Справа № 303/3850/15-ц
Провадження № 2/303/2146/15
Рядок стат. звітн. - 38
Іменем України
13 жовтня 2015 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі
головуючого Котубей І.І.
при секретарі Панас М.В.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивачів ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3, треті особи - Мукачівська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання частки у спадковому майні та визнання права власності на успадковану частину,
ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Мукачівська районна державна нотаріальна контора, про визнання частки у спадковому майні та визнання права власності на успадковану частину.
Ухвалою суду від 14.09.2015 року до участі в даній справі в якості третіх осіб без самостійних вимог залучено ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що вони та відповідач є спадкоємцями спадкового майна - будинку № 24 по вул. Санаторна в смт.Чинадієво Мукачівського району після смерті їх батьків ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Спадкове майно належало на праві власності їх батькові - ОСОБА_9. На час відкриття спадщини вони всі прийняли її у встановленому законом порядку, однак не оформили документи в зв'язку з неодноразовими судовими спорами. Зокрема, відповідач ОСОБА_3 зверталася в суд з позовом про визнання права власності на самовільно збудоване майно, який був задоволений судом першої інстанції, однак в апеляційному порядку рішення суду було скасоване, в позові ОСОБА_3 відмовлено. Крім того, ОСОБА_3 зверталася в суд з позовом про визнання права власності на спірний будинок за набувальною давністю, однак рішенням Апеляційного суду Закарпатської області у даній справі в позові було відмовлено. Також до суду з позовом щодо визнання права власності на спадкове майно зверталася позивач ОСОБА_1, однак судом апеляційної інстанції їй також відмовлено у позовних вимогах.
Їх батьки ніякого заповіту не залишали, тому спадкування повинно відбуватися по закону. Позивачі і їх покійний брат ОСОБА_6 є спадкоємцями першої черги за законом, всі вони прийняли спадщину, оскільки вступили в управління спадковим майном, інших спадкоємців немає. Оскільки їх брат помер, його частина спадщини переходить дружині - ОСОБА_3 Остання чинить їм перешкоди в користуванні спадковим майном, тому вони змушені звернутися за захистом своїх прав до суду.
Позивач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Позивач ОСОБА_1, яка діє також в інтересах ОСОБА_5 згідно довіреності, в судовому засіданні повністю підтримала заявлені вимоги і просила їх задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві. Пояснила, що спірний будинок був пошкоджений внаслідок пожежі, однак відбудовувала його не відповідач, а всі родичі, допомогу на це надавало все село. Вона, як спадкоємець, має право користуватися спірним будинком, в нотаріальну контору для оформлення спадщини зверталася неодноразово, однак спадщина не була оформлена через відсутність документів на будинок.
Представник позивача також підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити. При цьому пояснив, що на даний час виникла необхідність поділити спадкове майно, тому змушені звернутися до суду з позовом. Вирішити питання щодо оформлення спадщини через нотаріальну контору неможливо через відсутність правовстановлюючих документів на будинок.
Відповідач ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечила повністю та пояснила, що позивачі не проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини, в той час там проживав тільки її чоловік, який прийняв спадщину. На даний час будинок вже не той, що був, оскільки він був зруйнований внаслідок пожежі і повністю перебудований. Відбудовував будинок її чоловік, і крім того, в 2000 році вони зробили там прибудову. Після смерті чоловіка вона просила позивачів перейти проживати до неї, однак ніхто цього не хотів. На даний час вона проживає в будинку з дітьми, а позивачі хочуть від неї 20 тисяч доларів США, через що і виникли між ними спори. Позивач ОСОБА_1 була неповнолітньою на час відкриття спадщини, тому вона має право на якусь частину в спірному будинку, однак віддати їй 20 тисяч доларів США вона не має можливості.
Представник відповідача також заперечив проти задоволення заявлених вимог, просив у позові відмовити повністю. Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивачами не надано доказів того, що вони зверталися з питанням оформлення права на спадщину до нотаріуса, що нотаріусом було відмовлено у видачі відповідних свідоцтв про право на спадщину. Оскільки в даному випадку позивачі мають можливість оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку, ніякої відмови нотаріуса в цьому не було, немає жодних передумов для звернення з цим позовом до суду.
Заслухавши думку учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до наступного висновку.
Матеріалами справи встановлено, що будинок № 24 по вул. Санаторна в смт.Чинадієво Мукачівського району був побудований ОСОБА_9 та ОСОБА_8 і належав їм на праві власності.
ОСОБА_8 померла 10 жовтня 1986 року, а ОСОБА_9 помер 12 вересня 1987 року, що підтверджується відповідними свідоцтвами про смерть (а.с.11, 12).
Після смерті кожного із них відкривалася спадщина, при цьому до кола спадкоємців по закону за кожним з них входили їх діти: ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_1
Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на час відкриття спадщини була неповнолітньою, а тому відповідно до ЦК УРСР 1963 року, який діяв на той час, мала право на обов'язкову частку у спадщині та є такою, що прийняла її.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, на момент смерті обох спадкодавців (в 1986 та 1987 роках відповідно) постійно проживав та був зареєстрований в спірному будинку і вступив у фактичне володіння своєю часткою у спадщині. Таким чином, ОСОБА_6 набув права власності на частину спірного будинку в порядку спадкування і володів нею аж до моменту своєї смерті.
Помер ОСОБА_6 22 липня 2005 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 13).
Після відкриття спадщини за ОСОБА_6 дружина померлого - ОСОБА_3 (відповідач у справі) та його діти - ОСОБА_9 і ОСОБА_7 (треті особи), одержали право на спадщину, яку вони вправі оформити у передбаченому законом порядку і ця можливість ними не втрачена.
Всі вищевказані обставини встановлено судовим рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 13.12.2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Бюро технічної інвентаризації Мукачівського району про визнання права власності на будинок, а тому не підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 560 ЦК УРСР 1963 року спадкоємці можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Таке свідоцтво відповідно до ст. 561 ЦК УРСР 1963 року видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно інформації Мукачівської районної державної нотаріальної контори від 07.02.2011 року (а.с. 15) у Спадковому реєстрі заповітів та спадкових справ відсутні дані про спадкоємців померлого 12.09.1987 року ОСОБА_9 та померлого 22.07.2005 року ОСОБА_6
Така інформація вказує на те, що спадкоємці не зверталися в нотаріальну контору із відповідними заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину.
На час розгляду справи позивачами не надано суду жодних доказів того, що вони у встановленому законом порядку зверталися в нотаріальну контору із відповідними заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину, і що нотаріусом їм у цьому було відмовлено.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачами не доведено відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, а тому їх вимоги про визнання права власності на спадкове майно судовому розгляду не підлягають.
При цьому, суд не приймає до уваги при вирішенні спору повідомлення приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу ОСОБА_11 № 87/02-14 від 02.09.2015 року, оскільки таке повідомлення суперечить вимогам Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами країни, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5.
Згідно глави 13 вказаного Порядку нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у передбачених випадках, і на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
При цьому, нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії, така відмова може бути оскаржена до суду.
Вищевказане повідомлення не є постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а тому не може свідчити про відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину.
Крім того, при вирішенні даного спору суд враховує, що як позивачем ОСОБА_1, так і позивачем ОСОБА_5 не доведено належними доказами їх право на спадкове майно саме в розмірі 1/3 частини кожній, як це вони просять у заявлених вимогах.
Як встановлено судовим рішення Апеляційного суду Закарпатської області, ОСОБА_1 на час відкриття спадщини була неповнолітньою, мала право на обов'язкову частку у спадщині і є такою, що прийняла її. Тобто, спадкоємець ОСОБА_1 прийняла тільки обов'язкову частку у спадщині, яка відповідно до ст. 535 ЦК УРСР 1963 року становить не менше двох третин частки, яка б належала їй при спадкоємстві за законом.
Факт прийняття ОСОБА_1 спадщини за законом у розмірі 1/3 частини спадкового майна даним судовим рішенням не встановлено, на підтвердження цього факту інших доказів позивачем не надано. Також не встановлено судовим рішенням і не доведено жодними іншими доказами факт прийняття спадщини в розмірі 1/3 частини спадкового майна позивачем ОСОБА_5
Посилання позивачів на довідку сільської ради № 569 від 15.02.2010 року (а.с.14) є необґрунтованим, оскільки згідно цієї довідки позивачі проживали з ОСОБА_9 на день його смерті. При цьому саме по собі проживання у спадковому будинку на день смерті спадкодавця не є діями, які свідчать, що в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини позивачі фактично вступили в управління або володіння спадковим майном.
За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивачів є необґрунтованими, не доведеними належними доказами, а тому до задоволення не підлягають.
Керуючись ст. 10, 60, 214, 215 ЦПК України, ст. 535, 560, 561 ЦК УРСР 1963 року, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3, треті особи - Мукачівська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання частки у спадковому майні та визнання права власності на успадковану частину - відмовити.
Судові витрати у справі віднести на рахунок позивачів.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Мукачівського
міськрайонного суду ОСОБА_12