"05" жовтня 2015 р. Справа № 917/1032/15
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.
при секретарі Деппа-Крівіч А.О.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - ОСОБА_1, довіреність № 3, від 30 січня 2015 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостоконструкція" (вх. №4169 П/1-42) на рішення господарського суду Полтавської області від 27 липня 2015 року у справі № 917/1032/15,
за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк",
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостоконструкція",
про стягнення 46 800,40 грн., -
Рішенням господарського суду Полтавської області від 27 липня 2015 року (суддя Кульбако М.М.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостоконструкція" (вул. Ливарна, 7, м.Полтава, 36034, Ідент. код 31967082, інші відомості невідомі) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", (вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094, Ідент. код 14360570, інші відомості не відомі) 24 500,00 грн. - заборгованість за кредитом; 13 617,98 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 6697,92 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором; 1984,50грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 1827,00грн. на повернення судового збору.
Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.
Розпорядженням секретаря першої судової палати від 12 серпня 2015 року у зв'язку з відпусткою судді Тихого П.В. та згідно ст. 126 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п. 2.3.12 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України №30 від 26 листопада 2010 року (з наступними змінами та доповненнями), на виконання рішення зборів суддів Харківського апеляційного господарського суду №12 від 12 червня 2014 року та рішення зборів суддів першої судової палати Харківського апеляційного господарського суду № 3 від 15 вересня 2014 року, для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Івакіна В.О., суддя Россолов В.В.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостоконструкція" було прийнято до провадження.
08 вересня 2015 року від Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" надійшло клопотання (вх.№12798).
Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 09 вересня 2015 року у зв'язку з відпусткою судді Івакіної В.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09 вересня 2015 року з огляду на зміну складу колегії суддів, неявку у судове засідання представників сторін, з метою забезпечення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, було відкладено розгляд справи.
02 жовтня 2015 року від Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" надійшли додаткові письмові пояснення з випискою по рахункам (вх.№13659). Одночасно в зазначеному клопотанні представником позивача було зазначено про неможливість взяти участь у судовому засіданні, призначеному на 05 жовтня 2015 року, у зв'язку з чим було заявлено прохання про розгляд справи за його відсутності.
У судове засідання, яке відбулось 05 жовтня 2015 року, з'явився представник відповідача. Позивач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про отримання поштового повідомлення (Том 1 а.с.144).
Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що явка позивача не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності за наявними матеріалами у справі.
Розглянувши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.
29 травня 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Мостоконструкція" було підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки (Том 1 а.с. 11).
Згідно заяви відповідач приєднується до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування у вигляді заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг №Б/Н від 29 травня 2012 року.
Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостоконструкція" про стягнення заборгованості в розмірі 46 800,40 грн., з якої 24 500,00 грн. - заборгованість за кредитом; 13 617,98 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 6697,92 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором; 1984,50грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, посилаючись на неналежне невиконання відповідачем зобов'язання відповідно до укладеного 29 травня 2012 року між сторонами договору банківського обслуговування № б/н.
Рішенням суду першої інстанції з огляду на доведеність та фактичність позовних вимог було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостоконструкція" на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 24 500,00 грн. - заборгованість за кредитом; 13 617,98 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 6697,92 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором; 1984,50грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 1827,00грн. на повернення судового збору.
Не погоджуючись з вказаним висновком суду першої інстанції в обґрунтуванні апеляційної скарги вказує на неправомірність суми стягнення. Одночасно відповідачем було зазначено про наявність наразі заборгованості по кредиту на рахунку №26674054623547, а не №26008060905830 як зазначено позивачем, у зв'язку з чим, на думку позивача, виписка по рахунку №26008060905830 не відповідає вимогам належності та допустимості доказів, які закріплені в ст.34 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі нормам законодавства зважаючи на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 29 травня 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Мостоконструкція" було підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки.
Згідно заяви відповідач приєднується до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування у вигляді заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг №Б/Н від 29 травня 2012 року.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами договір за своєю природою є змішаним, оскільки містить у собі елементи договору банківського рахунку та кредитного договору. Отже, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини по кредитному договору та банківському рахунку.
Укладений між сторонами у справі договір не суперечить чинному законодавству, оскільки укладений у письмовій формі, а своїм підписом в графі "Підпис" на заяві, що разом з Умовами складає договір, відповідач підтвердив свою згоду з його умовами.
За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ст. 1066 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. У відповідності до п. 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
З матеріалів справи вбачається, що за умовами договору:
-при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки", або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій, або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі (п. 3.2.1.1.16 Умов);
-кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта (п. 3.2.1.1.1 Умов);
-кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплату процентів та винагороди (п. 3.2.1.1.3 Умов);
-банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі (п. 3.2.1.2.3.4 Умов);
-ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку передбаченому "Умовами і правилами надання банківських послуг", у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (п. 3.2.1.1.6 Умов);
-проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода") (п. 3.2.1.1.8 Умов);
-за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При не обнулінні дебетового сальдо з одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду з якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 36 % річних, починаючи з останньої дати періоду в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню. У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань. Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня. Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.2.1.4.1, п. 3.2.1.4.1.1, п. 3.2.1.4.1.2 та п. 3.2.1.4.9 Умов);
-ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку передбаченому "Умовами і правилами надання банківських послуг", у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта ( п. 3.2.1.1.6. Умов);
-при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами пп. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3 термінів повернення кредиту, передбачених пп. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4 винагороди, передбаченого пп. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні (п. 3.2.1.5.1 Умов).
Зі змісту довідки наданої позивачем від 17 квітня 2015 року про розмір встановленого кредитного ліміту ТОВ "Мостоконструкція" (Том 1 а.с.28) вбачається, що станом на 31 травня 2012 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 7 000,00 грн.; 13 грудня 2012 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 30 500,00грн.; 04 лютого 2013 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 38 100,00 грн.; 04 березня 2013 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 43 000,00 грн.; 13 березня 2013 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 48 100,00 грн.; 25 жовтня 2013 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 0,00 грн.; 14 листопада 2013 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 24 500,00 грн.; 01 березня 2014 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 24 500,00 грн.
На виконання умов вищезазначеного Договору відповідач отримав від позивача на його поточний рахунок №26008060905830 (що відповідає номеру поточного рахунку, вказаному в заяві відповідача про відкриття поточного рахунку) кредитні кошти відповідно до вказаних вище лімітів.
Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками по рахунку відповідача (Том 1 а. с. 12, а.с. 64-88 ) і свідчить про повне виконання позивачем умов вищезазначеного Договору.
Відповідно до ст. ст. 509, 510 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор вправі вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
У відповідності до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.
Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 610-612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Однак, позичальник свої зобов'язання за Договором щодо своєчасної сплати кредитних платежів систематично не виконував.Зазначений факт не заперечується й самим відповідачем під час судового засідання.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією вих. №Е0209PLXYО05Т від 30 вересня 2014 року, відповідно до якої вимагав від відповідача негайно погасити кредитну заборгованість у розмірі 34 739,85 грн. (в т.ч.: 24 500,00 грн. - заборгованість за кредитом; 13 617,98 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 6697,92 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором; 1984,50грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом), яка утворилася в зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань (Том 1 а.с. 56). Направлення вищезазначеної претензії відповідачу підтверджується наявними у матеріалах справи копіями списку згрупованих поштових відправлень №16506, фіскального чеку "Укрпошти" №6522 та опису вкладення у цінний лист (Том 1 а.с. 30-31).
Як зазначив позивач, на момент звернення з даним позовом до суду останній не отримав від відповідача ні відповіді на вищезазначену вимогу, ні повернення кредиту, ні оплати щорічних процентів по кредиту, ні пені.
Враховуючи те, що відповідач, підписавши заяву про відкриття поточного рахунку, погодився із Умовами та правилами надання банківських послуг, доказів повернення позивачу отриманих коштів суду не надав та не спростував обставини, на які посилається позивач, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 24 500,00 грн. підлягають задоволенню.
Більш того, в ході судового розгляду відповідачем самим було зазначено про наявність на сьогодні суми основної заборгованості за кредитом у розмірі 24 500,00 грн.
Втім, заперечуючи правомірність такого стягнення, відповідач вказує, що така заборгованість по кредиту існує на рахунку №26674054623547, а не №26008060905830, як визначено позивачем.
Під час судового засідання, представник відповідача зазначив, що рахунок №26674054623547, у відповідності до роз'яснень позивача, є рахунком на який було перенесено заборгованість по кредитному договору №б/н від 31 травня 2012 року.
У зв'язку з чим, на думку позивача, виписка по рахунку №26008060905830 не відповідає вимогам належності та допустимості доказів, які закріплені в ст..34 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження факту існування заборгованості за кредитом у розмірі 24 500,00 грн., а відтак не могла бути доказом для суду першої інстанції.
Однак зазначене твердження відповідача є безпідставними та не свідчить про порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального законодавства, оскільки підставою задоволення позовних вимог є саме факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання по кредитному договору №б/н від 31 травня 2012 року, підтвердження якого є наявність доказів несвоєчасного погашення відповідачем суми кредиту. При цьому, така доказова база не має жодної прив'язки к номеру рахунку по кредитному договору №б/н від 31 травня 2012 року, оскільки кредитний договір не передбачає закріплення за позичальником єдиного номеру рахунку та обмеження у можливості кредитодавця перенесення заборгованість на інший номер рахунку.
В даному випадку визначальною обставиною для підтвердження факту існування заборгованості та задоволення позовних вимог є доведення позивачем наявності непогашеної суми кредиту за кредитним договором №б/н від 31 травня 2012 року та доказів несвоєчасного погашення сум кредиту за кредитним договором.
Крім вимоги про стягнення основного боргу, позивачем також заявлено вимоги про стягнення:
-13 617,98 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом;
-6 697,92 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором;
-1 984,50 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом.
Як зазначив позивач, надані разом з позовом Умови, Тарифи банку є такими, які були затверджені (актуалізовані) банком на момент ознайомлення з ними відповідачем та підписання договору, оскільки відповідні Умови є єдиними для всіх клієнтів банку.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
З наданого позивачем розрахунку сум заборгованості вбачається, що відповідачем не було протягом 2013-2015 року своєчасно погашено суми кредитів, у зв'язку з чим, позивачем правомірно обрано період заборгованості з 27 грудня 2013 року по 06 березня 2015 року.
Стягнення пені передбачено сторонами в п. 3.2.1.5.4 Договору.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сторонами встановлено інший строк нарахування пені, що не суперечить зазначеній вище нормі ГК України. Так, згідно п. 3.2.1.5.4. Договору нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, здійснюється на протязі 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно бути виконаним.
За таких обставин визначена позивачем пеня в розмірі 6697,92 грн. нарахована за період з 16 серпня 2013 року по 06 березня 2015 року є обґрунтованою та підлягає стягненню у повному обсязі.
Крім того, в межах пункту 3.2.1.4.4. договору сторонами було погоджено, що клієнт сплачує банку винагороду за використання Ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому умовами та правилами надання банківських послуг. Банк може за своїм розсудом не стягувати зазначену комісію у разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній календарний місяць не перевищувало 100 гривень.
За таких обставин позивачем правомірно нараховано комісію у розмірі 1984,50 грн. за період з 01 липня 2014 року по 06 березня 2015 року.
Приймаючи до уваги те, що відповідачем не надано суду будь-яких доказів оплати комісії за користування кредитом, які передбачені п. 3.2.1.4.4. договору, вимоги позивача про стягнення 1984,50 грн., є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Посилання відповідача в обґрунтуванні апеляційної скарги про невірність розрахунків позивача є недоведеними з боку останнього, оскільки не ґрунтуються на жодному доказу, який би спростував позицію позивача стосовно несвоєчасності погашення сум кредиту та періодів такого прострочення. Так відповідач, погоджуючись з фактом несвоєчасного погашення кредиту протягом 2013-2015 року, та стверджуючи при цьому про помилковість розрахунків сум заборгованості, не зазначив в чому саме полягає невідповідність, не надав до суду доказів погашення кредиту у визначені позивачем періоди прострочення, не надав власного контррозрахунку.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
При таких обставинах колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції , всебічно оцінив надані йому докази і таким чином виніс обґрунтоване рішення, а тому твердження відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не перевірив достовірність сум заборгованості є безпідставними.
Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23 березня 2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишення рішення господарського суду Полтавської області від 27.07.15 у справі № 917/1032/15 без змін.
У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостоконструкція" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 27 липня 2015 року у справі № 917/1032/15 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 12 жовтня 2015 року.
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
Суддя Россолов В.В.
Суддя Тихий П.В.