"06" жовтня 2015 р. Справа № 917/1071/15
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Россолов В.В., суддя Черленяк М.І.
при секретарі Довбиш А.Ю.
за участю
прокурора - Ногіної О.М. посвідчення № 032167 від 11.02.2015 року
представників:
позивача - не з'явився
1-ї третьої особи - не з'явився
2-ї третьої особи - не з'явився
3-ї третьої особи - не з'явився
відповідача - ОСОБА_1 за дорученням № 239 від 02.10.2015 року
першого заступника прокурора Полтавської області (вх. № 4425 П/1-32) та 2-ї третьої особи (вх. № 4527 П/1-32) на рішення господарського суду Полтавської області від 04 серпня 2015 року у справі
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, м. Полтава
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. ОСОБА_2, сел. Решетилівка, Полтавської області, 2. ОСОБА_3, сел. Решетилівка, Полтавської області,
3. Управління майном Полтавської обласної ради, м. Полтава
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсервіс", селище Решетилівка, Полтавської області
за участю прокуратури Полтавської області, м. Полтави
про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про визнання недійсним п. 1.2. Договору купівлі-продажу від 28.02.1994 р. державного майна Орендного Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства, в частині включення до вартості відчужуваного цілісного майнового комплексу вартості 2-х квартирного житлового будинку (інв. № 38) 1959 року вводу в експлуатацію, 2-х квартирного житлового будинку (інв. № 45) 1988 року вводу в експлуатацію, 4-х квартирного житлового будинку (інв. № 46) 1990 року вводу в експлуатацію; про визнання недійсним п. 5.2. Договору купівлі-продажу від 28.02.1994 р. державного майна Орендного Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства, в частині обов'язку покупця провести, за згодою мешканців житлових будинків, приватизацію квартир, що знаходяться на балансі підприємства у відповідності до чинного законодавства (а.с. 2-6).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 04 серпня 2015 року (суддя Д.М.Сірош) в задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с.100-102).
Перший заступник прокурора Полтавської області подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 04 серпня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вказує на те, що п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 роз'яснено, що за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Проте, судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовної заяви лише з підстав спливу строку позовної давності та не з'ясовано чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, а саме не досліджено питання дотримання норм чинного законодавства при укладенні спірного Договору та не надано оцінку Договору на предмет законності (а.с.135).
2-га третя особа також подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 04 серпня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вказує на те, що при прийнятті Фондом комунального майна області наказу від 24.02.1994 року «Про затвердження акту оцінки майна та плану приватизації орендного Решетилівського РТП» не було правових підстав включати до вартості цілісного майнового комплексу орендного підприємства, що підлягав викупу, спірні житлові будівлі гуртожитку загальною залишковою вартістю 105217тис. крб., оскільки вони, як об'єкти державного житлового фонду, не підлягали приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств». Враховуючи вищенаведене, Договір купівлі-продажу державного майна від 28.02.1994 року в частині включення вартості спірних житлових будинків до вартості цілісного майнового комплексу орендного Решетилівського РТП суперечить ч. 2 ст. З Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції, яка діяла на час приватизації), ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а тому його слід визнати недійсним в цій частині. Також, незважаючи на те, що спірні житлові будинки як складова державного (відомчого) житлового фонду на момент приватизації відповідача знаходились в повному господарському віданні (на балансі) останнього, однак право розпорядження ними обмежувалося, і в умовах діяльності товариства надалі обмежується, шляхом використання виключно в межах норм, передбачених житловим законодавством (а.с.144-148).
Враховуючи, що апеляційні скарги заступника прокурора Полтавської області та 2-ї третьої особи на рішення господарського суду Харківської області від 04 серпня 2015 року стосуються однієї і тієї ж справи, між тими ж сторонами, колегія суддів ухвалою від 22 вересня 2015 року об'єднала зазначені апеляційні скарги в одне апеляційне провадження (а.с. 253-255).
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Полтавської області від 04 серпня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вказує на те, що у даній справі строк позовної давності не підлягає застосуванню, оскільки Рішенням 2 сесії Полтавської обласної ради народних депутатів від 27.10.1994 року діяльність Фонду комунального майна області припинено і правонаступником визначено Регіональне відділення, у зв'язку з чим, до архіву Регіонального відділення передано справи по приватизації за період 1993-1994 роки, які були сформовані Фондом комунального майна області, в т. ч. справу по приватизації орендного Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства, а обов'язок по здійсненню контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу покладено на органи приватизації лише внесенням змін до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» шляхом викладення його в новій редакції від 19.02.1997 року (а.с.175-180).
3-тя 3-тя особа у судове засідання також не з'явилась, надіслала відзив на апеляційну скаргу заступника прокурора, в якому просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Полтавської області від 04 серпня 2015 року скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Вказує на те, що включення державного житлового фонду до предмета Договору купівлі-продажу Цілісного майнового комплексу суперечить нормам законодавства і є незаконним, у зв'язку з чим Договір купівлі-продажу в частині продажу державного житлового фонду є недійсним (а.с.262-264).
Відповідач у запереченнях на апеляційні скарги просить рішення господарського суду Харківської області від 04 серпня 2015 року залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення. Вказує на те, що джерелом фінансування будівництва спірних житлових будинків були власні кошти Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства та згідно рішення Виконавчого комітету Решетилівської районної Ради народних депутатів № 152 від 27.07.1991 року з переліком житлових будинків в Додатку №1 Полтавським міжміським бюро технічної інвентаризації зареєстроване право власності на ці будинки Решетилівському ремонтно-транспортному підприємству, правонаступником якого є ТОВ «Автотехсервіс» (а.с. 269-271).
Позивач та треті особи у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи є зворотні повідомлення про вручення ухвали суду (а.с. 279-282).
Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представників позивача та третіх осіб за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційних скарг в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог господарський суд Харківської області зазначив, що відповідно до ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Згідно зі ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Як зазначає позивач, приватизація орендного Решетилівського РТП здійснювалася Фондом комунального майна Полтавської області, оскільки майно підприємства на момент приватизації відносилося до об'єктів, що перебували в обласній комунальній власності. Регіональне відділення ФДМУ по Полтавській області звернулося з даним позовом, оскільки відповідно до Указу Президента України № 56/94 від 19.02.1994 р. “Про єдину систему органів приватизації в України”, з метою прискорення процесу приватизації державного майна, створено єдину систему органів приватизації в Україні шляхом реорганізації регіональних відділень Фонду державного майна та органів приватизації відповідних адміністративно-територіальних одиниць у регіональні відділення Фонду державного майна України. Рішенням 2 сесії Полтавської обласної ради народних депутатів від 27.10.1994 р., яке прийнято на виконання зазначеного Указу Президента України, діяльність Фонду комунального майна області припинено, правонаступником визначено регіональне відділення (копія рішення залучена до матеріалів справи). Як зазначає позивач у позовній заяві, до архіву регіонального відділення передано справи по приватизації за період 1993-1994 роки, які були сформовані Фондом комунального майна області, в т. ч. справу по приватизації орендного Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства. Таким чином, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області не тільки могло, а й повинно було знати про про наявність спірного договору купівлі-продажу від 28.02.1994 р. ще з 1994 року, оскільки функцію забезпечення ефективності використання та збереження державного майна, здійснення заходів контролю покладено саме на Фонд державного майна України, а з позовом звернулося до суду лише 25 травня 2015 року. За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що перебіг строку позовної давності розпочався ще в 1994 році і станом на день подачі позову (25.05.2015р.) зазначений строк сплив. Відповідно до ст. 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Відповідно до п. 6 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2004 р.) правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим кодексом. Строк позовної давності сплив до набрання чинності Цивільним кодексом України. З огляду на вищевикладене, господарський суд Полтавської області відмовив у задоволенні позову (а.с.100-102).
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 29.02.1994 року між Фондом комунального майна області (Продавець) та Організацією орендарів Орендного Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу державного майна Орендного Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства ( а.с.18-21).
Відповідно до п.1.1 Договору Продавець продає, а Покупець купує державне майно цілісного майнового комплексу Орендного Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства, яке розташоване у південно-східній частині смт.Решетилівка по вул.. Велико Тирнівській,4.
У п. 1.2. Договору зазначено, що згідно актом оцінки, затвердженим Фондом комунального майна області, наказ № 79-П від 24 лютого 1994 року вартість відчужуваного цілісного майнового комплексу становить 906041,00 грб.
Згідно з п. 5.2. Договору Покупець зобов'язаний провести, за згодою мешканців житлових будинків, приватизацію квартир, що знаходяться на балансі підприємства у відповідності до чинного законодавства, або за відсутністю згоди, забезпечувати їх належне утримання.
У позовній заяві позивач вказує на те, що п. 1.2. Договору в частині включення до вартості відчужуваного цілісного майнового комплексу вартості 2-х квартирного житлового будинку (інв. № 38) 1959 року вводу в експлуатацію, 2-х квартирного житлового будинку (інв. № 45) 1988 року вводу в експлуатацію, 4-х квартирного житлового будинку (інв. № 46) 1990 року вводу в експлуатацію та п. 5.2. Договору в частині обов'язку покупця провести, за згодою мешканців житлових будинків, приватизацію квартир, що знаходяться на балансі підприємства у відповідності до чинного законодавства не відповідають законодавству, що діяло на час укладення Договору.
При дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено наступне.
Наказом Фонду комунального майна області №11-П від 18.01.1994 року прийнято рішення про приватизацію державного майна орендного Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства, шляхом викупу державного майна організацією орендарів (а.с. 9).
З Наказу Фонду комунального майна області №79-П від 24.02.1994 року вбачається, що затверджено ОСОБА_1 оцінки вартості майна орендного Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства та визначено ціну продажу, яка складає 906041000 крб., а також затверджено план приватизації державного майна орендного Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства (а.с. 10-20).
На час приватизації Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства діяла Методика оцінки вартості об'єктів приватизації, затверджена постановою КМУ № 717 від 08.09.1993 р.
У п. 14 Методики зазначено, що оцінці вартості об'єкта приватизації повинна передувати його повна інвентаризація, проведена відповідно до Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого постановою КМУ від 02.03.1993 р. № 158.
Відповідно до п. п. 41, 42 Методики, вартість цілісного майнового комплексу підприємства під час приватизації повинна бути зменшена на вартість майна державного житлового фонду, а також вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.
Згідно з ч. 2 ст. З Закону України “Про приватизацію державного майна” (в редакції, яка діяла на момент приватизації підприємства) визначено, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Житлового кодексу Української РСР (у редакції, яка діяла на момент приватизації підприємства) до складу державного житлового фонду входять жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі.
З Інвентаризаційного опису № 9 основних засобів орендного Решетилівського РТП, складеного комісією під час проведення інвентаризації орендного Решетилівського РТП, вбачається, що фактично на балансі Решетилівського РТП наявні об'єкти житлово-комунального господарства, а саме: 2-квартирного житлового будинку (інв. № 38) 1959 року вводу в експлуатацію балансовою вартістю 14 379 тис. крб., 2-квартирного житлового будинку (інв. № 45) 1988 року вводу в експлуатацію вартістю 21986 тис. крб., 4-квартирного житлового будинку (інв. № 46) 1990 року вводу в експлуатацію вартістю 75530 тис. крб. (а.с. 22-23).
Узагальнення результатів інвентаризації відображено в Протоколі № 2 засідання інвентаризаційної комісії від 15.02.1994 року у вигляді таблиці, до якої внесено дані інвентаризаційного опису № 9 об'єктів житлово-комунального господарства на загальну суму 46250020 крб. (а.с. 26,27).
Відповідно до Зведеної відомості розрахунку вартості основних засобів по орендному Решетилівському РТП станом на 01.02.1994 року загальна вартість (залишкова) основних засобів складає НОМЕР_1 крб. Житлово-комунальні будівлі залишковою вартістю 10639107 крб. включені до розділу III зазначеної зведеної відомості, а саме: 2-х квартирний житловий будинок (інв. № 38) 1959 року вводу в експлуатацію, 2-х квартирний житловий будинок (інв. № 45) 1988 року вводу в експлуатацію, 4-х квартирний житловий будинок (інв. № 46) 1990 року вводу в експлуатацію (а.с. 24-25).
З ОСОБА_1 оцінки вартості майна вбачається, що при розрахунку вартості державного майна, що підлягала викупу (п. 21 ОСОБА_1 - 906041 тис. крб.) загальну вартість цілісного майнового комплексу орендного підприємства (п. 11 ОСОБА_1 -6403967 тис. крб.) зменшено на суму вартості майна орендаря (п. 17.1 ОСОБА_1 - 5490044 тис. крб.) та суму вартості об'єктів, які не підлягають приватизації (п. 17.5 ОСОБА_1 - 10076 тис. крб. (лазня)), а також збільшено на вартість нематеріальних активів, придбаних за рахунок державних коштів (п. 20 ОСОБА_1 - 2194 тис. крб.) (а.с.11,12).
Таким чином, факт включення до вартості майна ЦМК орендного підприємства, що підлягало приватизації, вартості 2-квартирного житлового будинку (інв. № 38) 1959 року вводу в експлуатацію, 2-квартирного житлового будинку (інв. № 45) 1988 року вводу в експлуатацію, 4-квартирного житлового будинку (інв. № 46) 1990 року вводу в експлуатацію, підтверджується даними ОСОБА_1 оцінки вартості майна, інвентаризаційного опису № 9 основних засобів орендного Решетилівського РТП, Відомості розрахунку вартості будівель житлово-комунального господарства станом на 01.02.1994 р., Зведеної відомості розрахунку вартості основних засобів по орендному Решетилівському РТП станом на 01.02.1994 р. (а.с. 11, 12, 24-27).
На підставі наведеного, колегія суддів висновку про те, що в порушення вищенаведених нормативних актів, якими регламентовано приватизаційні процедури в 1994 році, з вартості цілісного майнового комплексу Решетилівського РТП не вилучено вартість об'єктів державного житлового фонду.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 9 ст. 8 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” за бажанням державних підприємств, організацій та установ, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких вони знаходилися, могли передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків із наступним здійсненням їх приватизації мешканцями. У разі зміни форми власності підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
Спірні житлові будинки, які в процесі приватизації відповідача не передавалися до комунальної власності, могли залишатися на балансі новоствореного товариства, та використовуватися з метою забезпечення житлом його працівників. Проте, законодавством України право включення їх до вартості цілісного майнового комплексу не передбачалось.
До тверджень відповідача про те що позовні вимоги необґрунтовані з тих підстав, що джерелом фінансування будівництва спірних житлових будинків були власні кошти Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства та згідно рішення Виконавчого комітету Решетилівської районної Ради народних депутатів № 152 від 27.07.1991 року з переліком житлових будинків в Додатку №1 Полтавським міжміським бюро технічної інвентаризації Решетилівському ремонтно-транспортному підприємству, правонаступником якого є ТОВ «Автотехсервіс» зареєстроване право власності на ці будинки, які перебували на балансі підприємства, колегія суддів ставиться критично, оскільки Решетилівське ремонтно-транспортне підприємство було державним підприємством і кошти на будівництво вказаних будинків виділялись з державного бюджету, у зв'язку з чим вони є об'єктами державного житлового фонду, які відповідно до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» приватизації не підлягали.
Факт будівництва спірних житлових приміщень за рахунок державних коштів також підтвердив у засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при приватизації Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства наявний факт порушення майнових прав держави та житлових прав мешканців вказаних будинків від яких до Регіонального відділення фонду державного майна надходять чисельні скарги.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що п. 1.2. Договору купівлі-продажу від 28.02.1994 року в частині включення до вартості відчужуваного цілісного майнового комплексу вартості 2-х квартирного житлового будинку (інв. № 38) 1959 року вводу в експлуатацію, 2-х квартирного житлового будинку (інв. № 45) 1988 року вводу в експлуатацію, 4-х квартирного житлового будинку (інв. № 46) 1990 року вводу в експлуатацію до вартості цілісного майнового комплексу орендного Решетилівського РТП суперечить ч. 2 ст. 3 Закону України “Про приватизацію державного майна” (в редакції, яка діяла на час приватизації), ст. 1 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”.
Що стосується п. 5.2. Договору купівлі-продажу, відповідно до якого Покупець зобов'язувався провести, за згодою мешканців житлових будинків, приватизацію квартир, що знаходяться на балансі підприємства у відповідності до чинного законодавства, або за відсутності такої згоди, забезпечувати їх належне утримання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Порядок приватизації державного житлового фонду регулюється Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, яке затверджене наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56.
Відповідно до п.п. 18, 20, 23 Положення громадянин, який виявив бажання приватизувати займану квартиру, звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Оформлена заява на приватизацію квартири з доданими до неї необхідними документами подаються громадянином до органу приватизації місцевої державної адміністрації, виконкому місцевої Ради народних депутатів, чи державного підприємства, організації, установи, де вони реєструються.
Наведені норми законодавства свідчать про те, що відповідач не є органом приватизації державного житлового фонду в розумінні ст. 8 вищезазначеного Закону, у зв'язку з чим п. 5.2 Договору купівлі - продажу щодо обов'язку відповідача провести приватизацію квартир в житлових будинках, що знаходяться на його балансі, суперечить вимогам ст. ст. 1, 2, 8 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду.
Крім того, умова, передбачена п. 5.2 спірного Договору купівлі-продажу, щодо обов'язку відповідача провести приватизацію квартир в житлових будинках, що знаходяться на його балансі, є такою, що суперечить вимогам ст. ст. 1, 2, 8 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 15.09.1992 р. № 56, порушує житлові права мешканців спірних будинків на приватизацію житлового фонду, передбачені ст. 9 ЖК УРСР.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що п. 1.2. Договору купівлі-продажу від 28.02.1994 року державного майна Орендного Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства, в частині включення до вартості відчужуваного цілісного майнового комплексу вартості 2-х квартирного житлового будинку (інв. № 38) 1959 року вводу в експлуатацію, 2-х квартирного житлового будинку (інв. № 45) 1988 року вводу в експлуатацію, 4-х квартирного житлового будинку (інв. № 46) 1990 року вводу в експлуатацію та п. 5.2. Договору купівлі-продажу від 28.02.1994 року державного майна Орендного Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства, в частині обов'язку покупця провести, за згодою мешканців житлових будинків, приватизацію квартир, що знаходяться на балансі підприємства у відповідності до чинного законодавства, не відповідали діючим на час укладення цього Договору нормам чинного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 48 ЦК УРСР (який був чинним на момент укладення та виконання Договору від 28.02.1994) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Що стосується висновків суду першої інстанції про закінчення строку позовної давності для пред'явлення позову з ти підстав, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області не тільки могло, а й повинно було знати про наявність спірного Договору купівлі-продажу від 28.02.1994 року ще з 1994 року, оскільки функцію забезпечення ефективності використання та збереження державного майна, здійснення заходів контролю покладено саме на Фонд державного майна України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Таким чином, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у ч.1 ст. 1 ЦК України, та у господарських відносинах ст. 3 Господарського кодексу України.
Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013 року зазначено, що за змістом ч.1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Під час розгляду справи колегією суддів встановлено, що права позивача порушені, проте позовна давність не підлягає застосуванню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» (в редакції станом на 04.03.1992) при приватизації майна державного підприємства як цілісного майнового комплексу шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний Договір купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу державного майна цілісного майнового комплексу орендного Решетилівського РТП між Фондом комунального майна Полтавської області та Організацією орендарів орендного Решетилівського укладено 28.02.1994 року.
У розділі 6 Договору зазначено, що Продавець зобов'язується передати покупцеві об'єкт приватизації з усіма необхідними документами в строк, установлений цим Договором.
Відповідно до ст. 3.1 Договору передача об'єкта приватизації здійснюється Продавцем покупцю в 3-х денний строк після підписання цього Договору.
Згідно зі ст. 27 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» при приватизації майна державного підприємства як цілісного майнового комплексу шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу. До договору купівлі-продажу можуть включатися передбачені планом приватизації зобов'язання щодо: збереження досягнутих на момент угоди номенклатури та обсягу виробництва зазначених видів продукції (послуг); відшкодування боргів державного підприємства; утримання об'єктів соціально-побутового призначення; виконання заходів щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та охорони навколишнього середовища; інші зобов'язання покупця і продавця. Термін дії зазначених зобов'язань не повинен перевищувати двох років.
Наведене свідчить про те, що термін дії зобов'язань за Договором купівлі-продажу від 28.02.1994 року закінчився зі спливом дворічного терміну, передбаченого ст. 27 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», тобто 28.02.1996 року.
На виконання Указу Президента України № 56/94 від 19.02.1994 «Про єдину систему органів приватизації в України», на 2 сесії 22 скликання Полтавської обласної Ради народних депутатів від 27.10.1994 року прийнято рішення про реорганізацію Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області і Фонду комунального майна Полтавської обласної Ради народних депутатів
Позивач вказує на те, що з урахуванням вищезазначеного рішення, всі справи по приватизації за 1993-1994 роки, які були сформовані Фондом комунального майна області, в т. ч. справа по приватизації орендного Решетилівського РТП, фактично передані до архіву регіонального відділення. Законодавство України, яке було чинне на момент передачі справ по приватизації до архіву регіонального відділення, не передбачало обов'язку Регіонального відділення по здійсненню контролю за виконанням умов Договорів купівлі-продажу, а тим більше, обов'язку Регіонального відділення по проведенню оцінки законності Договорів купівлі-продажу, що були укладені іншим органом приватизації, а саме Фондом комунального майна області.
Обов'язок по здійсненню контролю за виконанням умов Договорів купівлі-продажу покладено на органи приватизації лише внесенням змін до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» шляхом викладення його в новій редакції від 19.02.1997 року та наказом Фонду державного майна України № 1649 від 19.08.1998 року «Про затвердження Порядку здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу державного майна».
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області взято на облік та здійснювався контроль умов договорів купівлі-продажу, термін дії яких не закінчився на момент набрання чинності вищезазначених нормативних документів.
Проте, термін дії зобов'язань за Договором купівлі-продажу від 28.02.1994 року закінчився 28.02.1996 року, зі спливом дворічного терміну, передбаченого ст. 27 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» (в редакції від 04.03.1992). При цьому, обов'язки Продавця визначені розд. 6 Договору, згідно якого передбачено єдиний його обов'язок передати в строк Покупцеві об'єкт приватизації з усіма необхідними документами. Інших обов'язків Продавця, в т.ч. і здійснення контролю за виконанням умов договору, Договір не містить.
З урахуванням викладеного, позивач не міг здійснювати контролю за договором купівлі-продажу, який був укладений Фондом комунального майна області 28.02.1994 року, а фактично підставою звернення Регіонального відділення з даним позов стала необхідність позитивного вирішення проблеми, яка виникла в частині порушення житлових прав мешканців будинків, що перебувають на балансі відповідача, та щодо якої Регіональному відділенню стало відомо із численних скарг, що надходили на його адресу від мешканців спірних будинків та органів влади. Так, у 2014-2015 роках в провадженні господарського суду Полтавської області знаходилась справа №917/2661/14 за позовом Регіонального відділення до ТОВ «Агротехсервіс» про зобов'язання виконати умови п. 5.2. спірного Договору купівлі-продажу від 28.02.1994 року. Саме, під час розгляду справи судом та позивачем встановлено, що під час приватизації Решетилівського РТП Фондом комунального майна області з вартості цілісного майнового комплексу не вилучено вартість об'єктів державного житлового фонду, в зв'язку з чим Регіональним відділенням подано позовну заяву про визнання частково недійсним Договору купівлі-продажу.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що строк позовної давності застосуванню не підлягає.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Враховуючи вищенаведені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційних скарг прокурора Полтавської області та 2-ї третьої особи, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, скасування рішення господарського суду Полтавської області від 04 серпня 2015 року та прийняття нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційні скарги прокурора Полтавської області та 2-ї третьої особи задовольнити.
Рішення господарського суду Полтавської області від 04 серпня 2015 року у справі № 917/1071/15 скасувати та прийняти нове рішення.
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати недійсним п. 1.2. Договору купівлі-продажу від 28.02.1994 р. державного майна Орендного Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства, в частині включення до вартості відчужуваного цілісного майнового комплексу вартості 2-х квартирного житлового будинку (інв. № 38) 1959 року вводу в експлуатацію, 2-х квартирного житлового будинку (інв. № 45) 1988 року вводу в експлуатацію, 4-х квартирного житлового будинку (інв. № 46) 1990 року вводу в експлуатацію. Визнати недійсним п. 5.2. Договору купівлі-продажу від 28.02.1994 р. державного майна Орендного Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства, в частині обов'язку покупця провести, за згодою мешканців житлових будинків, приватизацію квартир, що знаходяться на балансі підприємства у відповідності до чинного законодавства.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсервіс" (код 03758039, вул.В.Тирнівська,4, смт. Решетилівка, Решетилівського р-ну, Полтавської області, 38400) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області (код 22527015, вул. Леніна,1/23, п. Полтава, 36014) судовий збір за подачу позову у розмірі 1218,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсервіс" (код 03758039, вул.В.Тирнівська,4, смт. Решетилівка, Решетилівського р-ну, Полтавської області, 38400) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 38400) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 609,00 грн.
Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили
Повна постанова складена 12.10.2015 року.
Головуючий суддя Шепітько І.І.
Суддя Россолов В.В.
Суддя Черленяк М.І.