15 вересня 2015 року 810/3910/15
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Ф» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Ф» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.04.2015 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та зобов'язання відновити в картці особового рахунку списану за рахунок переплати пеню.
Позовні вимоги мотивовані необґрунтованістю висновків податкового органу щодо порушення позивачем граничних термінів сплати податку на прибуток, оскільки відповідні суми задекларовані та перераховані до бюджету у відповідності до законодавчих вимог.
Позивач в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи без участі його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання також не прибув, проте в письмових запереченнях проти позову заперечив, вказуючи, що винесення спірних рішень та вчинення спірних дій є наслідками висновків камеральної перевірки, якою було встановлено несвоєчасну сплату податку на прибуток, за що Податковим кодексом України передбачено застосування штрафу та нарахування пені.
Відповідно до приписів частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Ф», за результатами якої складено акт від 01.04.2015 № 30/1502/32276210.
Згідно з висновками акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем граничних термінів сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання, передбачені пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме: в сумі 30 186,4 грн. з граничним терміном сплати 12.03.2015р. кількість днів затримки склала 365; в сумі 31 458,00 грн. з граничним терміном сплати 11.03.2015р. кількість днів затримки склала 3 дні.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.04.2014 року № НОМЕР_1, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 6037,28 грн. та № НОМЕР_2, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 3145,80 грн. Також, відповідач списав за рахунок переплати позивача суми нарахованої пені в розмірі 10 868,35 грн.
Проте, суд не може погодитися із правомірністю дій податкового органу щодо притягнення Товариства до відповідальності, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 57.1 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.
При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.
Податкова декларація та розрахунок щомісячних авансових внесків за базовий звітний (податковий) рік подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
З наведених норм вбачається, що платник податків з доходом понад 10млн. грн. був зобов'язаний у 2013 році сплачувати щомісячно авансові платежі з податку на прибуток та до 03.03.2014р. подати річну декларацію з цього податку за 2013 рік.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2013 рік, яку прийнято відповідачем 10.02.2014р.
Самостійно визначені суми податкового зобов'язання з податку на прибуток, враховуючи авансові внески, сплачені позивачем своєчасно та в повному обсязі.
13.03.2015р. Товариством подано уточнюючу податкову декларацію, прийняту податковим органом в той же день.
Зазначеною уточнюючою декларацією було подано Додаток ЗП, який помилково не був поданий разом з Податковою декларацією з податку на прибуток за 2013 рік під час її подання.
Суд звертає увагу на те, що зазначена обставина не вплинула на своєчасність та повноту сплати позивачем податку на прибуток за 2013 рік, що свідчить про дотримання Товариством вимог п. 57.1 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 126.1 Кодексу у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Зважаючи на те, що передбачена наведеними нормами відповідальність застосовується виключно при наявності факту несвоєчасної сплати грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток, то відповідач не мав права керуватись пунктом 126.1 Кодексу і виносити спірні рішення.
Також суд вважає неправомірними дії податкового органу щодо нарахування Товариству пені, так як відповідно до пп. 129.1.1 Кодексу обов'язковою умовою для її нарахування є той самий факт несвоєчасної сплати грошових зобов'язань з податку на прибуток, відсутність якого вже встановлена в ході судового розгляду справи.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду; обов'язковість судових рішень.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не виконав покладений на нього обов'язок КАС України, не надав жодних доказів в підтвердження обґрунтованості своїх дій, не навів жодних доводів в підтвердження правомірності спірного рішення.
Позивач надав суду всі докази для спростування висновків, викладених у акті перевірки та повністю довів правомірність власної позиції.
За таких обставин суд, проаналізувавши сукупність зібраних доказів та матеріалів справи, встановивши, що висновки відповідача стосовно несвоєчасної сплати Товариством грошових зобов'язань з податку на прибуток, є необґрунтованими, не підтвердженими, та не відповідають фактичним обставинам справи, то податкові повідомлення-рішення від 02.04.2015 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 є протиправними та підлягають скасуванню, а списана за рахунок переплати пеня має бути відновлена в картці особового рахунку.
Керуючись ст.ст. 69-71, 128, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 02.04.2015 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області відновити в картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Ф» списану за рахунок переплати пеню в розмірі 10 868,35 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Василенко Г.Ю.