Справа № 182/6522/15-а
Провадження № 2-а/0182/144/2015
09.10.2015 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого-судді Рибакової В.В.
при секретарі Затуливітер Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач 28.08.2015 року звернулась до суду з зазначеним адміністративним позовом. В обґрунтування своїх вимог посилається на наступні обставини.
Постановою Верховної Ради України від 16.07.2015 року за № 634-VIII її було звільнено з посади судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у відставку відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України. У відповідності до вказаної постанови, наказом в.о. голови Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.08.2015 року № 109-о її було відраховано зі штату суду з 14.08.2015 року відповідно до п.9 ч.5 ст. 126 Конституції України, п.4 ч.1 ст.ст.24,109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Нікопольським міськрайонним судом було надано пакет документів для звернення до Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі для призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці.
З подання Нікопольського міськрайонного суду та копії трудової книжки стаж роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 21 рік 4 місяці 10 днів. Заробітна плата для обчислення щомісячного довічного грошового утримання становить 18 270,00 грн.
19.08.2015 року вона звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі ст.141 діючого закону України № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», викладеного в новій редакції згідно Закону України від 12.02.2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд». Однак, 26.08.2015 року Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі відмовило їй у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, посилаючись на те, що нормами Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VIII) передбачено певне застереження щодо умов і підстав скасування спеціальних видів пенсій (довічного грошового утримання), зокрема й суддям у відставці. Усно їй було роз'яснено, що вона має право тільки на поновлення і виплату раніше призначеної пенсії за віком.
Вважає, що відмова Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі у нарахуванні, призначенні та виплати довічного грошового утримання, грубо порушує її гарантії матеріального забезпечення та соціального захисту, як судді у відставці та суперечить Конституції та Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Тому, просить суд визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області в призначенні, нарахуванні та виплаті їй щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області призначити, нарахувати і виплачувати їй довічне щомісячне грошове утримання судді у відставці в розмірі 82 % від заробітної плати в розмірі 18 270,00 грн. у відповідності до довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17.08.2015 року, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, починаючи з 14.08.2015 року.
Позивач надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с.35).
Представник відповідача надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти позову заперечує, просить відмовити у його задоволенні в повному обсязі (а.с.36,37). У матеріалах справи наявні письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.32,33), в яких відповідач посилається на те, що позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Листом позивачу було повідомлено, що у призначенні даного виду пенсії відмовлено, згідно цієї заяви можливо лише поновити раніше призначену пенсію за віком, яку було призначено відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначено, що позовні вимоги ґрунтуються на Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/13, що є безпідставним, адже даним рішенням визнаються неконституційним зовсім інші частини та статті Законів. На сьогоднішній день діє закон 02.03.2015 року № 213-ІІІ та його норми не визнанні неконституційними, а саме згідно розділу III прикінцевих положень п.5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-III ... 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. Зважаючи на вищевикладене при відмові в призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі діяло на підставі діючого законодавства. Тому просить відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, вивчивши матеріали справи, прийшов на наступного висновку.
Судом встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 16.07.2015 року за № 634-VIII «Про звільнення суддів» позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, було звільнено відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України з посади судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.9-12).
Наказом в.о. голови Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.08.2015 року № 109-о відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України, п.4 ч.1 ст.ст.24,109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 16.07.2015 року за № 634-VIII суддю Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 відраховано зі штату Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з 14.08.2015 року (а.с.16).
Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області позивачу було надано пакет відповідних документів для звернення до Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі для призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці.
З подання Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, копії трудової книжки позивача ОСОБА_1, розрахунку стажу судді, стаж роботи судді - позивача ОСОБА_1, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, станом на 14.08.2015 року становить 21 рік 4 місяці 10 днів (а.с.17-27).
Згідно з довідкою про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17.08.2015 року, виданою Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, заробітна плата для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 18 270,00 грн.(а.с.15).
19.08.2015 року позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі з заявою про призначення їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Однак, 26.08.2015 року Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі листом № 117/05/10 відмовило позивачу у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, посилаючись на те, що згідно розділу ІІІ Прикінцевих положень п.5 Закону України від 02.03.2015 року № 213-ІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення спеціальних пенсій на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (а.с.13).
Відповідно до Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», було внесено зміни до ч.ч.3-5 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII):
3. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
4. Умови та порядок перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддів Конституційного Суду України визначаються Кабінетом Міністрів України.
5. Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:
особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до цієї статті або право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», щомісячне довічне грошове утримання, призначене відповідно до цієї статті, не виплачується;
у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на інших посадах/роботах щомісячне довічне грошове утримання, розмір якого перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
З 1 січня 2016 року виплата щомісячного довічного грошового утримання, призначеного відповідно до цієї статті, на період роботи на посадах, які дають право на його призначення або право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», припиняється. На цей період призначається і виплачується пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Після звільнення з роботи щомісячне довічне грошове утримання виплачується у повному розмірі.
Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України».
Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури.
Відповідно до ст.126 Конституції України, незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.
Відповідно до п.8 ч.4 ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», незалежність судді забезпечується, зокрема, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
Тобто, гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів і внесення змін до чинних, про що неодноразово було наголошено у правових позиціях Конституційного Суду України (зокрема, у рішеннях від 3 червня 2013 року №3-рп/2013, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005.
В Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 36, пунктів 20, 33, 49, 50 статті 71, статей 97, 98, 104, 105 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про гарантії незалежності суддів) у справі № 1-23/2007 від 18.06.2007 року № 4-рп/2007 зазначено, що однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня.
Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та Законом України «Про судоустрій та статус суддів».
Відповідно до ст.22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) від 03.06.2013 року № 3-рп/2013, винесеним у справі № 1-2/2, частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI; статтю 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI в частині поширення її дії на Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI; абзац другий пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI, зі змісту якого вбачається, що виплата суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої, третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством - визнано неконституційними.
Таким чином, неконституційними було визнано положення Закону № 3668-VI, якими довічне грошове утримання суддів у відставці обмежувалося 80 % розміру від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді; а також обмежувався розмір пенсії або довічного грошового утримання суддів у відставці десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Водночас у Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013 зазначено, що Конституційний Суд уже неодноразово висловлював позиції стосовно гарантій незалежності суддів, зокрема суддів у відставці, які викладено ним у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 3 червня 2013 року №3-рп/2013.
Положеннями Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», внесено зміни до спеціального Закону «Про судоустрій і статус суддів» у частині щодо обмеження граничного розміру довічного грошового утримання суддів у відставці та зміни відсотку, з якого обчислюється розмір довічного грошового утримання, які неодноразово були визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними. Правовий акт або його окремі положення, що визнані неконституційними, не можуть бути прийняті повторно в тій самій редакції. Відхилення від такого підходу свідчить про порушення конституційних приписів щодо обов'язковості виконання рішень Конституційного Суду України. Такі внесення змін явно суперечать Конституції України та рішенням Конституційного суду.
Так, Конституційний Суд України в мотивувальній частині Рішення від 14.12.2011 року № 18-рп/2011 вказав, що щомісячне довічне грошове утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу.
В Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 зазначено, що Конституційний Суд України враховує попередні правові позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року N 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці позивач мала до 01.06.2015 року і втратила його у результаті прийняття п.5 Розділу III «Прикінцеві положення» Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
В результаті прийняття п.5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким фактично ліквідовано конституційно закріплений інститут відставки судді, судді, які звернулися до Пенсійного фонду України із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання (пенсії) після 01.06.2015 року, перебувають у різному правовому становищі порівняно із суддями, які звернулися із аналогічною заявою до 01.06.2015 року. Вказівка лише на дату звернення до пенсійного фонду з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання є порушенням принципу правової визначеності та принципу рівності всіх громадян (статті 8, 21 Конституції України).
Судді є рівними, адже, здійснюючи правосуддя, мали відповідно до законодавства однаковий статус та гарантії незалежності, що включають і порядок призначення щомісячного довічного грошового утримання. Викладене підтверджує порушення приписами Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» універсального принципу рівності, закріпленого статтею 21 Конституції України, а також порушення принципів незалежності суддів, передбачених ч.1, п.п.2,9 ч.5 ст.126 Конституції України.
Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192-VIII до ч.3 ст.141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» було внесено зміни та зазначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Таким чином, суд приходить до висновку, що зміни до ч ч.3,5 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які були внесені Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», а також п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» суперечать ст.ст. 8, 21, 22, 126 Конституції України, порушують конституційні права позивача, як судді у відставці. Крім того, «Прикінцеві положення» Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» носять загальний характер, прийняті під умовами неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах і фактично не скасовують норми ст.141 спеціального Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
З огляду на викладене, на думку суду, позивач набула право на відставку з призначенням щомісячного довічного грошового утримання після 20 років роботи суддею або право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбаченої Законом України «Про державну службу» після досягнення 60 років. Оскільки стаж роботи позивачем суддею становить 21 рік 4 місяці 10 днів, розмір довічного грошового утримання повинен складати 82 %, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове соціальне страхування.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови в призначенні, нарахуванні та виплаті позивачу щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці є протиправними, а тому відповідач зобов'язаний призначити, нарахувати і виплачувати позивачу довічне щомісячне грошове утримання судді у відставці в розмірі 82 % від заробітної плати в розмірі 18 270,00 грн. відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17.08.2015 року, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, починаючи з 14.08.2015 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-7,9-15,17,18,159-163,167 КАС України, ст.ст. 8,58, п.14 ч.1 ст.92, ст.126 Конституції України, ч.ч.3-5 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII), Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України № 4-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2013, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області в призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці - протиправною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області призначити, нарахувати і виплачувати ОСОБА_1 довічне щомісячне грошове утримання судді у відставці в розмірі 82 % від заробітної плати в розмірі 18 270,00 грн. відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17.08.2015 року, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, починаючи з 14.08.2015 року.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя: В. В. Рибакова