"08" жовтня 2015 р. Справа № 917/1076/15
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Бондаренко В.П., суддя Камишева Л.М.
при секретарі Пляс Л.Ф.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 (дов. №2897/16 від 19.06.2015 р.)
відповідача - ОСОБА_2 (дов. №14/03-16 від 27.12.2014 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№4338П/1-8) на рішення господарського суду Полтавської області від 04 серпня 2015 року у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький оліяжиркомбінат", м. Запоріжжя
до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", м. Кременчук, Полтавська область
про стягнення 7 124,01 грн.
Позивач, ПАТ "Запорізький оліяжиркомбінат", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив стягнути з ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" надмірно сплачені кошти за договором №4450/2/2118 від 06.12.2010 р. в розмірі 7 124, 01 грн.; судові втрати просив покласти на відповідача.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.08.2015 р. у справі №917/1076/15 (суддя Кльопов І.Г.) позов задоволено.
Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі; судові витрати покласти на позивача.
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зокрема, зазначає, що договір не встановлює чітких строків виконання зобов'язання про повернення надмірно сплачених коштів, а строк визначений моментом пред'явлення вимоги, то керуючись положеннями ч. 2 ст. 530 ЦК України, обов'язок з повернення грошових коштів мав бути виконаний протягом 7 днів з моменту отримання такої вимоги. Просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши в судовому засіданні уповноважених представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2010 р. між ПАТ “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” (постачальник) та ПАТ “Запорізький оліяжиркомбінат” (покупець) був укладений договір №4450/2/2118/656, згідно умов п.1.1 якого постачальник зобов'язався поставити покупцю нафтопродукти (розчинник гексановий марки ПІ-63/75) погодженими партіями, а покупець їх оплатити та прийняти в асортименті, кількості відповідно до поданих заявок погоджених з постачальником (а.с. 17-21).
Пунктом 3.3. договору передбачено, що поставка товару здійснюється партіями. Постачальник та покупець в порядку згідно п. 3.4. і 3.5. договору погоджують можливість поставки кожної партії товару. При цьому погоджується найменування та кількість товару.
У відповідності до п.3.4. покупець повинен надати постачальнику заявку на відвантаження. В заявці зазначається найменування та кількості товару в партії, номер даного договору, вид транспорту, яким буде здійснюватись відвантаження.
Згідно п. 3.5. договору постачальник згідно з умовами п. 4.2. договору виставляє покупцю рахунок на передплату. Обсяг заявки, прийнятий до виконання визначається найменування товару і його кількістю вказаним постачальником у рахунку на передплату.
Пунктом 4.2. договору встановлено, що покупець здійснює оплату товару попередньою оплатою в повному обсязі. Підставою для здійснення оплати є рахунок постачальника.
У відповідності до п.4.6. договору, у випадку відвантаження товару менше погодженого об'єму у зв'язку з вимогами до завантаження автомобільних та залізничних цистерн, Постачальник здійснює повернення надміру сплачених покупцем грошових коштів на підставі письмової вимоги покупця про повернення і підписаного сторонами акту звіряння взаємних розрахунків.
На виконання умов договору покупцем на адресу постачальника направлялись письмові заявки із зазначенням найменування, кількості товару та інших обов'язкових реквізитів, а постачальником виставлялись рахунки на здійснення оплати, а саме: рахунок на передплату №93101005 від 13.12.2010 р. на суму 522 500,22 грн., №93102334 від 12.01.2011 р. на суму 808 000,32 грн., №93103605 від 17.02.2011 р. на суму 303 000,12 грн. (а.с. 22-24).
Покупець платіжними дорученнями №120446 від 16.12.2010 р., №120638 від 24.12.2010р., №010341 від 25.01.2011 р., №020532 від 24.02.2011 р. здійснив попередню оплату товару на загальну суму 1573295,37 грн. (а.с. 26-29).
Постачальник здійснив поставку товару згідно умов договору, що підтверджується накладними №89011680 від 17.12.2010 р., №89011681 від 17.12.2010 р., №89011860 від 28.01.2011 р., №89011859 від 28.01.2011 р., №89011864 від 31.01.2011 р., №89012029 від 28.02.2011 р. (а.с. 30-35).
За наслідками виконання сторонами своїх зобов'язань, сума оплати покупця виявилась більшою, ніж вартість поставленого товару на 7 124,01 грн., в зв'язку з чим 07.06.2014 р. покупець звернувся до постачальника листом №1199/16 від 14.03.2014 р. з вимогою про повернення надмірно сплачених грошових коштів та направив два екземпляри акту звіряння взаємних розрахунків (а.с. 36-38).
Лист був отриманий адресатом 15.06.2014 р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого листа (а.с. 39).
Не отримавши відповіді на вищевказаний лист, 31.03.2015 р. покупець направив повторну вимогу про повернення надмірно сплачених коштів вих. №1519/16 від 30.03.2015 р. та два екземпляри акту звірки взаємних розрахунків (а.с. 40-42).
Постачальник отримав лист 06.04.2015 р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого листа ( а.с. 43).
Повторну вимогу ПАТ “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” також проігнорувало.
Вказані обставини стали підставою для звернення ПАТ “Запорізький оліяжиркомбінат” до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ПАТ “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” надмірно сплачених коштів за договором №4450/2/2118 від 06.12.2010 р. в розмірі 7 124, 01 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що обов'язок повернення надміру сплачених коштів виникає у відповідача з моменту отримання вимоги позивача, а строк виконання цього зобов'язання згідно ст. 530 ЦК України становить 7 календарних днів, тому ПАТ ”ЗОЖК” вважає, що строк позовної давності почав свій перебіг лише 23.06.2014 р., тобто, через 7днів з моменту отримання відповідачем першої вимоги позивача за №1199/16 від 14.03.2014 р.
Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги зазначив: по-перше, позивачем не було пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з позовною вимогою про стягнення надмірно сплачених коштів; по-друге, допустимих доказів в спростування позову чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду з огляду на таке.
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
У відповідності до п.4.6. договору, у випадку відвантаження товару менше погодженого об'єму у зв'язку з вимогами до завантаження автомобільних та залізничних цистерн, постачальник здійснює повернення надміру сплачених покупцем грошових коштів на підставі письмової вимоги покупця про повернення і підписаного сторонами акту звіряння взаємних розрахунків.
Як вже зазначалось вище, позивач направив відповідачу листи №1199/16 від 14.03.2014 р. та №1519/16 від 30.03.2015р. з вимогою про повернення надмірно сплаченої суми та два екземпляри акту звірки взаємних розрахунків.
Відповідач акти звірки не підписав, доказів повернення надмірно сплаченої суми суду не надав.
Господарський суд вірно зазначив, що відсутність підписаного зі сторони відповідача акту звіряння взаємних розрахунків не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку повернення надміру сплачених коштів.
Допустимих доказів в спростування наведеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з відмовою господарського суду в задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності з огляду на наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Загальне правило початку перебігу позовної давності міститься у ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України: перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.1 ст.254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Відповідно до п. 4.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року N 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абзац другий частини п'ятої статті 261 Цивільного кодексу України), тобто після закінчення: або передбаченого частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України семиденного строку від дня пред'явлення вимоги; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов'язання. Виняток з цього правила становлять випадки, коли із закону або з договору випливає обов'язок негайного виконання зобов'язання: у такому разі перебіг позовної давності починається від дня пред'явлення вимоги кредитором.
Оскільки договір №4450/2/2118/656 від 06.12.2010 р. не встановлює строків виконання зобов'язання про повернення надмірно сплачених коштів, а строк визначений моментом пред'явлення вимоги, то керуючись положеннями ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, обов'язок з повернення грошових коштів мав бути виконаний протягом 7 днів з моменту отримання такої вимоги.
Письмова вимога від ПАТ ”Запорізький оліяжиркомбінат” №1199/16 від 14.03.2014 р. була отримана ПАТ ”Укртатнафта” 15.06.2014 р., що підтверджується поштовим повідомленням про отримання.
Статтею 261 Цивільного кодексу України визначається, що початок перебігу позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Колегія суддів звертає увагу на той факт, що у лютому 2011 року відповідач не порушував прав позивача, оскільки жодних вимог про додаткову поставку товару, або повернення коштів у цей період ПАТ ”ЗОЖК” відповідачу не направляло.
Навпаки, враховуючи що перша вимога про повернення надміру сплачених грошових коштів №1199/16 від 14.03.2014 р. була отримана відповідачем 15.06.2014 р., то першим днем порушення прав позивача на своєчасне повернення коштів, а відповідно і початком перебігу позовної давності є 23.06.2014 р. (15.06.2014 р. + 7 календарних днів).
У зв'язку з цим, господарським судом першої інстанції було правомірно застосовано положення ст. 257, 261, 530 Цивільного кодексу України та обґрунтовано відмовлено відповідачу у задоволенні заяви про застосування наслідків спливу позовної давності.
Враховуючи вищевикладене, позивачем не було пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з позовною вимогою про стягнення надмірно сплачених коштів.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстав для їх задоволення.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 04.08.2015 р. у справі №917/1076/15 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 22, 85, 91, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 04.08.2015 р. у справі №917/1076/15 залишити без змін.
Повна постанова підписана 12.10.2015 р.
Головуючий суддя Івакіна В.О.
Суддя Бондаренко В.П.
Суддя Камишева Л.М.