печерський районний суд міста києва
Справа № 757/36700/15-ц
"13" жовтня 2015 р. Печерський районний суд м. Києва в складі : головуючого - судді Цокол Л.І. за участі секретаря Сторожук Є.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві заяву Головного територіального управління юстиції у м. Києві в інтересах громадянина Чеської Республіки ОСОБА_3 про забезпечення позовних вимог ,
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києві від 09 жовтня 2015 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 громадянина Чеської Республіки в інтересах якого діє Головне територіальне управління юстиції у м.Києві до ОСОБА_4 про забезпеченяння повернення малолітньої дитини до Чеської Республіки та призначено її судовий розгляд.
Разом із позовом, представником позивача подано заяву про забезпечення позовних вимог. Так, для забезпечення позову у справі до вирішення судом питання щодо повернення дитини представник просить :
встановити наступний порядок реалізації права Позивача як батька на спілкування зі своїм сином - малолітньою дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1:
1.1 спілкування батька та сина за допомогою телефону та програми інтернет-телефонії Skype в режимі відео конференції щотижня у вівторок, четвер, суботу та неділю тривалістю до 2-х годин в період з 8.00 до 21.00;
1.2. особисте спілкування батька та сина за місцем перебуванням батька в м. Києві протягом другої та четвертої суботи (починаючи з 8.00) та неділі (закінчуючи 21.00) кожного календарного місяця;
заборонити ОСОБА_4 (громадянство: українське) змінювати місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (громадянство: українське та Чеської Республіки)',
заборонити ОСОБА_4 та будь-якій іншій особі вивозити малолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України.
Заява обґрунтована наступним. 17.02.2015 р. до Міністерства юстиції України надійшла заява громадянина Чеської Республіки ОСОБА_3 про повернення до Чеської Республіки його малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року (далі - Конвенція) незаконно переміщеного та утримуваного на території України його матір'ю ОСОБА_4.
21.09.2015 р. до органів юстиції України надійшло клопотання ОСОБА_3 з проханням звернутися до суду з заявою про забезпечення позову шляхом заборони матері ОСОБА_4 вивозити дитину ОСОБА_5 за межі України до закінчення розгляду судом даної цивільної справи.
Дитина перебуває в Україні з 30.12.2014. За цей час Позивачу вдалось лише декілька разів поспілкуватись з дитиною по Скайпу. Мати дитини постійно обриває зв'язок з дитиною, що негативно впливає на інтереси Дитини та унеможливлює належне здійснення Позивачем прав на участь у вихованні дитини та спілкування з дитиною, тому Позивач вважає, що є потреба визначення судом чіткого порядку тимчасового доступу Позивача на спілкування до вирішення судом справи про повернення дитини в Чеську Республіку.
Поведінка Відповідачки та її небажання повертати дитину в країну її постійного проживання свідчать про те, що в разі винесення судом рішення про повернення дитини в Чеську Республіку існує висока ймовірність того, що Відповідачка своїми діями може утруднити чи зробити неможливим виконання такого рішення суду, зокрема, самовільно змінити місце проживання дитини чи вивезти дитину за межі України.
Вивчивши матеріали позовної заяви, слід дійти наступного висновку.
Частиною першою статті 7 Конвенції передбачено, що Центральні органи співпрацюють один з одним і сприяють співробітництву між компетентними органами своїх держав з метою забезпечення негайного повернення дітей та досягнення інших цілей цієї Конвенції. Зокрема, безпосередньо або через посередника, вони вживають усіх належних заходів для того, щоб, запобігти нанесенню подальшої шкоди дитині або збитку зацікавленим сторонам шляхом вжиття або спричинення вжиття тимчасових заходів (пункт «Ь» частини другої статті 7 Конвенції), ініціювати судові або адміністративні процедури або сприяти таким процедурам з метою домогтися повернення дитини та, якщо це доречно, організовувати або забезпечити ефективне здійснення права доступу (пункт «ґ» частини другої статті 7 Конвенції).
Відповідно до підпункту 2 пункту 12 Порядку виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 р. № 952 (далі - Порядок), територіальний орган Мін'юсту за місцезнаходженням дитини в разі надходження від Міністерства заяви про сприяння її поверненню звертається до органу опіки і піклування за фактичним місцезнаходженням дитини або до суду на підставі клопотання заявника для визначення умов реалізації права на спілкування з дитиною до вирішення судом питання щодо повернення дитини.
Згідно з підпунктом 2 пункту 15 Порядку орган Держприкордонслужби, визначений Адміністрацією Держприкордонслужби забезпечує виконання ухвали суду, що набрала законної сили, про заборону виїзду дитини за межі України в установленому законодавством порядку.
Зокрема, у статті 11 Конвенції ООН про права дитини держави-учасниці вживають заходів для боротьби з незаконним переміщенням і неповерненням дітей із-за кордону.
Однією з підстав тимчасового обмеження у праві виїзду громадян України за кордон є подача щодо громадянина цивільного позову до суду - до закінчення провадження у справі (пункт 8 частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»).
В пункті 10 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ із застосуванням Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року (далі - Конвенція)» вказується, що виходячи із положень підпункту b частини 2 статті 7, статті 12 Конвенції та Порядку, позивачі можуть подавати до суду клопотання про вжиття заходів для забезпечення позову. Зокрема, такими заходами забезпечення може бути: заборона дитині у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України, відповідачу разом з дитиною змінювати місце проживання до вирішення спору, надавати заявнику тимчасовий доступ для спілкування з дитиною тощо. Ця ухвала суду надсилається для відома МВС, Державної прикордонної служби та іншим відповідним органам.
Відповідно до частини першої статті 151 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Частиною третьою цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії. Частиною другою цієї статті встановлено, що у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Як встановлено матеріалами позову дитина народилась 12 травня 2014 року, проживає на даний час з відповідачем на території України у зазначеному позивачем місці.
Позивач зазначає про те, що з квітня 2015 року не має будь-якого спілкування з сином, що в свою чергу та з урахуванням віку дитини може негативно вплинути на подальше забезпечення участі батька у житті малолітнього сина.
Виходячи з викладеного, заява в частині надання можливості позивачу здійснювати спілкування та встановлення заборони вивозити дитину є цілком виправданими заходами.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 151-153, 293 ЦПК України, суд -
Заяву задовольнити частково .
Вжити заходів забезпечення позову у справі до вирішення судом питання щодо повернення дитини.
Встановити наступний обов'язок відповідачу ОСОБА_4 в реалізації права батька ОСОБА_3 на спілкування зі своїм сином - малолітньою дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1:
- дозволити спілкування батька та сина за допомогою телефону та програми інтернет-телефонії Skype в режимі відео конференції щотижня у вівторок, четвер, суботу та неділю тривалістю до 2-х годин в період з 8.00 до 21.00 год. з урахуванням режиму та можливості дитини ;
- дозволити спілкування батька та сина за місцем проживання дитини в м. Києві протягом другої та четвертої суботи кожного календарного місяця тривалістю до 2-х годин в присутності матері ОСОБА_4 з урахуванням режиму та можливості дитини;
Заборонити ОСОБА_4 змінювати місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1
Заборонити ОСОБА_4 та будь-якій іншій особі вивозити малолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України.
Ухвалу в частині заборони вчиняти дії направити для виконання Адміністрації Державної прикордонної служби України ( 01601 м. Київ вул. Володимирська, 26).
Ухвала підлягає негайному виконанню, але може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом п'яти днів з дня отримання її копії. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя Цокол Л.І.