08 жовтня 2015 року м. Київ К/800/20763/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючої судді - Васильченко Н.В.,
суддів: Калашнікової О. В., Леонтович К.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Південної митниці Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року у справі № 815/4143/14 за позовом товариство з обмеженою відповідальністю ''Експаком'' до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
У липні 2014 року ТОВ «Експаком» звернулось в суд з позовом до Південної митниці Міндоходів, в якому просило визнати протиправними дії Південної митниці Міндоходів щодо відмови в наданні повідомлення про фактичне вивезення за межі митної території України товарів, оформлених згідно з митною декларацією типу ЕК 10 АА № 500040406/2014/001432. Зобов'язати відповідача надати повідомлення про фактичне вивезення за межі митної території України товарів, оформлених згідно з митною декларацією типу ЕК 10 АА № 500040406/2014/001432 від 26 березня 2014 року, в кількості 100 000,00 кілограм насіння сорго продовольчого неподрібленого (не для сівби) - 29 березня 2014 року та в кількості 100 000,00 кілограм насіння сорго продовольчого неподрібленого (не для сівби) - 06 квітня 2014 року. Зобов'язати відповідача внести за допомогою Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України інформацію про пропуск задекларованих у митній декларації типу ЕК 10 АА № 500040406/2014/001432 від 26 березня 2014 року товарів за межі митної території України в кількості 100 000,00 кілограм насіння сорго продовольчого неподрібленого (не для сівби) - 29 березня 2014 року та в кількості 100 000,00 кілограм насіння сорго продовольчого неподрібленого (не для сівби) - 06 квітня 2014 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача щодо відмови надати за однією митною декларацією кілька повідомлень про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, з урахуванням дат фактичного вивезення товарів, порушує права позивача як експортера, а також як платника податків та зборів.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Південної митниці Міндоходів з відмови листом від 03.06.2014 року № 8193/15-70-53 в наданні ТОВ «Експаком» повідомлення про фактичне вивезення за межі митної території України товарів, оформлених згідно з митною декларацією типу ЕК 10 АА № 500040406/2014/001432. Зобов'язано відповідача надати ТОВ «Експаком» повідомлення про фактичне вивезення за межі митної території України товарів, оформлених згідно з митною декларацією типу ЕК 10 АА № 500040406/2014/001432 від 26.03.2014 року, в кількості 100000,00 кілограм насіння сорго продовольчого неподрібленого (не для сівби) 29.03.2014 року та в кількості 100000,00 кілограм насіння сорго продовольчого неподрібленого (не для сівби) 06.04.2014 року.
Зобов'язано Південну митницю Міндоходів внести за допомогою Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України інформацію про пропуск задекларованих у митній декларації типу ЕК 10 АА № 500040406/2014/001432 від 26.03.2014 року товарів за межі митної території України в кількості 100000,00 кілограм насіння сорго продовольчого неподрібленого (не для сівби) 29.03.2014 року та в кількості 100000,00 кілограм насіння сорго продовольчого неподрібленого (не для сівби) 06.04.2014 року.
Не погоджуючись з ухваленими по справі судовими рішеннями Південна митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Експаком» (Продавець) та компанією ANT FIELD S.A. (Республіка Панама) (Покупець) 17 березня 2014 року укладено зовнішньоекономічний контракт № А 107. Предметом даного контракту є зобов'язання ТОВ «Експаком» передати у власність компанії ANT FIELD S.A., товар «насіння сорго, неподрібленого (не для сівби, для промислової переробки), українського походження, врожаю 2013 року для відправлення, як автомобільним транспортом, так і у морських контейнерах з екологічно чистих районів України», а останній прийняти та оплатити його на умовах цього договору. На виконання умов даного контракту 26 березня 2014 року ТОВ «Експаком», зазначений як експортер та ПП «Ріелті-агенція «Брокер», як декларант/представник до Південної митниці Міндоходів подали митну електронну декларацію за типом ЕК 10 АА № 500040406/2014/001432. Відповідно до змісту даної декларації задекларовано товар «насіння сорго продовольче неподрібнене (не для сівби), українського походження, врожаю 2013 року», чиста вага нетто 200 000,00 кг.
Південна митниця Міндоходів 26 березня 2014 року оформила вказану декларацію, чим підтвердила митне оформлення задекларованих у такій декларації товарів. Задекларований вантаж загальною масою нетто 200 000,00 кг. було вивезено з митної території України морським транспортом на двох різних суднах та у різні дати, а саме: 29 березня 2014 року у кількості 100 000,00 кг., що підтверджується коносаментом від 29 березня 2014 року та вантажним маніфестом від 29 березня 2014 року із відбитком печатки та підписом капітана судна, а також засвідченням вказаного факту митним органом про що свідчить його печатка; 06 квітня 2014 року також у кількості 100 000,00 кг, що підтверджується коносаментом від 06 квітня 2014 року та вантажним маніфестом від 06 квітня 2014 року із відбитком печатки та підписом капітана судна, а також засвідченням вказаного факту митним органом про що свідчить його печатка.
Південною митницею Міндоходів 11 квітня 2014 року надано позивачу повідомлення про перетин митного кордону товару за митною декларацією, в якій вказало, що товар у кількості 200 000,00 кг. перетнув митний кордон України 06 квітня 2014 року. Аналогічна інформація також занесена до Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України. Не погоджуючись із вказаним повідомленням, позивач 15 травня 2014 року звернувся до Південної митниці Міндоходів з листом № 8, в якому просив видати два повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України відповідно до митної декларації від 26 березня 2014 року № 500040406/2014/001432 за березень 2014 року у кількості 100 тон та за квітень 2014 року у кількості 100 тон.
Південна митниця Міндоходів листом від 03 червня 2014 року відмовила позивачу щодо підтвердження вказаних відомостей про вивезення товарів за межі митної території України, мотивуючи відповідне рішення тим, що надання такого повідомлення неможливо реалізувати технічно, оскільки оформлення митної декларації у звичайному порядку на бланку єдиного адміністративного документа не передбачає застосування кількох транспортних засобів для вивезення товарів за межі митної території України.
Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що позивач фактично здійснив вивезення товару за межі митної території України частинами та в різні календарні дати, проте митний орган протиправно, всупереч Положенню про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450 (Положення № 450) надав позивачу повідомлення, яке містить неправдиву інформацію.
Підставою для виникнення даного спору є прийняття Закону України від 27 березня 2014 року № 1166-УІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким були внесені зміни до податкового законодавства і які почали діяти з 01 квітня 2014 року. Отримання повідомлення про перетин вантажу митного кордону України 29 березня 2014 року у кількості 100 000,00 кг. надає позивачу право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Згідно з п. 3 Положення № 450 митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа передбачена для декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України декларантами (крім громадян), заповнюється на: товари, митна вартість яких перевищує суму, еквівалентну 150 євро; товари, які підлягають державному експортному контролю та переміщення яких через митний кордон України згідно із законодавством потребує надання відповідного дозволу чи висновку; товари, які ввозяться на митну територію України і підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства; товари, які поміщуються в митні режими митного складу, вільної митної зони, безмитної торгівлі, переробки на митній території України, переробки за межами митної території України та після перебування у таких митних режимах поміщуються в інші митні режими. Відповідно до п. 14 Положення № 450 бланки єдиного адміністративного документа використовуються для оформлення митних декларацій (митної декларації, заповненої у звичайному порядку, попередньої, тимчасової, періодичної та додаткової митних декларацій), передбачених статтями 258-261 Митного кодексу України.
Електронна митна декларація вважається оформленою за наявності внесеної до неї посадовою особою митного органу, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення та засвідчення такої декларації електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення. Оформлена електронна митна декларація за допомогою автоматизованої системи митного оформлення перетворюється у візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту людиною, у форматі, що унеможливлює у подальшому внесення змін до неї, засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення, та надсилається декларанту або уповноваженій ним особі (п. 16 Положення № 450). Пунктом 17 Положення № 450 визначено, що митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа заповнюється на партію товарів, що переміщуються через митний кордон України на підставі одного зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість зовнішньоекономічного договору (контракту), та поміщується у визначений митний режим. При цьому, виходячи з вимог п. 19 Положення, партією товарів вважаються товари, що переміщуються через митний кордон України від одного відправника на адресу одного одержувача за одним товарно-транспортним документом на перевезення.
Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що під час декларування товарів декларантом позивача було представлено до митного органу документи, з яких вбачався намір декларанта транспортувати відповідний вантаж частинами на двох різних морських суднах. Водночас, незважаючи на пряме зазначення декларантом про такий факт у поданих документах, відповідач здійснив митне оформлення задекларованого товару без зауважень, не визначивши інший спосіб, у який декларант, на його думку, мав забезпечити митне оформлення цього товару у відповідності з вимогами чинного законодавства України, та в подальшому дозволив фактичне вивезення відповідних товарів двома різними суднами, про що свідчить проставляння відповідного календарного штемпелю митного органу на карго-маніфестах.
Згідно статті 264 Митного кодексу України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації. Відповідно до ч. 1 ст. 210 Митного кодексу України вивантаження товарів із суден закордонного плавання та навантаження товарів на зазначені судна здійснюються з дозволу органу доходів і зборів та під його контролем згідно з документами, передбаченими статтею 335 цього Кодексу.
Дозвіл надається невідкладно після перевірки поданих документів та встановлення їх відповідності вимогам цього Кодексу. У разі відмови у наданні дозволу орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно, письмово або в електронній формі, повідомити власника товарів або уповноважену ним особу про причини і підстави такої відмови.
Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що незважаючи на те, що митне оформлення товару позивачем було оформлено як одна партія товару, посадовою особою контролюючого органу надано дозвіл на навантаження товару на два різні судна на підставі двох товарно-транспортних документів, чим фактично визначено правомірність вивезення відповідного товару за межі митної території України частинами. Таким чином, відповідач, володіючи необхідним обсягом інформації щодо обраного позивачем способу декларування товару на бланку єдиного адміністративного документа, допустила фактичне вивезення зазначеного товару з митного кордону України на підставі різних товарно-транспортних документів.
Згідно з п. 30-32 Положення № 450, вивезення товарів за межі митної території України підтверджується повідомленням про таке фактичне вивезення. Повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України містить відомості про кількість та номери у митній декларації товарів, вивезених за межі митної території України, дату їх фактичного вивезення, а у разі митного оформлення товарів за електронною митною декларацією - також відомості про номер митної декларації.
За однією митною декларацією може бути надано кілька повідомлень про фактичне вивезення товарів за межі митної території України з урахуванням дат фактичного вивезення товарів. Для одержання повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, митне оформлення яких здійснюється з використанням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії, декларант, який здійснив операцію з вивезення товарів, або уповноважена ним особа звертається до митного органу, яким оформлено відповідну митну декларацію, із заявою довільної форми, до якої додається оригінал декларації (аркуші з позначенням « 3/8» форми МД-2 та у разі використання інших відповідних аркушів цієї митної декларації - доповнення форми МД-6, додаткові аркуші форми МД-3 або специфікація форми МД-8 та аркуші коригування).
Кількість митних декларацій, щодо яких може бути подана одна заява, не обмежується.
Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача внести за допомогою Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України інформацію про пропуск задекларованих у митній декларації типу ЕК 10 АА № 500040406/2014/001432 від 26 березня 2014 року товарів суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що заява реєструється митним органом у встановленому законодавством порядку та розглядається не більше п'яти робочих днів з дня її реєстрації. Посадова особа митного органу за допомогою Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України перевіряє наявність внесеної посадовою особою митного органу в пункті пропуску через державний кордон інформації про пропуск задекларованих у цій митній декларації товарів за межі митної території України. У разі наявності такої інформації на зворотному боці аркуша з позначенням « 3/8» форми МД-2 відповідної митної декларації посадовою особою митного органу робиться запис «Задекларовані в цій митній декларації товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі» або «Задекларовані в цій митній декларації товари вивезено за межі митної території України в обсязі (зазначається кількість і номери товарів у декларації)», який засвідчується підписом та особистою номерною печаткою посадової особи митного органу, та проставляється дата фактичного вивезення. При цьому у Положення № 450 передбачено можливість надання кількох повідомлень про фактичне вивезення товарів за однією митною декларацією з урахуванням дат фактичного вивезення товарів.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Згідно статті 264 Митного кодексу України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації. Відповідно до ч. 1 ст. 210 Митного кодексу України вивантаження товарів із суден закордонного плавання та навантаження товарів на зазначені судна здійснюються з дозволу органу доходів і зборів та під його контролем згідно з документами, передбаченими статтею 335 цього Кодексу. Дозвіл надається невідкладно після перевірки поданих документів та встановлення їх відповідності вимогам цього Кодексу.
Оскільки під час декларування товарів декларантом позивача було представлено до митного органу документи, з яких вбачався намір декларанта транспортувати відповідний вантаж частинами на двох різних морських суднах, а відповідач здійснив митне оформлення задекларованого товару позивача без зауважень, не визначивши інший спосіб, у який декларант, на його думку, мав забезпечити митне оформлення цього товару у відповідності з вимогами чинного законодавства України, та в подальшому дозволив фактичне вивезення відповідних товарів двома різними суднами, відмова у наданні повідомленням про таке фактичне вивезення товару та відмова у внесенні за допомогою Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України інформацію про пропуск задекларованих у митній декларації типу ЕК 10 АА № 500040406/2014/001432 від 26 березня 2014 року товарів за межі митної території України прийнято Південною митницею Міндоходів всупереч вимогам ст. 210 Митного кодексу України та положень пунктів 30- 32 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Південної митниці Міндоходів по справі № відхилити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року у справі № 815/4143/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України.
Судді: