"12" жовтня 2015 р. Справа № 922/4221/15
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плужник О.В., суддя Пушай В.І. , суддя Істоміна О.А.
при секретарі Крупа О.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №14-100 від 18.04.14 р.
відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю №4064 від 31.12.14 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ НАК "Нафтогаз України", м. Київ (вх. №4558 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 31.08.15 року у справі № 922/4221/15
за позовом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", м. Харків
про стягнення 17 161 476,84 грн.
20 липня 2015 року позивач, Публічне АТ "НАК "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного АТ "Харківгаз" (відповідача) про стягнення 17161476,84 гривень, з яких 8014574,60 гривень пені, 7889884,29 гривень інфляційних, 1257017,95 гривень 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовує порушенням відповідачем строків оплати, встановлених п. 6.1 договору №13-228-ВТВ від 04.01.2013 р. Крім того, просить суд покласти судові витрати на відповідача.
Рішенням господарського суду Харківської області від 31.08.2015 року по справі №922/4221/15 (суддя Аріт К.В.) в позові відмовлено повністю.
Позивач, ПАТ "НАК "Нафтогаз України", не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права при його прийнятті.
Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2015 року по справі №922/4221/15 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.
Як зазначає позивач (апелянт) у своїй скарзі, посилання відповідача та суду на п. 4 додаткової угоди №10, яким викладено в новій редакції ст. 11 Договору відносно строку його дії, є безпідставним та необгрунтованим, оскільки базується на довільному трактуванні умов як Договору, так і додаткової угоди.
Так, апелянт вказує на те, що дійсно, ст. 11 Договору встановлено, що Договір поширює свою дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 1 січня 2013 року (ця фраза міститься у Договорі від моменту його підписання, тобто вже в початковій редакції).
Суду першої інстанціїї було надане пояснення, у зв'язку з чим виникла необхідність розповсюдити умови Договору на відносини, що склалися з 1 січня 2013 року. Оскільки Договір укладений 4 січня 2013 року, то, за відсутності такої фрази, з 1 по 3 січня 2013 року відповідач споживав би природний газ без наявності договору на його постачання, що є неприпустимим з огляду на чинне законодавство України, а саме, ст. 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" яка встановлює, що "постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором". Крім того, ст. 23 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" передбачає, що несанкціонований відбір природного газу є правопорушенням на ринку природного газу. В той же час, вже згадана ст. 12 зазначеного Закону встановлює, що несанкціонованим відбором природного газу вважається відбір без укладення відповідного договору з постачальником.
Суду було повідомлено, але не взято ним до уваги, що ця фраза (п. 4 додаткової угоди № 10) не стосується строку дії додаткової угоди №10, оскільки у її п. 6 цілком конкретно і ясно визначено момент набуття нею чинності. Тобто, сторони при підписанні додаткової угоди №10 погодили, що ця угода набуває чинності саме з дати її підписання Сторонами та скріплення їх підписів печатками Сторін.
Суду було повідомлено, що позовні вимоги у повному обсязі стосуються періоду часу до укладення додаткової угоди №10 до Договору, а саме предметом спору є стягнення заборгованості за листопад 2014 року, а також пені, 3% річних та інфляційних, нарахованих за порушення відповідачем договірних зобов'язань, допущених за період з січня 2013 року по листопад 2014 року.
Не заперечуючи факт того, що додаткова угода №10 є невід'ємною частиною Договору, на підставі ст. 653 Цивільного кодексу України, наголошуємо, що дані зміни до Договору набули чинності в порядку, встановленому п. 6 додаткової угоди №10 та не мають зворотної сили.
Таким чином, на думку апелянта, суд першої інстанції, не повно дослідив обставини справи, безпідставно не врахував доводів позивача, дійшов необгрунтованих висновків щодо набрання чинності та розповсюдження дії в часі додатковою угодою №10 до Договору, чим порушив ст. 653 Цивільного кодексу України та ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, подав заперечення на апеляційну скаргу, вважає рішення суду обґрунтованим, законним, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 04.01.2013 р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу природного газу №13-228-ВТВ, відповідно до якого позивач продає, а відповідач покупає природний газ.
Відповідно до розділу 1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, виключно для виробничо- технологічних витрат та нормованих втрат Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.
Пунктом 2.1. Договору (із змінами відповідно до додаткової угоди №3) встановлено, що Продавець передає Покупцю з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року газ в обсязі до 84 816,741 тис.куб.м.
На виконання п. 2.1. Договору позивач поставив протягом січня 2013р.-листопада 2014р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 5 648 729,29 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу від 31.01.13р., від 28.02.13р., від 31.03.13р., від 30.04.13р., від 01.08.13р., від 30.09.13р., від 31.10.13р., від 30.11.13р., від 31.12.13р., від 31.01.14р., від 18.02.14р., від 31.03.14р., від 30.04.14р., від 30.09.14р., від 31.10.14р. та від 30.11.14р. б/н на загальну суму 305 648 729,29 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, позивачем передано відповідачу за період з січня 2013р. - по листопад 2014р. природного газу на загальну суму 305 648 729,29 грн.
Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати обсягів газу протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні, з метою узгодження вартості природного газу, обсягів переданого газу та інших умов до даного Договору було укладено низку Додаткових угод, якими врегульовано обсяг природного газу для покриття потреб ПАТ "Харківгаз" та порядок проведення розрахунків між сторонами.
Так, 21.12.2014р. Додатковою угодою №10 до договору №13-228-ВТВ від 04.01.2013р. сторони, за обоюдною згодою, змінили порядок розрахунків, та п. 6.1. ст. 6 "Порядок та умови проведення розрахунків" виклали в новій редакції, відповідно до якої: Оплата за газ здійснюється купцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. Договору. Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в відповідному місяці відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між продавцем та покупцем.
У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором Продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання-передачі до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У будь якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу.
Отже, остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу.
Цією ж Додатковою угодою викладено статтю 11 "Строк дії Договору" у редакції, відповідно до якої Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
З огляду на вищенаведене судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що остаточний розрахунок за фактично використаний природній газ здійснюється покупцем не пізніше 20.01.2016 року, оскільки договір поставки газу діє до 31.01.2015 року.
Відповідно до п.10.3 Договору усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадку, зазначеного у пункті 10.4 цього Договору.
Отже, для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.2 договору поставки природного газу та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи.
Сторонами не надано до суду доказів того, що договір №13-228/ВТВ від 04.01.2013 р. та додаткові угоди, в тому числі додаткова угода №10 від 21.12.2014 р. розірвані сторонами та визнані в судовому порядку недійсними. Тому, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що посилання позивача на попередню редакцію пункту договору є безпідставним.
Таким чином, у позивача відсутні підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, пені.
Отже, підписавши (уклавши) додаткову угоду №10 за договором № 13-228-ВТВ від 04.01.2013 р. купівлі - продажу природного газу, сторони договору припинили попереднє зобов'язання за п. 6.1. ст. 6 договору в попередній редакції новою редакцією, змінивши порядок розрахунків.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 30.09.2014 р. у справі N 5011-35/1534-2012-42/553-2012.
З огляду на викладене вище посилання позивача на ті обставини, що відповідачем вчасно не виконані зобов'язання, прийняті ним відповідно до умов спірного договору є недоведеними та таким, що спростовуються наданими доказами, у зв'язку з чим, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2015 року по справі №922/4221/15 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Таким чином, керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -
Рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2015 року по справі №922/4221/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 19.10.15
Головуючий суддя Плужник О.В.
Суддя Пушай В.І.
Суддя Істоміна О.А.