Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 жовтня 2015 р. Справа № 805/4191/15-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Грищенка Є.І. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Камєлот» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання дій протиправними щодо корегування показників податкової звітності, -
Товариство з обмеженою відповідальністю “ Компанія Камєлот ” звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання дій протиправними щодо корегування показників податкової звітності.
Позивач просив суд:
- визнати протиправними дії Маріупольської ОДПІ щодо коригування показників податкової звітності ТОВ “ Компанія Камєлот ” в АІС “Податковий блок” «Підсистемі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі податкової інформації за період грудень 2014 року, січень 2015 року, березень 2015 року (податкова інформація від 03.08.2015 № 14208/7/05-19-22-09);
- заборонити Маріупольській ОДПІ та іншим контролюючим органам ДФС України використовувати і поширювати як доказ податкову інформацію за грудень 2014 року, січень 2015 року, березень 2015 року (податкова інформація від 03.08.2015 № 14208/7/05-19-22-09), у тому числі враховувати при проведенні зустрічних звірок ті інших перевірок за ланцюгами придбання та продажу товарів (робіт, послуг) контрагентів ТОВ «Компанія Камєлот» таку податкову інформацію;
- зобов'язати Маріупольську ОДПІ відновити в АІС “Податковий блок” «Підсистемі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності ТОВ «Компанія Камєлот», що зазначені в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період грудень 2014 року, січень 2015 року, березень 2015 року;
- зобов'язати Маріупольську ОДПІ привести до відповідності дані обліку та особового рахунку платника податків ТОВ «Компанія Камєлот» за період грудень 2014 року, січень 2015 року, березень 2015 року;
- зобов'язати Маріупольську ОДПІ вилучити з АІС “Податковий блок” «Підсистемі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» податкову інформацію зареєстровану від 03.08.2015 №14208/7/05-19-22-09, яка складена у відношенні ТОВ «Компанія Камєлот» за період грудень 2014 року, січень 2015 року, березень 2015 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача щодо корегування показників податкової звітності ТОВ “ Компанія Камєлот ” в АІС “Податковий блок” не відповідають діючому законодавству України. Позивач зазначає, що господарські операції ТОВ «Компанія Камєлот» підтверджені первинними документами, а саме договорами, податковими та видатковими накладними, виписками з особового рахунку банку, які відповідачем не досліджувались взагалі, а також, що у податковій інформації від 03.08.2015 № 14208/7/05-19-22-09 зазначено, що узагальнена податкова інформація складена у зв'язку з неможливістю проведення перевірки ТОВ «Компанія Камєлот», але жодного факту чи будь-якого іншого пояснення з приводу неможливості проведення перевірки контролюючим органом не наведено.
Також, позивач зазначає, що відповідач, при здійсненні перевірки керувався лише даними бази АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», деклараціями з ПДВ грудень 2014 року, січень 2015 року, березень 2015 року з додатками, що підтверджено висновком контролюючого органу.
Через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, відповідно до яких позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Маріупольської ОДПІ щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Компанія Камєлот» в АІС “Податковий блок” на підставі податкової інформації від 03.08.2015 №14208/7/05-19-22-09 за звітний період декларування ПДВ грудень 2014 року, січень 2015 року, березень 2015 року;
- зобов'язати Маріупольську ОДПІ вилучити з АІС “Податковий блок” податкову інформацію від 03.08.2015 №14208/7/05-19-22-09 за звітний період декларування ПДВ грудень 2014 року, січень 2015 року, березень 2015 року;
- зобов'язати Маріупольську ОДПІ відновити у АІС “Податковий блок” показники податкової звітності ТОВ «Компанія Камєлот», що зазначені у податкових деклараціях з ПДВ за період грудень 2014 року, січень 2015 року, березень 2015 року;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Компанія Камєлот» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 73,08 грн.
Приймаючи до уваги вказану заяву, суд приймає її та вирішує справу з врахуванням позовних вимог, викладених у цій заяві.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав заперечення на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.
В запереченнях на позовну заяву відповідач зазначив, що висновки Маріупольської ОДПІ, викладені в податковій інформації, не створюють жодних правових наслідків, а відповідно не порушує права платника податків безвідносно до змісту такої податкової інформації. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а АІС «Податковий блок» є інформаційною базою виключного податкового органу, до якої не мають доступу суб'єкти господарювання. Тому, відповідач вважає, що вимоги позивача щодо вилучення податкової інформації з будь-яких інформаційних підсистем АІС «Податковий блок» тоді, коли вони не мали впливу на надану податкову звітність підприємства, не змінили показники даної звітності, є безпідставними.
Також, відповідач зазначив, що жодних коригувань у показники податкової звітності позивача та податкової інформації до «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» АІС «Податковий блок» ДФС України Маріупольською ОДПІ не вносилось. Враховуючи викладене, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с. 115-116).
Відповідно до частини 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що у судове засідання не прибули особи, які беруть участь у справі, хоча були належним чином повідомлені, то суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до вимог частини 6 ст. 128 КАС України у письмовому провадженні за відсутності сторін на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов наступних висновків.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Камєлот» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з кодом 39154432 з 28 березня 2014 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та перебуває на податковому обліку у Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (а.с. 12-13).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Камєлот» зареєстровано платником податку на додану вартість, тому подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року, січень 2015 року та березень 2015 року.
Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області складено податкову інформацію від 03.08.2015 №14208/7/05-19-22-09, якою встановлено неправомірне визначення платником податків сум податкового кредиту при придбанні товарів/послуг на загальну суму 9551302,89 грн. та сум податкових зобов'язань при продажу товарів/послуг на загальну суму 4715,6 тис. грн.. (а.с. 122-158).
Наприкінці податкової інформації від 03.08.2015 №14208/7/05-19-22-09 зазначено, що зареєстрована узагальнена податкова інформація внесена до інформаційних баз даних ДФС (а.с. 158).
При цьому, відповідач зазначає, що позивачеві було підготовлено листи від 27.03.2015, 08.06.2015 та 09.06.2015 про надання інформації та її документального підтвердження щодо фінансово-господарських операцій. Зазначених листів до матеріалів справи відповідачем не надано. Відповіді на листи відповідачем не було отримано (а.с. 122).
Згідно наданих скриншотів дані податкової інформації занесено до АІС “Податковий блок”, підсистеми “Податковий аудит” та «Аналітична система», але відповідач не надає інформації щодо якої саме з підсистем АІС “Податковий блок” внесено зміни (а.с. 117-120).
Відповідач фактично виключив з бази даних АІС “Податковий блок” суми податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача за наслідками встановлення нікчемності угод, укладених позивачем з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за грудень 2014 року, січень 2015 року, березень 2015 року, оскільки, як зазначено у податковій інформації від 03.08.2015 №14208/7/05-19-22-09 узагальнена податкова інформація складена у зв'язку з неможливістю проведення перевірки ТОВ «Компанія Камєлот» (а.с. 122).
Як встановлено із матеріалів справи податкових повідомлень-рішень на підставі вищевказаного не приймалось.
Сума податку на додану вартість за грудень 2014 року, січень 2015 року, березень 2015 року по спірним операціям з контрагентами була виключена відповідачем зі складу податкових зобов'язань позивача та податкового кредиту з ПДВ шляхом виключення з електронної бази даних АІС “Податковий блок” на підставі податкової інформації від 03.08.2015 №14208/7/05-19-22-09, що не спростовано відповідачем.
Слід зазначити, що поняття податкової інформації наведено у статті 72 Податкового кодексу України. Зокрема, це інформація, яка використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу.
Податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності й необхідні для реалізації покладених на органи державної податкової служби завдань і функцій. Порядок подання податкової інформації органам державної податкової служби визначається Кабінетом Міністрів України. Система податкової інформації, її джерела та режим визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами. Податкова інформація надається органам державної податкової служби періодично або за окремим письмовим запитом таких органів у безоплатному порядку.
Інформація про такі встановлені ставки місцевих податків, зборів та надані податкові пільги також надається податковим органам для використання цієї інформації в діяльності податкової служби. Крім того, надається інформація про дозволи, ліцензії, патенти, свідоцтва на право провадження окремих видів діяльності, які видаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та Національним банком України. Крім того, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація про експортні та імпортні операції платників податків, яка надається відповідними державними органами.
Водночас, згідно з Кодексом, якщо за наслідками отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, це є підставою документальної позапланової виїзної перевірки (пункт 78.1.1 пункт 78.1 статті 78). Відповідно, не може бути джерелом податкової інформації інформація, що є суб'єктивною, або поширюватися з метою дискредитації того чи іншого платника податків. Тому в Податковому кодексі України акцентовано увагу на тому, що податковою інформацією можна вважати виключно ту інформацію, яка офіційно оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства, тобто публічна інформація. Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом України “Про доступ до публічної інформації”.
Поняття видів перевірок міститься у пункті 75.1 статті 75 Податкового кодексу України. Так, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Отже, оформлення перевірок у вигляді податкової інформації не передбачено діючим податковим законодавством.
Спірним питанням даної справи є правомірність коригування податковим органом показників податкової звітності позивача за грудень 2014 року, січень 2015 року, березень 2015 року по спірним операціям з контрагентами, яке відбулося на підставі податкової інформації від 03.08.2015 №14208/7/05-19-22-09.
Як зазначено вище, фактично у податковій інформації від 03.08.2015 №14208/7/05-19-22-09 відповідачем встановлено сумнівні податкові зобов'язання та податковий кредит, задекларований позивачем у грудні 2014 року, січні 2015 року та березні 2015 року з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками.
Суми податкових зобов'язань та податкового кредиту позивачем було відображено у податкових деклараціях з ПДВ по зазначених вище періодах, про що зазначено відповідачем у податковій інформації, та що також не є спірною обставиною.
Отже, з підстав неможливості проведення перевірки позивача, відповідачем фактично скасовано суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за грудень 2014 року, січень 2015 року, березень 2015 року, тобто, господарські операції визнано нікчемними.
Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до частини 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Без наміру створення правових наслідків є фіктивний правочин (частина 1 ст. 234 ЦК України).
Відповідно до вимог частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).
Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не актами перевірки чи довідками зустрічної звірки.
Вказані у податковій інформації від 03.08.2015 №14208/7/05-19-22-09 висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки висновки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року було звернено увагу на наступне: “...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину”.
Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.
У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.
При цьому, жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.
Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.
Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.
Суд зауважує, що відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами договорів.
Стаття 8 КАС України передбачає принцип верховенства права при здійсненні адміністративного судочинства. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Щодо правомірності коригування сум податкового кредиту позивача в електронній базі АІС “Податковий блок” слід зазначити наступне.
Відповідачем у податковій інформації від 03.08.2015 не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочинів недійсними, оскільки факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування. Запит на перевірку позивача не надано, первинні документи не перевірялися.
Крім того, податкова інформація не є видом перевірки, а оформлення результатів перевірки у вигляді податкової інформації та подальше коригування показників податкової звітності на її підставі в АІС “Податковий блок” не передбачено нормами діючого податкового законодавства.
Єдиною підставою для внесення змін до бази є наявність узгоджених податкових зобов'язань, які визначені податковим повідомленням-рішенням, на підставі висновків акту перевірки про порушення платником податків податкового законодавства. Однак, відповідачем після не підтвердження господарських відносин позивача з його контрагентами не здійснено позапланову документальну перевірку та не прийнято податкове повідомлення-рішення, на підставі якого можливо зробити відповідні коригування в АІС “Податковий блок”.
Висновок щодо правильності або недостовірності задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до бази, може бути відтворений фіскальним органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження лише у встановленому законом порядку.
У податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин, доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних наслідків, зокрема, у вигляді виключення з бази задекларованих ним даних, до моменту донарахування йому податкового зобов'язання в порядку ст. 54 ПК України та його узгодження.
Задекларовані платником податків показники податкових зобов'язань в АІС “Податковий блок” повинні співпадати з показниками, визначених платниками податків у податковій звітності, оскільки вони формують податкові зобов'язання на майбутнє та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.
Таким чином, відповідачем безпідставно були внесені зміни до показників відповідної податкової звітності позивача з податку на додану вартість за грудень 2014 року, січень 2015 року, березень 2015 року на підставі податковій інформації від 03.08.2015 №14208/7/05-19-22-09, тому показники податкової звітності позивача за спірний період підлягають відновленню.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність задоволення заявлених позивачем вимог щодо визнання протиправними дій щодо корегування показників податкової звітності ТОВ «Компанія Камєлот» в АІС «Податковий блок» на підставі податкової інформації від 03.08.2015 №14208/7/05-19-22-09 та зобов'язання відповідача вилучити з АІС «Податковий блок» податкову інформацію від 03.08.2015 №14208/7/05-19-22-09 та відновити в АІС «Податковий блок» показники податкової звітності з ПДВ за грудень 2014 року, січень 2015 року та березень 2015 року.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне стягнути з на користь позивача з Державного бюджету України суму сплаченого судового збору відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122- 154, 158-163, 185-186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Камєлот» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання дій протиправними щодо корегування показників податкової звітності - задовольнити.
Визнати протиправними дії Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Донецькій області щодо корегування показників податкової звітності ТОВ "Компанія Камєлот" в АІС "Податковий блок" на підставі податкової інформації 03.08.2015 №14208/7/05-19-22-09 за звітній період декларування ПДВ грудень 2014 року, січень 2015 року, березень 2015 року.
Зобов'язати Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Донецькій області вилучити з АІС “Податковий блок” податкову інформацію від 03.08.2015 №14208/7/05-19-22-09 за звітний період декларування ПДВ грудень 2014 року, січень 2015 року, березень 2015 року;
Зобов'язати Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Донецькій області відновити у АІС “Податковий блок” показники податкової звітності ТОВ «Компанія Камєлот», що зазначені у податкових деклараціях з ПДВ за період грудень 2014 року, січень 2015 року, березень 2015 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Компанія Камєлот" (код за ЄДРПОУ 39154432) витрати по сплаті судового збору у розмірі 73 (сімдесят три) гривні 08 (вісім) копійок.
Постанова прийнята в порядку письмового провадження 07 жовтня 2015 року.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Грищенко Є.І.