ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.10.2015Справа №910/19255/15
За позовом Приватної Науково-виробничої Фірми "Скала", м. Київ
до Публічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київ
про визнання протиправними дій та зобов'язання відновити становище, яке існувало до протиправного відключення від джерел електропостачання шляхом визнання повністю недійсним Акту про недопуск, визнання протиправними дій та відсутнім права щодо відключення від джерел електропостачання та протиправним припинення подання електричної енергії (з урахуванням заяви про зміну предмету позову)
Суддя О.С. Комарова
Представники сторін:
від позивача Цімейко Б.А. (директор)
від відповідача Савчук Л.А. (представник за довіреністю)
В судовому засіданні 06 жовтня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Позивач, Приватна науково-виробнича фірма "Скала" (далі - ПНВФ «Скала»), звернувся 27 липня 2015 року до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 283 від 24.07.2015 року, до відповідача, Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - ПАТ «Київенерго») в якій просив суд відновити становище, яке існувало до протиправного відключення Публічним акціонерним товариством "Киїенерго" 15.06.2015р. від джерел електропостачання Приватну науково-виробничу фірму "Скала" по вул. Луначарського, 24 у місті Києві шляхом зобов'язання Публічне акціо нерне товариство «Киїенерго» (ідентифікаційний код 00131305) виконати до говір № 3510618 від 31.10.2003 р. про надання електропостачальних послуг та надати Приватній науково-виробничій фірмі "Скала" (ідентифікаційний код 2137100839) послуги, передбачені вище вказаним договором, по вул. Луначарського, 24 у місті Києві.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору про надання послуг з електропостачання №3510618 від 31.10.2003 року без належних пра вових підстав було відключено позивача від постачання електричної енергії нежит лового приміщення позивача по вул. Луначарського 24 у місті Києві.
Ухвалою суду від 29.07.2015 року порушено провадження у справі № 910/19255/15 та призначено розгляд справи на 08.09.2015 року.
Через відділ діловодства суду 10.08.2015 року позивач подав клопотання про забезпечення позову шляхом зобов'язання ПАТ "Київенерго" негайно та невідкладно відновити електропостачання ПНВФ "Скала" відповідно до говору № 3510618 від 31.10.2003 р. про надання електропостачальних послуг та надати ПНВФ "Скала" послуги, передбачені вище вказаним договором до закінчення розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/19255/15, при цьому зняти останні показники лічильника електроенергії, встановлені у ПНВФ "Скала" по вул. Луначарського, 24 у м. Києві, докази чого надати суду, яке було долучено судом до матеріалів справи. Судом відкладено розгляд поданого клопотання до наступного судового засідання.
Через відділ діловодства суду 10.08.2015 року громадською організацією «Захист українського народу» було подано клопотання про підтримання клопотання позивача про забезпечення позову.
Через відділ діловодства суду 07.09.2015 року позивач подав клопотання про зміну предмета позову в порядку ст. 20 ГК України, ст. 22 ГПК України, в якому просить суд:
- визнати протиправними дій та відновити становище, яке існувало до протиправного відключення від джерел електропостачання 15.06.2015 року ПАТ «Київенерго» (ідентифікаційний код 00131305) ПНВФ «Скала» (код ЄДРПОУ 19024291) шляхом визнання повністю недійсним Акту № про недопуск від 10.06.2013 року ПАТ «Київенерго» (ідентифікаційний код 00131305);
- визнати протиправними дій та відсутнім права у Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (ідентифікаційний код 00131305) щодо відключення 15.06.2015 року Приватної науково-виробничої фірми "Скала" (ідентифікаційний код 2137100839) по вул. Луначарського, 24 у м. Києві від джерел електропостачання та протиправним припинення подання електричної енергії Приватній науково-виробничій фірмі "Скала" (ідентифікаційний код 2137100839) по вул. Луначарського 24 у м. Києві в період з 15.06.2015 року по 10.08.2015 року.
Через відділ діловодства суду 08.09.2015 року позивач подав клопотання про долучення речових доказів, в порядку вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яке долучено судом до матеріалів справи.
В судовому засіданні 08.09.2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, подав відзив на позовну заяву та надав пояснення по суті спору.
В судовому засіданні 08.09.2015 року, судом у відповідності до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 15.09.2015 року.
Через відділ діловодства суду 14.09.2015 року від позивача надійшло клопотання про долучення та врахування речових доказів, яке долучено судом до матеріалів справи.
Розглянувши в судовому засіданні 15.09.2015 року подане позивачем клопотання про зміну предмета позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.
Оскільки клопотання про зміну предмету позову подане до початку розгляду справи по суті та з дотриманням вимог ст.ст. 54, 57 ГПК України, воно приймається судом до розгляду.
Представник позивача в судове засідання 15.09.2015 року з'явився, позовні вимоги, з урахуванням клопотання про зміну предмету позову, подав довідку для долучення до матеріалів справи, підтримав та надав пояснення по суті спору. Представник відповідача подав додаткові пояснення, проти позову заперечив та дав пояснення по суті спору.
Також у судовому засіданні 15.09.2015 року представники сторін подали спільне письмове клопотання про продовження процесуальних строків вирішення спору на 15 днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2015 року судом, за клопотанням представників сторін, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, в судовому засіданні оголошено перерву на 06.10.2015 року.
Через відділ діловодства суду 18.09.2015 року від позивача надійшло клопотання про долучення та врахування речових доказів, яке долучено судом до матеріалів справи.
Представник позивача в судове засідання 06.10.2015 року з'явився, позовні вимоги, з урахуванням клопотання про зміну предмету позову, підтримав, подав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи та надав пояснення по суті спору. Представник відповідача проти позову заперечив, подав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи та дав пояснення по суті спору.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
30 жовтня 2003 року між Приватною науково-виробничою фірмою "Скала" (надалі - позивач, споживач) та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (надалі - відповідач, енергопостачальна компанія) було укладено договір про постачання електричної енергії № 3510618 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати електричну енергію відповідно до умов договору, а споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату електричної енергії за тарифами, що регулюються згідно з умовами, визначеними у ліцензії на постачання електричної енергії та в разі зміни публікуються в пресі, виконує інші умови, визначені договором та додатками до нього, які є невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 4.7. договору, споживач зобов'язується забезпечувати у будь-який час доби безперешкодний доступ представників енергопостачальної організації до систем та приладів обліку, приладів вимірювання потужності для контролю за встановленими режимами споживання електроенергії.
Пунктом 6.1.5 договору визначено, що електропостачальна організація має право, попередивши споживача письмово або телефонограмою не пізніше, ніж за 2 доби, припинити повністю або частково подачу йому електроенергії у разі недопущення посадових осіб державних органів, на яких покладені відповідні обов'язки, згідно з чинним законодавством до електроустановок споживача або розрахункових приладів обліку електроенергії.
Як зазначає позивач, 02 червня 2015року відповідачем було проведено у позивача обстеження пломб лічильників, знятті останні технічні дані показників лічильників та склав у присут ності позивача складено відповідний акт.
Позивач стверджує, що 15 червня 2015 року відповідачем без належних пра вових підстав та без повідомлення позивача було відключено позивача від постачання електричної енергії нежит лового приміщення позивача, що розташоване за адресою: вул. Луначарського 24 у місті Києві, в той час, як позивачем умови договору про постачання електричної енергії № 3510618 виконуються повністю і вчасно сплачується вартість спо житих послуг по енергоспоживанню та енергопостачанню.
Так, підставою звернення позивача до суду стало протиправне порушення відповідачем вимог чинного законодавства та умов договору про надання послуг з електропостачання №3510618 від 31.10.2003 року щодо відключення позивача від постачання електричної енергії нежит лового приміщення позивача по вул. Луна царського 24 у місті Києві, у зв'язку з чим просить визнати протиправними дії та відновити становите, яке існувало до протиправного відключення від джерел електропостачання 15.06.2015 року відповідачем позивача шляхом визнання повністю недійсним Акту № про недопуск від 10.06.201З року Публічного Акціонерного Товариства «Київенерго» та визнати протиправними дії та відсутнім права у відповідача щодо відключення 15.06.2015 року позивача по вул. Луначарського, 24 у м. Києві від джерел електропостачання та протиправним припинення подання електричної енергії позивачу по вул. Луначарського, 24 у м. Києві в період з 15.06.2015 року по 10.08.2015 року.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За приписами ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ст.20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
При цьому, слід наголосити, що способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Так, відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
В силу дії статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За своєю правовою природою зобов'язання, які виникли між сторонами за договором про постачання електричної енергії № 3510618 від 30.10.2003 року, є зобов'язаннями поставки (купівлі-продажу).
Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Взаємовідносини в сфері електроенергетики регулюються нормами чинного законодавства України, Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996 року, у редакції постанови НКРЕ від 17.05.2005 № 910 зі змінами та доповненнями (надалі - ПКЕЕ).
Відповідно до п.1.2. ПКЕЕ електрична енергія (активна) - енергоносій, який виступає на ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, переадресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару.
Відповідно до п. 1.3. ПКЕЕ постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії.
Судом встановлено, що у зв'язку з недопуском 10.06.2015 року відповідача до розрахункових засобів обліку електричної енергії уповноважених посадових осіб, електриком балансоутримувача електричних мереж, від яких живиться приміщення відповідача, останнім 15.06.2015 року на підставі наряду-завдання № 6 було здійснено припинення електропостачання до об'єкту позивача.
Факт недопуску працівників відповідача до розрахункових засобів обліку електричної енергії зафіксовано в Акті про недопуск № 0601003338 від 10.06.2015 року, який був складено та підписано в присутності уповноважених представників позивача та відповідача, а також підтверджується доповідними записками уповноважених працівників відповідача.
В Акті про недопуск № 0601003338 від 10.06.2015 року, оригінал якого було оглянуто в судовому засіданні 15.09.2015 року, про що зазначено в протоколі судового засіданні за вказану дату, зафіксовано факт повідомлення позивача про припинення електропостачання 15.06.2015 року з 08:00 год. без додаткового попередження шляхом відключення КЛ - 0,4 кВ від центру живлення, тобто за три робочі дні.
Втім, доказів звернення позивача в строк до 15.06.2015 року про надання доступу до приладів обліку до відповідача матеріали справи не містять.
Позивач зазначає, що Акт № про недопуск від 10.06.2013 року є без номера та був отриманий позивачем в ЖЕК Дніпровського району м. Києва 15.06.2015 року разом з нарядом-завданням від 15.06.2015 року, в той же час позивач звертає увагу, що в період з 10.06.2013 по 15.06.2015 року відповідач не проводив позапланових перевірок позивача та зазначає, що останнє зняття відповідачем фактичних показників лічильників у позивача відбулось 02.06.2015 року.
Також позивач вказує, що в Акті № про недопуск від 10.06.2013 року представником позивача (споживача) зазначено - Гарагулю К.Г., однак зазначена особа, на твердження позивача, у останнього не працює та не працювала взагалі.
В свою чергу, відповідач пояснив, що Акт про недопуск від 10.06.2015 року містить номер № 0601003338, що підтверджується журналом реєстрації актів (2015), а зазначення в акті дати складення акту - 10.06.2013 року є технічною помилкою (копія виписки із журналу наявна в матеріалах справи).
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі звернення керівника позивач 10.08.2015 року на підставі наряду-заявки № 128 було надано допуск працівникам відповідача для виконання технічної перевірки засобів обліку електроенергії, за результатами якої було складено Акт № 53 від 10.08.2015 року та поновлено постачання електричної енергії.
На підтвердження викладеного, в матеріалах справи міститься лист відповідача № 42АУ/012/7337 від 18.08.2015 року у відповідності до якого, позивача було повідомлено про підключення до електромережі 10.08.2015 року згідно з нарядом-заявкою № 128.
Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 р. N 11 "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
За приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на вищевикладене, дослідивши матеріали справи в цілому, суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову шляхом «зобов'язання ПАТ "Київенерго" негайно та невідкладно відновити електропостачання ПНВФ "Скала" відповідно до говору № 3510618 від 31.10.2003 р. про надання електропостачальних послуг та надати ПНВФ "Скала" послуги, передбачені вище вказаним договором до закінчення розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/19255/15, при цьому зняти останні показники лічильника електроенергії, встановлені у ПНВФ "Скала" по вул. Луначарського, 24 у м. Києві, докази чого надати суду», суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:
- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу;
- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (далі - Постанова) у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Позивач своє клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову належним чином не обґрунтував, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про забезпечення позову.
Виходячи з вищевикладеного суд не знаходить підстав для задоволення даного позову.
Як визначено в п.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).
Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. В задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 12.10.2015 року.
Суддя О.С. Комарова