ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
05.10.2015Справа №910/18221/15
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чаадаєва-2"
до 1) Київської міської державної адміністрації
2) фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальності
3) Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна
4) Київського автотранспортного підприємства №13031
про відсутність права власності та визнання недійсним свідоцтва про право власності
Представники:
від позивача: Новак В.В. - голова, відповідно до наказу № 01 від 20.12.2009 року;
Берестецький О.В. - представник за довіреністю б/н від 11.09.2015 року;
від відповідача-1: Шумінська Ю.Ю. - посвідчення № 23 від 31.12.2015 року (без довіреності);
від відповідача-2: Случак О.О. - представник за довіреністю б/н від 23.0.2013 року;
від відповідача-3: не з'явився;
від відповідача-4: не з'явився.
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чаадаєва-2" до 1) Київської міської державної адміністрації, 2) фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальності, 3) Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна, 4) Київського автотранспортного підприємства №13031 про відсутність права власності та визнання недійсним свідоцтва про право власності.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.03.1998 року Ленінградською районною державною адміністрацією в м, Києві видано свідоцтво серії ЖБ №3 про право власності на житловий будинок 18-ти поверховий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями №2-Б, вул. Петра Чаадаєва в м. Києві загальною площею 7 156 кв.м фірмі «Т.М.М.» - ТОВ.
27.07.2009 року мешканцями будинків № 2-А та 2-Б по вул. Петра Чаадаєва, м. Київ для захисту своїх прав було створене об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Чаадаєва-2», яке зареєстровано Святошинською у м. Києві державною районною адміністрацією в м. Києві.
01.11.2012 року згідно акту №2 приймання - передачі житлового комплексу з балансу фірми «Т.М.М.» -ТОВ на баланс ОСББ «Чаадаєва-2» передано житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями № 2-Б по вул. Петра Чаадаєва в м. Києві.
На думку позивача, право власності на будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями № 2-Б по вул. Петра Чаадаєва, м. Київ на підставі свідоцтва про право власності серії ЖБ-3 від 11.03.1998 року, набуте незаконно, в порушення діючого на той момент законодавства.
У зв'язку з чим, просить суд визнати відсутність у відповідача 2 права власності на будинок № 2-Б з вбудовано-прибудованими приміщеннями загальною площею 7156 кв. м. по вул. Петра Чаадаєва, м. Київ на підставі свідоцтва про право власності серії ЖБ-3 від 11.03.1998 року, набуте незаконно в порушення діючого законодавства. Визнати недійсним свідоцтво про право колективної власності серії ЖБ-№93 від 11.03.1998 року, виданого Ленінградською районною державною адміністрацією в м. Києві.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.07.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 04.08.2015 року.
04.08.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду м. Києва позивачем подано документи по справі.
В судове засідання 04.08.2015 року представники відповідачів 1, 3, 4 не з'явилися, вимоги ухвали суду від 17.07.2015 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №01030 32012870, 01030 32012799 відповідно.
Відповідач подав документи на виконання вимог ухвали суду від 17.07.2015 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.08.2015 року розгляд справи відкладено на 14.09.2015 року.
19.08.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач 2 подав документи по справі.
14.09.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав клопотання про витребування документів.
В судове засідання 14.09.2015 року представники відповідачів 3, 4 не з'явилися, вимоги ухвали суду від 17.07.2015 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №01030 32014821, але 14.09.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву, документи по справі.
Представники позивача підтримали клопотання про витребування документів.
Представники відповідача 1, 2 заперечували проти даного клопотання.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.09.2015 року розгляд справи відкладено на 05.10.2015 року.
23.09.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач 2 подав заяву про застосування строку позовної давності.
В судове засідання 05.10.2015 року представники відповідачів 3, 4 не з'явилися, вимоги ухвали суду від 17.07.2015 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №01030 32015739.
Представники позивача подали клопотання про зміну статусу відповідачів 3, 4 на третіх осіб.
Представник відповідача 1 виніс дане клопотання на розсуд суду.
Представник відповідача 2 заперечував проти даного клопотання.
Суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про зміну статусу відповідачів 3, 4.
Представником відповідача 1 подано відзив.
Представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов.
Представник відповідача 1 заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача 2 заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, 2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Рішенням Київської міської ради народних депутатів виконавчий комітет № 40 від 20.01.1992 "Про вилучення та відведення АТП 13031 земельної ділянки для будівництва житлового будинку по вул. Чаадаєва у Ленінградському районі» вирішено: вилучити із складу земель міської забудови земельну ділянку площею близько 0,44 га, по вул. Чаадаєва в Ленінградському районі, відвести АТП 13031 земельну ділянку, площею близько 0,44 га, для будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудинковими приміщенням відділення ощадбанку по вул.. Чаадаєва у Ленінградському районі. Земельну ділянку відвести за рахунок земель міської забудови, вільної від забудов, в постійне користування.
Відповідно до довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації №98 від 25.12.1997 року, відповідно до проведеної 19.12.1997 року інвентаризації в новопобудованому 18 поверховому житловому будинку №2б по вул. Чаадаєва в Ленінградському районі встановлено, що загальна наведена площа становить 5 864 кв.м, а також на першому поверсі: приміщення ЖЕКУ 44 кв.м., площа прибудованих приміщень 1042 кв.м, в підвалі торгів. корисна площа 205 кв.м.
Актом про приймання в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта, зареєстрованим Управлінням держархбудконтролю м. Києва №380 від 30.12.1997 року, житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщенням по вул.. Чаадаєва, буд. 2-Б прийнято в експлуатацію.
З вищезазначеного акту вбачається, що замовником будівництва є Київське АТП-13031, генпідрядником є фірма "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю.
Ленінградською районною державною адміністрацією м. Києва на підставі: тимчасового порядку видачі свідоцтва про право власності, угоди про сумісну діяльність від 19.04.1995 №19/95, додаткової угоди від 05.03.1997 №1, акту передачі від 25.02.98, листа АТП 13031 від 25.02.98 №139, товариству з обмеженою відповідальністю «Фірмі «Т.М.М» видано свідоцтво серія ЖБ №3 від 11.03.1998 року про право власності на житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями, а саме житловий 18-поверховий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями площею 7156,0 кв.м, який розташований в місті Києві за адресою: вул. Чаадаєва, будинок № 2-Б на праві колективної власності.
Відповідно до акту № 2 приймання-передачі житлового комплексу з балансу на баланс, складеним уповноваженими представниками об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чаадаєва-2" та фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю 01.11.2012 року, з балансу фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю на баланс позивача було передано житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б.
Звертаючись з позовом до суду позивач зазначив, що 27.07.2009 року мешканцями будинків № 2-А та 2-Б по вул. Петра Чаадаєва, м. Київ для захисту своїх прав було створене об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Чаадаєва-2» («ОСББ»), яке зареєстровано Святошинською у м. Києві державною районною адміністрацією в м. Києві (свідоцтво про реєстрацію № 250521). Відповідно до статті 18 Закону України «Про ОСББ» відповідно до цього Закону та Статуту зобов'язане припиняти дії третіх осіб, що утруднюють або перешкоджають реалізації прав володіння, користування і розпорядження неподільним та загальним майном членами об'єднання. На думку позивача, право власності на будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями №2-Б по вул.. Петра Чаадаєва, м. Київ на підставі Свідоцтва про право власності серія ЖБ №3 від 11.03.1998 року набуте незаконно, в порушення діючого на той момент законодавства. У зв'язку з чим, просить суд визнати відсутність у відповідача 2 права власності на будинок № 2-Б з вбудовано-прибудованими приміщеннями загальною площею 7156 кв. м. по вул. Петра Чаадаєва, м. Київ на підставі свідоцтва про право власності серії ЖБ-3 від 11.03.1998 року, набуте незаконно в порушення діючого законодавства. Визнати недійсним свідоцтво про право колективної власності серії ЖБ-№93 від 11.03.1998 року, виданого Ленінградською районною державною адміністрацією в м. Києві.
Відповідно до частини 1 статті 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.
З матеріалів справи вбачається, що свідоцтво на право власності серія ЖБ №3 від 11.03.1998 року видано Ленінградською районною державною адміністрацією м. Києва, відповідно до тимчасового порядку видачі свідоцтва про право власності, угоди про сумісну діяльність від 19.04.1995 №19/95, додаткової угоди від 05.03.1997 №1, акту передачі від 25.02.98, листа АТП 13031 від 25.02.98 №139.
Відповідно до Тимчасового порядку видачі свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1563 від 02.10.1996 року (чинного на момент видачі свідоцтва) функції структурних підрозділів місцевих органів державної виконавчої влади при видачі свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна покладалися на: Головне управління житлового господарства та майна міста, районні у м. Києві державні адміністрації та Головне управління житлового забезпечення міста Києва.
Відповідно до п.5.1 Тимчасового порядку, районні у м. Києві державні адміністрації: здійснюють оформлення права власності та видають свідоцтва про право власності:
- фізичним та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані жилі будинки та домоволодіння;
- членам дачних та гаражних кооперативів, товариств або об'єднань, які повністю внесли пайові внески.
Згідно з п.9 Тимчасового порядку заява на отримання свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомості подається до відповідного органу у двох примірниках за зразком, згідно з додатком 7 цього Порядку.
Пунктом 10.8 Тимчасового порядку передбачено, що для оформлення свідоцтва про право власності на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані жилі будинки та домоволодіння фізичними та юридичними особами необхідно подати такі документи:
- належно оформлені міським бюро технічної інвентаризації не раніш, ніж 3 роки тому, технічний паспорт та поповерхові плани будинку;
- документи, які підтверджують право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт;
- рішення органу державної виконавчої влади про надання дозволу на будівництво, реконструкцію або перебудову об'єкту;
- акт державної комісії про прийняття об'єкту в експлуатацію.
Відповідачем 1 зазначено, що Київська міська державна адміністрація не є правонаступником Ленінградської районної державної адміністраціє м. Києва, не видавала вищезазначене свідоцтво і видача вказаних свідоцтв не відносилась до компетенції Київської міської адміністрації. Доказів протилежного, позивачем суду не надано.
Відповідно до п. 24 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 № 1820, у разі оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна, який уже був зареєстрований в БТІ на підставі попереднього правовстановлюючого документа, оригінал попереднього правовстановлюючого документу вилучається органом, який оформлює право власності, і зберігається у справах цього органу.
Позивач зазначає, що відповідач 2 не мав правових підстав отримати Свідоцтво про право власності на весь будинок, оскільки у Свідоцтві зазначена площа будинку без врахуванням площі, яку набули у власність особи на підставі додаткових угод до договору про спільну діяльність.
Представник відповідача 2 пояснив суду, що місцевими органами державної влади було започатковано практику щодо видачі фізичним особам свідоцтв про право власності на квартири у новобудовах лише після видачі Свідоцтва про право власності на весь новозбудований будинок, тобто для того, щоб фізичним особам (власникам квартир) отримати свідоцтво про право власності на квартиру, необхідною передумовою було отримання, в даному випадку, відповідачем 2 Свідоцтва серії ЖБ №3 від 11.03.1998 року про право власності на житловий будинок, загальною площею 7156,0 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. П. Чаадаєва, буд. 2Б (на житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями). Вказані твердження відповідача 2 не були спростовані позивачем належними та допустимими доказами, а натомість, підтверджені представником відповідача 1.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чаадаєва-2" є юридичною особою, яка зареєстрована Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією 27.07.2009.
Судом встановлено, що актом № 2 приймання-передачі житлового комплексу з балансу на баланс, складеним уповноваженими представниками об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чаадаєва-2" та Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю 01.11.2012, з балансу відповідача 2 на баланс позивача було передано 18-ти поверховий житловий будинок, який розташовано за адресою: м. Київ, вул. Чаадаєва, 2Б.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Частиною 4 статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", об'єднання зобов'язане припиняти дії третіх осіб, що утруднюють або перешкоджають реалізації прав володіння, користування і розпорядження спільним майном співвласниками.
Позивачем не надано належних доказів того, що мешканці будинку уповноважили ОСББ "Чаадаєва-2" захищати їх права, які стосуються саме права власності на житлові площі, які ці мешканців набули у власність і які не перебувають у спільній власності співвласників будинку.
При цьому позивачем не обґрунтовано порушення його прав щодо утримання та використання спільного майна, оскільки, як встановлено з пояснень представників і позивача, і відповідача 2, спір стосується саме житлових площ, які у спільній власності не перебувають.
Усі обґрунтування позивача зводяться до того, що відповідач 2 може у майбутньому використати примірник цього Свідоцтва для відчуження площ спільного користування будинку.
Проте, господарський суд зауважує, що такі дії на даний час відповідачем 2 не вчинялися, а отже, порушення не допускалося.
Частина 1 статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушуються, створено чи створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Відповідно до ч. 1 статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивач. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Таким чином, суд вважає, що право позивача не порушено, у зв'язку з чим вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо заяви відповідача 2 про застосування строку позовної давності до вимог про видачу свідоцтва про право власності, слід зазначає наступне.
У відповідності до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
В зв'язку з тим, що суд прийшов до висновку про необґрунтованість вимог позивача та про відсутність порушення права позивача, позовна давність не може бути застосована до даних правовідносин.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 12.10.2015 року.
Суддя С.М. Мудрий