Постанова від 06.10.2015 по справі 917/1201/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2015 р. Справа №917/1201/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.,

при секретарі Курченко В.А.,

за участю представників:

прокурор - Маматов М.О., посвідчення №028265 від 15.08.2014 року;

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області (вх.№4460П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 11.08.2015 року у справі №917/1201/15,

за позовом Прокурора Чорнухинського району Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Полтавській області, м.Полтава,

до Сільськогосподарського ТОВ «Перемога», с.Гільці Чорнухинського району Полтавської області,

про стягнення 32455,70 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року прокурор Чорнухинського району Полтавської області звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Полтавській області, в якій просив стягнути Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» 32455,70 грн. збитків, завданих самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.08.2015 року по справі №920/1201/15 (суддя Ківшик О.В.) у задоволені позову відмовлено.

Стягнуто з Державної екологічної інспекції у Полтавській області на користь Державного бюджету України 1827,00 грн. судового збору.

Заступник прокурора Полтавської області із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 11.08.2015 року та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано правової оцінки відсутності у СТОВ «Перемога» в період з 01.01.2012 року по 18.06.2014 року дозволу на спеціальне водокористування (поверхневих вод ставка). Крім того, на думку скаржника, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що матеріали справи не дають змоги достеменно встановити обсяг самовільного забору води СТОВ «Перемога» зі ставка біля с.Гільці Чорнухинського району за період з 01.01.2012 року по 18.06.2014 року.

Також апелянт вказує, що місцевим господарським судом в порушення ст.ст. 36, 43 Господарського процесуального кодексу України не надано належної оцінки доказу, доданому до позовної заяви прокурором Чорнухинського району Полтавської області, а саме, довідці до акту перевірки від 01.07.2014 року №284/01-01-14 за підписом керівника СТОВ «Перемога» та скріпленій печаткою щодо знаходження станом на 18.06.2014 року в оренді ставків та кількості і періоду забраної, використаної води зі ставка (для приготування робочих розчинів пестицидів).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 року апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області прийнято до провадження та призначено до розгляду.

24.09.2015 року від позивача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№13426), в якому він зазначає, що підтримує доводи та вимоги апеляційної скарги та просить її задовольнити. При цьому, позивач просить суд здійснити розгляд справи без участі його представника.

Відповідач 29.09.2015 року надав відзив (вх.№13564), в якому він вказує, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 06.10.2015 року була направлена сторонам рекомендованими листами 07.09.2015 року за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі і отримана ним 10.09.2015 року та 11.09.2015 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 07.09.2015 року суд попереджав сторони, що у разі не з'явлення їх представників у судове засідання та не надання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, приймаючи до уваги клопотання позивача, а також те, що явка представників позивача та відповідача у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників позивача та відповідача.

У судовому засіданні 06.10.2015 року представник прокуратури (апелянт по справі) пояснив, що підтримує доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просить її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника апелянта та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Державною екологічною інспекцією у Полтавській області згідно наказу №264/01-03 від 19.05.2014 року у період з 18.06.2014 року по 01.07.2014 року проведено планову перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога».

Так, Державною екологічною інспекцією у Полтавській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними речовинами Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога», за результатами якої складено акт №284/01-01-14 від 01.07.2014 року. В зазначеному акті зафіксовано, зокрема, що товариство за період з 08.08.2011 року по 16.06.2014 року здійснювало забір води за допомогою механічної помпи для внесення пестицидів зі ставка біля с.Гільці Чорнухинського району, що є порушенням п. 9 ч. 1 ст. 44, ч. 1 ст. 49 Водного Кодексу України. Крім того, первинний облік кількості забраної (використаної) води по встановленій формі не ведеться, що є порушенням ст. 44 Водного Кодексу України.

До позовної заяви додано довідку до акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 18.06.2013 року, відповідно до якої Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Перемога» для обприскування посівів пестицидами та агрохімікатами використано зі ставка біля с.Гільці за допомогою механічної переносної помпи в 2011 році 310 куб.м. води, у 2012 році - 340 куб.м. води, у 2013 році 370 куб.м. води, у 2014 році - 330 куб.м. води. Довідка підписана директором товариства та скріплена печаткою товариства.

На підставі акту перевірки №284/01-01-14 від 01.07.2014 року Державною екологічною інспекцією у Полтавській області:

- 08.07.2014 року винесено припис №44-09-21 про усунення виявлених порушень. Однак, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 році по справі №816/3682/14, яка набрала законної сили, задоволено адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога», визнано протиправними та скасовано пункти 2, 4, 11, 12 вказаного припису, решту пунктів припису відповідачем виконано.

- 01.07.2014 року складено протокол про адміністративне правопорушення №003269;

- 01.07.2014 року прийнято постанову №102-09-22 про накладення адміністративного стягнення на громадянина Третяка Павла Миколайовича - директора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» (сплачено квитанцією №8128885-1 від 02.07.2014 року);

- згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року №389, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року за №767/16783 із змінами, проведено розрахунок розміру збитку, обумовленого самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозволу на спеціальне водокористування, відповідно до якого розмір збитків складає 33218,70 грн.;

- 28.07.2014 року направлено відповідачу претензію №182/02-08 на суму 33218,70 грн. із зазначенням відповідного рахунку для сплати вказаної суми;

- за результатами розгляду Державною екологічною інспекцією України скарги відповідача на незаконні дії Державною екологічною інспекцією у Полтавській області претензію №182/02-08 на суму 33218,70 грн. відкликано, згідно вказаної методики та з посиланням на встановлену технічну помилку при здійсненні попереднього розрахунку (неправильно вказано обсяг використаної води та застосовано неправильні нормативи збору за спеціальне водокористування) проведено повторний розрахунок розміру збитку, обумовленого самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозволу на спеціальне водокористування, відповідно до якого розмір збитків складає 32455,70 грн.;

- 19.02.2015 р. направлено відповідачу претензію №10/02-08 на суму 32455,70 грн. із зазначенням відповідного рахунку для сплати вказаної суми.

З огляду на відсутність реагування з боку відповідача на вказану претензію, вважаючи права та інтереси держави порушеними, прокурор Чорнухинського району Полтавської області звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом у даній справі в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Полтавській області про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» 32455,70 грн. збитків, завданих самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозволу на спеціальне водокористування. Обґрунтовуючи правові підстави позову прокурор посилався на приписи Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Водного кодексу України та ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що матеріалами справи не доводиться наявність факту протиправної поведінки відповідача, і, як наслідок, складу правопорушення у діях відповідача. При цьому, місцевий господарський суд вказав, що розмір збитків визначений позивачем з порушенням норм матеріального права та не підтверджується допустимими доказами, а тому позовні вимоги щодо стягнення завданих відповідачем збитків в розмірі 32455,70 грн. задоволенню не підлягають.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України, використання води є процесом вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Водні відносини в Україні, відповідно до ст. 2 Водного кодексу України регулюються цим Кодексом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства.

Статтею 3 Водного кодексу України визначено, що підземні води та джерела відносяться до водного фонду України.

Згідно норм статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відповідно до ст. 111 Водного кодексу України за порушення водного законодавства передбачена відповідальність у вигляді відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення водного законодавства.

Згідно норм статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827).

За змістом положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до норм п. 9 ст. 44 та ч. 1 ст. 48, 49 Водного кодексу України та ч. 1-4 ст. 17 Закону «Про питну воду та питне водопостачання» водокористувачі зобов'язані здійснювати збір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв лише за наявності дозволу на здійснення спеціального водокористування.

Норма ст. 49 Водного кодексу України та норми Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 13.03.2002 року №321 визначають, що дозволи на спеціальне водокористування видаються за клопотанням водокористувача державними органами охорони навколишнього середовища .

Так, позивачем у встановленому порядку отримано дозвіл на спеціальне водокористування від 17.01.2013 року №2635 терміном дії з 17.01.2013 року по 17.11.2017 року, водозабір згідно з яким складається з 8 водних свердловин та відведення стічних вод. Даним дозволом надано СТОВ «Перемога» право здійснювати водокористування для госппитних та виробничих потреб підприємства, населення, школи, дитячого садочка та інших установ, зокрема: вирощування зернових культур і насіння олійних культур, розведення великої рогатої худоби молочних порід, надання комунальних послуг населенню с.Гільці Чорнухинського району Полтавської області. Матеріалами справи встановлено та відповідачем не заперечується, що дозволу на забір і використання поверхневих вод у товариства немає.

Як визначено у ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, згідно статті 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної інколи втілено у етапі 1166 Цивільного кодекс України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювана шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Таким чином, підставою для притягнення до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних збитків є наявність складу правопорушення: протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 20.06.2011 року №2/121-30/118.

Згідно ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 Господарського кодексу України визначає, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, наслідком такої протиправної поведінки.

Статтею 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В обґрунтування позовних вимог прокурор Чорнухинського району Полтавської області посилався на проведений державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного водокористування, здійснений відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року №389, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року за №767/16783 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (до 30.06.2011 р.), далі - Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів).

Як вже зазначалося, прокурор вказував на те, що в період з 01.01.2012 року по 18.06.2014 року відповідач здійснював спеціальне водокористування поверхневої води зі ставка біля с.Гільці Чорнухинського району без наявності дозволу, в матеріальну підставу позову покладаючи акт перевірки №284/01-01-14 від 01.07.2014 року.

В акті перевірки №284/01-01-14 від 01.07.2014 року зафіксовано, зокрема, що товариство здійснювало забір води за допомогою механічної помпи для внесення пестицидів зі ставка біля с.Гільці Чорнухинського району за період з 08.08.2011 року по 16.06.2014 року.

При проведенні розрахунку заподіяних збитків за повторною претензією №10/02-08 на суму 32455,70 грн. для встановлення факту використання води та визначення її обсягу взято дані виключно з наданої відповідачем довідки від 18.06.2013 року, згідно з якою Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Перемога» для обприскування посівів пестицидами та агрохімікатами використано зі ставка біля с.Гільці за допомогою механічної переносної помпи в 2011 році - 310 куб.м. води, у 2012 році - 340 куб.м. води, у 2013 році - 370 куб.м. води, у 2014 році - 330 куб.м. води.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що при проведенні вказаної перевірки Державною екологічною інспекцією у Полтавській області не було встановлено належним чином факт наявності у відповідача зазначеного у довідці обладнання для забору води. В акті перевірки відсутні посилання на будь-які документи бухгалтерського обліку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» (акти інвентаризації, первинні документи, облікові картки, договори купівлі-продажу або оренди вказаного обладнання тощо), що свідчили б про наявність у даного підприємства механічної переносної помпи, за допомогою якою є можливим забір води у зазначених в акті перевірки об'ємах. З матеріалів справи вбачається, що при проведенні перевірки інспектором також не було особисто встановлено дану обставину.

Тобто фактично єдиним доказом, на який посилається прокурор в обгрунтування суми шкоди, є дані, зазаначені у довідці, виданій директором Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога», але в подальшому ним самим спростовані. Відповідні дані щодо кількості відібраної води, що відображені в довідці, не підтверджені жодним документом бухгалтерського обліку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога».

За таких обставин, колегія суддів не вважає надану відповідачем довідку, на яку посилається апелянт, належним та допустимим доказом у розумінні ст. 34 та ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.

В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що місцевим господарським судом зроблено невірний висновок про те, що вищевказана довідка від 18.06.2013 року відноситься до іншого акту перевірки, оскільки Державною екологічною інспекцією у Полтавській області інші перевірки на підприємстві відповідача не проводилися.

Однак, на думку колегії суддів, вказані посилання не спростовують відсутності належної доказової бази для висновку про наявність у відповідача технічної можливості для забору води у відповідних об'ємах та для розрахунку вказаних об'ємів.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з матеріалів справи не вбачається можливим встановити обсяг самовільного забору відповідачем води зі ставка біля с.Гільці Чорнухинського району за період з 01.01.2012 року по 18.06.2014 року, а отже і здійснити розрахунок за формулою, наведеною у Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, оскільки такі дані є однією зі складових для визначення розміру заподіяних збитків і їх відсутність виключає математичний підрахунок внаслідок множення, розрахунок розміру заподіяних збитків за вказаний в акті період - з 08.08.2011 року по 16.06.2014 року.

Колегія суддів також враховує, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 року по справі №816/3682/14, яка набрала законної сили, задоволено адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога», визнано протиправними та скасовано пункти 2, 4, 11, 12 припису державного інспектора з охорони навколишнього середовища №44-09-21 про усунення виявлених порушень, виданого на підставі вищевказаного акту перевірки №284/01-01-14 від 01.07.2014 року. Вказані обставини були залишені прокурором поза увагою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про не доведеність матеріалами справи наявність факту протиправної поведінки відповідача, і, як наслідок, складу правопорушення з якими Закон пов'язує можливість стягнення збитків, а заявлений прокурором до стягнення розмір збитків, визначений з порушенням норм чинного законодавства та не підтверджується допустимими доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, у зв'язку з чим рішення господарського суду Полтавської області від 30.09.2014 року по справі №917/1201/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 року, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові стягує судовий збір з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам). Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Таким чином, враховуючи відмову в задоволенні апеляційної скарги заступника прокурора Полтавської області, судовий збір за подання апеляційної скарги по даній справі підлягає стягненню з позивача - Державної екологічної інспекції у Полтавській області в дохід державного бюджету України.

Керуючись ст. 43, 44, 49, 99, 101, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 11.08.2015 року у справі №917/1201/15 залишити без змін.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Полтавській області (вул. Коцюбинського, 6, м.Полтава, 36014, ідентифікаційний код юридичної особи 38019348) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області, код 37999654, МФО 851011, рахунок отримувача - 31216206782003, код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)») 913,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 12 жовтня 2015 року.

Головуючий суддя Фоміна В.О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О.В.

Попередній документ
52254743
Наступний документ
52254745
Інформація про рішення:
№ рішення: 52254744
№ справи: 917/1201/15
Дата рішення: 06.10.2015
Дата публікації: 19.10.2015
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Господарське
Суд: Харківський апеляційний господарський суд
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Охорона навколишнього природного середовища