Справа № 452/2177/15-ц
Іменем України
"15" жовтня 2015 р. м.Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого судді Казана І.С.
при секретарі Топорович В.В.,
із участю: позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, який зареєстрований 1 лютого 2014 року відділом державної реєстрації актів громадянського стану по місту Самбору реєстраційної служби Самбірського МУЮ Львівської області, посилаючись на те, що подружнє життя у них не склалося щасливо, з відповідачем вони різні люди і у них різні погляди на життя і, внаслідок чого між ними виникали непорозуміння і сварки. Від шлюбу в сторін народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне господарство не ведеться, сторони із лютого 2014 року не підтримують шлюбно-сімейних відносин, збереження сім'ї неможливе, шлюб існує формально, і подальше перебування у шлюбі суперечить інтересам позивача, - а тому ОСОБА_1 просить суд шлюб розірвати.
У судовому засіданні ОСОБА_1 у підтримання позовних вимог посилалася на обставини, викладені в позовній заяві та пояснила, що примирення неможливе, наполягала на розірванні шлюбу.
Під час судового розгляду справи відповідач ОСОБА_2 позов по суті власних пояснень не визнав та пояснив, що треба час щоб обдумати питання розводу, оскільки підстави розірвання шлюбу є вцілому надуманими позивачем; до наданого судом строку на примирення у судовому засіданні позов категорично не визнавав та однозначно вважав, що шлюб можна зберегти; на даний час переконаний, що необхідний ще час для відновлення сімейно-шлюбних відносин в інтересах у тому числі їх спільного сина.
З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що в позові про розірвання шлюбу ОСОБА_1 слід відмовити за недоведеністю виходячи з наступного:
Судом установлено, що сторони зареєстрували шлюб 1 лютого 2014 року відділом державної реєстрації актів громадянського стану по місту Самбору реєстраційної служби Самбірського МУЮ Львівської області; від шлюбу в сторін народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Із пояснень сторін вбачається, що дійсно були суперечки і скандали; позивач підтримала питання припинення шлюбу внаслідок його розірвання у судовому порядку, в зв'язку з чим вважає існування їх шлюбу останніх півтора року формально. У свою чергу відповідач частково погодився із мотивами звернення позивача, висловив думку, що негатив виходив також із поведінки дружини, яка постійно все перекручувала, через що вони неодноразово сварились; що збереження шлюбу є можливим.
Як встановлено із пояснень сторін у судовому засіданні, вони до укладення шлюбу між собою були знайомими і дружили протягом чотирьох років.
Відповідач у суді ствердно не погодився з питанням припинення шлюбу внаслідок його розірвання у судовому порядку, - в зв'язку з чим просив надати ще час подумати яким чином вжити заходи до примирення з дружиною. З'ясувавши обставини під час розгляду справи, суд приходить до висновку про зайве вдруге вживати заходи для збереження сім'ї та надавати сторонам строк для примирення. Суд вважає, що сім'я ще не розпалася, із пояснень відповідача вбачається, що він має намір зберегти цей шлюб і проживати із дружиною та заради інтересів дитини. У свою чергу позивач не довела суду інтересу до розірвання шлюбу із ОСОБА_2
За врахуванням фактичних взаємин подружжя, мотивів та причин у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернулася до суду, суд приходить до висновку про можливість подальшого спільного життя подружжя і збереження сім'ї.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст. ст. 3, 6 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
Згідно ст. ст. 7, 155 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
У Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 р. принцип 6, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові, розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Відповідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Ураховуючи вище наведені норми законів у сукупності з поясненнями сторін, суд вважає, що існують всі законні підстави для відмови в задоволенні позову про розірвання шлюбу за недоведеністю.
Тому, виходячи із засад змагальності щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, диспозитивності цивільного судочинства, аналізуючи пояснення позивача ОСОБА_1 і відповідача ОСОБА_2, суд переконаний, що у позові про розірвання шлюбу необхідно відмовити. Під час судового розгляду сторонами не подано суду клопотань про доказування, чи про звільнення від доказування протилежного; суд надає віри поясненню ОСОБА_2 у судовому засіданні про те, що шлюб носить тимчасовий формальний характер; що відсутні будь-які значимі обставини, які є підставами для розірвання шлюбу. Позивач ОСОБА_1 не довела суду, що заява про розірвання шлюбу відповідає її дійсній волі, що примирення між сторонами неможливе; подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить її інтересам, інтересам їх неповнолітньої дитини.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 110-112 СК України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за недоведеністю.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції протягом десяти днів із дня його проголошення.
Суддя І.С. Казан.