"12" жовтня 2015 р. Справа № 920/554/15
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т.В., суддя Гребенюк Н.В.,
при секретарі Томіній І.В.,
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги позивача (вх. №4574 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 03.06.2015 р. у справі № 920/554/15,
за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ,
до Державного вищого навчального закладу "Українська академія банківської справи Національного банку України", м. Суми,
про стягнення 7 627,90 грн., -
У квітні 2015 року позивач, ПАТ "НАК "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача, ДВНЗ "УАБС НБУ", 1 271,32 грн. 3% річних, 6 356,58 грн. пені.
Рішенням господарського суду Сумської області від 03.06.2015р. (суддя Джепа Ю.А.) в позові відмовлено.
Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 03.06.2015р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Скаржник зазначив, що суд першої інстанції помилково не звернув уваги на те, що відповідач зобов'язаний був здійснити оплату за поставлений газ у січні 2013 року (акт від 28.02.2013р.) до моменту укладання договору, який було укладено 01.03.2013р., оскільки умовами договору було передбачено те, що він поширює свої умови на відносини, що виникли до моменту укладення договору.
Представник позивача в судове засідання не з'явився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 17.09.2015р., яке міститься в матеріалах справи.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання також не прибув та про причини неявки також суд не сповістив, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.09.2015р., яке міститься в матеріалах справи, відповідач належним чином був повідомлений про дане судове засідання.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте сторони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі вищевказаних осіб за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.03.2013 р. між сторонами укладено договір № 13/2462-БО-29 купівлі-продажу природного газу, відповідно до розділу 1 якого, продавець зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. виключно для виробництва теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, а покупець зобов'язався прийняти та оплачувати газ на умовах цього договору.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Як зазначає позивач, на виконання умов даного договору позивач поставив протягом січня-грудня 2013 року та січня 2014 р., а відповідач прийняв природний газ в обсязі 1 0542,418 тис.куб.м на загальну суму 4 800 200,64 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, проте за поставлений природний газ невчасно розрахувався, з порушенням строків встановлених договором.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 4.1 цього договору, покупець зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Таким чином, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені в розмірі 6 356,58 грн. та 3% річних в розмірі 1 271,32 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем своєчасно виконано в повному обсязі обов'язок по сплаті за поставлений йому природний газ з дотриманням вимог законодавства України та умов розділу IV Договору (“Порядок здійснення оплати”), а отже, відсутні підстави для стягнення з відповідача пені та 3% річних.
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розраховуючи пеню та 3% річних позивач виходив з того, що відповідно до п. 10.1 розділу X договору № 13/2462-БО-29, договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін та поширює дію на відносини, що фактично склались між ДВНЗ “УАБС НБУ” та ПАТ НАК “Нафтогаз України” з 01 січня 2013 року.
ПАТ НАК “Нафтогаз України” поставив природний газ на користь ДВНЗ “УАБС НБУ” згідно акту б/н від 28.02.2013 р.
Оплата згідно зазначеного акту була здійснена відповідачем після підписання договору - 04.03.2013 р. двома платежами - 814 088,28 грн. та 662 777,65 грн. відповідно.
Тому, на думку позивача, відповідач повинен йому сплатити 6 356,58 грн. пені та 1 271,32 грн. 3% річних за період з 14.02.2013 р. по 04.03.2013 р., тобто відраховує прострочення відповідачем грошового зобов'язання та вважає, що останній має обов'язок зі сплати, зокрема, пені, на підставі та виходячи з положень договору, укладеного пізніше даного періоду - 01.03.2014 р., та на підставі акту приймання-передачі газу, який також підписаний пізніше визначеного позивачем у розрахунку періоду - 28.02.2014 р.
Суд першої інстанції правомірно зазначив, що нарахування за вищезазначений період пені та 3 % річних суперечить нормам чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 11, 509, 610 та 611 Цивільного кодексу України.
Враховуючи підстави та момент виникнення зобов'язання згідно Цивільного кодексу України, судова колегія приходить до висновку, що навіть якщо розглядати наданий скаржником акт від 28.02.2013 р. як окрему підставу зобов'язання та відповідно окрему вимогу, то згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України розрахунок повинен бути здійснений у семиденний строк, що з боку відповідача і було зроблено, оскільки оплата за поставлений газ у січні 2013 року, як на підставі акту від 28.02.2013 р., так і на підставі договору від 01.03.2013 р. була здійснена вчасно 04.03.2013, тобто як після укладення договору, так і у семиденний строк після підписання акту, що повністю відповідає та узгоджується з вимогами Закону України “Про здійснення державних закупівель“ та ст. ст. 209, 530 Цивільного кодексу України.
Також, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що навіть, за умови відсутності договору між сторонами щодо застосування певної відповідальності за порушення грошового зобов'язання (зокрема, пені), вона підлягає застосуванню, але тільки у випадку якщо підстави такого застосування і розмір відповідальності передбачено актами законодавства. А станом на 14.02.2014 р. (згідно розрахунку позивача) зобов'язання у відповідача зі сплати пені жодним договором чи актом законодавства передбачено не було.
Крім того, колегія суддів бере до уваги те, що здійснення оплати без укладення договору під час проведення процедури закупівлі та до моменту оголошення результатів торгів неможливо здійснити, оскільки це суперечить ч. 2 ст. 40 Закону України “Про здійснення державних закупівель“, якою встановлено заборону витрачати державні кошти до моменту проведення процедур закупівель та укладення договору за результатами такої закупівлі.
На підставі вищевикладеного, доводи викладені позивачем в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи.
Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Сумської області від 03.06.2015 р. у справі № 920/554/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу позивача, Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", на рішення господарського суду Сумської області від 03.06.2015 р. у справі № 920/554/15 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 03.06.2015 р. у справі № 920/554/15 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Повний текст постанови складено та підписано 19.10.2015 р.
Головуючий суддя Слободін М.М.
Суддя Гончар Т. В.
Суддя Гребенюк Н. В.