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
головуючого судді - Тураша В. А.,
секретаря - Лукань О.З.,
адвоката - Бойка А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду в м.Долина справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування витрат на будівництво житлового будинку , суд -
Позивач просить стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на його користь вартість будівництва їхнього будинку в АДРЕСА_1 в сумі 210 798.00 грн. по 105399 грн. з кожного, а також витрати по справі.
Свої вимоги мотивує тим, що в провадженні Долинського районного суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 «Про поділ майна, що належить на праві спільної сумісної власності подружжя» та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 «Про поділ спільного майна подружжя».
Відповідачі по справі приходяться йому відповідно сином та колишньою невісткою.
05.11.1995 р. відповідачі по справі зареєстрували шлюб. В 1997 році рішенням Новошинської сільської ради, відповідачам була виділена земельна ділянка під будівництво житлового будинку і господарських споруд в АДРЕСА_1 і того ж року розпочато будівництво. На сьогоднішній день будинковолодіння будівництвом завершено, але не здано в експлуатацію.
Враховуючи, що на час побудови даного житлового будинку існували положення ст. 101 ЦК України 1963 року, які передбачали ту обставину, що у власності громадян може бути лише один жилий будинок, він та його дружина надали згоду на офіційне оформлення домоволодіння на свого сина - ОСОБА_3 При цьому вони дійшли з ними до усної згоди, про те, що він буде будувати їм дім за власні кошти і буде мати право на цей дім , як і вони і проживатиме в ньому.
Приступаючи до будівництва будинковолодіння, він з дружиною мали намір жити в ньому разом з відповідачами однією сім»єю. Дане ніхто не спростовував та не заперечував до того часу, поки відповідачі не розірвали шлюб і не припинили шлюбні стосунки. Після розірвання шлюбу, він звернувся до відповідачів щодо вирішення питання стосовно відшкодування понесених ним затрат на будівництво житлового будинку, але отримав відмову.
Для будівництва будинковолодіння він з дружиною вклали значні кошти на придбання будівельних матеріалів, за виготовлення столярних виробів, перевезення будівельних матеріалів, оплату за будівельні роботи та особистою працею брали участь у будівництві.
Згідно відомостей будівельно-технічної експертизи, вартість виданих матеріалів ОСОБА_2 на основі платіжних документів становить 210 798 грн.
Отримані від заробітної плати грошові кошти відповідач не надавав для будівництва будинку, оскільки вони йому були потрібні для утримання своєї дружини та двох малолітніх дітей.
Відповідачка також жодних грошових коштів не надавала, оскільки не мала можливості працювати, враховуючи наявну необхідність доглядати за дітьми.
Особистої участі у будівництві будинку, відповідачі також не приймали.
Оскільки, ним з дружиною не надавалась матеріальна та фізична допомога відповідачам в будівництві житлового будинку, а велось таке будівництво не тільки для відповідачів, але і для себе, то відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВС України від 04.10.1991 р. №7 з послідуючими змінами «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», вони вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю) будинку, якщо допомогу забудовнику (покупцю) , вони надавали не безоплатно.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_30.( довіреність а.с. 49) позовні вимоги уточнив ( заява а.с.86), просив постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на його користь вартість витрат на будівництво їхнього будинковолодіння, яке знаходиться у АДРЕСА_1 в сумі 180740 грн.та всі витрати по справі. Додатково пояснив, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 збудоване його батьком, позивачем по справі. Будівництво будинку розпочалось в 1997 році , а було закінчено в 2000р. Колишня невітка, відповідачка по справі ОСОБА_4 прийшла на «все готове», будь-якої участі у будівництві не приймала. Під час розгляду справи, яка розглядалась Долинським районним судом, про поділ майна подружжя, він приймав участь як представник ОСОБА_3, відповідача по справі. Він в судовому засіданні просив поділити спірне будинковолодіння, як спільну сумісну власність подружжя. Рішення суду він не оскаржував і воно вступило в законну силу. Хто такі громадяни ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10та інші, які вказані в накладних долучених до експертного висновку йому невідомо.
Представник відповідача ОСОБА_3 -ОСОБА_11 ( довіреність ас.60) в судовому засіданні позовні вимоги визнав. Додатково пояснив, що ОСОБА_3 помагав при будівництві будинку, але грошей на будівництво не давав. Під час будівництва родина ОСОБА_4, відповідачки по справі ,також працювала.
Відповідачка ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що в 1995 році вона одружилась з ОСОБА_3. В 1997 році , після отримання земельної ділянки, вони розпочали будівництво власного будинку. Разом з ними по сусідству розпочав будівництво рідний брат чоловіка ОСОБА_12. Чоловік їздив на заробітки в м.Москва і всі гроші давав на будівництво. Вона також тримала худобу і всі виручені кошти давала на будівництво будинку. Під час будівництва родина чоловіка , як і її родина допомагали, але цю допомогу вони надавали безкоштовно, як родина. В одну з кімнат будинку вони зайшли проживати в 2000 році. Іншу частину житлового будинку вони разом з чоловіком закінчували самі. В 2012 році її з дітьми було вигнано з будинку, тому вона не може надати квитанцій про купівлю будівельних матеріалів. Рішенням Долинського районного суду будинковолодіння визнано спільною сумісною власністю подружжя і поділено між нею та ОСОБА_3 Представник позивача по даній справі ОСОБА_13 приймав участь у розгляді справи про поділ майна, з рішенням суду погодився і його не оскаржував. В останні судові засідання відповідачка не з»явилась, хоч про час та місце слухання справи була належним чином повідомлена судом.
Представник відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_14 ( довіреність а.с.78) позовні вимоги не визнав, пояснив, що відносно даного будинковолодіння є рішення Долинського районного суду, яке вступило в законну силу. Даним рішенням будинковолодіння визнано спільною сумісною власністю подружжя і поділено між ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Представник позивача по даній справі ОСОБА_13 приймав участьв розгляді вказаної справи, з рішенням суду погодився та не оскаржував його. Експертний висновок, який долучений до матеріалів справі не може прийматись як доказ, оскільки експертом лише дана оцінка будівельних матеріалів станом на 2015р. Однак експерту були надані накладні про відпуск матеріалів, які видані не на ім»я ОСОБА_2, а на зовсім невідомих людей. Крім цього є ряд накладних, які видані на отримання дров. Також серед наданих експерту накладних, є накладні на відпуск цементу датовані 1989-1990 роками, хоч будівництво будинковолодіння розпочато лише в 1997р., а тому цемент, який придбано за 7-8 років до початку будівництва не міг по своїх властивостях бути використаний при будівництві будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_15. Просив відмовити у позові.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами і та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що в матеріалах справи достатньо даних для вирішення даного спору.
Позов не підлягає задоволення, виходячи з наступного:
Зі змісту ст. 129 Конституції України вбачається, що однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості
У відповідності до вимог ст. 316 ЦК України - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до Закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Ч.1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 4.10.1991 року „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" - відповідно до ст.12 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) у приватній власності громадян можуть знаходитись жилі будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці або придбані на законних підставах, наприклад, за договором купівлі-продажу, міни, дарування, за правом спадщини. Оскільки згідно зі ст.17 ЗК ( 561-12 ) і ст.14 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) земельна ділянка для будівництва жилого будинку і господарських будівель надається громадянину у приватну власність, участь інших осіб у будівництві не створює для них права приватної власності на жилий будинок, крім випадків, коли це передбачено законом. Згідно зі статтями 16 і 17 Закону України "Про власність", таке право, зокрема, виникає, коли будівництво велось подружжям в період шлюбу - жилий будинок у зв'язку з цим є їх спільною сумісною власністю, або велось за рахунок спільної праці членів сім'ї - жилий будинок стає їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними. Інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно. Таке ж право за цих умов належить членам сім'ї власника жилого будинку, якщо вони приймали участь лише у будівництві підсобних будівель (літньої кухні, сараю, тощо) і підсобних приміщень або коли їх затрати на ремонт жилого будинку перевищували покладений на них ст.156 ЖК ( 5464-10 ) обов'язок.
Згідно витягу з рішення Новошинської сільської ради "Про виділення земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку ОСОБА_3." від 12.06.1997 року, ОСОБА_3 згідно затвердженого проекту планування та забудови с. Новошин та проекту забудови масиву виділено за рахунок земель вільного присадибного фонду земельну ділянку, площею 0,20 га, для будівництва індивідуального житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_2 (а.с. 39).
Рішенням Долинського районного суду від 13.05.2015р.,справа №343/2190/13-ц, яке вступило в закону силу (а.с.73-76) - проведено розподіл будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 Івано-Франківської області між колишнім подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідачами по справі.
У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Ч. 1 ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Ч. 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, госполарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, що до якої встановлено ці обставини.
У відповідності до експертного висновку №2/03/15 (а.с.3-38), оригінал з додатками якого був оглянутий в судовому засіданні, - згідно із платіжними документами було встановлено, що в період з 1988 до 1998 років ОСОБА_2 було придбано будівельних матеріалів на суму 210798 грн. ( в цінах станом на 2015р. згідно із здійсненим у программному комплексі АВК-5 кошторисним розрахунком), а також виконано роботи по розпилюванні круглого лісу об»ємом 42.67 м.куб та здійснено перевезення лісу в кількості 42.67 м.куб. Даний висновок зроблений за адвокатським запитом адвоката позивача по справі Яцківа І.Д.
Даний висновок суд оцінює критично, та вважає, що він не може бути належним доказом при розгляді даної справи про відшкодування витрат на будівництво житлового будинку, виходячи з наступного:
Адвокатом позивача експерту було надано ряд накладних та товарних чеків для визначення вартості будівельних матеріалів, однак більша частина даних чеків та накладних видані не на ім»я позивача ОСОБА_2, а на невідомих осіб - товарний чек №19 від 23.03.1994 р. (а.с.9) виданий ОСОБА_6, накладна від 15.05.1994р. (а.с.11) видана на ім»я ОСОБА_5, накладна №543 від 13.03.1991р. (а.с.14) видана на ім»я ОСОБА_7, накладна від 15.09.1997. (а.с.15) видана на ім»я ОСОБА_8, товарний чек №192050 (а.с.18) виданий на ім»я ОСОБА_9, накладна №578 (а.с.19) видана на ім»я ОСОБА_10, накладна від 30.03.1989р. (а.с.20) видана на ім»я ОСОБА_9, рахунок- фактура (а.с.23) видана на ім»я ОСОБА_17, накладна №30085 (а.с.30) видана на ім»я ОСОБА_18,товарно-транспортна накладна від 14.03.1990р. (а.с.31) видана на ім»я ОСОБА_19, товарний чек №12 (а.с.34) виданий на ім»я ОСОБА_20, талони №002334 та №001583 (а.с.37) видані на ім»я ОСОБА_21 накладні (а.с.38) видані на ім»я ОСОБА_22
Також експерту надано ряд накладних та чеків на купівлю дров .
Яке відношення мають вказані громадяни, які придбали товарно-матеріальні цінності , а також придбані дрова до будівництва будинку в АДРЕСА_1 та чи можуть дані докази слугувати підставою для відшкодування витрат на будівництво житлового будинку , представником позивача в судовому засіданні не доведено.
Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_23, ОСОБА_24 суду пояснили, що вони помагали , коли будувалась хата ОСОБА_3 та ОСОБА_4. За роботу їм платив ОСОБА_2 По сусідству з будинком ОСОБА_3 майже одночасно будувався будинок ОСОБА_12 , брата відповідача.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що його батьки збудували будинок його братові та своєму сину ОСОБА_3. За все платили його батьки.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_25 суду пояснив, що відповідачка по справі ОСОБА_4 його дочка. В 1997 році дочка разом з зятем розпочали будівництво свого житлового будинку, в якому мали намір проживати. Він разом з ОСОБА_3 їздили на заробітки і всі зароблені кошти віддавали для будівництва будинку. Також він особистою працею допомагав дочці у будівництві. Він особисто придбав 500 блоків для будівництва стайні. Його знайомий, разом з бригадою, яку він найняв і якій він платив гроші, мурували, заливали фундамент під огорожу. Під час будівництва всі, його родина та родина ОСОБА_3, допомагали при будівництві житлового будинку. Але цю допомогу вони надавали безкоштовно, по родинному, оскільки в новому будинку мала жити сім»я ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Допитаний в якості свідка ОСОБА_26 суду пояснив, що відповідачка по справі його сестра. В 1997 році вона з чоловіком розпочали будівництво свого будинку. Його батько разом з ОСОБА_3 їздили на заробітки в м.Москва і всі гроші віддавали на будівництво. Його батько також наймав працівників.
Свідок ОСОБА_27, ОСОБА_28 суду пояснили, що вони також приймали участь у побудові будинку для молодої сім»ї ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Їх запрошував на роботу та платив гроші - ОСОБА_25, батько ОСОБА_29.
Таким чином суд приходить до переконання, що в судовому засіданні не здобуто, а представником позивача не доведено, що будівельні матеріали, на які видані накладні та чеки, які виписані на різних людей, виписані на придбання дров, на придбання цементу в 1989-1991 роках, та використані експертом під час будівельно-технічного дослідження , були використані для будівництва в 1997-2000 роках будинковолодіння відповідачів по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яке знаходиться в АДРЕСА_1. Крім цього представником позивача не доведено в судовому засіданні, що позивач по справі ОСОБА_2, як батько відповідача по справі ОСОБА_3, надавав посильну допомогу на будівництво не безоплатно .
З врахуванням всіх доказів, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування витрат на будівництво житлового будинку , слід відмовити.
Питання судових витрат слід вирішити у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України.
На підставі ст.ст.316, 355, 356,357 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,11, 60, 88, 213, 214, 215,218 ЦПК України,суд,
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування витрат на будівництво житлового будинку - відмовити .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подачі апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.
Суддя:
Повний текс рішення виготовлено 21.10.2015р