Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25
"09" жовтня 2015 р. Справа № 911/802/15
За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс”
до першого відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ПК Трейдсервісгруп”
та до другого відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Хлібодар”
про стягнення 15 664, 21 грн
Суддя Горбасенко П.В.
За участю представників:
від позивача ОСОБА_2 (дов. б/н від 02.06.2014);
від першого відповідача не з'явилися;
від другого відповідача ОСОБА_3 (дов. № 24/9 від 24.09.2015).
Обставини справи:
ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія "ОСОБА_4 - Тайс" (далі - позивач) звернулось з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а.с. 82-91, т. 1) до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" (далі - перший відповідач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Хлібодар" (далі - другий відповідач) про стягнення з відповідачів солідарно 1 000 грн інфляційних витрат (з квітня 2009 року по січень 2015 року); стягнення з другого відповідача інфляційних витрат у сумі 51,82 грн (з квітня 2009 року по січень 2015 року); пені в сумі 3 063,23 грн (за період з 27.03.2009 року по 16.01.2015 року); штрафу в сумі 7 213,05 грн; 30 % річних в сумі 4 755, 85 грн (за період з 27.03.2009 року по 16.01.2015 року), а також позивач просив стягнути солідарно з відповідачів 1 000 грн адвокатських витрат.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачами зобов'язань за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 08-02-2009СФК від 20.02.2009 та договором поруки № 11-03-2013-39 від 11.03.2013.
Рішенням господарського суду Київської області від 16.04.2015 (суддя Кошик А.Ю.) позов задоволено повністю; солідарно стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ХЛІБОДАР” та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП” на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Компанія “НІКО-ТАЙС” інфляційних втрат у сумі 1 000 (одна тисяча гривень) 00 копійок; стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ХЛІБОДАР” на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Компанія “НІКО-ТАЙС” інфляційних втрат у сумі 51 (п'ятдесят одна гривня) 82 копійки, пені у сумі 3 063 (три тисячі шістдесят три гривні) 23 копійки, штрафу у сумі 7 213 (сім тисяч двісті тринадцять гривень) 05 копійок, 30% річних у сумі 4 755 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят п'ять гривень) 85 копійок та 1 413 (одна тисяча чотириста тринадцять гривень) 50 копійок судових витрат; стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП” на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Компанія “НІКО-ТАЙС” 1 413 (одна тисяча чотириста тринадцять гривень) 50 копійок судових витрат.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 рішення господарського суду Київської області скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2015 рішення господарського суду Київської області від 16.04.2015 скасовано; постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 у справі № 911/802/15 скасовано, в частині відмови в стягненні солідарно з відповідачів 417 (чотирьохста сімнадцяти гривень) 00 коп інфляції, пені у сумі 1 148 (однієї тисячі ста сорока восьми гривень) 91 коп, 30 % річних в сумі 2 170 (дві тисячі сто сімдесят гривень) 00 коп та в частині стягнення штрафу в розмірі 7 213 (сім тисяч двісті тринадцять гривень) 05 коп направлено справу на новий розгляд до господарського суду Київської області; в іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 у справі № 911/802/15 залишено без змін.
06.08.2015 господарським судом Київської області одержано матеріали справи № 911/802/15 разом із супровідним листом Вищого господарського суду України № 05-22/202 від 31.07.2015.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2015 справу № 911/802/15 передано до розгляду судді Горбасенку П.В.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.08.2015 (суддя Горбасенко П.В.) справу прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 04.09.2015.
Ухвалою господарського суду Київської області від 04.09.2015 розгляд справи відкладено на 25.09.2015.
24.09.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника другого відповідача надійшов відзив на позов від 17.09.2015 (вх. № 22692/15 від 24.09.2015), згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, який прийнято судом.
24.09.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника другого відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності від 17.09.2015 (вх. № 22691/15 від 24.09.2015), згідно якої останній просив суд застосувати до вимог позивача строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України. Вказана заява прийнята судом.
Ухвалою господарського суду Київської області від 25.09.2015 розгляд справи відкладено на 09.10.2015.
Ухвалою господарського суду Київської області від 05.10.2015 задоволено клопотання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Хлібодар» про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
05.10.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог № 05-8/10 від 05.10.2015 (вх. № 23439/15 від 05.10.2015), згідно якої останній на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог та просив суд солідарно стягнути з відповідачів 416,79 грн інфляційних втрат, стягнути з другого відповідача 1 602,29 грн пені, 7 213,05 грн штрафу, 2 173,21 грн 30 % річних. Вказана заява прийнята судом.
Згідно ч. 8 ст. 74-1 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо особа, яка подала клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, з'явилася до зали судового засідання, така особа бере участь у судовому засіданні в загальному порядку.
Враховуючи що представник другого відповідача з'явився до зали судового засідання, суд дійшов висновку про проведення судового засідання в загальному порядку.
У судовому засіданні 09.10.2015 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, представник другого відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
Перший відповідач в судове засідання 09.10.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що неявка першого відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника першого відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та другого відповідача, суд
20.02.2009 року між ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Хлібодар” був укладений договір № 08-02-2009СФК купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу (далі - договір), згідно умов п. 1.1 якого цей договір визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин на умовах відстрочення платежу.
Згідно п. 1.2 договору предметом договору є товар, який належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому.
Відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до даного договору, які є його невід'ємною частиною.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті, згідно цін вказаних у відповідних додатках до Договору скорегованих пропорційно зміні курсу долару США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару.
Згідно п. 5.3 договору оплата товару проводиться наступним чином:
- 47 % від вартості товару оплачується покупцем протягом трьох робочих днів з моменту підписання даного договору;
- 22 % від вартості товару оплачується покупцем в строк до 01.10.09 року;
- 31 % від вартості товару оплачується покупцем в строк до 01.11.09 року.
Пунктом 8.2 договору передбачено, що за прострочення виконання зобов'язання відповідач 2 зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.
Пунктом 8.3 договору передбачено, що сторони домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить 5 років, з моменту підписання договору, крім цього сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється протягом 5 -ти років.
Пунктом 8.6 договору передбачено, сторони дійшли згоди про те, що відповідач 2 у випадку прострочення оплати товару, за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних.
Пунктом 11.1 договору визначено строк його дії, згідно якого договір діє з моменту його підписання і скріплення печатками обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору.
24.03.2009 року між ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Хлібодар” було підписано додаток №1 до Договору №08-02-2009 СФК купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20.02.2009 року. Сума додатку 38 097,00 грн. Оплата 47% (17 905,59 грн.) від даної вартості в строк до 27.03.2009 року.
14.04.2009 року між ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Хлібодар” було підписано додаток №2 до Договору № 08-02-2009 СФК купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20.02.2009 року. Сума додатку 23 279,40 грн. Оплата 47% (10 941,31 грн.) від даної вартості в строк до 17.04.2009 року.
12.06.2009 року між ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Хлібодар” було підписано додаток №3 до Договору № 08-02-2009 СФК купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20.02.2009 року. Сума додатку 11 814,00 грн. Оплата 47% (5 552,58 грн.) від даної вартості в строк до 15.06.2009 року.
28.09.2009 між ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Хлібодар” укладено угоди № 23-9-2009 про зарахування зустрічних однорідних вимог.
У пункті 1.1 вказаної угоди зазначено про те, що ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" є кредитором, а ТОВ «ХЛІБОДАР» є боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 110 858, 80 грн. за договорами купівлі - продажу № 08-02-2009 СФК від 20.02.2009 року - 50 391, 80 грн. та № 78-08-2009 СФ від 13.08.2009 року - 60 467 грн.
У пункті 1.2 вказаної угоди зазначено, що ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" є боржником, а ТОВ «ХЛІБОДАР» є кредитором при виконанні грошового зобов'язання в сумі 102 790 грн. за договором купівлі - продажу № 79-08-2009 СФ від 13.08.2009 року.
Пунктом 2.3 угоди передбачено, що з моменту набрання чинності цієї угоди другий відповідач є зобов'язаним в сумі 8 608,80 грн. за договором № 08-02-2009 СФК від 20.02.2009 року (тобто за договором невиконання умов якого, на думку позивача, і було підставою для звернення з позовом).
Як вбачається з банківською виписки (а.с. 32, т.1) на рахунок ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" 26.11.2009 року перераховано 8 068 грн.
В матеріалах справи відсутні докази того, що 20.02.2009 року між ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" та ТОВ «ХЛІБОДАР» було укладено ще один договір купівлі - продажу.
31.03.2011 між ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» та ФОП ОСОБА_2 укладено угоду № ФОП-2-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), предметом якої є - відступлення ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" права вимоги виконання другим відповідачем договору. Новий кредитор - ФОП ОСОБА_2
Згідно до зазначено угоди (та додаткової угоди № 1 від 21.10.2011) вартість зобов'язання, що відступається становить, проте не обмежується, сумою у розмірі 1 959,66 грн.).
02.07.2012 між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» укладено угоду № 15/07-12 про відступлення права вимоги, предметом якої є відступлення фізичною особою підприємцем права вимоги виконання другим відповідачем зобов'язання щодо сплати розміру пені, річних, інфляційних витрат, штрафу набутих ФОП ОСОБА_2 на підставі Договору. Новим кредитором став позивач у даній справі.
В додатковій угоді від 30.04.2013 зазначено про те, що вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою становить, проте не обмежується сумою, у розмірі 1 959,66 грн.
11.03.2013 між ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» укладено договір поруки № 11-03-2013-39, предметом якого є виконання грошового зобов'язання, щодо сплати розміру інфляційних витрат, в зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем 2 грошового зобов'язання згідно до Договору та угоди, передбаченими ст. 2 цього договору поруки.
Пунктом 3.1 договору поруки передбачено, що відповідальність другого відповідача перед позивачем обмежується сплатою розміру інфляційних витрат у сумі 1 000 грн.
До матеріалів справи (а.с. 33-42, т. 1) залучена копія рішення господарського суду Київської області від 07.11.2012 року за позовом ТОВ "ОСОБА_4 - Тайс" до відповідачів у даній справі про стягнення 1 959,66 грн. (пені, штрафу, інфляційних збитків та 28 % річних).
Як вбачається з рішення у справі № 14/092-12, судом надана оцінка щодо виконання Договору та частково задоволені позовні вимоги ТОВ "ОСОБА_4 -Тайс" щодо стягнення штрафних та фінансових санкцій за період з 02.11.2009 року по 25.11.2009 року (а.с. 38, т. 1). З відповідачів підлягало стягненню солідарно 108 грн. пені, з ТОВ "Хлібодар" (другий відповідач у даній справі) 1 613,60 грн. - штрафу; 88,75 грн. - інфляція; 148,54 грн. - 28 % річних.
Вказаним рішенням встановлено факт, який, у відповідності до ч. 3 ст. 35 ГПК України не повинен доводиться у даній справі, а саме: в мотивувальній частині рішення (а.с. 39, т. 1) зазначено про те, що у процесі розгляду справи (№14/092-12) судом встановлено, що за період дії договору та на його виконання, лише станом на 26.11.2009 року другим відповідачем (у даній справі) було виконано свій обов'язок по оплаті товару у повному обсязі та перераховано ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" грошові кошти в розмірі 8 068 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" за 26.11.2009 року на суму 8 068 грн.
До матеріалів справи (а.с. 43-58, т. 1) залучені копія позовної заяви ТОВ "ОСОБА_4 - тайс" до ТОВ "ПК ТРЕЙДСЕРВІСМГРУП" та ТОВ "ХЛІБОДАР" (відповідачі у даній справі) про стягнення 1 665 грн. (дооцінка вартості товару з урахуванням курсової різниці показників долара США, станом на 28.09.2009 року (а.с. 45, т. 1)) та копія рішення у справі № 911/3339/14 від 17.09.2014 року, яким були задоволені позовні вимоги.
Предметом нового розгляду справи, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 05-8/10 від 05.10.2015 (а.с. 95-103, т. 2) є вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 416,79 грн інфляційних втрат, стягнення з другого відповідача 1 602,29 грн пені, 7 213,05 грн штрафу, 2 173,21 грн 30 % річних.
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).
Приписами частини першої ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.
У постанові Вищого господарського суду України від 30.07.2015 у справі № 911/805/15 суд касаційної інстанції вказав на необхідність встановлення судом першої інстанції часу прострочки другим відповідачем грошового зобов'язання, яке виникло при виконанні умов договору, з урахуванням укладеного між другим відповідачем та ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» договору про зарахування зустрічних вимог та сплатою залишку заборгованості за договором (26.11.2009).
Крім того, суд касаційної інстанції зазначив про необхідність врахування фактів, встановлених рішенням у справі № 14/092-12 від 07.11.2012, надання оцінки договору поруки, з урахуванням приписів ст.ст. 553, 559 ЦК України.
Судом встановлено, що прострочення другого відповідача зі сплати позивачу 8 068 грн боргу виникло 28.09.2009 та припинилося 26.11.2009 сплатою другим відповідачем 8 068 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням другим відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 08-02-2009 СФК від 20.02.2009, позивачем за період з 27.03.2009 по 02.11.2009 нарахована пеня в розмірі 1 602,29 грн, зокрема: 49 грн за період з 27.03.2009 по 31.03.2009 на суму боргу 14 905,59 грн., 22,37 грн за період з 01.04.2009 по 16.04.2009 на суму боргу 2 126,99 грн, 448,01 грн. за період з 17.04.2009 по 14.06.2009 на суму боргу 11 548,30 грн, 597,82 грн. за період з 15.06.2009 по 11.08.2009 на суму боргу 17 100,88 грн, 451,41 грн за період з 12.08.2009 по 27.09.2009 на суму боргу 17 100,88 грн, 33,68 грн за період з 28.09.2009 по 02.11.2009 на суму боргу 1 665,84 грн.
Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За прострочення виконання грошових зобов'язань покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення (п. 8.2. договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 08-02-2009 СФК від 20.02.2009).
Пунктом 8.3. договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 08-02-2009 СФК від 20.02.2009 передбачено, що відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за договором, здійснюється протягом п'яти років.
Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 101, т. 2), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 04.11.2009р. по 06.09.2013р. складає загалом 1 602,29 грн, зокрема: 49 грн за період з 27.03.2009 по 31.03.2009 на суму боргу 14 905,59 грн., 22,37 грн за період з 01.04.2009 по 16.04.2009 на суму боргу 2 126,99 грн, 448,01 грн. за період з 17.04.2009 по 14.06.2009 на суму боргу 11 548,30 грн, 597,82 грн. за період з 15.06.2009 по 11.08.2009 на суму боргу 17 100,88 грн, 451,41 грн за період з 12.08.2009 по 27.09.2009 на суму боргу 17 100,88 грн, 33,68 грн за період з 28.09.2009 по 02.11.2009 на суму боргу 1 665,84 грн. Відтак, вимога про стягнення з другого відповідача 1 602,29 грн пені є обґрунтованою.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 7 213,05 грн. штрафу у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару на підставі п. 8.4. договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 08-02-2009 СФК від 20.02.2009 за порушення термінів оплати.
Згідно п. 8.4. договору покупець, у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь продавця штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару
Суд встановив, що зазначений в п. 6.2. договору 20 процентів від суми простроченого платежу за своєю правовою природою є штрафом (господарсько-правовою санкцію у зв'язку з неналежним виконанням боржником грошового зобов'язання).
Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.
Згідно абзацу другого п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Враховуючи те, що, відповідач допустив порушення термінів оплати, штраф у розмірі 20 % від суми простроченого платежу (погоджений сторонами п. 6.2. договору) у загальному розмірі 7 213,05 грн, з яких: 6 879,89 грн (20 % від 33 399,48 грн (вартість неоплаченого товару)) та 333,16 грн (20 % від 1 665,84 грн (сума несплаченої курсової різниці за поставлений товар), відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 7 213,05 грн штрафу є обгрунтованою.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі № 06/5026/1052/2011 та постанові Вищого господарського суду України від 19.12.2012р. у справі № 5019/1287/12.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачами грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 08-02-2009 СФК від 20.02.2009, позивачем за період з квітня 2009 року по жовтень 2009 року нараховано 416,79 інфляційних втрат та 2 173,21 грн. 30 % річних за період з 27.03.2009 по 02.11.2009.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сторони, згідно п. 2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30 % річних.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги періоди нарахування інфляційних втрат та 30 % річних, що вказані позивачем у розрахунку інфляційних втрат та 30 % річних (а.с. 101), арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за період з квітня 2009 року по жовтень 2009 року складає 416,79 грн, а арифметично вірний розрахунок 30 % річних 2 174,06 грн. 30 % річних відповідно. Відтак, вимоги про солідарне стягнення з другого відповідача 416,79 інфляційних втрат є обґрунтованою повністю, а вимога про стягнення з другого відповідача 2 173,21 грн 30 % річних є обґрунтованою у розмірі 2 173,21 грн 30 % річних, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.
Другим відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності до вимог позивача.
Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013 за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Згідно п. 8.3. договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 08-02-2009 СФК від 20.02.2009 сторони домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання договору.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» звернулося з позовом до суду 27.02.2015, що підтверджується відміткою канцелярії суду на 1 аркуші позовної заяви (а.с. 5, т. 1).
Враховуючи вищезазначене, клопотання представника другого відповідача про застосування строків позовної давності до вимог позивача, вимоги ст. 257 ЦК України та те, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення пені за період з 27.03.2009 по 02.11.2009, штрафу, інфляційних втрат за період з квітня 2009 року по жовтень 2009 року, 30 % річних за період з 27.03.2009 по 02.11.2009 суд дійшов висновку про пропуск позивачем погодженого сторонами п. 8.3. договору п'ятирічного строку позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафу, а також пропуск позивачем трирічного строку до вимог про стягнення інфляційних витрат та 30 % річних, а також відмову у задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів 416,79 грн інфляційних втрат, стягнення з другого відповідача 1 602,29 грн пені, 7 213,05 грн штрафу, 2 173,21 грн 30 % річних на підставі ст. 267 ЦК України.
Суд критично оцінює доводи представника позивача на те, що під час звернення до суду 08.10.2012 з позовом у справі № 14/092-12 про солідарне стягнення з відповідачів 108,75 грн пені та стягнення з ТОВ «Хлібодар» 1 613,60 грн штрафу, 88,75 грн інфляційних втрат, 148,56 грн 28 % річних відбулося переривання позовної давності, оскільки як вбачається зі змісту угоди про заміну кредитора у зобов'язанні № 15/07-12 від 02.07.2012 та додаткової угоди № 1 від 30.04.2013 станом на 2012 рік у позивача було наявне право вимагати від другого відповідача стягнення 108,75 грн пені та стягнення з ТОВ «Хлібодар» 1 613,60 грн штрафу, 88,75 грн інфляційних втрат, 148,56 грн 28 % річних, які нараховані за період з 02.11.2009 по 25.11.2009 р, право солідарного стягнення з відповідачів 416,79 грн інфляційних втрат, стягнення з другого відповідача 1 602,29 грн пені, 7 213,05 грн штрафу, 2 173,21 грн 30 % річних у позивача станом на момент звернення з позовом у справі № 14/092-12 було відсутнє.
Посилання позивача на те, що сплата 08.11.2009 другим відповідачем основного боргу у розмірі 8 068 грн може оцінюватися судом, як доказ переривання позовної давності до вимог про стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 30 % річних - є хибним, оскільки визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.
Аналогічна правова позиція міститься у 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013.
Крім того суд звертає увагу сторін, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2011р. у справі „ВАТ „Нафтова компанія „ЮКОС” проти Росії” позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов'язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду.
Витрати по сплаті судового збору та витрати на оплату послуг адвоката, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ПК Трейдсервісгруп” та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Хлібодар” на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс” 416,79 грн інфляційних втрат, стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Хлібодар” на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс” 1 602,29 грн пені, 7 213,05 грн штрафу, 2 173,21 грн 30 % річних відмовити повністю.
Повне рішення складено: 13.10.2015
Суддя П.В.Горбасенко