30 вересня 2015 рокусправа № 328/1708/15-а 2-а/328/39/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.
суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.
за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 08 червня 2015 року у справі № 328/1708/15-а (2-а/328/39/15) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
19 травня 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку основного та додаткового пенсійного забезпечення та їх виплати; зобов'язати відповідача зробити перерахунок основного та пенсійного забезпечення у відповідності до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від моменту призначення пенсії до дня прийняття судового рішення, проводити відповідні виплати в подальшому і провести нарахування недоплачених йому сум з 23 жовтня 2013 року; зобов'язати відповідача зробити перерахунок додаткового пенсійного забезпечення за шкоду заподіяну здоров'ю, у відповідності до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від моменту призначення пенсії до дня прийняття судового рішення, проводити відповідні виплати в подальшому і провести нарахування недоплачених йому сум з 23 жовтня 2013 року.
Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 26 травня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області про визнання протиправним дій та зобов'язати вчинити певні дії, за період з 23.10.2013 року по 18 11.2014 року залишено без розгляду, на підставі ст.ст.99, 100 КАС України.
В іншій частині відкрито провадження у справі, а саме по обставинам відмови про перерахунок основного та додаткового пенсійного забезпечення та їх виплати, за період з 19 листопада 2014 року.
Позивач ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог не оскаржив.
Постановою Токмацького районного суду Запорізької області від 08 червня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 08 червня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В судове засідання апеляційної інстанції представники сторін не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, а тому, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалід III групи захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 23.10.2013 року, пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 від 17.12.2014 року, випискою із акту огляду МСЕК від 23.10.2013 року.
З 23.10.2013 року позивач отримує пенсію у розмірі меншому, ніж передбачено ст.ст. 50, 54 Закону України «Пpo статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
14.04.2015 року позивач звернувся з заявою до відповідача, якою просив перерахувати та виплатити йому державну пенсію особам, віднесеним до категорії 1 та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1 у розмірах, визначених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 23 жовтня 2013 року по теперішній час, з урахуванням проведених виплат.
Листом від 28.04.2015 року № 10/4-7 позивачу було відмовлено в задоволені заяви у зв'язку з тим, що пенсія йому нараховується відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно довідки про розмір пенсії від 27.04.2015 року за № 527 відповідач нараховував та виплачував відповідачу за період з 21.10.2013 року по 31.03.2015 року в наступних розмірах: основний розмір пенсії (п. 11, п. 9 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 1210) - в жовтні 2013 року -459,98 грн., в листопаді 2013 року - 1296,30 грн., з грудня 2013 року по квітень 2015 року в розмірі 1376,05 грн.; додаткова пенсія інвалідам 3 групи внаслідок ЧК (п. 13 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 1210) - в жовтні 2013 року -95,17 грн., в листопаді 2013 року - 268,20 грн., з грудня 2013 року по квітень 2015 року в розмірі 284,70 грн.; щомісячна державна адресна допомога інвалідам внаслідок ЧК (п. 12 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 1210) - в жовтні 2013 року -158,61 грн., в листопаді 2013 року - 447,00 грн., з грудня 2013 року по квітень 2015 року в розмірі 474,50 грн. Так, розмір нарахованої та виплаченої пенсії складав в жовтні 2013 року -713,76 грн., в листопаді 2013 року - 2011,50 грн., з грудня 2013 року по квітень 2015 року в розмірі 2135,25 грн. щомісяця.
Відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1, по III групі інвалідності щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам III групи, у розмірі - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
За змістом статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплати, передбачені статтями 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Метою і особливістю Закону «Про Державний бюджет України» є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
У Рішенні Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року N З-рп/2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України, вказано, що в аспекті конституційного подання положення статті 1 частин першої, третьої статті 95 Конституції України у системному зв'язку з положеннями статті З, частини першої статті 17, частини третьої статті 22, статей 46, 48 Основного Закону України треба розуміти так, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
Конституційним судом вирішено, що порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, регулює Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України.
Згідно п. 67 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» зі змінами внесеними законом України від 31 липня 2014 року N 1622-УІІ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 13, ст. 178 із наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Відповідно до п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 13, ст. 178 із наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, Верховна Рада України, в Законі України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та Законі України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
За період з 19 листопада 2014 року по теперішній час, Закон України «Про державний бюджет України на 2014 рік» в редакції від 31 липня 2014 року та Закон України «Про державний бюджет України на 2015 рік» в редакції від 28 грудня 2014 року N 80-VIII, містить обмеження, а саме: норми і положення статей 20, 21, 22723, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 13, ст. 178 із наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Дані норми Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» не визнано неконституційними, а, отже, вони є чинними на всій території України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідач діяв у відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та з 01.01.2015 року у відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 08 червня 2015 року у справі № 328/1708/15-а (2-а/328/39/15) - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Н.П. Баранник
Суддя: Н.І. Малиш
Суддя: А.А. Щербак