28 вересня 2015 року м. Київ К/9991/44527/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2012
у справі №2а-17804/11/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ем Джі Девелопмент»
до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2012, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.11.2011 №000113230.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.
Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведено невиїзну позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» за період з 01.06.2011 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт № 426/23-304/35463763 від 26.10.2011.
За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2011 року на загальну суму 145000,00 грн.
Підставою для таких висновків стало твердження відповідача, що позивачем не надано документи на підтвердження повноважень особи, яка підписала договір поставки продукції від імені ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» та відповідних складських документів на підтвердження факту зберігання товару, не надано доказів транспортування продукції за договором купівлі-продажу будівельних матеріалів, через що господарські операції між позивачем та ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» , на думку податкового органу, не мали реального товарного характеру.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.11.2011 №0001132330 від, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 145001,00 грн., у т.ч. штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлено обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст.198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п.201.10 ст.201 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовував свої висновки тим, що між позивачем та з ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» було укладено договір поставки продукції № 11/06/02 від 02.06.2011, до якого складено додаткову угоду №1 від 02.06.2011.
Відповідно до умов договору, ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» було поставлено товар, факт поставки, якого підтверджується видатковою накладною БС-21063 від 21.06.2011 та податковою накладною № 09063 від 09.06.2011 та відповідною технічною документацією на товар.
Здійснення позивачем оплати за вищезазначеним договором підтверджується платіжними дорученнями №62 від 09.06.2011 на суму 200000,00 грн., №64 від 15.06.2011 на суму 450000,00 грн. та №70 від 21.06.2011 на суму 220000,00 грн..
Факт зберігання отриманого за вказаним договором поставки продукції товару на складі за адресою: Волинська область, Маневицький район, село Прилісне, вул. Центральна 17ж, який належить ТОВ «Ресвуд», підтверджується договором зберігання № 02-06/11 від 02.06.2011 та актом приймання передачі майна на зберігання від 02.06.2011, прибутковим касовим ордером №6 від 30.06.2011 та листом № 19-02/12 від 19.02.2012, яким ТОВ «Ресвуд» підтвердило факт зберігання товару- майна переданого позивачем згідно договору зберігання № 02-06/11 від 02.06.2011.
У подальшому отриманий від ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс» товар був реалізований ПП «Анжеліка Трі Девелопмент » за договором купівлі-продажу будівельних матеріалів № 0020611 від 02.06.2011, відповідно до податкової накладної № 010711/1 від 01.07.2011, що підтверджується листом ПП «Анжеліка Трі Девелопмент» від 20.02.2012, до якого, зокрема, додано товарно-транспортні накладні на підтвердження транспортування товару отриманого ПП «Анжеліка Трі Девелопмент» за зазначеним договором.
Вищевикладене свідчить, що реальні наслідки угоди настали для вищезазначених сторін правочину, оскільки ними виконані умови укладеного договору, що підтверджують первинні бухгалтерські та податкові документи позивача, виписані з додержанням вимог п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і п. 2.4 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку». Факти, які б позбавляли правового значення конкретні, видані за здійсненою господарською операцією документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем не надані.
На момент проведення позивачем господарських операцій з ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс», контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстрований як платник податку на додану вартість.
Наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні договори та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.
Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Однак, таких доказів відповідачем, всупереч положенням ч.2 ст.71 КАС України суду не надано.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г. Пилипчук
Ю.І.Цвіркун