12 жовтня 2015 року
справа № 808/2755/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. імені Газети «Правда», 29, апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.07.2015 р. в справі № 808/2755/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоформула Центр» до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоформула Центр» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 07.04.2015 р. № 112050000/2015/000073/1, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 11205000/2015/00144, зобов'язання повернути на рахунок позивача перераховану суму гарантії за платіжним дорученням № 367 від 07.04.2015 р. в розмірі 99000 грн. В обґрунтування позову зазначено, що позивачем надано достатньо документів для митного оформлення товару за основним (першим) методом, тому вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено у митному оформленні товару за основним (першим) методом, у зв'язку з чим рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення стосовно митної декларації № 112050000/2015/005022 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Вказує, що оскільки через неправомірні дії відповідача позивачем було сплачено гарантію в розмірі різниці між заявленою митною вартістю та митою вартістю, визначеною Запорізькою митницею, вважає, що існують підстави для зобов'язання відповідача повернути на рахунок позивача перераховану суму гарантії за платіжним дорученням № 367 від 07.04.2015 р. в розмірі 99000,00 грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.07.2015 р. позов задоволено частково, визнано протиправним та скасоване рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2015/000073/1 від 07.04.2015 р. та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2015/00144 від 07.04.2015 р.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову в частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права. Апелянт зазначає про неврахування судом наявності розбіжностей в наданих позивачем для митного оформлення документах, неповного усунення таких розбіжностей при поданні додаткових документів. Дані обставини унеможливили здійснення перевірки числового значення митної вартості та стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості та визначення митної вартості за резервним методом.
Особи, які беруть участь у справі, до судового засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, у зв'язку з чим у відповідності до вимог ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Автоформула Центр» за умовами укладеного з АТ Електропорцелян Лоуни (Чехія) контракту № 150121 від 21.01.2015 р. ввезено на митну територію України товар - «Ізолятори електричні керамічні: М068405 Р2670/470- 7 шт., країна виробництва CZ. Виробник Elektroporcelan louny a.s.», який пред'явлено до митного оформлення 06.04.2015 р. за митною декларацією № 112050000/2015/005022. Декларантом митна вартість товару визначена за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору у розмірі 14427 USD. Разом з митною декларацією декларантом надані митному органу наступні документи: міжнародна автомобільна накладна (CMR) 5163371 від 31.03.2015 р.; платіжні доручення в іноземній валюті № 12 від 18.03.2015 р., № 7 від 30.01.2015 р., довідка про транспортні витрати від 06.04.2015 р., рахунок-фактура (інвойс) № 65210044 від 31.03.2015 р., пакувальний лист Е15/38; зовнішньоекономічний контракт з додатком від 21.01.2015 р.; сертифікат про походження товару 330162 від 31.03.2015 р., рішення № 80-РМО від 10.03.2015 р.; сертифікат на продукцію № 071/2 від 31.03.2015 р.; копія митної декларації країни відправлення від 01.04.2015 р.
При перевірці правильності визначення митної вартості товару Запорізькою митницею встановлено, що документи, які надані для митного оформлення товару, містять наступні розбіжності: в графі «Призначення платежу» платіжних дорученнях № 7, 12 від 30.01.2015 р., 18.03.2015 р. присутнє посилання на проформи-інвойси № ZF 50003 та № ZF 50078, але до митного оформлення вказані документи не подавались; відповідно до платіжних доручень № 7, 12 від 30.01.2015 р., 18.03.2015 р. вартість передплати складає 35989,2 , але вартість товару згідно з інвойсом від 31.03.2015 р. № 65210044 складає 14427 USD; в інвойсі від 31.03.2015 р. № 65210044 вказано контракт № Е150121 (дата контракту відсутня), а до митного оформлення надано контракт № 150121 від 21.01.2015 р.; згідно зі специфікацією від 21.01.2015 р. № 1 зазначено найменування товару «ізолятор керамічний М068405 (Р2670/470-2)», натомість до митного оформлення згідно з інвойсом від 31.03.2015 р. № 65210044 заявлено товар «ізолятор керамічний М068405 (Р2670/470)».
06.04.2015 р. відповідно до ст. 53 Митного кодексу України декларанту запропоновано надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: виписки з бухгалтерської документації; каталоги виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини. Крім того, зазначено про можливість декларанта за власним бажанням подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно ч.6 ст. 53 Митного кодексу України.
07.04.2015 р. позивачем на виконання вимог митного органу надані відповідачу додаткові документи: додаткова угода № 1 від 02.02.2015 р.; проформа-інвойс № ZF 50003, проформа-інвойс № ZF 50078, прайс-лист від 14.01.2015 р., виписка з бухгалтерської документації № VVH650108 від 31.03.2015 р., висновок ТПП № ОИ-92 від 06.03.2015 р.
Запорізькою митницею 07.04.2015 р. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2015/000073/1 за резервним методом, у зв'язку з чим митна вартість товару визначена митним органом в розмірі 6,52 дол. США за одиницю, загальна сума - 28661,92 доларів США.
07.04.2015 р. Запорізькою митницею складена та надана декларанту картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2015/00144.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що прийняття рішення про коригування митної вартості з мотивів неповноти або недостовірності відомостей про митну вартість є безпідставним, адже відповідачем не доведено зазначення декларантом не усіх складових числового значення митної вартості, здійснення неправильного розрахунку, внесення до декларації недостовірних або неточних відомостей, а також, що надані митному органу документи містять не усі відомості, що підтверджують числові значення митної вартості; необґрунтованість застосування резервного методу визначення митної вартості.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (стаття 52 Митного кодексу України).
Згідно зі ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 55 Митного кодексу України надано право митному органу коригувати митну вартість товарів.
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Аналіз приведених вище норм законодавства свідчить, що до виключної компетенції митних органів належить вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товару. Саме митний орган встановлює достатність наданих декларантом документів для підтвердження митної вартості товару.
10 квітня 2008 року Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим держава взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).
Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.
Статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року визначено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.
Відповідно до приписів статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
Документами, якими позивач підтверджував митну вартість задекларованих товарів в ході митного оформлення, є міжнародна автомобільна накладна (CMR) 5163371 від 31.03.2015 р.; платіжні доручення в іноземній валюті № 12 від 18.03.2015 р., № 7 від 30.01.2015 р., довідка про транспортні витрати від 06.04.2015 р., рахунок-фактура (інвойс) № 65210044 від 31.03.2015 р., пакувальний лист Е15/38; зовнішньоекономічний контракт з додатком від 21.01.2015 р.; сертифікат про походження товару 330162 від 31.03.2015 р., рішення № 80-РМО від 10.03.2015 р.; сертифікат на продукцію № 071/2 від 31.03.2015 р.; копія митної декларації країни відправлення від 01.04.2015 р.
Ці документи зазначені позивачем як додатки до митний декларації у графі 44 та наявні у матеріалах справи.
Заявлена митна вартість товару є договірною ціною згідно з контрактом з компанією АТ Електропорцелян Лоуни (Чехія) контракту № 150121 від 21.01.2015 р.
Відповідачем витребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів згідно з вимогами п. 3 ст. 53 Митного кодексу України.
Разом з тим, висновок відповідача про неповноту та недостовірність відомостей про митну вартість товарів не може вважатися обґрунтованим, оскільки відповідно до статті VII п. 2 «а» Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1947 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
В статті VII п.2 «b» цієї угоди вказано, що під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або і) з порівнюваними кількостями, або іі) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових.
Доводи апелянта про наявність розбіжностей у наданих позивачем документах не є підставою для висновку про необґрунтованість визначення митної вартості за основним методом. При цьому колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції надана правова оцінка доводам відповідача.
Так, відповідачем зазначено, що в графі «Призначення платежу» платіжних дорученнях № 7, 12 від 30.01.2015 р., 18.03.2015 р. присутнє посилання на проформи інвойси № ZF 50003 та № ZF 50078, але до митного оформлення вказані документи не подавались; відповідно до платіжних доручень № 7, 12 від 30.01.2015 р., 18.03.2015 р. вартість передплати складає 35989,2 , але вартість товару згідно з інвойсом від 31.03.2015 р. № 65210044 складає 14427 USD; в інвойсі від 31.03.2015 р. № 65210044 вказано контракт № Е150121 (дата контракту відсутня), а до митного оформлення надано контракт № 150121 від 21.01.2015 р.; згідно зі специфікацією від 21.01.2015 р. № 1 зазначено найменування товару «ізолятор керамічний М068405 (Р2670/470-2)», натомість до митного оформлення згідно з інвойсом від 31.03.2015 р. № 65210044 заявлено товар «ізолятор керамічний М068405 (Р2670/470)».
На виконання вимоги митного органу декларантом додатково подані додаткова угода № 1 від 02.02.2015 р.; проформа інвойс № ZF 50003, проформа інвойс № ZF 50078, прайс-лист від 14.01.2015 р., виписка з бухгалтерської документації № VVH650108 від 31.03.2015 р., висновок ТПП № ОИ-92 від 06.03.2015 р.
Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що вказані документи в повному обсязі виконують вимоги митного органу про подання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, проте безпідставно не прийняті до уваги митним органом.
Також є правильним посилання суду першої інстанції, що прайс-лист надає будь-якому потенційному покупцю інформацію щодо асортименту товару та його вартості, фактично є публічною офертою, відповідно в прайс-листі не можуть зазначатись умови платежу, термін поставки, дата його складання, посилання на контракт, оскільки такі умови конкретизуються постачальником із покупцем під час укладання конкретної угоди.
Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з думкою суду першої інстанції, що посилання відповідача на той факт, що у висновку Запорізької ТПП від 06.03.2015 р. № ОИ-92 рівень ціни товару може бути від 2,67 EUR/кг до 3,91 EUR/кг, що не дає змоги об'єктивно проаналізувати рівень ціни, є необґрунтованим через те, що висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, має доводити лише той факт, що досягнута сторонами зовнішньоекономічного контракту домовленість про вартість товару, його ціну знаходиться у межах загальносвітових вартісних показниках. В даному випадку, висновок Запорізької ТПП від 06.03.2015 р. № ОИ-92 свідчить про те, що рівень ціни оцінюваного товару може бути від 2,67 EUR/кг до 3,91 EUR/кг і доводить той факт, що з урахуванням кон'юнктури ринку, умов контракту № 150121 від 21.01.2015 р., країни походження, контрактні ціни на рівні 3,17 EUR/кг та 2,89 EUR/кг на умовах постачання FCA-Мерклін, Чехія, відповідають середньому рівню цін, який склався при експорті подібної (аналогічної) продукції постачальниками із Чехії за вказаний період.
Щодо посилання відповідача на той факт, що в проформах-інвойсах № ZF 50003 та № ZF 50078 вказано контракт № Е150121 (дата контракту відсутня), а до митного оформлення надано контракт № 150121 від 21.01.2015 р., суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що оскільки в платіжних дорученнях № 7, 12 від 30.01.2015 р. та 18.03.2015 р. зроблені посилання на проформи-інвойси № ZF 50003 та № ZF 50078, то і співвідносити цінові показники вартості товару, пред'явленого до митного оформлення, слід саме за вказаними документами. Більш того, в самому контракті № 150121 від 21.01.2015 р., наданому до митного оформлення, відсутнє будь-яке посилання на вартість товару, що поставляється. Відповідно, неприйняття митним органом до уваги наданих декларантом проформ-інвойсів № ZF 50003 та № ZF 50078 зроблено лише з формальних підстав, а технічна помилка в проформах-інвойсах № ZF 50003 та № ZF 50078 щодо номеру контракту не відносить до числових значень вартості товару, заявленого до митного оформлення.
Відтак, відомості про заявлену позивачем митну вартість є об'єктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально.
Судова колегія не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством.
Позивачем у повному обсязі виконані вимоги митного законодавства щодо подання документів на підтвердження заявленої митної вартості.
Колегія суддів зазначає, що митним органом не доведено дотримання всіх умов, правил та вимог для застосування також резервного методу (2ґ).
Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості за МД № 112050000/2015/004339 від 25.03.2015 р. Однак, в порушення вимог ст. 57 Митного кодексу України митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний, інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядним методом, адже, торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому, безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок, тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому, такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.07.2015 р. в справі № 808/2755/15 залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.07.2015 р. в справі № 808/2755/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоформула Центр» до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий: В.А. Шальєва
Суддя: С.В. Білак
Суддя: Н.А. Олефіренко