Справа № 755/1355/15-ц
"29" вересня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Гаврилової О.В.,
при секретарях - Лесик Ю.С., Неділько Л.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Парламентський телеканал «РАДА» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов'язання здійснення оплати по листкам непрацездатності, -
15.01.2015 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, вимоги якого були змінені в порядку, передбаченому ст. 31 ЦПК України, в якому просить суд: стягнути з Державного підприємства «Парламентський телеканал «РАДА» на користь позивача середній заробіток за весь час затримки виплати всіх належних сум (за весь час вимушеного прогулу, в тому числі за весь час затримки видачі трудової книжки), починаючи з 12.03.2014р. по день фактичного повного розрахунку з позивачем - дату ухвалення рішення у справі, із розрахунку, що станом на 04.09.2015р. така сума становить 66998,89грн.; зобов'язати відповідача здійснити оплату перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання по всіх виданих позивачу листках непрацездатності.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 в березні 2013 року була прийнята на посаду головного випускного головної редакції телепрограм ДП «Парламентський телеканал «РАДА». 07.03.2014р. позивача не було допущено до виконання трудових обов'язків, 11.03.2014р. позивач знаходилась на роботі повний робочий день, а з 12.03.2014р. позивач знаходилась на лікарняному, про що в телефонному режимі було повідомлено відповідача. 15.12.2014р. позивачу стало відомо, що розпорядженням від 14.07.2014р. її звільнено з посади 11.03.2014р. на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Позивач вважала таке звільнення незаконним, оскільки 11.03.2014р. позивач знаходилась на роботі повний робочий день. В подальшому - 28.04.2015р. відповідачем було внесено запис до трудової книжки позивача про недійсність раніше внесеного запису за №24 про звільнення з займаної посади 11.03.2014р. на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України та внесено запис про звільнення позивача з займаної посади 21.07.2014р. за власним бажанням - ст. 38 КЗпП України. Також 28.04.2015р. позивачу було видано трудову книжку. 25.06.2015р. відповідачем було виплачено позивачу заробітну плату за відпрацьований період часу з 01 по 11 березня 2014р. в сумі 1541,23грн. При цьому відповідачем не проведено оплату перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання по всіх наданих позивачем листках непрацездатності. Разом з тим, у день звільнення працівника власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним повний розрахунок. Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання здійснюється за рахунок коштів роботодавця. Тому позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню її середній заробіток за весь час затримки всіх належних позивачеві сум та за весь час затримки видачі трудової книжки, починаючи з 12.03.2014р. по день фактичного розрахунку, яким на думку позивача є день ухвалення рішення. А також вбачає підстави для зобов'язання відповідача здійснити оплату їй перших п'яти днів по всіх листках непрацездатності.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі з викладених у позові підстав. В подальшому представник позивача зазначила, що 25.06.2015р. по двох листках непрацездатності позивачу було сплачено відповідачем за перші п'ять днів непрацездатності. Також зазначила, що за листком непрацездатності Серії АГП №357028 позивач не наполягає на оплаті перших п'яти днів, оскільки в ньому невірно зазначено посаду позивача, яка не має можливості звернутися до лікувальної установи з метою виправлення помилки в лікарняному листі. Також представником позивача неодноразово подавались письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи.
Додатково позивач ОСОБА_1 суду пояснила, що заяву про звільнення за власним бажанням нею було складено та подано 28.04.2015р., цього ж дня їй було видано трудову книжку, вважає, що виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повинна проводитись з 12.03.20154р. - дати її першого звільнення. Вчасно надати відповідачу лікарняні позивач не мала можливості, оскільки її не пропускали до телеканалу, посвідчення в неї було вилучено охоронцем. На даний час позивач не має посвідчення помічника депутата Верховної Ради України. Крім того, наявність посвідчення помічника депутата не надає права увійти до телеканалу. Як незалежний журналіст позивач не заходила до приміщень Верховної ради України.
Представник позивача надав в судовому засіданні пояснення аналогічні тим, що були викладені в позовній заяві та уточненнях до неї. Додатково представник позивача пояснила, що відповідачем фактично було визнано неправомірність звільнення позивача за прогули, оскільки внесено відповідні зміни. Оскільки позивача було звільнено 11.03.2014р., саме в цей день відповідач повинен був здійснити повний розрахунок та видати трудову книжку. Повідомлення про можливість отримання трудової книжки позивачу не надсилалось. Тому відлік часу щодо затримання видачі трудової книжки починається з 11.03.2014р., а днем звільнення є день видачі трудової книжки. Грошова компенсація за відпустку була виплачена в квітні 2015 року. В день написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, її та представника було допущено до приміщення відповідача за телефонним дозволом, без перепусток.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали та заперечували в його задоволенні. Також суду були надані письмові заперечення на позов з уточненнями, в яких зазначено, що 28.04.2015р. позивач разом зі своїм представником прибули до приміщення ДП «Парламентський телеканал «РАДА». При цьому на представника оформлювалась перепустка до підприємства, а позивач пройшла без будь-якого оформлення з боку відповідача. Між сторонами була досягнута спільна згода щодо вирішення трудового спору, що розглядався в суді. Оскільки відповідачем лише 28.04.2015р. було пред'явлено листки непрацездатності на момент її відсутності на робочому місці в період прийняття рішення про звільнення, не бажаючи розголосу про судовий спір, керівництво відповідача винесло розпорядження про звільнення позивача за власним бажанням з 21.07.2014р. та визнало нечинним розпорядження про звільнення за ст. 40 КЗпП України. При цьому позивач надала розписку про те, що більше не має ніяких претензій до підприємства, цього ж дня отримала трудову книжку та всі належні нарахування, які були нараховані вчасно та депоновані, оскільки позивач за ними не з'явилась. Оскільки листки непрацездатності були пред'явлені позивачем лише 28.04.2015р. і на їх опрацювання був необхідний час, ці нарахування були отримані позивачем 25.06.2015р. При цьому на першу вимогу позивача, що була заявлена 28.04.2015р., їй цього ж дня було сплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку, а 25.06.2015р. сплачено кошти за відпрацьований час, які не могли бути сплачені 28.04.2015р., оскільки дана сума була нарахована за березень 2014р. і депонована та повернута, необхідно було пройти процедуру звернення до державного бюджету. Отже відсутня вина відповідача у нарахуванні коштів та поверненні трудової книжки, наявна вина позивача у нез'явленні до 28.04.2015р. на підприємство. Про необхідність з'явитися на робочому місці підприємство повідомляло позивача письмово - відправлялось поштове повідомлення, яке було повернуто Укрпоштою. Перевірка вини відповідача може бути здійснена тільки з часу першої вимоги позивача - 28.04.2015р., оскільки належні до сплати виплати мають бути здійснені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При цьому обов'язок по виплаті середнього заробітку за час затримки виплат при звільненні наявний лише у випадку своєчасної невиплати належних сум з вини власника або уповноваженого ним органу. Однак позивач, будучи присутньою в кулуарах ВРУ та перебуваючи на лікарняних, не зверталась усно чи письмово з приводу пропущення її до підприємства чи зі згодою надіслати їй трудову книжку поштою. Крім того, в даному випадку існує спір щодо розміру належних до виплати сум - що стосується виплат за листками непрацездатності. Згідно листів виконавчої дирекції міського відділення ФССзТВП, деякі листки видані або продовжені необґрунтовано. Додатково представник відповідача пояснила, що телеканал не має охорони, пропускає до приміщення охорона ВРУ, кожна особа, яка може пройти до ВРУ, може пройти й до телеканалу. Штатні працівники проходять по посвідченням, інші особи - за списками. Нарахована позивачу за березень 2014 року зар. плата була списана наприкінці року, у 2015 році її не замовляли.
Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи (ч. 1 ст. 23 КЗпП України).
Згідно частин 1, 3 ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Судом встановлено, що 15.05.2013р. позивача ОСОБА_1 було прийнято на роботу до ДП «Парламентський телеканал «РАДА» на посаду ведучої програм головної редакції телепрограм тимчасово, на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника, 27.08.2013р. позивача призначено на посаду відповідального випускового головної редакції телепрограм Дирекції на постійній основі, 01.02.2014р. позивача переведено на посаду головного випускового головної редакції телепрограм з 01.02.2014р., що підтверджується відповідними розпорядженнями та про що зроблено записи до трудової книжки (т.1 а.с.55-71).
У період з 12.03.2015р. по 18.07.2014р. позивачу видавалися довідки про тимчасове звільнення від роботи по догляду за дитиною та листки непрацездатності (т.1 а.с.146-159).
Розпорядженням директора ДП «Парламентський телеканал «РАДА» від 14.07.2014 року № 125-к ОСОБА_1 було звільнено з посади головного випускового головної редакції телепрограм з 11.03.2014 року за прогул, - п.4ч.1 ст. 40 КЗпП України (т.1 а.с.72-73).
14.04.2015р. судом було надано сторонам строк для врегулювання спору мирним шляхом.
28.04.2015р. позивач ОСОБА_1 подала до ДП «Парламентський телеканал «РАДА» заяву, в якій просила звільнити її з займаної посади 21.07.2014р. за власним бажанням (т.1 а.с.125), розпорядженням директора ДП «Парламентський телеканал «РАДА» від 28.04.2015 року № 39-к було визнано нечинним розпорядження від 14.07.2014р. №125-к та звільнено ОСОБА_1 - головного випускового головної редакції телепрограм з займаної посади 21.07.2014 року за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (т. 1 а.с. 124). Цього ж дня позивачем було складено розписку про отримання нею трудової книжки та належних позивачу розрахункових коштів за невикористану відпустку за фактично відпрацьований час, претензій до телеканалу не має, виплату по листках непрацездатності буде здійснено після їх оформлення (т.1 а.с.126).
25.06.2014р. позивачу було сплачено підприємством відповідача 2338,66грн. за двома листками непрацездатності: серії АГВ №047912 та серії АГІ №824515 (т.1 а.с.153, 158, 181) та 1541,23грн. недоотриманої позивачем заробітної плати за березень 2014р., що підтверджується розрахунковими листками (т.1 а.с.220) та визнано сторонами в судовому засіданні.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 показала, що вхід на територію ДП «Парламентський телеканал «РАДА» здійснюється через комітети Верховної Ради України, розташовані по вул. Садовій, 3-А в м. Києві. Для того, щоб потрапити до приміщення необхідно мати посвідчення чи перепустку, або прізвище особи має бути внесено до відповідного списку. За наявності перепустки особа також перевіряється за списками. В разі відсутності у списку, особа не пропускається. Такий список складається кожного місяця, до нього вносяться працівники. При цьому, за телефонним дзвінком відповідального секретаря телеканалу, можуть не впустити внесену до списку особу, а особу, не внесену до такого списку - пропустити. Черес ВРУ до телеканалу потрапити неможливо. 10.04.2014р. свідок зустріла ОСОБА_1 на вул. Садовій біля входу в комітети ВРУ, яка повідомила, що прийшла з метою здати лікарняні, однак її до приміщення не пропустили. Крім того, свідок 21 чи 26 травня 2014 року бачила позивача на вул. Садовій, 3-А, ОСОБА_1 була засмучена, що її не пропускають. Свідок бачила у позивача перепустку, але не пам'ятає коли. Крім того свідок показала, що працювала на підприємстві відповідача, після її звільнення в судовому порядку розглядався трудовий спір.
Свідок ОСОБА_3 також суду показала, що працювала в ДП «Парламентський телеканал «РАДА», звідки її було незаконно звільнено. Співробітники телеканалу мали посвідчення, крім того, працівників заносили до списків, за якими пропускали до телеканалу. Свідок, як помічник депутата вільно проходила, не зважаючи на відсутність її прізвища у списках. У березні 2014 року, приблизно 27 числа свідок бачила позивача біля входу до приміщення телеканалу, яка повідомила що не може пройти. Також свідок бачила ОСОБА_1 в середині травня 2014 року, позивач спілкувалась з охоронцем - щось з'ясовувала та доводила. Приблизно 21.05.2014р. свідок бачила позивача по вул. Садовій, 3-А з папкою документів. 16.05.2014р. свідок також бачила, як позивач стояла біля рамки, була засмучена. З кулуарів ВРУ до приміщення на вул. Садовій, 3-А пропускають лише депутатів та їх помічників.
Свідок ОСОБА_4 суду показала, що вона також працювала в ДП «Парламентський телеканал «РАДА» до 14.03.2014р., однак трудовий договір зі свідком було незаконно розірвано. Для проходження до телеканалу існує пропускний режим - особа повинна мати посвідчення та бути внесеною до списку, який перевіряє охоронець. Вхід до телеканалу можливий лише з вул. Садової, 3-А. Списки на проходження складає керівництво телеканалу. ОСОБА_1 телефоном повідомляла свідку, що не може пройти до приміщення телеканалу. Наприкінці квітня 2014 року та 04.07.2014р. свідок на прохідній зустрічала позивача, яку не пропускали до телеканалу, оскільки її не було в списках.
Крім того, судом був допитаний свідок ОСОБА_5 - директор ДП «Парламентський телеканал «РАДА», який показав, що ОСОБА_1 мала вільний доступ у всі будівлі ВРУ. Під час перебування позивача на лікарняних, остання була постійно присутня у ВРУ. Позивача повідомляли про звільнення - надсилали листа, який ОСОБА_1 не отримала. Позивачу усно повідомляли про її звільнення співробітники у вересні 2014 року, які зустріли її в кулуарах ВРУ. Кожному працівнику видається посвідчення за яким можна вільно потрапити до телеканалу, іншим особам у комендатурі замовляється перепустка, гості вносяться до списку, окремих списків на співробітників телеканалу не складається. Також співробітник телеканалу може потрапити до будівлі по вул. Садовій, 3-А з приміщення ВРУ. Свідок особисто бачив позивача 19.03.2014р. на телеканалі - на зборах колективу. Про те, що позивач під час перебування на лікарняних з'являлась до телеканалу, складалися акти. Також свідок зазначив, що позивачу було видано посвідчення, яке не вилучалось, крім того позивач має посвідчення помічника ВРУ. На думку свідка позивач бажає очолити ДП «Парламентський телеканал «РАДА». 28.04.2015р. позивач безперешкодно пройшла до кадрової служби, перепустка замовлялась лише на представника позивача.
Свідок ОСОБА_6 суду показала, що вона працює відповідальним секретарем на підприємстві відповідача з 1999 року. Також зазначила, що всі співробітники телеканалу мають право заходити до ВРУ по посвідченням, на інших осіб складається рекомендований лист на ім'я коменданта охорони ВРУ, який візує список та віддає його до комендатури. На працівників списки не складаються. Позивач безперешкодно пройшла до телеканалу у квітні 2015 року, а в червні їй замовляли перепустку. Лист про вилучення у позивача посвідчення було направлено восени 2014 року, комендатура посвідчення до телеканалу не передавала. Але у позивача також було посвідчення помічника депутата. Крім того, свідок показала, що вона ніколи не телефонувала до комендатури з наданням вказівок кого пропускати чи не пропускати. Представника позивача було допущено до приміщення після дзвінка свідка до коменданта, після чого одразу віднесли листа.
Свідок ОСОБА_7 суду показав, що він обіймає посаду заступника директора з творчих питань ДП «Парламентський телеканал «РАДА». 12.03.2014р. свідок отримав СМС від позивача з повідомленням, що вона перебуває на лікарняному, про що було проінформовано директора. Свідок бачив позивача 19.03.2014р. на зборах колективу, а після цього також у 2014 році неодноразово - майже щотижня бачив позивача у ВРУ. Пройти до приміщення телеканалу можливо за посвідченням працівника телеканалу, або за посвідченням помічника депутата ВРУ. Колишні співробітники можуть потрапити до телеканалу після замовлення перепустки відповідальним секретарем.
Суд критично оцінює як показання свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які перебували з відповідачем у трудових відносинах, між першою з яких та відповідачем судом було розглянуто трудовий спір (т.1 а.с.36-48), двох інших, на їх думку, було незаконно звільнено з підприємства відповідача, так і показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, оскільки перший та третій з них є керівниками підприємства відповідача, а друга - відповідальним секретарем ДП «Парламентський телеканал «РАДА». Наведені обставини свідчать про особисту зацікавленість всіх свідків в даній справі, оскільки свідки позивача мають негативне ставлення до підприємства відповідача в цілому, а свідки відповідача очолюють це підприємство, яке через свого представника заперечує проти задоволення даного позову.
09.01.2008р. заступником директора підприємства відповідача було видано розпорядження, яким встановлено порядок проходження до телеканалу, за яким працівники проходять на підставі посвідчення, а гості та запрошені особи - за разовими списками (т.1 а.с.179).
04.08.2014р. директором ДП «Парламентський телеканал «РАДА» коменданту охорони ВРУ було направлено листа з проханням сприяти у вилученні перепустки на вхід до ВРУ у ОСОБА_1 (т.1 а.с.96).
При цьому матеріали справи не містять доказів вилучення у позивача посвідчення співробітника телеканалу чи перепустки. Також сторонами не було подано доказів наявності чи відсутності у позивача посвідчення помічника депутата ВРУ.
Разом з тим, суд не приймає заперечення сторони відповідача стосовно навмисного затягування позивачем терміну одержання трудової книжки та заробітної плати за березень 2014 року, оскільки матеріали справи не містять доказів ознайомлення позивача з розпорядженням про її звільнення від 14.07.2014 року, до приєднання копії цього документу до матеріалів справи. Доказів письмового повідомлення позивача про звільнення суду не надано. При цьому з наявного в матеріалах справи адвокатського запиту (т.1 а.с.8) вбачається про обізнаність позивача про своє звільнення у листопаді 2014 року, свідок ОСОБА_5 показав, що співробітники телеканалу повідомляли позивача про звільнення у вересні 2014 року, однак показання цього свідка в повному обсязі оцінені судом критично.
При цьому, відповідачу 28.01.2015р. (т.1 а.с.30) стало відомо про звернення позивача до суду з позовом, однак представник позивача в судовому засіданні пояснила, що нарахована позивачу зар. плата за березень 2014 року в 2015 році ще не замовлялась.
Строк для врегулювання спору був наданий сторонам 14.04.2015р., 28.04.2015р. позивач отримала трудову книжку та кошти за невикористану відпустку за фактично відпрацьований час. Однак заробітна плата за березень 2014 року цього дня позивачу виплачена не була, хоча позивач не мав ніяких перешкод у своєчасному замовленні коштів для її виплати у заздалегідь обумовлений день - 28.04.2015р., що в свою чергу мало наслідком зміну позовних вимог, а не відмову від позову.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 115 КЗпП України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативними актами роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду за який здійснюється виплата.
Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому, відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП України, починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Суд також враховує, що відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
При цьому, відповідно до п. 4 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої Наказом № 54 від 29.07.1993р. Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Згідно із п. 4.2 цієї Інструкції, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки, однак доказів надсилання позивачу такого листа суду не надано. Матеріали справи містять лист від 11.07.2014р., в якому зазначається про наявність підстав для звільнення позивача, який не був отриманий позивачем (т.1 а.с.89).
Виходячи з наведених вище вимог ст. 116, 117 КЗпП України, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позову про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та наявність підстав для часткового задоволення позову в цій частині позовних вимог.
При цьому, з урахуванням положень ст. 116 КЗпП України, якою регламентується виплата належних працівникові сум в день звільнення працівника та враховуючи, що позивача було звільнено розпорядженням директора ДП «Парламентський телеканал «РАДА» від 28.04.2015 року № 39-к - з 21.07.2014 року, суд приходить до висновку, що початок затримки по сплаті слід відраховувати саме з цієї дати. Крім того, у період з 12.03.2015р. по 18.07.2014р. позивачу видавалися довідки про тимчасове звільнення від роботи по догляду за дитиною та листки непрацездатності.
Також суд не вбачає передбачених законом підстав для стягнення середнього заробітку по дату ухвалення рішення, оскільки недоотримана позивачем заробітна плата за березень 2014р була сплачена позивачеві 25.06.2014р., отже саме ця дата є днем фактичного розрахунку.
Посилання сторони позивача на те, що фактичним днем розрахунку має бути день оплати підприємством перших п'яти днів по листках непрацездатності є необґрунтованими виходячи з наступного.
Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітною платою є винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
До структури заробітної плати, визначеної у статті 2 Закону України «Про оплату праці», входять: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина 3 статті 2 Закону України «Про оплату праці»).
Згідно з підпунктом 3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, не належать до фонду оплати праці оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації.
Отже час затримки розрахунку при звільненні становить з 21.07.2014р. по 25.06.2015р. включно.
Згідно з п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (надалі Порядок), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється, якщо працівник не мав заробітку не з вини працівника, виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як убачається з довідки про доходи ОСОБА_1 (т.1 а.с.175), позивачу нараховано доходів: у січні 2014р. - 3240,35грн.; у лютому - 9137,44грн. (а.с. 38). Отже середньоденна заробітна плата за останні два відпрацьованих на підприємстві відповідача місяці, виходячи із загальної кількості робочих днів в цей період - 41, становить 301,90грн.
За період з 21.07.2014р. по 25.06.2015р. кількість робочих днів становила: за 2014 рік: липень - 9, серпень - 20, вересень - 22, жовтень - 23, листопад - 20, грудень - 23; за 2015 рік: січень - 19, лютий - 21, березень - 21, квітень - 21, травень - 18, червень - 19, а всього - 236 робочих днів.
Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить: 301,90грн. х 236 = 71248,40грн.
Згідно п. 3 Порядку, всі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Тому, враховуючи, що при розрахунку належної позивачу суми, суд виходив із нарахованих їй сум, згідно довідки, без виключення сум податків та інших обов'язкових платежів, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума в розмірі 71248,40грн. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов'язкових платежів при її виплаті.
Вимогу позову про зобов'язання відповідача здійснити оплату перших п'яти днів тимчасової непрацездатності по всіх виданих позивачеві лікарняних листках суд також вважає такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу ОСОБА_1 були видані листки непрацездатності: Серія АГВ №047912; Серія АГМ №276811; Серія АГІ №892830; Серія АГН №357028; Серія АГІ №874441; Серія АГІ №824515; Серія АГА №923766 (т.1 а.с.153-159).
Згідно з пунктами 1-3 Порядку оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затвердженого постановою КМУ від 06.05.2001 року за № 439 (в редакції чинній на час втрати позивачем тимчасової працездатності), цей Порядок визначає умови та розмір оплати власником або уповноваженим ним органом перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві (далі - дні тимчасової непрацездатності), за рахунок коштів підприємства, установи, організації чи фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників. Оплата днів тимчасової непрацездатності застрахованій особі провадиться за основним місцем роботи у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати за робочі дні (години) згідно з графіком роботи, що припадають на дні тимчасової непрацездатності. Підставою для оплати днів тимчасової непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності.
Оплата перших п'яти днів непрацездатності по листкам Серія АГВ №047912 та Серія АГІ №824515 була здійснена відповідачем 25.06.2015р. (т.1 а.с. 181, 220).
На оплаті перших п'яти днів непрацездатності по листку Серія АГН №357028 позивач в судовому засіданні не наполягала, оскільки не в змозі звернутися до лікарської установи з метою внесення виправлень до даного листка щодо неправильності зазначення в ньому посади позивача.
Згідно листа Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 12.06.2015р. № 1740-08, видачу листка непрацездатності Серія АГІ №892830 адміністрація закладів охорони здоров'я не обґрунтувала, відсутній підпис головного лікаря та кругла печатка закладу охорони здоров'я, при зверненні ОСОБА_1 будуть внесені відповідні дооформлення (т.2 а.с.20).
Згідно листа Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 17.06.2015р. № 1217-21, листок непрацездатності Серія АГМ №276811 виписано із суттєвими порушеннями порядку видачі та заповнення листків непрацездатності, тобто необґрунтовано (т.2 а.с.21-22).
Згідно листа Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 12.06.2015р. № 1740-08, листок непрацездатності Серія АГІ №874441 виданий необґрунтовано (т.2 а.с.20).
Згідно цього ж листа, листок непрацездатності Серія АГА №923766 з 01.04.2014р. по 04.04.2014р. виданий обґрунтовано, а з 05.04.2014р. по 23.04.2014р. продовжено не обґрунтовано.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити оплату перших п'яти днів тимчасової непрацездатності по всіх виданих позивачеві листках непрацездатності - в частині такого зобов'язання відповідача до оплати перших чотирьох днів за листком непрацездатності Серія АГА №923766 - з 01.04.2014р. по 04.04.2014р., - тобто днів на які його видано обґрунтовано.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а адміністративних справах суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Між позивачем та адвокатом Буханько Л.В. 17.11.2014 року був укладений Договір № 188-ц про надання правової допомоги (а.с.30-31).
За надану позивачу правову допомогу за цим договором, ОСОБА_10 адвокату було сплачено 4918,00грн., що підтверджується відповідними квитанціями (т.1 а.с. 242-249).
Виходячи з наведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума витрат на правову допомогу, підтверджених документально, враховуючи, що представником позивача надані послуги згідно договору про надання правової допомоги, оплата правової допомоги підтверджена квитанціями, виходячи з розрахунку: 1,5 годин - за складання позовної заяви; по 30 хвилин за складання двох уточнень до позовної заяви; загальної участі адвоката в 7 судових засіданнях, суд приходить до висновку, що загальна кількість часу по наданню правової допомоги, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, становить 9 голин 18 хвилин, тому стягненню підлягає сума в розмірі 4530,96грн.
Оскільки позивач, на користь якої ухвалено рішення, звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом, відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 956,08грн. (з яких 243,60грн. - за вимогою немайнового характеру, 712,48грн. - за вимогою майнового характеру).
На підставі викладеного, ст.ст. 94, 115-117 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5керуючись, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом № 54 від 29.07.1993р. Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України, Порядку оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затвердженого постановою КМУ від 06.05.2001 року за № 439, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 84, 88, 179, 208, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Парламентський телеканал «РАДА» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов'язання здійснення оплати по листкам непрацездатності - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Парламентський телеканал «РАДА» (код ЄДРПО 21708430) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 71248,40грн. (сімдесят одна тисяча двісті сорок вісім гривень сорок копійок) з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов'язкових платежів при її виплаті.
Зобов'язати Державне підприємство «Парламентський телеканал «РАДА» здійснити оплату перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання по листку непрацездатності серії АГА №923766, виданому 31.03.2014 року.
Стягнути з Державного підприємства «Парламентський телеканал «РАДА» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 4530,96грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Парламентський телеканал «РАДА» (код ЄДРПО 21708430) в дохід держави судовий збір в сумі 956,08грн.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя