13 жовтня 2015 рокум. ПолтаваСправа №816/3208/15
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бойка С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Носенко М.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
Полтавський міський центр зайнятості (надалі - позивач, Центр зайнятості) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2, відповідач) про стягнення коштів в розмірі 7954,11 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі особистого звернення відповідача із заявою про надання статусу безробітного та виплату допомоги у зв'язку із безробіттям наказом Центру зайнятості від 24.10.2013 гр. ОСОБА_2 визнано безробітною. Однак, за результатами звірки встановлено, що у період перебування на обліку відповідач був працевлаштований у ПП "Рендес - Р", а відтак, відносилась до зайнятого населення. За таких обставин, позивач дійшов висновку, що відповідачем безпідставно отримано допомогу у зв'язку з безробіттям загалом в розмірі 7954,11 грн, про стягнення якої заявлено позов.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судовому засіданні позов визнала, проти позовних вимог не заперечувала.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що на підставі заяви від 24.10.2013 та відповідно до наказу Центру зайнятості від 24.10.2013 №НТ131024 відповідачу надано статус безробітного з 24.10.2013 /а.с. 13, 15/. Наказом від 31.10.2013 №НТ131031 призначено та розпочато виплату відповідачу допомоги по безробіттю з 31.10.2013 /а.с. 15/.
Наказом від 27.10.2014 №НТ141027 припинено виплату відповідачу допомоги по безробіттю та знято останню з реєстрації у Центрі зайнятості у зв'язку з поданням безробітним заяви про припинення реєстрації /а.с. 15 - зворот/.
За результатами звірки позивачем 16.03.2015 отримано копії договорів про виконання робіт від 06.11.2013 та 03.01.2014, укладених між ПП "Рендес - Р" та гр. ОСОБА_2, за умовами яких остання зобов'язувалась виконати роботу бухгалтера з прийому медпрепаратів /а.с. 17-18/.
Дану обставину Центром зайнятості зафіксовано у акті розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 16.03.2015 №139, у висновку якого вказано на необхідність повернення виплаченої гр. ОСОБА_2 допомоги у зв'язку з безробіттям загалом в розмірі 7954,11 грн /а.с. 16, 19/.
З метою повернення коштів Центром зайнятості 16.03.2015 видано наказ за №64 "Про повернення допомоги по безробіттю ОСОБА_2В." /а.с. 20/.
Копію даного наказу відповідачу надіслано разом з листом від 16.03.2015 вих. №03-1129 та отримано останньою 26.03.2015 /а.с. 21-22/.
Оскільки відповідач добровільно не повернула кошти, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з такого.
За змістом пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів.
Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування /частина друга статті 43 Закону України "Про зайнятість населення"/.
Отже, безробітним може бути визнано особу працездатного віку до призначення пенсії, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів.
Водночас, як передбачено частиною першою статті 4 Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Матеріалами справи підтверджено, що у період з 06.11.2013 позивач працювала на умовах цивільно-правового договору у ПП "Рендес - Р" та отримувала дохід /а.с. 17-18/.
Враховуючи викладене вище, суд погоджується з доводами позивача про те, що у період перебування на обліку у Центрі зайнятості як безробітна відповідач відносилась до зайнятого населення та отримувала дохід.
Відповідно до положень частини третьої статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.
Згідно з пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 №307, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 за № 915/5136 (чинного на дату виникнення та реалізації спірних відносин), якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Відповідно до підпункту 1 пункту 5.5 розділу 5 зазначеного Порядку виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).
Згідно з частиною другою статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 №1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Частиною третьою статті 36 зазначеного Закону передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Таким чином, наведені норми припинення виплати допомоги по безробіттю пов'язують із укладенням безробітним цивільно-правового договору, предметом якого є надання послуг за винагороду. Отже, укладення застрахованою особою, яка має статус безробітної, такого договору є обставиною, що впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю, тому неповідомлення цією особою центру зайнятості про виникнення такої обставини свідчить про невиконання нею своїх обов'язків та є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі №21-20а15 та він враховується судом відповідно до приписів статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України, Пенсійного фонду України від 13.02.2009 №60/62 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 за №232/16248, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.
Пунктом 7 вказаного Порядку визначено, що рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.
А відповідно до пункту 8 наведеного Порядку у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 N 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Водночас, частиною першою статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву.
Частиною третьою вказаної статті визначено, що судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.
В силу положень частини третьої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
За таких обставин, беручи до уваги той факт, що відповідачем позов визнано у повному обсязі та станом на дату розгляду справи кошти, отримані в якості допомоги у зв'язку з безробіттям, в розмірі 7954,11 грн добровільно до Державного бюджету України не сплачено, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог. А відтак, позов належить задовольнити у повному обсязі.
Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.
Керуючись статтями 7-11, 69-71, 86, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь Полтавського міського центру зайнятості грошові кошти в сумі 7 954,11 (сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири гривні одинадцять копійок) грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 19 жовтня 2015 року.
Суддя С.С. Бойко