Справа № 761/22850/14-к
Провадження №1-кп/761/120/2015
Іменем України
15 жовтня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
за участю:
прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
захисників ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
представників потерпілих
ТОВ «ПЦ Система» ОСОБА_17 ,
ПрАТ «НВО Укрсовпроект» ОСОБА_18 ,
ТОВ «Офф-Сайт Сервісез» ОСОБА_19 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду м. Києва кримінальне провадження № 1201410010005951, у якому
гр. ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, громадянин України, українець, який у шлюбі не перебуває, має неповнолітню дитину, з середньою освітою, газоелектрозварювальник ПП «Ді.Ем.Сі.», проживає без реєстрації за адресою - АДРЕСА_1 , судимий:
-01.04.1999 Залізничним районним судом м. Києва за ч.3 ст.141, ст.44 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
-13.10.2006 Солом'янським районним судом м. Києва за ч.2 ст.185 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;
-27.02.2007 Голосіївським районним судом м. Києва за ч.2 ст.185, ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі;
-30.11.2007 Ржищевським районним судом Київської області за ч.2 ст.186, ст.71 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнився умовно-достроково 12.02.2010, не відбутий строк - 1 рік 7 місяців 4 дні;
гр. ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Дрогобича Львівської області, громадянин України, грузин, у шлюбі не перебуває, пенсіонер, зареєстрований за адресою - АДРЕСА_2 , судимий:
-18.01.1985 Шевченківським районним судом м. Києва за ч.3 ст.140 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
-21.07.1988 Богунським районним судом м. Житомира за ч.3 ст.140 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
-28.12.1993 Совєтським районним судом м. Мінська (Республіка Білорусь) за ч.2 ст.143 КК Білорусі до 7 років позбавлення волі;
-02.10.2001 Шевченківським районним судом м. Києва за ч.4 ст.190, ч.2 ст.15 ч.4 ст.190, ч.4 ст.27 ч.1 ст. 358, ч.2 ст.358 КК України до 6 років позбавлення волі, звільнився 10.06.2006 у зв'язку з відбуттям покарання;
-21.10.2011 Святошинським районним судом м. Києва за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнився 21.10.2013 у зв'язку з відбуттям покарання;
гр. ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Києва, громадянин України, українець, перебуває у шлюбі, має вищу освіту, працює заступником директора ТОВ «Твій стиль», зареєстрований за адресою - АДРЕСА_3 , у силу ст. 89 КК України не судимий:
обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
Обвинувачені ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 вчинили злочин проти чужої власності за наступних обставин.
ОСОБА_21 та його знайомі ОСОБА_20 і ОСОБА_22 10.06.2014 вступили між собою у злочинну змову щодо вчинення крадіжки чужого майна з офісної будівлі за адресою - АДРЕСА_4 .
З метою реалізації задуманого обвинувачені, діючи таємно, умисно, групою осіб, з корисливих спонукань, в ніч проти 11.06.2014, близько 01.00 год. на автомобілі «БМВ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_22 , прибули на вулицю Ванди Василевської у м. Києві, де, залишивши автомобіль, разом направилися до будинку АДРЕСА_4 . Через декілька хвилин ОСОБА_22 повернувся до вказаного транспортного засобу та перебував в автомобілі, очікуючи співучасників.
У цей час ОСОБА_21 та ОСОБА_20 шляхом відкриття вікна проникли до вищезазначеної офісної будівлі.
ОСОБА_21 , пошкодивши замок на вхідних дверях кабінету № 304, викрав майно ТОВ «Офф-Сайт Сервісез» - комп'ютер Арреl Imac 21.5 (МС 508), вартістю 13 727, 92 грн., мобільний телефон «Motorola», модель SLVR, вартістю 390 грн., металевий сейф, вартістю 800 грн.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_21 шляхом пошкодження замка на вхідних дверях проник до кабінету № 305, звідки викрав майно ПрАТ «НВО Укрсовпроект» - ноутбук марки «Dell», вартістю 8 590 грн., мобільний телефон марки «Nokia», моделі 7062, вартістю 200 грн., монітор «Asus», вартістю 2 092 грн.
Діючи з метою реалізації узгоджених між співучасниками протиправних намірів, ОСОБА_21 проник до кабінету № 306, у якому у злочинний спосіб заволодів ноутбуком марки «Dell», вартістю 3 000 грн., ноутбуком марки «Asus», вартістю 3 000 грн., двома накопичувачами, вартістю 1000 грн. кожний, на загальну суму 2000 грн.
Зазначені вище речі ОСОБА_21 переніс до кімнати, де на нього чекав ОСОБА_20 , та передав останньому, доручивши їх упаковувати для подальшого перенесення до автомобіля.
Після цього ОСОБА_21 та ОСОБА_20 , помістивши викрадене у заздалегідь приготовлені мішки, перенесли їх до машини ОСОБА_22 та з місця вчинення злочину зникли, однак у подальшому були затримані працівниками міліції.
Своїми діями обвинувачені спричинили матеріального збитку ТОВ «Офф-Сайт Сервісез» на суму 14 917, 92 грн., ПрАТ «НВО Укрсовпроект» на суму 10882 грн., ТОВ ПЦ «Система» на суму 9 000 грн., заволодівши у злочинний спосіб чужим майном на загальну суму 34 799, 92 грн.
Під час судового розгляду ОСОБА_21 та ОСОБА_20 свою вину визнали частково, погодившись з обставинами вчинення інкримінованих їм діянь. Разом з тим стверджували, що ОСОБА_22 не був обізнаний щодо їх справжніх намірів, тому заперечували наявність з останнім попередньої змови. Крім того не визнали викрадення ними грошових коштів у сумі 23 100 дол. США. З огляду на зазначене вважали неправильною кваліфікацію їх дій за ч.4 ст.185 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_22 своєї вини не визнав, стверджуючи, що йому не було відомо про злочинні плани ОСОБА_21 та ОСОБА_20 .
Будучи допитаним судом, ОСОБА_21 показав, що 09.06.2014 він випадково зустрівся із своїм знайомим ОСОБА_20 , з яким раніше відбував покарання у місцях позбавлення волі. Під час розмови останній поскаржився на недостатню матеріальну забезпеченість. У зв'язку з цим наступного дня під час зустрічі він запропонував ОСОБА_20 вчинити крадіжку з офісу та доручив знайти транспортний засіб для реалізації свого плану. ОСОБА_20 дану пропозицію прийняв, повідомивши, що автомобіль є у ОСОБА_22 , з яким ОСОБА_21 також знайомий, оскільки одночасно з тим відбував покарання у виді позбавлення волі. Ввечері 10.06.2014 близько 23.00 год. він та ОСОБА_20 в районі станції Київського метрополітену «Лук'янівська» зустрілися з ОСОБА_22 , який був на своєму автомобілі «БМВ». Не повідомляючи останньому про свої дійсні наміри, вони прибули до офісної будівлі по вулиці Маршала Рибалка. ОСОБА_22 залишився в автомобілі, а він і ОСОБА_20 по закріплених на стіні кондиціонерах залізли на другий поверх будівлі, відчинивши вікно за допомогою взятого ОСОБА_21 інструменту, проникли у середину. ОСОБА_21 , вибивши замки декількох дверей, став переносити ОСОБА_20 знайдену в кабінетах комп'ютерну техніку, невеликий сейф. Останній в цей час складав вказане до мішків. В одному з кабінетів йому вдалося відкрити сейф, у якому він знайшов незначну кількість купюр у гривні та в доларах США, за його оцінкою, він викрав не більше 1000 дол. США. Вказані гроші він також передав ОСОБА_20 . Після цього вони перенесли викрадене на вулицю та ОСОБА_20 подзвонив ОСОБА_22 . Останній під'їхав до вказаного йому місця, вони завантажили викрадене до багажника та поїхали. Під час зупинки на вул. Ольжича їх затримали працівники міліції. У ході огляду затриманих та автомобіля виявили викрадене, серед якого грошей у сумі 23 100 дол. США не було. Просив прийняти до уваги, що ОСОБА_20 повідомляв ОСОБА_22 , що посварився з дружиною, тому йому необхідно забрати свої речі. У вчиненому розкаявся, при призначенні покарання просив врахувати його незадовільний стан здоров'я, наявність батьків похилого віку.
Обвинувачений ОСОБА_20 повністю підтвердив показання ОСОБА_21 , додавши, що викрадене, серед якого були два ноутбуки, монітор, телефони, було поміщено до 4-5 будівельних мішків. За його вказівкою ОСОБА_22 під'їхав до стадіону «Старт», звідки вони з ОСОБА_21 пішли до будівлі, з якої у подальшому вчинили крадіжку. Заперечував викрадення 23 100 дол. США. З приводу обізнаності ОСОБА_22 пояснив, що дійсно говорив останньому про свій переїзд до іншої квартири, тому просив допомогти перевезти деякі речі. Розкаявся у скоєному, просив взяти до уваги дану обставину при призначенні міри покарання.
Обвинувачений ОСОБА_22 , під час його допиту у ході судового розгляду наполягав на своїй невинуватості, оскільки діяв на прохання ОСОБА_20 , який звернувся до нього по допомогу для перевезення його особистих речей у зв'язку із сваркою із дружиною. За вказівкою ОСОБА_20 він 10.06.2014 близько 23.00 год. привіз ОСОБА_20 та ОСОБА_21 до стадіону «Старт». Зазначені особи були відсутні приблизно дві години, після чого йому зателефонував ОСОБА_20 та сказав під'їхати до кафе «Портер паб», що на перехресті вулиці Маршала Рибалка. На вказаному місці він забрав обвинувачених ОСОБА_21 та ОСОБА_20 , у яких були декілька будівельних мішків, вміст мішків на той момент не був йому відомий. За вказівкою ОСОБА_20 вони поїхали в напрямку с.Пущі-Водиці. Через незначний після цього час, у момент їх зупинки на вулиці Ольжича вони були затримані працівниками міліції. При первинному огляді його автомобіля безпосередньо на місці затримання грошові кошти у сумі 23 100 дол. США не вилучалися. Повторний огляд автомобіля проводився без його участі та без його дозволу.
Суд, до показань обвинувачених щодо ролі ОСОБА_22 у вказаних подіях ставиться критично, оскільки наведені ними доводи спростовуються сукупністю інших доказів, досліджених безпосередньо під час судового розгляду.
Зокрема, допитаний судом свідок ОСОБА_23 показав, що він 11.06.2014 перебував у складі оперативної групи з відпрацювання Шевченківського району м. Києва на предмет попередження та розкриття злочинів, пов'язаних з крадіжками. Під час виконання покладених на групу обов'язків вони на вулиці Ванди Василевської помітили автомобіль «БМВ», з якого вийшли три особи та попрямували до вулиці Маршала Рибалка, в сторону «Портер пабу», де розташовані нежилі приміщення. Оскільки обстановка свідчила про підозрілу поведінку вказаних осіб, свідок направився за ними. Він чув гучний звук, як потім з'ясувалося, це було наслідком того, що зламалася перекладина у пожежній драбині, за допомогою якою крадії залазили до приміщення. Після цього він бачив, як один з тих трьох чоловіків повернувся та перебував біля автомобіля. Цим чоловіком був ОСОБА_22 , останній помітно нервував. Через деякий час ОСОБА_22 знову пішов у напрямку «Портер пабу», звідки згодом повернулися усі троє, тримаючи у руках якісь габаритні предмети, у тому числі монітор або телевізор. ОСОБА_21 ніс рюкзак. Після цього зазначені чоловіки поклали принесені предмети до багажника та поїхали. Під час зупинки вони були затримані, однак ОСОБА_22 намагався втекти. Огляд автомобіля та затриманих проводився слідчо-оперативною групою.
Свідок ОСОБА_24 повідомив суду, що, знаходячись у складі опергрупи, він був очевидцем того, що на тротуарі з увімкненими габаритними вогнями стояв автомобіль «БМВ», троє чоловіків з якого направилися у бік «Портер пабу». Оскільки поведінка вказаних осіб та загальна обстановка свідчила про можливість вчинення ними злочину, вони вирішили простежити за розвитком подій. За вказаними особами пішов ОСОБА_23 . Згодом один з трьох, який виявився водієм, повернувся та перебував біля автомобіля. Отримавши світовий сигнал, водій пішов у напрямку «Портер пабу», йому на зустріч вийшли двоє інших, які тримали у руках два мішки, монітор та коробку. Склавши зазначене до багажника, двоє повернулися назад, а водій поїхав, наздогнав своїх супутників та забрав їх. Після затримання працівниками міліції вказаного автомобіля, в його багажнику були виявлені викрадені комп'ютери, монітор, сейф.
Допитаний як свідок ОСОБА_25 суду показав, що у вказаний у даному вироку день він був у складі оперативної групи, проїжджаючи близько 23-ї години по вулиці Ванди Василевської, вони побачили автомобіль «БМВ», з якого вийшли троє чоловіків та пішли у сторону «Портер пабу». Після якогось гучного звуку до автомобіля повернувся ОСОБА_22 , відкрив багажник, завів двигун та знову пішов в бік будівель. Через нетривалий час з-за будівель вийшов ОСОБА_21 з рюкзаком та ОСОБА_20 і ОСОБА_22 . Останні двоє несли мішок з чимось габаритним, важким та прямокутним. Все це вони поклали до багажника, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 повернулись назад, а ОСОБА_22 поїхав та згодом забрав їх в районі «Портер пабу». Свідок стверджує, що ОСОБА_22 не перебував постійно біля машини, він разом з іншими учасниками злочину ходив в напрямку будівлі, з якої вчинена крадіжка, потім повертався до машини, знову уходив. Під час затримання ОСОБА_22 та ОСОБА_20 намагалися втекти.
Суд, аналізуючи показання зазначених свідків, дійшов висновку, що ОСОБА_22 не виконував під час вчинення злочину пасивну роль, притаманну особі, необізнаній у злочинних намірах інших, оскільки разом з співучасниками ходив до місця вчинення злочину, допомагав переносити викрадене.
Суд також приймає до уваги обстановку вчинення інкримінованого обвинуваченим злочину, а саме нічний час, безлюдне місце, що дало підстави працівникам міліції обґрунтовано припустити наявність в учасників подій злочинного умислу.
У той же час, за безпідставними твердженнями обвинуваченого ОСОБА_22 , він, ігноруючи вказані обставини, не дивлячись на склад учасників, які раніше неодноразово засуджувались за вчинення злочинів проти власності, про що достеменно було відомо ОСОБА_22 , не здогадувався, що приймає участь у вчиненні злочину.
Вказану позицію обвинуваченого ОСОБА_22 суд сприймає як намагання уникнути відповідальності за скоєний злочин.
Крім того, з показань ОСОБА_21 вбачається, що крадіжка вчинена з використанням його інструментів, що знаходились у рюкзаку, який він утримував при собі під час поїздки та який він взяв з собою, коли виходив з машини безпосередньо перед вчиненням даного злочину. Також суттєвим є те, що перед тим як учасники викладених у вироку подій направилися до місця вчинення злочину, вони деякий час спілкувалися між собою в районі станції метрополітену «Лук'янівська», не сідаючи до автомобіля. Дана обставина свідчить, що ОСОБА_22 не міг не бачити у ОСОБА_26 рюкзака, з яким той у подальшому покинув машину та пішов до місцяі вчинення крадіжки.
Показання обвинуваченого ОСОБА_21 у цій частині підтверджуються протоколом огляду місця події від 11.06.2014, згідно з яким після затримання обвинувачених саме у нього вилучений рюкзак з молотком, трьома викрутками, стамескою, «фомкою», шилом, розвідним ключем, п'ятьма дисками для різака.
Судом також враховується, що у силу ч.2 ст. 88 КПК України докази про судимості обвинуваченого можуть бути визнані допустимими, якщо вони подаються для доказування, що обвинувачений діяв з певним умислом та мотивом, мав можливість, підготовку, обізнаність, потрібні для вчинення ним відповідного кримінального правопорушення, або не міг помилитися щодо обставин, за яких вчинив відповідне кримінальне правопорушення.
Викладене, у сукупністю з даними про особу обвинуваченого ОСОБА_22 , приводить суд до твердого переконання, що ОСОБА_22 не міг помилитися щодо обставин вчинення вказаного злочину, тобто свідомо, шляхом надання транспортного засобу для усунення перешкод, спостереженням за оточенням сприяв вчиненню злочину іншими співучасниками.
Вина обвинувачених також підтверджується іншими, дослідженими судом доказами.
Відповідно до протоколу огляду автомобіля «БМВ» від 11.06.2014 в ньому знайдені - комп'ютер Арреl Imac, мобільний телефон «Motorola», два ноутбуки марки «Dell», ноутбук «Asus», мобільний телефон «Nokia», монітор «Asus», металевий сейф, маска з вирізами для очей та рота, троє гумових перчаток, 8 робочих рукавиць.
Вилучені предмети визнані речовими доказами та приєднані до матеріалів справи.
Згідно з висновком експерта ОСОБА_27 від 30.06.2014 № 738 проведеною судової трасологічною експертизою встановлено, що слід взуття, вилучений в ході огляду місця події 11.06.2014 у приміщенні офісної будівлі за адресою - АДРЕСА_4 , відноситься до виду взуття, зразком якого являється взуття ОСОБА_21 .
Надаючи оцінку правильності кваліфікації дій обвинувачених за ч.4 ст.185 КК України під час досудового розслідування, суд приймає до уваги таке.
Відповідно до пред'явленого обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 поставлено у провину викрадення поряд з іншим майном також грошових коштів у сумі 23 100 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на день вчинення злочину становило 268 653 грн.
Вказані кошти вилучені під час повторного огляду автомобіля ОСОБА_22 , при цьому відповідно до протоколу від 12.06.2014 власник автомобіля участі у цьому огляді не приймав, стороною обвинувачення не спростовані доводи ОСОБА_22 про те, що дозволу на повторний огляд автомобіля він не давав.
Згідно з положеннями ч.2 ст.87 КПК суд зобов'язаний визнати недопустимими докази, отримані з істотними порушеннями прав людини, зокрема здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу.
Відповідно до ч.2 ст.237 КПК огляд володіння особи, до якого належить і транспортний засіб, здійснюється за правилами, передбаченими для обшуку, тобто за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або ж на підставі ухвали слідчого судді.
Як встановлено судом, обвинувачений ОСОБА_22 добровільної згоди на проведення 12.06.2014 огляду автомобіля «БМВ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не надавав. Також суду не надана ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення вказаної слідчої дії.
Наведене приводить до висновку про недопустимість даного доказу.
Інші докази, які б підтверджували факт викрадення обвинуваченими грошових коштів у сумі 23 100 дол. США, стороною обвинувачення суду не надані.
Виходячи з наведеного, належними та допустимими доказами підтверджується викрадення обвинуваченими чужого майна на загальну суму 34 799, 92 грн., яка не перевищує у 250 разів неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто не дає підстав для кваліфікації дій ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 за ч.4 ст.185 КК України.
У той же час, суд вважає доведеним факт вчинення вказаними особами злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК, тобто таємного викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням до приміщення.
Дії ОСОБА_20 та ОСОБА_21 органом досудового розслідування правильно кваліфіковані також за ознакою повторності з огляду на наявність у кожного них не знятої та не погашеної судимості.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_20 встановлено, що він неодноразово судимий за вчинення злочинів корисливого спрямування, відбував покарання у виді позбавлення волі. З даних обставин належних висновків не зробив, що свідчить про наявність підстав для застосування до нього більш суворого покарання в межах санкції, передбаченої ч.3 ст.185 КК.
До обставин, що пом'якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК слід віднести каяття обвинуваченого.
Суд не вбачає обставини, які б у силу ст.67 КК обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_20 .
Дані про особу ОСОБА_21 доводять, що він неодноразово був засуджений як в Україні, так і за її межами, що відповідно до ст. 9 КК враховується при кваліфікації нового злочину, призначенні покарання.
Таким чином, раніше застосовані до ОСОБА_21 покарання у виді позбавлення волі за вчинення злочинів проти чужої власності не вплинули на його поведінку, будь-якого позитивного результату не забезпечили.
Враховуючи, що згідно з ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, суд не вбачає підстав для застосування до вказаного обвинуваченого іншого покарання, ніж позбавлення волі на певний строк.
Каяття обвинуваченого ОСОБА_21 є обставиною, яка пом'якшує покарання.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_21 , суд не знаходить.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_22 встановлено, що він у силу ст. 89 КК не судимий, має постійне місце роботи, за яким характеризується позитивно.
За сукупністю обставин вчинення даного злочину, його ступеню тяжкості, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_22 , суд вважає необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів застосування до нього покарання у виді позбавлення волі у межах санкції інкримінованої статті Особливої частини Кримінального кодексу України.
Обставин, які б пом'якшували або обтяжували покарання щодо ОСОБА_22 суд не знаходить.
Враховуючи конкретні обставини вчинення злочину, другорядну роль даного обвинуваченого у вчиненні інкримінованого діяння, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та вважає за можливе відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_22 від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Потерпілими цивільні позови не заявлені.
Процесуальні витрати на проведення судової трасологічної експертизи становлять 393, 20 грн., та підлягають стягненню з обвинувачених.
Речові докази передані на зберігання представникам потерплих та знаходяться у камері схову Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві.
На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст.185, ст.ст. 61, 65, 75 КК України, ст. ст.373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 визнати винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначити покарання:
-ОСОБА_20 - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців;
-ОСОБА_21 - у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;
-ОСОБА_22 - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_22 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов'язки - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.
Запобіжний захід ОСОБА_20 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Запобіжний захід ОСОБА_22 у вигляді домашнього арешту до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Змінити ОСОБА_21 запобіжний захід з застави на тримання під вартою.
Строк відбуття ОСОБА_20 призначеного даним вироком покарання відраховувати з дня його затримання, тобто з 11 червня 2014 року.
Строк відбуття ОСОБА_21 призначеного даним вироком покарання відраховувати з 15.10.2015, зарахувавши також період його перебування під вартою тривалістю 9 днів з 11 по 19 червня 2014 року.
Речові докази, передані потерпілим для зберігання, залишити останнім як власникам, інші, що зберігаються у камері зберігання речових доказів Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві, знищити.
Стягнуті з засуджених судові витрати у сумі 393 (триста дев'яносто три) грн. 20 коп.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1