Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16
тел. 235-24-26
Іменем України
"29" вересня 2015 р. Справа № 910/7625/15-г
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу
за позовом
Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк», м. Київ
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Дексатгруп», м. Ірпінь
про
стягнення 23274385,97 грн.
за участю представників:
сторін:
не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дексатгруп» (далі - відповідач) про стягнення 23274385,97 грн., з яких 18680900 грн. заборгованість по кредиту, 3778053,80 грн. заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами та 815432,17 грн. неустойка.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором від 17.02.2012 № 524-170212 щодо повернення тіла кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами.
На адресу суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі від 02.09.2015, в якому останній просить суд зупинити провадження у даній справі до вирішення господарської справи № 911/3873/15 за позовом АТ «Єврогазбанк» до ТОВ «Дексатгруп» про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказане клопотання мотивовано тим, що рішення, прийняте за наслідками розгляду справи № 911/3873/15 має безпосереднє відношення та вплине на вирішення даної справи № 910/7625/15-г, оскільки вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором та вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки, що забезпечує виконання того ж самого кредитного договору, заявлені до одного і того ж позичальника - іпотекодавця, є подвійним стягненням, а тому доцільним є розглянути дану справу по результатам розгляду справи про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Дані обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи та не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у справі.
Розглянувши подане клопотання про зупинення провадження у справі, враховуючи матеріали справи, мотиви клопотання та положення ст.ст. 32-34, 79 ГПК України суд не вбачає підстав та доцільності для його задоволення, з огляду на те, що розгляд господарським судом Київської області справи № 911/3873/15 не є обставиною, яка свідчить про неможливість розгляду даної справи з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне, а тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно чи за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не може мати наслідком подвійного стягнення за основним зобов'язанням.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 09.09.2014 у справі № 3-71гс14.
З огляду на зазначене, суд відмовляє в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі з огляду на його безпідставність та недоцільність.
На адресу суду від відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого відповідач просить суд призначити у даній справі судову експертизу і винести на розгляд експертів наступні питання: який дійсний розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Дексатгруп» (по сплаті процентів за кредит, штрафів, пені та погашенню основної суми боргу) перед АТ «Єврогазбанк» згідно кредитного договору від 17.02.2012 № 524-170212 по основній сумі кредиту та процентам станом на дату подання позовної заяви? Чи відповідає розмір та порядок нарахування пені умовах кредитного договору від 17.02.2012. № 524-170212 і вимогам чинного законодавства, та який її дійсний розмір станом на дату подання заяви про збільшення позовних вимог?
Розглянувши зазначене клопотання суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні суду.
Згідно ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Згідно абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012 № 4 судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
У даному випадку, потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування у справі відсутня, та у суду достатньо знань та кваліфікації щодо з'ясування питань, які виникають при вирішенні даного спору, зокрема, тих які відповідач бажав поставити перед експертом.
Крім того, суд зазначає, що ставити наступне запитання перед експертом; який дійсний розмір пені станом на дату подання заяви про збільшення позовних вимог?, є недоречним ще й тому, що ніякої заяви про збільшення позовних вимог позивачем до суду не подавалось та в матеріалах справи не міститься.
З огляду на зазначене, суд відмовляє в задоволенні клопотання про призначення експертизи з огляду на його безпідставність та недоцільність.
Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Проте, з поданих до суду заперечень на позов, вбачається, що відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, які зводяться до того, що через ситуацію в Україні пов'язаною з проведенням антитерористичної операції на сході України та зниження економічної активності в цілому, у відповідача виникли фінансові труднощі, що і стало причиною по несплаті боргу. Крім того, за розрахунком відповідача загальна сума боргу відрізняється від заявлених позивачем сум.
Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Між сторонами у справі було укладено кредитний договір від 17.02.2012 № 524-170212 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - банк відкриває відповідачу - позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 819793 грн. та відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 17861138,37 грн., що станом на 9.00 ранку 30.05.2014 за курсом НБУ складає в еквіваленті доларів США 1518085 доларів США (далі - кредит) (п. 1.1 договору в редакції договору від 30.05.2014 про внесення змін до кредитного договору).
Відповідно до п. 1.2 договору в редакції договору від 28.03.2012 про внесення змін до кредитного договору, цільове призначення кредиту: придбання нерухомості, поповнення оборотних коштів.
Згідно п. 1.3 в редакції договору від 10.02.2014 про внесення змін до кредитного договору, кредит надається на строк по 09.02.2015 року, якщо інший термін повернення кредиту не встановлений договором про внесення змін до договору або не визначений у відповідності до умов договору.
Пунктом 1.3.1 договору в редакції договору від 30.05.2014 про внесення змін до кредитного договору, встановлено, що позичальник повинен повернути основну суму кредиту згідно графіку погашення кредиту (додаток № 7 до даного кредитного договору) на рахунки: в гривні № 2082130108507, в гривні № 2062730108507; в доларах США № 2062730108507, відкриті в АТ «Єврогазбанк». У разі ненадходження платежів від позичальника у встановлені договором строки суми несплачених в строк платежів визначаються банком як прострочені та обліковуються на рахунках простроченої заборгованості з наступного робочого дня. Кредит вважається повернутим з моменту зарахування відповідної грошової суми в повному обсязі на відповідний рахунок банку або внесення її готівкою.
У відповідності до п. 1.4 договору під терміном «плата за кредит» у договорі розуміються як проценти так і комісії.
Згідно п.п. 1.4.1, 1.4.2 договору в редакції договору від 30.11.2012 про внесення змін до кредитного договору, за користування кредитними коштами у межах встановленого в п. 1.3 строку кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі: 18% річних за кредитні кошти в доларах США по 30.11.2012 включно; 20% річних за кредитні кошти в доларах США з 01.12.2012; 25% річних за кредитні кошти в національній валюті України. При цьому, за користування кредитними коштами понад строк, визначений п. 1.3 договору, процентна ставка встановлюється в розмірі 40% річних в доларах США та 50% річних в національній валюті України.
Відповідно до п. 1.4.4 договору в редакції договору від 30.05.2014 про внесення змін до кредитного договору, строк сплати процентів з 1-го по 5-е число місяця, наступного за місцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності до п. 1.3 договору, в день дострокового погашення заборгованості, або в день дострокового розірвання договору. Проценти сплачуються на рахунки: в гривні - № 2088730108507, в гривні - № 2068330108507, в доларах США - № 2068330108507; відкриті в АТ «Єврогазбанк».
Підпунктами 3.3.2, 3.3.3 пункту 3.3 договору позичальник зобов'язався сплачувати плату за кредит та інші платежі на рахунки відповідно до договору та сплачувати проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки, встановленої п. 1.4.2 договору.
Додатком від 30.05.2014 № 7 до договору сторони погодили графік погашення кредиту, відповідно до якого дата погашення кредиту - 09.02.2015, а саме: суми кредиту по не відновлювальній відкличній кредитній лінії до погашення в гривнях в розмірі 819793 грн., суми кредиту по мультивалютній відновлювальній відкличній кредитній лінії до погашення в гривнях в розмірі 17861138,37 грн.
Договором від 05.06.2014 про внесення змін до договору сторони встановили строк сплати процентів по кредитному договору за травень 2014 року по 25.06.2014 включно.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 18680900 грн., що підтверджується виписками по особовим рахункам з 17.02.2012 по 31.07.2015, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.
Проте, відповідач своїх договірних зобов'язань щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами не виконав, в зв'язку з чим позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про повернення грошових коштів від 05.03.2015 № 294-3.1-20, в якій вимагав повернути тіло кредиту, сплатити відсотки за користування кредитними коштами та сплатити пеню. Надіслання вказаної кореспонденції підтверджується реєстром рекомендованих листів від 06.03.2015 та фіскальним чеком «Укрпошта» від 06.03.2015 № 3118. Завірені копії зазначених документів залучені до матеріалів справи.
Разом з тим, відповідач вказану вимогу про повернення грошових коштів залишив без відповіді та задоволення, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість з повернення тіла кредиту в сумі 18680900 грн., зі сплати відсотків за користування кредитними коштами за загальний період з 01.05.2014 по 28.02.2015 в сумі 3778053,80 грн.
У відповідності до вимог ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконував своїх договірні зобов'язань щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами належним чином, у зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість з повернення тіла кредиту в сумі 18680900 грн., зі сплати відсотків за користування кредитними коштами в сумі 3778053,80 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.
Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 18680900 грн. заборгованості з повернення тіла кредиту, 3778053,80 грн. заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Крім того, позивач посилаючись на п. 5.2 договору просить суд стягнути з відповідача за порушення строків повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня за кожен день прострочки, яка за розрахунками позивача за загальний період прострочки з 26.04.2014 по 04.03.2015 складає 815432,17 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Положеннями п. 5.2 договору встановлено, що у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовились, що нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом) припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням зазначених позивачем періодів нарахування неустойки, стягненню підлягає неустойка з прострочених сум в розмірі 804684,26 грн. В решті вимоги щодо стягнення неустойки в розмірі 10747,91 грн. суд відмовляє, з огляду на її безпідставність.
Заперечення відповідача проти позовних вимог, які зводяться до того, що через ситуацію в Україні пов'язаною з проведенням антитерористичної операції на сході України та зниження економічної активності в цілому, у відповідача виникли фінансові труднощі, що і стало причиною по несплаті боргу, не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються судом з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів.
Згідно ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання.
Також, суд зазначає, що факт наявності складаної економічної ситуації в Україні, проведення в державі антитерористичної операції на сході країни, кризи та кризових явищ є загальними чинниками, які рівноцінно та в однаковій мірі впливають як на відповідача, так і на позивача, як на кредиторів так і на боржників.
Враховуючи зазначене, обставини на які відповідач посилається в якості обґрунтованості невиконання ним грошового зобов'язання щодо повернення тіла кредиту і сплати відсотків за користування кредитними коштами не є підставами для звільнення відповідача від відповідальності за порушення ним договірного зобов'язання.
Що стосується заперечень відповідача щодо невідповідності заявленої до стягнення суми заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, то вони також відхиляються судом, оскільки всі заявлені до стягнення суми перевірені судом та підтверджуються наявними в матеріалах доказами, зокрема, банківськими виписками та розрахунком сум, що стягуються.
З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитними коштами на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 18680900 грн. заборгованості з повернення тіла кредиту, 3778053,80 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами та 804684,26 грн. неустойки у вигляді пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті вимоги щодо стягнення неустойки у вигляді пені в розмірі 10747,91 грн. суд відмовляє, з огляду на її безпідставність.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд враховує таке.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», в редакції чинній на момент звернення позивача з даним позовом, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільняється від сплати судового збору у справах, пов'язаних зі здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банків.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи, що приписами Закону України «Про судовий збір» відповідач у справі не звільнений від сплати судового збору відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дексатгруп» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу, 152, офіс 4, ідентифікаційний код 37818987) на користь Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» (04073, м. Київ, проспект Московський, 16, ідентифікаційний код 34693790) 18680900 (вісімнадцять мільйонів шістсот вісімдесят тисяч дев'ятсот) грн. заборгованості з повернення тіла кредиту, 3778053 (три мільйона сімсот сімдесят вісім тисяч п'ятдесят три) грн. 80 коп. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами, 804684 (вісімсот чотири тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 26 коп. неустойки у вигляді пені.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дексатгруп» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу, 152, офіс 4, ідентифікаційний код 37818987) в доход Державного бюджету України 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. витрат по сплаті судового збору.
4. В решті позову відмовити.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя Ю.В. Подоляк
Дата підписання рішення 05.10.2015.