ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
09.10.2015Справа № 910/26374/15
Суддя Ломака В.С., розглянувши позовну заяву Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «УКРДІПРОДОР»
до Служби автомобільних доріг у Київській області
про стягнення 500 000, 00 грн.,
Державне підприємство - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «УКРДІПРОДОР» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Служби автомобільних доріг у Київській області (далі - відповідач) про стягнення 500 000, 00 грн.
Дослідивши матеріали переданої на розгляд суду позовної заяви на предмет наявності правових підстав для прийняття її до провадження, суд звертає увагу на те, що подана Державним підприємством - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «УКРДІПРОДОР» позовна заява не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає поверненню з посиланням на ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.
Згідно з абзацом 2 статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» з 1 січня 2015 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1 218 гривень.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 500 000, 00 грн.
Таким чином, за подання даного позову позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 7 500, 00 грн.
Натомість, позивачем до позовної заяви не було додано жодного доказу в підтвердження сплати судового збору за подання вищевказаної позовної заяви.
При цьому, до позовної заяви позивачем було додано клопотання № 1027-01 від 01.10.2015 р. про відстрочення сплати судового збору до прийняття судом рішення у справі, мотивоване тим, що на банківські рахунки позивача органами Державної виконавчої служби було накладено арешт, що позбавляє позивача можливості здійснити оплату судового збору.
Подане Державним підприємством - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «УКРДІПРОДОР» клопотання про відстрочення сплати судового збору суд вважає необґрунтованим виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.
Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Таким чином, з аналізу чинного законодавства, що регулює питання можливості зменшення розміру судового збору та відстрочення його оплати випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує зменшення розміру судового збору та відстрочення його оплати з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, які вплинули на майновий стан сторони.
При цьому, з урахуванням положень ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України наявність відповідної обставини має бути доведена належними та допустимими доказами, а отже, особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
В даному випадку, до вищевказаної заяви позивачем не додано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які мали б виключний характер та свідчили б про наявність достатніх підстав для надання позивачу відстрочки сплати судового збору.
Та обставина, що через накладення органами Державної виконавчої служби арешту на банківські рахунки позивача останній позбавлений можливості здійснити сплату судового збору, сама по собі, не може слугувати підставою для задоволення вказаного клопотання.
Обґрунтовуючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, позивач додав копії постанов про арешт коштів боржника від 25.02.2015 та від 10.07.2015. Між тим, вказані постанови не свідчать про те, що арешт накладений на усі наявні у підприємства рахунки. Таких доказів товариством не надано. Крім того, арешт накладено значно раніше, ніж подано позовну заяву.
Подані позивачем Довідки ПАТ «Український інноваційний банк» № 2991/0/2-15 від 28.07.2015 р., № 3529/0/2-15 від 09.09.2015 р. та Державний ощадний банк України № 43/31-30/4381 від 28.07.2015 р., № 43/31-30/5231 від 08.09.2015 р. про залишок грошових коштів на відкритих в означених банківських установах рахунках, також датовані раніше, ніж подано позовну заяву, що позбавляє суд можливості встановити фактичну наявність або відсутність грошових коштів на рахунках позивача станом на момент подачі позову до господарського суду.
За викладених обставин, суд дійшов висновку висновку про те, що подані позивачем докази не свідчать про те, що на момент звернення до суду з позовом позивач перебуває у скрутному майновому стані, у нього відсутні кошти на рахунках та він позбавлений можливості сплатити судовий збір у встановлених порядку та розмірі.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого господарського суду України від 20.07.2015 р. у справі № 911/2735/14.
Враховуючи зазначене, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про наявність достатніх правових підстав для надання відстрочки оплати судового збору до моменту винесення рішення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем при зверненні з даним позовом до суду порушено приписи п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При цьому, слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Приписами п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
На стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.
Оскільки судом встановлено ненадання позивачем доказів сплати судового збору за подання даного позову у встановленому порядку та розмірі, а подане позивачем клопотання про відстрочення сплати судового збору є необґрунтованим, - позовна заява підлягає поверненню позивачу без розгляду з посиланням на п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Відповідно до п. 3.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. В задоволені клопотання Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «УКРДІПРОДОР» про відстрочення сплати судового збору відмовити.
2. Позовну заяву повернути без розгляду.
3. Звернути увагу позивача, що після усунення недоліків, які стали підставою повернення позовної заяви без розгляду, він може повторно звернутись до господарського суду міста Києва з відповідним позовом.
Суддя В.С. Ломака