Провадження № 2/760/7001/15
Справа №760/16418/15-ц
13 жовтня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі: судді - Букіної О.М.
при секретарі - Січкар Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат за період навчання, -
31.08.2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та уточнивши вимоги просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати за навчання в сумі 21878,43 грн. та судовий збір у розмірі 243, 60 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 29.09.2009 року між КНУВС (правонаступником якого є Національну академію внутрішніх справ відповідно до розпорядження КМУ від 27.08.2010 № 1709-р "Про реорганізацію деяких вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ), комплектуючим органом - ГУМВС України в м. Києві та ОСОБА_1 укладено договір № 09-432 про підготовку фахівця у Київському національному університеті внутрішніх справ, згідно з яким ОСОБА_1 навчався за рахунок коштів державного бюджету і після закінчення навчання, повинен відпрацювати за місцем розподілу не менше як три роки, а у разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання - відшкодувати фактичні витрати за період навчання.
Наказом ректора Київського національного університету внутрішніх справ від 31.07.2009 року №568 ОСОБА_1 з 1 вересня 2009 року зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання.
З 01.09.2009 року по 14.06.2013 - у відповідності з підписаним договором відповідач ОСОБА_1 у період навчання на здобуття вищої освіти за державним замовленням за напрямком "Правознавство" перебував на державному забезпеченні харчуванням, речовим майном, грошовим утриманням та житлом із наданням відповідних комунальних послуг.
Відповідно до наказу НАВС від 14.06.2013 №601 ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію юриста за спеціальністю "Правознавство" та видано диплом бакалавра. Після здобуття вищої освіти відповідно до умов договору відповідач був направлений для подальшого проходження служби до ГУМВС України в м. Києві. Таким чином навчальним закладом повністю виконано умови договору про підготовку фахівця.
Проте, наказом ГУ МВС України у місті Києві від 27.02.2014 № 117 о/с ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС - за власним бажанням (тобто до спливу встановленого 3-річного терміну перебування на службі по закінченню навчання).
На підставі вищевикладеного позивач просив позов задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просив суд їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував частково. В ході розгляду справи погодився з вимогами позивача.
Суд заслухавши пояснення відповідача, дослідивши та оцінивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 29.09.2009 року між КНУВС (правонаступником якого є Національну академію внутрішніх справ відповідно до розпорядження КМУ від 27.08.2010 № 1709-р "Про реорганізацію деяких вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ), комплектуючим органом - ГУМВС України в м. Києві та ОСОБА_1 укладено договір № 09-432 про підготовку фахівця у Київському національному університеті внутрішніх справ, згідно з яким ОСОБА_1 навчався за рахунок коштів державного бюджету і після закінчення навчання, повинен відпрацювати за місцем розподілу не менше як три роки, а у разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання - відшкодувати фактичні витрати за період навчання (а.с.8-9).
Відповідно до ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенні законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи те, що 29.09.2009 року між КНУВС та ОСОБА_1 було укладено договір № 09-43 , суд приходить до висновку, що вони дійшли згоди щодо істотних умов договору та взяли на себе зобов'язання щодо виконання даного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно п.2.1.3. Типового договору про підготовку фахівця у Київському національному університеті внутрішніх справ виконавець зобов'язаний забезпечити особу харчуванням, речовим майном, та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до п. 3.2. Типового договору підставою для відшкодування фактичних витрат на підготовку фахівця є відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в ОВС протягом перших трьох років після закінчення навчання.
Відповідно до п. 4.1., 4.2 вищезазначеного Типового договору, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. У разі дострокового розірвання договору здійснюється розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення згідно з нормами утримання на день, який зазначено в наказі про відрахування з навчального закладу та звільнення з органів внутрішніх справ.
Судом встановлено, що відповідно до наказу НАВС від 14.06.2013 №601 ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію юриста за спеціальністю "Правознавство" та видано диплом бакалавра (а.с.11) та відповідно до умов договору ОСОБА_1 був направлений для подальшого проходження служби до ГУМВС України в м. Києві.
Таким чином, навчальним закладом повністю виконано умови договору про підготовку фахівця.
Також судом встановлено, що наказом ГУМВС України в м. Києві від 27.02.2014 року №117 о/с на підставі поданого ОСОБА_1 рапорту звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням (а.с.28). З даного рапорту вбачається, що ОСОБА_1 просить звільнити його з органів внутрішніх справ за власним бажанням у зв'язку з тим, що його не задовольняє заробітна плата та режим роботи.
Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.
Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Пунктом 4.4. вищезазначеного договору передбачено, що у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати, стягнення суми здійснюється у судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в добровільному порядку вимоги позивача задоволені не були.
Згідно розрахунку наданого позивачем, з яким суд погоджується вбачається, що загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 21 878,43 грн. в т.ч.: грошове забезпечення - 10 400,31 грн.; витрат на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв в розмірі - 7 950,65 грн.; витрат на продовольче забезпечення в розмірі - 1015,38 грн.; витрат на речове забезпечення складає - 2 512,09 грн. (а.с.13).
Таким чином, виходячи із вищенаведеного, суд вважає, що ОСОБА_1 порушив умови договору № 09-432 від 29.09.2009 року, а тому з нього слід стягнути на користь позивача витрати за період навчання в розмірі 21 878,43 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору 243,60 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 623, 638 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат за період навчання, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Національної академії внутрішніх справ (р/р 31259202100175, Код 08751177, МФО 820172 банк ДКСУ, м. Київ) кошти в розмірі 21 878,43 грн., судовий збір у розмірі 243,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення.
Суддя: