Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"08" жовтня 2015 р. Справа № 911/3849/15
Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бел Оіл», Київська обл., м. Обухів
до комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств м. Василькова», Київська обл., м. Васильків
про стягнення 207 270,00 грн.,
за участю представників:
позивача:ОСОБА_1, довіреність б/н від 02.08.2015 року;
відповідача:не з'явилися;
У серпні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Бел Оіл» (позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств м. Василькова» (відповідач) про стягнення 207 270,00 грн. основного боргу у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати поставленого товару у вигляді бланків дозволів (талонів) відповідно до видаткової накладної.
Ухвалою господарського суду Київської області від 31.08.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 17.09.2015 року.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.09.2015 року було відкладено розгляд справи на 08.10.2015 року.
Представник відповідача в судове засідання 08.10.2015 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2010 року №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограммами, тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення данного виду договорів.
Згідно статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У грудні 2014 року товариством з обмеженою відповідальністю «Бел Оіл» (постачальник) поставлено товар комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств м. Василькова» (одержувач) без укладення письмового договору між сторонами.
Судом встановлено, що позивач, поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 207 270,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-104474 від 04.12.2014 року на суму 207 270,00 грн., яка підписана відповідачем без будь-яких заперечень з приводу зазначених у вказаній видатковій накладній вартості, кількості та якості поставленого позивачем товару, з метою засвідчення факту прийняття відповідачем товару в обсязі, кількості, якості та вартості, визначених у видатковій накладній, копія якої знаходиться в матеріалах справи і достовірність якої відповідач не заперечує.
Тобто, підписана відповідачем видаткова накладна без будь-якого зазначення відповідачем про незгоду із зазначеною у вказаній видатковій накладній вартістю, обсягом та якістю поставленого позивачем товару свідчать про належне виконання позивачем своїх зобов'язань.
Як вказує позивач, відповідач належним чином не виконав зобов'язань щодо оплати отриманого товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 207 270,00 грн.
В матеріалах справи відсутні належні докази сплати відповідачем заборгованості за вищевказаними видатковими накладними у сумі 207 270,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За таких обставин суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у вигляді боргу за видатковою накладною №РН-104474 у розмірі 207 270,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 4 145,40 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.
Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року , в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» станом на 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.
Згідно п. п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, розмір судового збору за розгляд позовних заяв поданих у 2015 році в господарському суді майнового характеру становить не менше 1 827,00 грн. та не більше 73 080,00 грн.
Оскільки позивачем пред'явлено позовну вимоги про стягнення 207 270,00 грн. то судовий збір мав бути сплачений в розмірі 4 145,40 грн.
Проте, позивачем подане платіжне доручення №6111 від 20.08.2015 року на суму 4 200,00 грн., з якого вбачається, що судовий збір сплачено в розмірі 4 200,00 грн., тобто у більшому розмірі ніж передбачено законом.
Пункт 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин зайво сплачений судовий збір в сумі 54,60 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, шляхом винесення в порядку ст.7 Закону України «Про судовий збір» відповідної ухвали.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств м. Василькова» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Гоголя, 32, код 37627469) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бел Оіл» (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, буд. 25, код 37361279) 207 270 (двісті сім тисяч двісті сімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 4 145 (чотири тисячі сто сорок п'ять) грн. 40 коп. судового збору.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено: 13.10.2015 р.
Суддя Т.Д. Лилак