Справа № 815/7059/14
13 жовтня 2015 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Вовченко О.А.,
секретар судового засідання Соколова М.С.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1, (за довіреністю)
представника відповідача - Бєлоусова С.А., (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3.) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Київському районі м. Одеси), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.11.2014 р. № 0022531701 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 59679 грн.
В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що при аналізі показників по податковому кредиту ФОП ОСОБА_3 ревізором ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області не взято до уваги, що позивач виконав всі умови по наданню відповідних первинних документів щодо підтвердження придбання овочів та фруктів у ТОВ "Аркона-лідер" та ТОВ "Елітстройбуд-2014". При укладенні договорів позивачем використовувалась загальнодоступна інформація стосовно вищевказаних контрагентів, а саме: відомості з ЄДРПОУ, їх юридична адреса, а також дані з реєстру платників ПДВ стосовно наявності у них на момент укладання договору дійсного свідоцтва платника податків.
Крім того, позивач зауважує, що чинне на час виникнення спірних відносин законодавство, не містить жодної правової норми, яка передбачає обов'язок платника податку - покупця сплачувати ПДВ до бюджету, якщо такі податки не сплачені його постачальником, продавцем або іншою особою, з врахуванням податку, одержаного від покупця у складі ціни товару. Покладання такого обов'язку на підприємство суперечить гарантованим Конституцією України принципам законності.
Відповідач надав до суду заперечення (т.1 а.с. 90-92), в яких зазначив, що на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 14.10.2014 р. № 687-п, проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ФОП ОСОБА_3 (іпн - НОМЕР_2) з питань правових відносин з ТОВ "Елітстройбуд-2014" (код ЄДРПОУ - 39174820) за липень 2014 р., з питань правових відносин з ТОВ "Аркона Лідер" (код ЄДРПОУ - 39238978) за липень 2014 р. За результатами згаданої перевірки складено акт перевірки від 30.10.2014 р. № 3589/17-01/НОМЕР_2.
Відповідач зазначає, що згідно бази АІС "Податковий блок" в частині співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по ТОВ "Елітстройбуд-2014" по податковому зобов'язанню у липні 2014 р. встановлена розбіжність у сумі 32694,42 грн., по ТОВ "Аркона Лідер" у сумі 7092 грн. Так, на думку відповідача, операції ФОП ОСОБА_3 з ТОВ "Елітстройбуд-2014" та ТОВ "Аркона-лідер" у липні 2014 р. не мають реального характеру.
Таким чином, відповідач вважає позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі і просила задовольнити адміністративний позов повністю.
У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.
Як з'ясовано судом ОСОБА_3 зареєстровано як фізичну особі-підприємця у виконавчому комітеті Одеської міської ради 10.03.2010 р. за № 25560170000000085298. ФОП ОСОБА_3 перебуває на податковому обліку у ДПІ у Київському районі м. Одеси з 11.03.2010 р. за № 15348/29.
Як вбачається із матеріалів справи, у період з 15.10.2014 р. по 23.10.2014 р. на підставі службового посвідчення серії ОО № 113034, виданого 20.05.2014 р. ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, Чебанюк О.Д., старшим державним податковим інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, інспектором податкової служби 1 рангу, згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 14.10.2014 р. № 687-п, проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ФОП ОСОБА_3 (іпн - НОМЕР_2) з питань правових відносин з ТОВ "Елітстройбуд-2014" (код ЄДРПОУ - 39174820) за липень 2014 р., з питань правових відносин з ТОВ "Аркона Лідер" (код ЄДРПОУ - 39238978) за липень 2014 р., за результатами якої складено акт перевірки від 30.10.2014 р. № 3589/17-01/НОМЕР_2 (т.1 а.с. 7-21).
Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Товари по вказаних правочинах не були передані в порушення ст. 662, 655, 656 Цивільного кодексу України.
В висновку акту перевірки позивача зазначено, що на підставі інформації, наданої Вишгородською об'єднаною ДПІ ГУ Міндоходів Київської області та ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів м. Києва: господарські відносини між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Елітстройбуд-2014", ТОВ "Аркона-лідер" не мали мети настання реальних наслідків, оскільки податкові накладні, виписані вказаними підприємствами не можуть розглядатись в якості необхідного підтвердження податкових зобов'язань, так як вони не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, що в свою чергу призвело до порушення п.п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму - 39786 грн., в т.ч. в липні 2014 року - 39786 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 39786 грн., в тому числі за липень 2014 року на суму 39786 грн.
При цьому відповідач зазначає, що аналізом звітності з ПДВ за липень 2014 р. ТОВ "Елітстройбуд-2014", ТОВ "Аркона-лідер" встановлено невідповідність показників податкової звітності, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб'єкта до схеми формування штучного податкового кредиту.
Не погодившись із висновками вищевказаного акту перевірки позивач надав заперечення на вказаний акт до ГУ Міндоходів в Одеській області (т.1 а.с. 22-23).
Розглянувши заперечення позивача до акту перевірки, ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області залишила без змін висновки акту перевірки ФОП ОСОБА_3 від 30.10.2014 р. № 3589/17-01/НОМЕР_2 (т.1 а.с. 24-28).
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.11.2014 р. № 0022531701, яким позивачу у зв'язку зі встановленими порушеннями ст.. 22, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на 59679 грн., в т.ч. за основним платежем на 39786 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 19893 грн. (т.1 а.с. 6).
Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ФОП ОСОБА_3 оскаржив їх в судовому порядку, вимагаючи визнання його протиправним та скасування.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд виходить із наступного.
Згідно свідоцтва платника єдиного податку НОМЕР_3 ФОП ОСОБА_3 здійснює діяльність з: роздрібної торгівлі фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах; оптову торгівлю фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна (т.1 а.с.135).
Як з'ясовано судом, між ФОП ОСОБА_3 (покупець) та ТОВ "Елітстройбуд-2014" (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу від 20.06.2014 р., відповідно до якого постачальник на протязі дії даного договору зобов'язується передати покупцю, а покупець прийняти товар, асортимент, кількість та вартість якого зазначені у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору і оплатити його на умовах, визначених цим договором (т.1 а.с. 29-30).
Окрім того, як з'ясовано судом, у липні 2014 р. між ФОП ОСОБА_3 (покупець) та ТОВ "Аркона Лідер" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу від 25.07.2014 р., відповідно до якого постачальник на протязі дії даного договору зобов'язується передати покупцю, а покупець прийняти товар, асортимент, кількість та вартість якого зазначені у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору і оплатити його на умовах, визначених цим договором (т.1 а.с. 31).
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. ст.. 655, 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Момент виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст. 664 Цивільного кодексу України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Таким чином, факт отримання товару документально підтверджується наявними первинними бухгалтерськими документами (накладні) та первинними бухгалтерськими документами подальшої реалізації отриманого товару.
На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем до суду надано: видаткові накладні: № 107/020 від 01.07.2014 року; № 707/033 від 07.07.2014 року; № 1407/044 від 14.07.2014 року; від 21.07.2014 року № 2107/035, від 28.07.2014 року № 2807/059, які свідчать про поставлення постачальниками - контрагентами ФОП ОСОБА_3 асортименту овочів та фруктів ; податкові накладні: № 14 від 01.07.2014 року, 07.07.2014 року № 62, 14.07.2014 року № 146; № 253 від 21.07.2014 року; № 101 від 28.07.2014 року, які зареєстровані у встановленому законом порядку, про що свідчать відповідні квитанції (т.1 а.с. 33-56).
Як з'ясовано судом, розрахунки позивача з ТОВ "Елітстройбуд-2014" та ТОВ "Аркона Лідер" за відвантажений товар проводились у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банківських рахунків та копіями платіжних доручень (т.1 а.с.57-74).
Як з'ясовано судом, отриманий від вказаних підприємств товар зберігався на складі до передання його наступним покупцям.
Так, позивачем надано до суду договір про оренду приміщення від 01.01.2014 р. № 24, укладений між ТОВ "ІнвестСтройТорг" як орендодавцем та СПД ОСОБА_3, згідно з яким ФОП ОСОБА_3 орендує у ТОВ "ІнвестСтройТорг" приміщення підвалу № 12, площею 70 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, ринок "Привоз" з метою використання його у підприємницькій діяльності (т.1 а.с.136-137).
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, ФОП ОСОБА_3 орендовано приміщення в ПП «Торговий Дім « Привоз Плюс», на підставі чого ФОП ОСОБА_3 перераховувались підприємству грошові кошти згідно платіжних доручень (т.1 а.с.155-165).
До суду позивачем, також, надано докази, що підтверджують наявність транспортних засобів у користуванні позивача: копій свідоцтв НОМЕР_6 та НОМЕР_7 про реєстрацію транспортних засобів за реєстраційними номерами: НОМЕР_4, НОМЕР_5; копію довіреності від 31.01.2015 року № 132 щодо транспортного засобу за реєстраційним номером: НОМЕР_4 (т.1 а.с.138, 166).
На підтвердження трудових ресурсів ФОП ОСОБА_3 надано до суду копії трудових договорів, укладених позивачем з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за № 15301300936 від 04.03.2013 року та за № 15301108145 від 15.12.2011 року (т.1 а.с.139-144).
Про реалізацію придбаного товару від ТОВ "Елітстройбуд-2014", ТОВ "Аркона-лідер" свідчить відомість реалізації товару за липень 2014 року, з якої вбачається, що придбаний у контрагентів товар (овочі та фрукти) реалізовано наступним підприємствам: ТОВ «Мережа готелів «Чорне море», ТОВ «Фанконі», ТОВ «СушиЯ», ТОВ «Лагуна Панорама», ДП «Ідеал-Дистрибуція», ТОВ «Експресс 777», ТОВ «Л.А.Р.К.» (т.1 а.с.145-147).
Поставлення товарів ФОП ОСОБА_3 підприємствам: ТОВ «Мережа готелів «Чорне море», ТОВ «Фанконі», ТОВ «СушиЯ», ТОВ «Лагуна Панорама», ДП «Ідеал-Дистрибуція», ТОВ «Експресс 777», ТОВ «Л.А.Р.К.» підтверджується копіями податкових та видаткових накладних, наявних в матеріалах справи (т. 2 а.с.17-250, т. 3 а.с.1-250, т. 4 а.с.1); виписками по банківським рахункам (т. 1 а.с.170-183).
Таким чином судом встановлено, що позивачем було виконано всі зобов'язання, які покладено Цивільним кодексом України за договором поставки, а саме: прийнято товар та сплачено продавцю грошові кошти, про що свідчать вищезазначені первинні документи.
Як вбачається з акту перевірки, податковий орган дійшов такого висновку про порушення з боку позивача вимог податкового законодавства на підставі отриманої від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкової інформації від 24.09.2014 року № 4662/7/26-50-22-08 відносно ТОВ «Аркона лідер», (т.1 а.с.120-123) та листа про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Елітстройбуд-2014» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за травень, липень 2014 року (т.1 а.с.100-118)
Однак, в акті перевірки висновки про відсутність поставки за укладеним ФОП ОСОБА_3 з його контрагентом правочином ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи.
Недопустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків визнано ДПА України та доведено до відома підпорядкованих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року "Щодо підстав для визнання договорів нікчемними".
Жодних доказів про самостійне дослідження податковим органом обставин укладання договорів ФОП ОСОБА_3 з ТОВ "Елітстройбуд-2014", ТОВ "Аркона-лідер" предмету даного правочину, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів акт перевірки не містить. При цьому, надані позивачем в ході судового розгляду справи документи підтверджують дійсність всіх операцій і правильність податкового обліку ФОП ОСОБА_3
Відповідно до ч.1 ст.208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
Частиною 1 статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.
Податковим органом фактично зроблений висновок, що контрагенти позивача здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.
Так, в висновку акту перевірки податковий орган зазначив, що в результаті порушення ТОВ «Елітстройбуд», код за ЄДРПОУ-39174820 своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з ФОП ОСОБА_3 на поставку товару на адресу останнього, мають протиправний характер. А такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ за липень 2014р. на суму- 32694 гри. до складу податкового кредиту по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч.2 ст. 228 Цивільного Кодексу є нікчемним.
Також, в акті зазначено, що результаті порушення ТОВ «Аркона лідер», код за ЄДРПОУ-39238978 своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з ФОП ОСОБА_3 на поставку товару на адресу останнього, мають протиправний характер. А такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ за липень 2014р. на суму - 7092 грн. до складу податкового кредиту по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч.2 ст. 228 Цивільного Кодексу є нікчемним.
Тобто, в акті перевірки надано оцінку господарській діяльності контрагентів позивача. При цьому, актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог норм законодавства саме зі сторони позивача, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.
Висновки контролюючого органу щодо фіктивності правочину не підтверджено жодними доказами, а позивач правомірно, у відповідності з вимогами чинного законодавства уклав господарський договір з ТОВ "Елітстройбуд-2014", ТОВ "Аркона-лідер".
Крім того, позивачем було надано до суду докази подальшого використання придбаного товару в господарській діяльності, про що вже було зазначено судом.
Тобто усі вище встановлені обставини та надані позивачем докази безумовно підтверджують, що контрагенти позивача - ТОВ "Елітстройбуд-2014", ТОВ "Аркона-лідер" повною мірою виконали прийняті на себе зобов'язання за договорами: підприємствами ТОВ "Елітстройбуд-2014", ТОВ "Аркона-лідер" в обумовлені в договорі строки поставлено на адресу позивача товар, а позивач прийняв вказаний товар та оплатив його вартість.
Наявність договорів поставки, видаткових накладних, податкових накладних, виписок по рахункам, документів на підтвердження використання придбаного товару, є переконливим доказом відсутності з боку позивача порушень податкового законодавства.
Перелічені документи свідчать, що сторонами вказаного вище правочину, були дотриманні норми чинного законодавства, протиправний умисел, при укладанні правочинів, був відсутній, правочин був реальним і вчинявся за всіма правилами укладання договорів, був спрямований на реальне настання правових наслідків, а тому, висновки відповідача є повністю необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам.
Суд вважає, що лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентами, які, на думку відповідача, порушують податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів його контрагентів.
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п. 198.2 ст. 198 КАС України Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з абз.1 п.198.3 ст.198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:
а) у паперовому вигляді;
б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.4, 201.5, 201.6 ст. 201 ПК України).
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).
Таким чином, Податковий кодекс України не встановлює обов'язку позивача при визначенні податкового кредиту здійснювати надмірну сплату ПДВ до бюджету. Позивач як покупець товарів (робіт, послуг) не сплачує при придбанні товару (робіт, послуг) ПДВ до бюджету, а сплачує такий податок у складі ціни товару постачальникам таких товарів (робіт, послуг).
При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім того, позивач не має правових підстав перевіряти чи включена контрагентами постачальника сума податку на додану вартість від реалізованих товарів (робіт, послуг) до складу податкових зобов'язань.
Натомість, ст.67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Як встановлено судом вище, зобов'язання за договором між позивачем ТОВ "Елітстройбуд-2014", ТОВ "Аркона-лідер" виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.
Таким чином, доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій, направленості позивачем на ухилення від сплати податків, а у зв'язку з цим і фіктивності угоди, укладеної між вказаними сторонами не приймаються як не підтверджені належними та допустимими доказами, і повністю спростовуються матеріалами справи.
Отже, судом встановлені обставини, які у своїй сукупності свідчать про безумовну дійсність правочину, фактичність господарських операцій між позивачем ТОВ "Елітстройбуд-2014", ТОВ "Аркона-лідер" їх правомірність і прозорість. При цьому, на користь своїх висновків податковий орган не надав жодного доказу і не обґрунтував їх.
Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.
З аналізу ст.2 КАС України випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні бути прийняті в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.
Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення податкового органу, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 69-71, 76, 79, 86, 158- 163, 167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 20 листопада 2014 року № 0022531701.
Постанова набирає законної сили згідно ст 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 16.10.2015 року.
Суддя Вовченко О.А.
.