Справа № 815/3764/15
16 жовтня 2015 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (надалі -ГУ ДМС України в Одеській області або відповідач), в якому позивач просить суд скасувати рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну № 5/3-6948 від 18.05.2015р.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що позивач проживає на території України на законних підставах з 01.09.2010р., в нього є екс-дружина, з якою він проживав однією сім'єю протягом дев'яти років, на момент подання документів для оформлення дозволу на імміграцію позивач проживав в законному шлюбі зі своєю дружиною більше п'яти років. За минулий рік позивач поніс відповідальність за два адміністративні правопорушення, за які сплатив штрафи, та виконавче провадження закрито.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд задовольнити їх.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що ОСОБА_1 17.04.2008р. засуджений за ст. 289 ч. 2 КК України Приморським районним судом м. Одеси до позбавлення волі строком на три роки. 04.06.2014р. та 17.11.2014р. позивачем вчинено адміністративні правопорушення передбачені ст. 185-10 КУпАП «Злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України». Крім того, 26.07.2014р. позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 202 КУпАП «Порушення прикордонного режиму». Дані факти вказують на систематичне порушення позивачем законодавства України.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
В судовому засіданні, встановивши відсутність необхідності заслуховувати свідків чи експерта, суд поставив на обговорення питання щодо можливості продовження розгляду справи в поряду письмового провадження.
Представники сторін проти продовження розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували.
Відтак суд ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
14.06.2010р. позивач, громадянин Республіки Грузія ОСОБА_1, 1976 року народження, звернувся до ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області з заявою щодо надання дозволу на імміграцію в Україну (а. с. 45-46).
01.09.2010р. за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 та поданих до неї документів, ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області на підставі пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію» громадянину Республіки Грузія ОСОБА_1 надано дозвіл на імміграцію в Україну та видано посвідку на постійне проживання НОМЕР_1 (а. с. 67-68, 70).
04.06.2014р. постановою Великомихайлівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 185-10 ч. 1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а. с. 80).
26.07.2014р. відділом прикордонної служби «Павлівка» Котовського прикордонного загону Одеської області складено постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення №024692 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 202 КУпАП (а. с. 82).
17.11.2014р. постановою Великомихайлівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 185-10 ч. 1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а. с. 81).
06.02.2015р. Котовський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся до начальника ГУ ДМС України в Одеській області з поданням про скасування дозволу на імміграцію громадянину Грузії ОСОБА_1 на підставі п. 3 ст.12 Закону України «Про імміграцію» (а. с. 79-83). Вказане подання обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 у 2014 році вчинено адміністративні правопорушення, передбачені ст. 185-10, 202 КУпАП. Крім того, у ОСОБА_1 виявлено та вилучено тютюнові вироби без акцизних марок.
18.05.2015р. ГУ ДМС України в Одеській області прийнято Рішення №5/3-6948 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, видане громадянину Грузії ОСОБА_1 (а. с. 92).
Дослідивши надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини між сторонами врегульовано наступними нормативно-правовими актами: Законами України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про імміграцію», Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 «Порядку формування квоти імміграції, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, Порядку оформлення і видачі посвідки на постійне проживання».
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про імміграцію» (у редакції, що діяла на момент надання позивачу дозволу на імміграцію) імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію; посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.
Статтею 3 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини. Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 цього ж Закону іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Частинами 1-2 статті 5 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першій та шістнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання. Підставою для видачі посвідки на постійне проживання іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у частині шістнадцятій статті 4 цього Закону, є відповідний указ Президента України про припинення громадянства України та заяви таких осіб.
Стаття 23 цього Закону встановлює, що нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
При цьому чинним законодавством України передбачено, що за порушення іноземцями та особами без громадянства законодавства до них, окрім іншого, можуть бути застосовано примусове повернення, видача, передача для відбування покарання, примусове видворення тощо.
Статтею 12 ЗУ «Про імміграцію» встановлено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (надалі - Порядок).
Відповідно до п. п. 21-22 Порядку дозвіл на імміграцію скасовується органом за місцем його видачі. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу за місцем прийняття рішення про надання такого дозволу.
Згідно з пунктами 23-24 Порядку ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.
Пунктом 25 Порядку встановлено, що рішення ДМС, територіальних органів і підрозділів, інших органів виконавчої влади, які в межах своєї компетенції зобов'язані забезпечувати провадження у справах з питань імміграції, а також дії чи бездіяльність їх посадових та службових осіб можуть бути оскаржені відповідно до законодавства. У цьому разі провадження у справах з питань імміграції припиняється до прийняття відповідного рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, прийняттю оскаржуваного позивачем рішення передувало проведення ГУ ДМС України в Одеській області дій, передбачених Порядком.
Так, 13.02.2015р. відповідачем отримано листа Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства від 10.02.2015р. за вих. №8.1/736-15, відповідно до якого останнє просить підготувати проект висновку про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1 (а. с. 77).
Листом від 5/3-5565 від 21.04.2015р. ГУ ДМС України в Одеській області викликало позивача до відділу імміграційної роботи для надання пояснень (а. с. 86).
Крім того, 21.04.2015р. відповідачем надіслано листа до В-.Михайлівського РС ГУ ДМС України в Одеській області з проханням відібрати показання у ОСОБА_1 у випадку звернення його до Великомихайлівського РВ (а. с. 87).
Згідно доповідної записки завідувача Великомихайлівського районного сектора ГУ ДМС України в Одеській області від 08.05.2015р., 07.05.2015 року представником ДПС України до Великомихайлівського районного сектору доставлено громадянина без документів, що посвідчують особу, який називає себе ОСОБА_1. З його слів встановлено, що він ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м. Батумі, Республіка Грузія, громадянин Республіки Грузія, не працює, одружений, має судимість за ст. 289 ч.3 КК України. Згідно фактів адміністративних правопорушень, вказаних співробітниками Котовського прикордонного загону ОСОБА_1 пояснив наступне: події, які сталися 04.06.2014 р. та 17.1 1.2014р. не пам'ятає; 26.07.2014р. спав вночі у машині біля прикордонної смуги, так як заблукав на польовій дорозі. Прикордонниками складено адміністративний протокол, наступного дня оплачено штраф (а. с. 88).
За результатами провадження посадовими особами ГУ ДМС України в Одеській області складено висновок щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Грузія ОСОБА_1 (а. с. 90-91).
Висновок затверджено заступником начальника ГУ ДМС України в Одеській області 18.05.2015р. (а. с. 90)
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення прийнято на підставі п. 5 ст. 12 ЗУ «Про імміграцію», тобто на підставі того, що ОСОБА_1 порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
При цьому судом встановлено, що ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ст. 185-10 та ст. 202 КУпАП.
Згідно з положеннями ст.185-10 КУпАП злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, - тягне за собою накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.
Статтею 202 КУпАП встановлено, що порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду - тягне за собою накладення штрафу на громадян від семи до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В Особливій частині чинного КУпАП види адміністративних проступків згруповано за галузями суспільних відносин. Так, проступки, визначені ст. 185-10 та ст. 202, містяться у Главі 15 КУпАП «Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління».
Відповідно до ст. 3 цього ж Закону правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
При цьому жодним нормативно-правовим актом не визначено вичерпного переліку діянь, які є порушенням законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
Водночас, надаючи правову оцінку оскаржуваного позивачем рішення, суд бере до уваги, що діяння, за які позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, полягали у наступному: не зупиненні транспортного засобу та не пред'явленні документів, що посвідчують особу, на неодноразові вимоги прикордонного наряду; злісному невиконанні неодноразової вимоги вийти з автомобіля та пред'явити документи, що посвідчують особу; перебуванні у місцевості між державним кордоном України і лінією прикордонних інженерних споруджень без спеціального дозволу відповідного підрозділу Державної прикордонної служби.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що скоєння позивачем вказаних проступків є достатньою підставою для скасування позивачу дозволу на імміграцію, а відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв у межах повноважень, в порядку та спосіб, встановлений законом.
За таких умов суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Судові витрати розподілити відповідно до положень ст. 94 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 69-72, 86, 94, 158-163, 167,186, 254, 267 КАС України суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення, - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Л.М. Токмілова