"13" жовтня 2015 р. Справа № 920/696/15
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.
при секретарі Кохан Ю.В.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, дов. № 386 від 04.06.2015
ОСОБА_2, дов. № 367 від 03.06.2015
першого та другого відповідача - не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Аграрна компанія Форвард", с. Комишанка, Недригайлівський район, Сумська область (вх. №4300 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 20.07.15 у справі № 920/696/15
за позовом ТОВ "Діамант-Агро", с. Сула, Сумська область
до 1. ТОВ "Аграрна компанія Форвард", с. Комишанка, Недригайлівський район, Сумська область
2. ТОВ "Лотуре-Агро", м. Київ
про визнання договору недійсним
Рішенням господарського суду Сумської області від 20.07.2015 у справі № 920/696/15 (суддя Левченко П.І.) позов задоволено. Визнано недійсним договір підряду № 02/02/2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія Форвард", укладений 02.02.2015 року. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант-Агро" витрати по судовому збору в сумі 3045,00 грн.
1-й відповідач - ТОВ "Аграрна компанія Форвард", звернувся до господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Сумської області від 20.07.2015 у справі № 920/696/15, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування викладених вимог заявник апеляційної скарги зазначає про те, що суд першої інстанції припустився помилки, встановивши, що при укладенні спірного договору від 02.02.2015 порушено право позивача. 1-й відповідач також стверджує, що судом не застосовано ст. 520 ЦК України, оскільки вважає, що залучення субвиконавців і заміна сторони в договорі є різними правовими категоріями, які мають різне правове регулювання та правові наслідки, а зміна в договорі від 01.10.2013 сторони виконавця з ТОВ «МАГДОН» на позивача щодо виконання сільськогосподарських робіт здійснено з порушенням вимог Цивільного кодексу України, та не є підставою вважати позивача таким, який набув право на посів, обробку, вирощування та збір врожаю сільськогосподарської продукції. 1-й відповідач звертає увагу, що за умовами спірного договору 1-й відповідач зобов'язався обробити територію сільськогосподарських угідь, що знаходяться Сумська область, Липоводолинський район, територія Синівської с/р на загальній площі 1600 га, а позивач в свою чергу зобов'язався обробити 1350,7 га. Крім того, 1-й відповідач, посилаючись на положення ст. 627 ЦК України вважає, що 1-й та 2-й відповідачі мають повну свободу укладання договорів, зокрема і спірного договору від 02.02.2015.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними 1-м відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Позивач зазначає про те, що суд першої інстанції вірно встановив існування підстав для визнання недійсним договору від 02.02.2015 з огляду на порушення загальних вимог цивільного законодавства, дотримання яких є обов'язковим під час укладання договору.
12.10.2015 1-й відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, мотивуючи його тим, що ухвалою Вищого господарського суду України від 06.10.2015 було призначено розгляд касаційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія Форвард" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 у справі № 920/3696/15 на 13.10.2015.
Колегія суддів залишає надане 1-м відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи без задоволення, оскільки заявником не аргументовано та не представлено належних документальних доказів поважності причин щодо неможливості товариства забезпечити явку представника у судове засідання апеляційної інстанції, ніяких інших документів або додаткових пояснень щодо суті спору 1-м відповідачем не надано. Отже, причини неможливості прибуття представника Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія Форвард" у судове засідання 13.10.2015, носять суоб'єктивний характер, оскільки останній завчасно належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання (26.08.2015), і мав достатньо часу для направлення свого представника до суду; 1-й відповідач був не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
ТОВ "Лотуре-Агро", м. Київ (2-й відповідач) своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористались, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення уповноваженій особі ТОВ "Лотуре-Агро" - 31.08.2015.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте 1-й та 2-й відповідачі не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників відповідачів, за наявними у справі доказами.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши прокурора та уповноваженого представника відповідачів, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, 01.10.2013 року між Спільним українсько-німецьким підприємством “МАГДОН” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (виконавець), Товариством з обмеженою відповідальністю “Лотуре-Агро” (замовник) та Публічним акціонерним товариством “Банк-Камбіо” (кредитор) було укладено договір б/н, за умовами якого виконавець зобов'язався на території 15380,74 га сільськогосподарських угідь замовника виконати сільськогосподарські роботи по посіву, обробці, вирощуванню та збиранню врожаю сільськогосподарської продукції, в строки та на умовах цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.
24.03.2014 року між Спільним українсько-німецьким підприємством “МАГДОН” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю “Діамант-Агро” (новий кредитор), Публічним акціонерним товариством “Банк Камбіо” (банк) був укладений договір про відступлення права вимоги б/н, за умовами якого первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором від 01.10.2013 року.
02.02.2015 року між відповідачами укладено договір підряду № 02/02/15, за яким другий відповідач передав першому відповідачеві право здійснення обробітку земельних ділянок, що знаходяться на території Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області загальною площею 1600 га.
Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що в даному випадку є підстави для визнання договору підряду № 02/02/15 від 02.02.2015 року, укладеного між відповідачами, недійсним, оскільки при укладенні даного договору були порушені приписи ст.ст. 13, 525, 526 ЦК України, а також в зв'язку з тим, що цим договором порушуються його права на обробіток земельних ділянок на території Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області за договорами від 01.10.2013 року та від 24.03.2014 року, створюються йому перешкоди щодо належного виконання своїх зобов'язань за договорами від 01.10.2013 року та від 24.03.2014 року, які є чинними та правомірними, згідно статті 204 ЦК України.
Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи недійсним договір підряду № 02/02/2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Лотуре-Агро” та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія Форвард", укладений 02.02.2015 року, суд першої інстанції погодився з доводами позивача щодо наявності правових підстав для визнання договору недійсним з огляду на те, що права та обов'язки виконавця (СУНП “МАГДОН у формі ТОВ) за договором від 01.10.2013 року щодо обробітку землі, продажу сільськогосподарської продукції, погашення заборгованості 2-го відповідача перед орендодавцями землі тощо перейшли до позивача за діючим та правомірним (ст. 204 ЦК України) договором від 24.03.2014 року, а відтак укладенням договору підряду № 02/02/15 від 02.02.2015 року 2-й відповідач порушив права та інтереси позивача, який виконує свої обов'язки виконавця за діючим до 31.12.2017 року від 01.10.2013 року договором. За таких обставин позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним договору підряду від 02.02.2015 року № 02/02/15, укладеного між відповідачами, з огляду на приписи статей 13, 15, 16, 203, 215 ЦК України, визнані судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду щодо наявності правових підстав для визнання недійсним спірного договору підряду № 02/02/15 від 02.02.2015 року.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції 01 жовтня 2013 року між ТОВ «Магдон» (Виконавець), ТОВ "Лотуре-Агро" (Замовник) та ПАТ «Банк Камбіо» (Кредитор) було укладено договір на виконання сільськогосподарських робіт по посіву, обробці, вирощуванню та збиранню врожаю. Серед сільськогосподарських угідь, що передавалися в обробіток були землі, розташовані в Сумській області, Липоводолинському районі, с. Синівка площею 1350,7 га.
Сільськогосподарські угіддя розташовані, зокрема, у селі Синівка (на території Синівської сільської ради) Липоводолинського району Сумської області - 1350,7 га.
Комісійна винагорода виконавця складає 10% від суми витрат на виконання робіт за договором (п. 3.2 договору).
Договір діє до 31.12.2017 року.
Відповідно до п. 1.2 договору від 01 жовтня 2013 року виконавець здійснює сільськогосподарські роботи на власний розсуд без погодження з замовником.
Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Отже, уклавши договір від 01 жовтня 2013 року виконавець ТОВ «Магдон» взяв на себе обов'язок виконувати роботи з обробітку землі на власний ризик.
Згідно пункту 2.1 договору від 01.10.2013 року, виконавець здійснює сільськогосподарські роботи з використанням своїх матеріалів: насіння, мінеральних добрив, інших матеріалів та засобів.
Пунктом 2.3 договору від 01.10.2013 року визначено, що приймання-передача виконаних робіт здійснюється на підставі звіту виконавця, який складається виконавцем після виконання всіх робіт, передбачених цим договором, тобто після виконання всіх робіт, зазначених у пунктах 1.1-1.5 договору, за весь строк дії договору - з 01.10.2013 року до 31.12.2017 року (пункт 7.1 договору).
За таких обставин, уклавши договір від 01.10.2013 року як замовник, 2-й відповідач (ТОВ "Лотуре-Агро") безумовно знав і усвідомлював, що до 31.12.2017 року на зазначених у пункті 1.3 того договору сільськогосподарських угіддях, у тому числі у селі Синівка Липоводолинського району Сумської області на площі 1350,7 га, виконавець здійснює сільськогосподарські роботи на власний розсуд без погодження з замовником (ТОВ “Лотуре-Агро”) з використанням своїх матеріалів: насіння, мінеральних добрив, інших матеріалів та засобів (пункти 1.2 та 2.1 договору), здійснює погашення заборгованості ТОВ "Лотуре-Агро" перед орендодавцями по земельному податку та орендній платі за сільгоспугіддями, вказаними у пункті 1.3 договору (пункт 1.4 договору).
При цьому, пунктом 2.2 договору від 01.10.2013 року замовником виконавцю надано право залучати субвиконавців для виконання сільськогосподарських робіт.
24.03.2014 року виконавець за договором від 01.10.2013 року (СУНП “МАГДОН” у формі ТОВ) уклав договір про відступлення права вимоги з позивачем та ПАТ “Банк камбіо”, в якому СУНП “МАГДОН” у формі ТОВ названий первісним кредитором, а позивач - новим кредитором.
Згідно пункту 1.2 договору від 24.03.2014 року, за цим договором позивач одержав право (замість СУНП “МАГДОН” у формі ТОВ) вимагати від ТОВ “Лотуре-Агро” (названого у договорі від 24.03.2014 року боржником) належного виконання обов'язків за основним договором (за договором від 01.10.2013 року) та став правонаступником прав та обов'язків СУНП “МАГДОН” у формі ТОВ.
Посилання заявника апеляційної скарги на приписи ст. 520 ЦК України, а також на той факт, що зміна в договорі від 01.10.2013 сторони виконавця з ТОВ «МАГДОН» на позивача щодо виконання сільськогосподарських робіт здійснено з порушенням вимог Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає безпідставним.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Дослідженням умов договору від 01 жовтня 2013 року встановлено, що кредитором за договором є саме ПАТ «Банк Камбіо», а не ТОВ «Лотуре-агро». Зокрема, договор не передбачав обов'язку ТОВ «Магдон» сплати будь-яких коштів на користь ТОВ «Лотуре-агро». Пункт 3.4. договору передбачав, що кошти від продажу сільськогосподарської продукції йдуть:
в першу чергу - на витрати та комісійну винагороду виконавця;
в другу чергу - на сплату земельного податку та орендної плати;
в третю чергу - на користь ПАТ «Банк Камбіо» на погашення заборгованості за кредитними договорами та договором про надання банківської гарантії.
Разом з цим, однією стороною договору про відступлення права вимоги від 24 березня 2014 року був ПАТ «Банк Камбіо». Відтак твердження скаржника про те, що відступлення права вимоги та заміна боржника у зобов'язанні відбулися без згоди кредитора - вочевидь безпідставні.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо і або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В даному випадку, у правовідносинах, що виникли за договором від 01 жовтня 2013 року між ТОВ «Магдон» (а в подальшому - і позивачем) та ТОВ «Лотуре-агро» є одночасно і боржником і кредитором.
Зокрема, з моменту підписання договору від 01 жовтня 2013 року ТОВ «Магдон» (а в подальшому - позивач) набуло прав вимагати від ТОВ «Лотуре-агро» передання сільськогосподарських угідь для здійснення їх обробітку; сприяння в здійсненні сільськогосподарських робіт; у разі не передання угідь для обробітку - вимагати сплати штрафу; сплати винагороди виконавця та відшкодування своїх витрат.
Таким чином, твердження апелянта про те, що ТОВ «Магдон» у зобов'язальному правовідношенні отримало право лише на отримання компенсації витрат виконавця та комісійної винагороди виконавця за виконані роботи» не відповідає змісту укладеного договору від 01 жовтня 2013 року, оскільки ТОВ «Магдон» мало можливість і достатній обсяг повноважень для того, що укласти договір про відступлення і інших прав та обов'язків за договором від 01 жовтня 2013 року.
Отже, права та обов'язки виконавця (СУНП “МАГДОН у формі ТОВ) за договором від 01.10.2013 року щодо обробітку землі, продажу сільскогосппродукції, погашення заборгованості 2-го відповідача (ТОВ «Лотуре-агро») перед орендодавцями землі тощо перейшли до позивача за діючим та правомірним (ст. 204 ЦК України) договором від 24.03.2014 року, а передача права обробітку землі та інших прав, а також обов'язків виконавця за договором від 01.10.2013 року від СУНП “МАГДОН” у формі ТОВ до позивача цілком узгоджується з умовами договору від 01.10.2013 року, зокрема, з пунктом 1.2, яким надано виконавцю право здійснення сільськогосподарських робіт на власний розсуд без погодження з замовником (з ТОВ “Лотуре-Агро”), з пунктом 2.2, яким виконавцю надано право залучати субвиконавців для виконання сільськогосподарських робіт.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.02.2015 року між відповідачами укладено договір підряду № 02/02/15, за яким 2-й відповідач (ТОВ “Лотуре-Агро”) передав 1-му відповідачеві (ТОВ «Аграрна компанія ФОРВАРД») право здійснення обробітку земельних ділянок, що знаходяться на території Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області загальною площею 1600 га, тобто за договором підряду № 02/02/15 від 02.02.2015 року 2-й відповідач передав 1-му відповідачеві право та обов'язок щодо обробітку земельних ділянок на тій самій території Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, право та обов'язок щодо обробітку яких ТОВ “Лотуре-Агро” було вже передано раніше за договором від 01.10.2013 року, діючим до 31.12.2017 року, Спільному українсько-німецькому підприємству “МАГДОН” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, а згідно договору від 24.03.2014 року ті права та обов'язки були відступлені позивачеві, який приступив до виконання сільськогосподарських робіт на вищезгаданій території Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області.
Строк дії цього договору - з 02.02.2015 року до 31.12.2015 року, тобто у той час, коли діє договір від 01.10.2013 року, права виконавця за яким перейшли до позивача за договором від 24.03.2014 року.
Таким чином, ТОВ “Лотуре-Агро”, знаючи та усвідомлюючи, що ним на строк з 01.10.2013 року до 31.12.2017 року за договором від 01.10.2013 року доручені права та обов'язки щодо обробітку земель, збирання та реалізації врожаю в с. Синівка Липоводолинського району Сумської області іншій особі (виконавцю), ТОВ “Лотуре-Агро” всупереч вимогам частин другої-четвертої статті 13 ЦК України, порушуючи права та інтереси позивача, до якого перейшли права виконавця за договором від 01.10.2013 року на підставі договору від 24.03.2014 року, уклав з ТОВ «Аграрна компанія ФОРВАРД» договір підряду № 02/02/15 від 02.02.2015 року, за умовами якого 2-й відповідач доручив здійснення обробітку земельних ділянок, що знаходяться на території Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області на загальній площі 1600 га.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що в договорі від 01.01.2013 року та у договорі підряду від 02.02.2015р. № 02/02/15 йдеться про різні земельні ділянки на території Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, зокрема витягом з листа Державної інспекції сільського господарства в Сумській області від 21.10.2014р. № 4208, в якому зокрема, зазначено, що відповідно довідки Відділу Держземагенства у Липоводолинському районі від 14.08.2014 року № 1409/04-09, за обліковими даними статистичної форми 6-ЗЕМ ТОВ “Лотуре-Агро” використовує на території Синівської сільської ради 486 земельних часток (паїв) загальною площею - 1562,32 га, у т.ч. ріллі - 1287,10 га. Отже, доручити одночасно обробіток різних земельних ділянок 1350,7 га сільськогосподарських угідь та 1600 га сільськогосподарських угідь на території Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області двом виконавцям (СУНП “МАГДОН” у формі ТОВ - за договором від 01.10.2013р. до 31.12.2017 року та першому відповідачеві - за договором підряду від 02.02.2015 року до 31.12.2015 року) ТОВ “Лотуре-Агро” не міг, оскільки він орендував на території Синівської сільської ради землі загальною площею лише 1562,32 га, в тому числі ріллі - 1287,10 га.
Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.
Правові підстави визнання недійсним правочину регулюються Цивільним кодексом України, та саме недодержання загальних вимог, додержання яких є необхідними для чинності правочину можуть бути підставою для звернення особи з вимогою про визнання правочину недійсним та за наявності доведення позивачем такої обставини такі право чини можуть бути визнані судом недійсними.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно частини третьої статті 13 ЦК України, не допускається дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до частини четвертої статті 13 ЦК України, при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.\
Згідно статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
Отже, у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно ст.20 ГК України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.
Згідно ст. 1 ГПК України особи, визначені цією статті мають право звертатися до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Оже, вимога про визнання правочину недійсним повинна співвідноситься з вимогами ст. 1 ГПК України.
Таким чином, господарський договір, в тому числі спірний договір може бути визнаний за наявності двох умов: перша це порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача; друга це наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.
В даному випадку господарським судом встановлено існування підстав для визнання договору підряду № 02/02/15 від 02 лютого 2015 року недійсним з огляду на порушення загальних вимог цивільного законодавства, дотримання яких є обов'язковим під час укладення договору.
При цьому, колегія суддів визнає, що згідно ст. ст. 627 ЦК України відповідачі дійсно мають повну свободу укладання договорів. Проте, частиною другою статті 13 ЦК України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Господарським судом встановлено, що укладення договору від 02.02.2015 про обробіток тих самих земельних ділянок з іншим виконавцем ускладнює або цілком унеможливлює здійснення позивачем виконання сільськогосподарських робіт, що суперечить частині другою статті 13 ЦК України, а також порушує права позивача на обробіток земельних ділянок на території Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області за договорами від 01.10.2013 року та від 24.03.2014 року, створює йому перешкоди щодо належного виконання своїх зобов'язань за договорами від 01.10.2013 року та від 24.03.2014 року, які є чинними та правомірними, згідно статті 204 ЦК України.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність обох необхідних умов для визнання договору недійсним (порушення права, інтересу позивача та порушення норми закону), а отже і про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Сумської області від 20.07.15 у справі № 920/696/15 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись статтями статями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу ТОВ "Аграрна компанія Форвард", с. Комишанка, Недригайлівський район, Сумська область залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 20.07.15 у справі № 920/696/15 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Повний текст постанови підписано 19 жовтня 2015 року.
Головуючий суддя Істоміна О.А.
Суддя Барбашова С.В.
Суддя Білецька А.М.