Справа № 817/3092/15
19 жовтня 2015 року м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук Т.О., при секретарі судового засідання Цвіркун О.О. за участю:
позивача: ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_4 особи-підприємця ОСОБА_1
до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області
провизнання протиправним та скасування рішення,
До Рівненського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_4 особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій №0001082200 від 07.09.2015 року у сумі 6800,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оспорюване рішення не грунтується на фактичних обставинах, оскільки висновки відповідача побудовані на результатах перевірки позивача, якими жодним чином не відображено факт порушення позивачем статті 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481-95-ВР, оскільки фактична реалізація алкогольного напою (вина) на розлив здійснювалась у приміщенні магазину позивача лише «на винос», без надання будь-якої можливості споживання такої продукції в середині та поблизу магазину, оскільки відповідний магазин не має спеціально передбаченого місця для споживання алкогольних напоїв на місці, такого як столи, стільці та барні стійки. Враховуючи те, що у акті перевірки не зазначено яким саме чином перевіряючими встановлено факт продажу позивачем алкогольного напою (вина) на розлив саме для споживання на місці кінцевим споживачам позивач переконаний у безпідставності висновків податкового органу в цій частині, а відтак рішення про застосування до позивача штрафних санкцій з таких підстав вважає незаконним та просить суд скасувати.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, додатково пояснивши, що право на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями у тому числі оформлено належним чином відповідно до наданої ліцензії, що не заперечувалось відповідачем у акті перевірки позивача та не спростовується ним у суді, а роздрібна реалізація алкогольного напою включає його продаж на розлив, проте без можливості споживання кінцевим споживачем на місці, що мало місце наразі, відтак застосування до позивача штрафних санкцій не грунтується на положеннях Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481-95-ВР, тому позовні вимоги підлягають до задоволення, а спірне рішення скасуванню.
Відповідач подав суду письмові заперечення проти адміністративного позову, у яких вказав про безпідставність позовних вимог, та вважає позов таким, що не підлягає задоволенню. У поданих письмових запереченнях відповідач підтримав висновки акта перевірки позивача, та вказав, що відповідно до Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 року №854, роздрібна торгівля алкогольними напоями, різновидом якої, за твердженням відповідача, є і продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, може провадитись виключно закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємствами з універсальним асортиментом товарів. Як переконаний відповідач, обов'язковою умовою надання суб'єкту господарювання права роздрібної торгівлі алкогольними напоями на розлив для споживання на місці є наявність у такого суб'єкта господарювання статусу суб'єкта господарювання громадського харчування або статусу суб'єкта господарювання з універсальними асортиментом товарів. Оскільки діючим законодавством не передбачено можливості провадження відповідної діяльності для неспеціалізованих закладів, а надто продаж алкогольних напоїв на розлив у пляшки покупців, відповідач вважає, що позивач не мав права здійснювати у відповідному магазині продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, тому висновки податкового органу вважає обгрунтованими, а спірне рішення винесеним у відповідності до приписів чинного законодавства про застосування санкцій до суб'єктів господарювання за вчинені відповідні порушення. З таких підстав просив суд відмовити у задоволенні позову.
У ході судового розгляду представник відповідача висловлену позицію підтримав, проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
27.08.2015 року відповідно до наказу від 27.08.2015 року №615 представниками Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області було здійснено перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, відділу магазину, що розташований за адресою: м. Дубно, вул. Сурмичі, 96, Рівненська обл., та належить суб'єкту господарювання ОСОБА_4 особі-підприємцю ОСОБА_1.
За результатами проведеної перевірки складено Акт (довідка) за реєстраційним №145/21/НОМЕР_1 від 27.08.2015 року «Про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами», відповідно до якого встановлено порушення вимог статті 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481-95-ВР, а саме: факт реалізації 1 літри вина «Каберне» (міцністю 9-13% о.б., вартістю 36 грн.) та 1 літри вина «Дамський каприз» (міцністю 9-13% о.б., вартістю 32 грн.) на розлив з упаковок типу "Bag in Box" об'ємом 10 літрів, в підтвердження чого видано відповідні фіскальні чеки. При цьому, у акті перевірки зазначено, що реалізація вина на розлив в приміщенні вищевказаного магазину, є порушенням умов видачі відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, виданої позивачу, оскільки магазин «Лев» не є закладом, що має статус закладу громадського харчування.
07.09.2015 року Дубенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Рівненській області прийнято рішення №0001082200 про застосування фінансових санкцій до ОСОБА_4 особи-підприємця ОСОБА_1 в сумі 6800 грн.
Вважаючи вказані висновки податкового органу такими, що не відповідають дійсності, позивач звернулась до суду.
Надаючи правової оцінки відносинам між сторонами суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481-95-ВР. Так, згідно преамбули цього Закону його дія не поширюється на роздрібну торгівлю винами столовими, крім випадків, передбачених цим Законом, а також на виробництво вин виноградних і плодово-ягідних, наливок і настоянок, виготовлених громадянами в домашніх умовах для власного споживання.
Водночас, згідно статті 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481-95-ВР продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.
Таким чином, продаж алкогольних напоїв на розлив законодавець дозволив виключно суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів за умови такого продажу кінцевому споживачу для споживання на місці, що є кваліфікуючою ознакою.
Як зазначено в акті перевірки, позивач має належним чином оформлені необхідні документи для здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, зокрема ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями серії АЕ №531371 від 26.12.2014 року, яку було надано відповідачу, про що зазначено в акті перевірки.
За обставинами справи суть спору зводиться до встановлення правомірності продажу позивачем алкогольних напоїв (вина) на розлив у магазині, який не має спеціально передбаченого місця для споживання алкогольних напоїв на місці, такого як столи, стільці, барні стійки, а позивач не має відповідного статусу суб'єкта господарювання громадського харчування, та надання юридичної оцінки вказаним обставинам, які не заперечувались сторонами у ході судового розгляду та не становлять предмету доказування у справі.
Таким чином, вирішення даного спору залежить від доведеності тверджень відповідача-суб'єкта владних повноважень про здійснення позивачем торгівлі алкогольними напоями (вином, про що вказано у акті перевірки) на розлив для споживання саме на місці, та визначення правомірності висновків податкового органу про застосування фінансових санкцій до позивача відповідно встановленим фактичним обставинам.
Як встановлено судом та про що зазначено у акті перевірки позивача, у ході проведеної перевірки посадовими особами відповідача виявлено факт реалізації позивачем вина на розлив у ПЕТ-пляшки, у підтвердження чого видано фіскальні чеки.
Як зауважив позивач та не заперечувалось ним у ході судового розгляду, позивач не провадить роздрібну торгівлю алкогольними напоями (у тому числі вином) для споживання на місці, оскільки дійсно, магазин позивача не є закладом громадського харчування та не має столів, стільців та барних стійок, а продаж алкогольних напоїв відбувається роздрібно, на розлив, що відповідає виду діяльності згідно отриманої позивачем ліцензії на провадження відповідного виду діяльності.
Дійсно, як досліджено судом, у акті перевірки позивача жодним чином не зазначено, як було встановлено факт продажу алкогольного напою на розлив для споживання на місці, оскільки вказаний акт перевірки лише містить інформацію, що у магазині «Лев» здійснюється реалізація алкогольних напоїв за наявності відповідної ліцензії, в той же час, в магазині покупцю було продано на розлив 1 літр вина «Каберне» (міцністю 9-13% о.б., вартістю 36 грн.) та 1 літр вина «Дамський каприз» (міцністю 9-13% о.б., вартістю 32 грн.) з упаковок типу "Bag in Box" об'ємом 10 літрів, про що видано відповідні фіскальні чеки.
Зазначене вище лише підтверджує факт продажу алкогольних напоїв на розлив, та не може підтверджувати факт споживання алкогольних напоїв на місці.
Статтею 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481-95-ВР визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій. Відповідно до статті 1 цього ж Закону роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування. Ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Таким чином, у розумінні статті 1 та статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481-95-ВР позивач має всі необхідні документи для здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Крім того, статтею 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481-95-ВР зокрема встановлено, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.
В свою чергу, відповідно до статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481-95-ВР, зокрема, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 6800 грн. за порушення вимог статті 153 цього Закону.
З системного аналізу статей 153 та 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481-95-ВР слідує, що до суб'єкта господарювання, що не має статусу суб'єкт господарювання громадського харчування, підприємства з універсальним асортиментом товарів можуть застосовуватися фінансові санкції за порушення статті 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481-95-ВР тільки у разі продажу алкогольних напоїв на розлив саме з метою споживання на місці.
Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено факт продажу алкогольних напоїв на розлив, проте у даному випадку відсутня друга ознака, яка має визначальне значення для кваліфікації порушення, закріпленого в статті 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481-95-ВР - споживання таких напоїв на місці.
Зі змісту акта проведеної перевірки не вбачається, з яких саме підстав відповідач дійшов висновку, що позивачем продаж алкогольних напоїв здійснювався для споживання кінцевим споживачем на місці. Адже, як зазначено позивачем та відображено у акті перевірки, продаж алкогольних напоїв на розлив здійснювався у приміщенні магазину, в якому відсутні будь-які спеціально обладнані місця для споживання придбаних алкогольних напоїв одразу після їх придбання (столи, стільці). Враховуючи викладене, в даному випадку має місце продаж алкогольних напоїв на розлив, який є різновидом роздрібної торгівлі, а не продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці.
На підтвердження власної позиції відповідач спирався на постанову Верховного суду України від 13.02.2012 року, у якій суд дійшов висновку про те, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки підприємствами громадського харчування та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус підприємств громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.
Водночас, суд зазначає, що відповідні висновки Верховного суду України не заперечують висновків суду у даній справі, оскільки виведені за різними фактичними обставинами. Так, Верховний Суд України вказав, що оскільки відповідний магазин не має статусу спеціалізованого підприємства у розумінні статті 153 Закону від 19.12.1995 року №481-95-ВР та пунктів 2, 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 року №854, суб'єкт господарювання не має права здійснювати в ньому продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці. Суд враховує такі висновки, в той же час за обставинами справи, що розглядається, факт споживання на місці заперечується позивачем, а відповідні обставини не виявились встановленими проведеною відповідачем перевіркою та підтверджені належними доказами, як не знайшли свого підтвердження у суді. Пряма вказівка Закону про наявність відповідного спеціального статусу, що надає право здійснювати певну діяльність, Закон чітко пов'язує з обов'язковою умовою, як то споживання реалізованих алкогольних напоїв на місці, що відсутнє наразі, відтак спростовує висновки відповідача, та доводить протиправність застосування до позивача негативних наслідків у вигляді штрафних санкцій.
За таких обставин, з акта перевірки позивача суд не вбачає порушення позивачем статті 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481-95-ВР - продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, а отже оспорюване рішення у справі суд визнає протиправним.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів обгрунтованості своїх висновків та правомірності застосування до позивача штрафних санкцій.
За наведених обставин позов підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 487,20 грн. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про застосування фінансових санкцій від 07.09.2015 року №0001082200 у сумі 6800,00 грн.
Присудити на користь позивача ОСОБА_4 особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Кравчук Т.О.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 21 жовтня 2015 року.