Кіровоградської області
06 жовтня 2015 рокуСправа № 912/3511/15
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/3511/15
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область
до відповідача: спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут", м. Світловодськ, Кіровоградська область
про стягнення 85 116,81 грн
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1, договір про надання правової допомоги від 10.12.2013;
від відповідача - участі не брали.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" заборгованості за отриманий товар за договором № МРи59/01-2015 від 13.01.2015 в сумі 42 000,00 грн, а також пеню в розмірі 17 363,42 грн, штраф у розмірі 13 020,00 грн, 842,70 грн-3% річних та 11 890,69 грн інфляційних втрат, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №МРи59/01-2015 від 13.01.2015 з оплати вартості поставленого товару.
Ухвалою господарського суду від 14.09.2015 подану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/3511/15; розгляд справи в судовому засіданні призначено на 06.10.2015.
В судовому засіданні 06.10.2015 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті.
Позивач в судовому засіданні 06.10.2015 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач відзив на позов не подав, у судове засідання 06.10.2015 не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце його проведення (а.с. 29), будь-яких клопотань стосовно неможливості явки та подання документів до господарського суду не направив.
У відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд
13.01.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма „Спецремтехнологія” (Постачальник) та спільним підприємством товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (Замовник) укладено договір поставки № МРи59/01-2015(далі - Договір), відповідно до п.1.1 умов якого Постачальник зобов'язався своїми силами та матеріалами виготовити, а Замовник прийняти та оплатити наступну продукцію: виготовлення постілі підшипникової опори, згідно креслення, узгодженого з "Замовником" в кількості 8 шт (а.с. 9-10).
Пунктом 2.2. Договору встановлено що, загальна вартість виготовлення продукції в кількості 8 шт. становить 186 000,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 31 000,00 грн.
Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок Постачальника згідно виставлених ним рахунків (п. 2.4. Договору).
Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2015, в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.5. Договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками позивача та відповідача.
Додатковою угодою № 1 від 22.01.2015 внесено зміни до п. 2.3. розділу 2 Договору та викладено зазначений пункт в наступній редакції:
"Замовник здійснює оплату на умовах 100% передоплати загальної вартості робіт (п.2.2) у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту підписання даної Додаткової угоди № 1." (а.с. 11).
Розглядаючи позовні вимоги господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Стаття 264 Господарського кодексу України передбачає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно положень Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві визначений договором товар у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу, та оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. ст. 662, 663, 689, 692)
Частиною другою ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи слідує, що на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 186 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 4 від 25.03.2015 (а.с. 13) та актом приймання - передачі № 06/07 від 29.04.2015 (а.с. 14).
Відповідно до п. 2.4. Договору позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату продукції № 2 від 13.01.20.15 на суму 186 000,00 грн (а.с. 32).
Вказані вище видаткова накладна та акт приймання - передачі підписано та скріплено печатками сторін, що свідчить про те, що позивачем було поставлено продукцію відповідачу на загальну суму 186 000,00 грн, який, в свою чергу, був прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень та претензій.
Позивачем повідомлено, що відповідачем було здійснено лише часткову оплату продукції на суму 144 000,00 грн, що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками за 16.03.2015, 17.03.2015 та за 20.03.2015 (а.с.15-16).
Отже, відповідач, отримавши від позивача товар, не виконав умови Договору та не здійснив повну його оплату, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" у розмірі 42 000,00 грн (186 000,00 грн - 144 000,00 грн).
Відповідач доказів сплати та доказів сплати вказаної суми під час розгляду справи до господарського суду не надав.
Враховуючи наведені норми та підтвердження матеріалами справи отримання відповідачем продукції на загальну суму 186 000,00 грн і виникнення обов'язку з його оплати та відсутність доказів повної оплати вартості продукції, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" про стягнення з спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" основного боргу в сумі 42 000,00 грн є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.
Порушення зобов'язання є підставою для застосування до сторони, якою таке зобов'язання порушено, відповідальності, встановленої договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч. 1-2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України).
Сторонами в пункті 5.1. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов Договору Постачальник та Замовник несуть відповідальність, зокрема, Замовник при затриманні оплати за даним Договором сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а при простроченні оплати більш ніж 20 календарних днів, Замовник додатково сплачує штраф в розмірі 7% від вартості поставки.
На підставі викладеного позивач згідно наданого розрахунку просить стягнути пеню та штраф, які нараховує за період прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару.
Так, позивач просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 03.02.2015 по 05.02.2015 в розмірі 17 363,42 грн та штраф в розмірі 13 020,00 грн.
Нарахування штрафу в розмірі 7% від суми боргу відповідає умовам п. 5.1. Договору, вимогам законодавства і матеріалам справи, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.
Згідно до п. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Однак, розрахунок пені, наданий позивачем, здійснено без урахування шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та нараховано пеню поза межами вказаного строку.
Крім того, вказаний розрахунок містить арифметичні помилки.
З огляду на вимоги частини першої ст. 4-7 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Як зазначено в пункті1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 N 14 " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Враховуючи викладене, господарський суд здійснивши власний розрахунок пені в межах шестимісячного строку, наводить наступний розрахунок пені:
на суму боргу 186 000,00 грн за період прострочення з 03.02.2015 по 05.02.2015 пеня в розмірі 428,05 грн;
на суму боргу 186 000,00 грн за період прострочення з 06.02.2015 по 03.03.2015 пеня в розмірі 5 167,23 грн;
на суму боргу 186 000,00 грн за період прострочення з 04.03.2015 по 15.03.2015 пеня в розмірі 3 669,04 грн,
на суму боргу 143 000,00 грн за 16.03.2015 пеня в розмірі 235,07 грн;
на суму боргу 142 000,00 грн за період прострочення з 17.03.2015 по 19.03.2015 пеня в розмірі 700,27 грн;
на суму боргу 42 000,00 грн за період прострочення з 20.03.2015 по 03.08.2015 пеня в розмірі 9 458,63 грн,
а всього пеня в розмірі 19 658,30 грн.
Однак, враховуючи те, що розмір нарахованої позивачем пені не перевищує розміру пені, відповідно до здійсненого господарським судом розрахунку та відповідає фактичним обставинам справи, а тому пеня, яка підлягає стягненню з відповідача становить 17 363,42 грн.
При цьому, одночасне стягнення пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми в розмірі 842,70 грн. за період з 03.02.2015 по 18.08.2015 та 11 890,69 грн. інфляційних втрат за період з березня 2015 по липень 2015.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові
Нарахування позивачем інфляційних втрат за період з березня 2015 по липень 2015 згідно наданого розрахунку (а.с. 8), що загалом становить 11 890,69 грн, є правомірним, а вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 11 890,69 грн. підлягає задоволенню.
Під час розрахунку 3% річних позивачем в окремих випадках допущено арифметичні помилки.
На підставі викладеного є правильним наступний розрахунок 3% річних в межах періоду розрахунку позивача (а.с. 8):
на суму боргу 186 000,00 грн за період прострочення з 03.02.2015 по 15.03.2015 3% річних в розмірі 626,79 грн;
на суму боргу 143 000,00 грн за 16.03.2015 3% річних в розмірі 11,75 грн;
на суму боргу 142 000,00 грн за період прострочення з 17.03.2015 по 19.03.2015 3% річних в розмірі 35,01 грн;
на суму боргу 42 000,00 грн за період прострочення з 20.03.2015 по 18.08.2015 3% річних в розмірі 524,71 грн,
а всього 3% річних в розмірі 1 198,26 грн.
Однак, враховуючи те, що розмір нарахованих позивачем 3% річних не перевищує розміру річних, відповідно до здійсненого господарським судом розрахунку, господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних за період з 03.02.2015 по 18.08.2015 в сумі 842,70 грн.
На підставі викладеного господарський суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" про стягнення з спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" заборгованості в сумі 42 000,00 грн, пені в розмірі 17 363,42 грн, штрафу у розмірі 13 020,00 грн, 842,70 грн-3% річних та 11 890,69 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Крупської, 2А, ідентифікаційний код 31678853) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Спецремтехнологія" (51938, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Матросова, 19, прим. 103, ідентифікаційний код 34827433) 42 000,00 грн заборгованості за отриманий товар, 17 363,42 грн пені, 13 020,00 грн. штрафу, 842,70 грн - 3% річних, 11 890,69 грн інфляційних втрат, а також 1 276,75 грн судового збору.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 12.10.2015.
Суддя В.В.Тимошевська