15 жовтня 2015 року м. Київ К/800/38946/15
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С. , Рецебуринський Ю.Й. , розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області на додаткову постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.06.2015р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2015р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про визнання протиправними дій та зобов'язання зарахувати до пільгового стажу періоди роботи,
У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області в якому, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд визнати протиправними та скасувати Рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці №523 від 27.10.2014р. щодо відмови в призначенні пенсії згідно п. а ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зобов'язати відповідача зарахувати у стаж роботи, що надає право на призначення пенсії на пільгових умовах та призначити пенсію з 04.05.2014р.
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02.03.2015р., яка залишена без змін апеляційним судом, адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправними та скасовано Рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці №523 від 27.10.2014р. щодо відмови позивачу в призначенні пенсії згідно з п. а ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці зарахувати у стаж роботи, що надає право на призначення пенсії на пільгових умовах стаж роботи позивача з 02.05.1990р. по 30.09.1990р. на посаді оператора технологічної установки ЛГ-35-8-300Б (ароматизація бензину, ректифікація ароматичних вуглеводнів у Госпрозрахунковому. виробничо-комерційному обєднанні Санокр-Москва; з 01.10.1990р. по 28.02.1992р. на посаді оператора виробництва ароматичних вуглеводнів в Спільному радянсько-американському підприємстві БАИ. Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в місті Кременчуці Полтавської області на користь позивача 73,08 грн.
У червні 2015 року позивач звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області із заявою про ухвалення додаткового судового рішення.
Додатковою постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.06.2015р. заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково, зобов'язано Пенсійний фонд України в м. Кременчуці призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 05.05.2014р.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2015р. апеляційну скаргу залишено без задоволення, ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 11.03.2015р. по справі № 818/2976/14 залишено без змін.
Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового судового рішення суди виходили з того, що приймаючи рішення у справі щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, не ухвалено рішення.
У касаційній скарзі представник відповідача, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02.03.2015р. у даній справі, яка набрала законної сили, було визначено, що позивачем до заяви про призначення пенсії були надані всі документи, необхідні відповідачу для прийняття рішення згідно вимог чинного законодавства. Крім того, допитані по справі свідки пояснили у судовому засіданні, що працювали разом із позивачем, що підтверджується оригіналами трудових книжок, наданих для огляду в судовому засіданні, та підтвердили той факт, що ОСОБА_2 працював повний робочий день з 02.05.1990р. по 30.09.1990р. на посаді оператора технологічної установки ЛГ-35-8-ЗООВ (ароматизація бензину, ректифікація ароматичних вуглеводнів) у Госпрозрахунковому виробничо-комерційному об'єднанні "Санокр-Москва"; з 01.10.1990р. по 28.02.1992р. на посаді оператора виробництва ароматичних вуглеводнів в Спільному радянсько-американському підприємстві "БАИ". На підставі цього судом першої інстанції зроблений висновок, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Із резолютивної частини постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02.03.2015р. по справі № 524/11876/14-а встановлено, що судом першої інстанції не ухвалено рішення щодо однієї з позовних вимог, а саме: про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" з конкретної дати - з 04.05.2014р., що і стало підставою для звернення позивача до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового судового рішення.
Частково задовольняючи подану заяву, суд першої інстанції зазначив, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Оскільки позивач народився 04.05.1964р., то суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 05.05.14 р., тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.
Судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено доводи відповідача у справі про протиправність ухваленого додаткового судового рішення через те, що відсутні підстави, на думку відповідача, для задоволення позовних вимог вцілому. З аналізу ст. 168 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що вирішення питання про ухвалення додаткового судового рішення не ставиться у залежність від того, чи погоджувався позивач з рішенням суду першої інстанції при її оскарженні, оскільки положеннями вказаної статті передбачений вичерпний перелік підстав, який надає право для звернення до суду із заявою щодо ухвалення додаткового судового рішення, чим і скористався позивач по справі.
Колегія суддів також не погоджується з доводами заявника касаційної скарги про відсутність підстав для задоволення позову через неподання уточнюючих довідок за період роботи з 02.05.1990р. по 10.09.1990р. та з 01.10.1990р. по 28.02.1992р. для підтвердження спеціального трудового стажу, оскільки постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02.03.2015р. по справі № 524/11876/14-а, яка набрала законної сили, встановлено надання позивачем всіх документів, необхідних для прийняття рішення згідно з чинним законодавством.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області відхилити, а додаткову постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.06.2015р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2015р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Кочан В.М.
судді
Пасічник С.С.
Рецебуринський Ю.Й.