05.10.2015 року Справа № 904/4797/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чимбар Л.В. (доповідач),
суддів: Антонік С.Г., Чоха Л.В.,
при секретарі Мудрак О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №НЮ-18 від 02.01.15, представник;
представник відповідача не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2015 року у справі №904/4797/15
за позовом державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м.Львів
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість", м.Дніпропетровськ
про стягнення 320 464 грн. 20 коп.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2015р. (суддя Петренко Н.Е.) у справі № 904/4797/15 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Гірничодобувна промисловість" на користь ДТГО "Львівська залізниця" плату за користування вагонами за період затримки вагонів на місцях загального користування у розмірі 310 729,08 грн., збір за збереження рухомого складу у розмірі 9 735,12 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 409,28 грн.
Не погодившись з даним рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та відмовити в задоволені позовних вимог.
Посилається на те, що господарський суд, ухвалюючи рішення у справі, не прийняв до уваги, що Акти загальної форми ГУ-33, які надав позивач, не можна вважати належними доказами, оскільки вони складені з порушенням процедури, передбаченої Правилами користування вагонами.
Також посилається на те, що судом під час розгляду справи не було забезпечено дотримання принципу рівності учасників судового процесу, а тому надано перевагу доказам позивача без їх ретельного дослідження.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні 05.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У судове засідання, призначене для розгляду апеляційної скарги, представник відповідача не з'явився, направив на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі свого повноважного представника. Враховуючи те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача, якого належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Взаємовідносини залізниці з контрагентами визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та відповідними договорами. Щодо порядку та умов експлуатації залізничних під”їзних колій, подачі та збирання вагонів згідно зі ст. 21 ЗУ “Про залізничний транспорт” та ст. 71 Статуту визначаються договором.
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 23.11.11р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про подачу та забирання вагонів № 413 при станції Скалат Львівської залізниці, яким визначено порядок здійснення подачі, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, яка належить користувачу через стрілку № 6 до колії станції Скалат і обслуговується локомотивом залізниці. Згідно з умовами вказаного договору (із наступними змінами) вагони на під'їзну колію подаються після повідомлення, яке передається по телефону, загальна кількість вагонів, які передаються на під'їзну колію однією групою не більше 25 одиниць (окатишевозів - 31 вагон).
28.12.14р., 01.01.15р. та 02.01.15р. на адресу відповідача на станцію Скалат прибували власні вагони по повних перевізних документах:
- накладна № 47563002 (досилка № 35139070) - вагони №№ 59223271, 59222851, 59124271, 59227801;
- накладна № 47824917 - вагон № 59123166;
- накладні № 47278726, № 47255856, № 47278916 - вагон № 59126565, вагони №№ 59215541, 59123570, 59223222, 59222950, 59229427, 59124073, 59124438, вагон №59226373.
Про прибуття вказаних вагонів позивачем повідомлено відповідача та перевізні документи розкредитовано його представниками відповідно 28.12.14р., 01.01.15р. та 02.01.15р.
У зв'язку з незапланованою зміною оператора, відсутністю заявок і відповідно узгоджених планів відповідач надав замовлення № 31/12 від 31.12.14р., № 01/01 від 01.01.15р. та № 02/01 від 02.01.15р. про те, щоб не подавати на його під'їзну колію власні вагони згідно переліку. Вказані вище вагони в очікуванні розпорядження вантажоодержувача після прибуття на станцію були затримані на місцях загального користування і перебували там до 26.02.15р., після чого були подані на під'їзні колії інших вітковласників. Зазначені обставини зафіксовано актами загальної форми ГУ-23.
За фактом затримки вагонів складено акт. загальної форми № 1520 від 31.12.14р., яким зафіксовано затримку вагонів №№ 59223271, 59222851, 59124271, 59227801 з 31.12.14р. 15:00; актом № 349 від 26.02.15р. зафіксовано закінчення затримки вагонів №№ 59124271, 59222851, 59223271, 59227801 26.02.15р. в 21:20.
Актами № 1 від 01.01.15р., № 348 від 26.02.15р. - вагон № 59123166, час початку затримки 01.01.15р. 04:55, час закінчення затримки - 26.02.15р. 21:20.
Актами № 9 від 02.01.15р., № 345 від 26.02.15р. - вагони №№ 59215541, 59123570, 59223222, 59222950, 59229427, 59124073, 59124438, 59226373, 59126565 затримані з 02.01.15р. 12:30 до 26.02.15р. 16:00.
Акти складені в присутності повноважних представників відповідача та підписані ними та працівниками станції Скалат.
На підставі вказаних актів позивачем нараховано плату за користування вагонами, яка внесена до відомостей плати за користування вагонами (форма ГУ-46). Представники відповідачапідписали зазначені відомості із зауваженнями. Плата за користування вагонами за весь період затримки вагонів на місцях загального користування становить 310 729,08 грн. з ПДВ.
Також позивачем нараховано збір за зберігання рухомого складу на своїх осях за період з 31.12.14р. по 26.02.15р. у розмірі 9 735,12 грн. з ПДВ. Накопичувальні картки форми ФДУ-92, також підписані відповідачем із застереженнями.
Оскільки відповідач не сплатив виниклу в нього перед позивачем заборгованість, позивач направив на адресу ТОВ "Гірничодобувна промисловість" претензії (а.с. 80-83), які були залишені відповідачем поза увагою, заборгованість у добровільному порядку сплачена не була, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача плати за користування вагонами за період затримки вагонів на місцях загального користування у розмірі 310 729,08 грн., збір за збереження рухомого складу у розмірі 9 735,12 грн.
Відповідно до п.п.9,10 Правил користування вагонами і контейнерами, про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ст. 307 Господарського кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Стаття 46 Статуту залізниць України встановлює, що одержувач зобов"язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби.
Згідно зі ст.119 Статут за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами-суб'єктам підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та увільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
Плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини у сторони у зобов"язанні.
Збір за зберігання вантажу розраховується згідно п.8 Правил зберігання вантажів: “Збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача, після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо)” та п. 2 Тарифного керівництва № 1 п.п. 2.1 “Збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5, 90 грн. за добу. У всіх випадках неповна доба округляється до повної”.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23 (пункт 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113).
Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Як вірно встановно господарським судом, станцією затримки були оформлені відповідні документи, у тому числі акти форми ГУ-23, на підставі яких за час знаходження спірних вагонів на станції, відповідно до Тарифного керівництва № 1 (затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 року за №340/16356) розрахована плата за користування спірними вагонами за відомостями ф. ГУ-46 у загальній сумі 310 729,08 грн. з ПДВ та збір за зберігання вантажів за накопичувальною карткою ф. ФДУ-92 у сумі 9 735,12 грн. з ПДВ.
Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання доводить особа, яка порушила зобов'язання. Належних доказів на підтвердження відсутності своєї вини у затримці спірних вагонів відповідачем не надано.
Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин визначених самим відповідачем.
Доводи апеляційної скарги про те, що акти загальної форми ГУ-33, які надав позивач, не можна вважати належними доказами, оскільки вони складені з порушенням процедури, передбаченої Правилами користування вагонами, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки факт затримки вагонів у встановленому законодавством порядку зафіксовані актами загальної форми, підписаними повноважними представниками вантажовласника без зауважень та заперечень.
Також безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що судом під час розгляду справи не було забезпечено дотримання принципу рівності учасників судового процесу, а тому надано перевагу доказам позивача без їх ретельного дослідження, оскільки відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Інші доводи апеляційної скарги не приймаються судом до уваги, оскільки не впливають на вирішення справи по суті.
Таким чином, рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідає чинним нормам матеріального та процесуального законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2015 року у справі №904/4797/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий Л.О. Чимбар
Суддя Л.В. Чоха
Суддя С.Г. Антонік
Постанова виготовлена в повному обсязі 12.10.2015 року.