ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.09.2015Справа №910/20560/15
Господарський суд міста Києва в складі:
Головуючого судді Привалова А.І.
при секретаріОстровській Г.С.
розглянувши справу № 910/20560/15
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Мічуріна"
до державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України"
про стягнення 69981,76 грн. та зобов'язання вчинити дії
за участю представників сторін:
від позивача:Ринденко Т.Г., довіреність № 8/АМ від 07.05.2015р.;
від відповідача:Шимаюн Н.В., довіреність № 70 від 27.08.2015р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Мічуріна" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" (надалі - відповідач) про стягнення 69 981,76 грн. та зобов'язання відповідача вивезти насіння.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором про надання послуг зі зберігання насіння № С-22 від 25.05.2010р. щодо здійснення розрахунків за надані послуги зберігання в сумі 40 724,49 грн., за прострочення зі сплати яких позивач нарахував інфляційні втрати в сумі 25 515,94 грн. та 3% річних в сумі 3 741,33 грн., а також неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо вивезення насіння, переданого на зберігання, за наслідками закінчення строку дії договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2015р. порушено провадження у справі № 910/20560/15, розгляд справи призначено на 17.09.2015р.
16.09.2015р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
В судовому засіданні 17.09.2015р., відповідно до ст. 77 ГПК України, судом оголошено перерву на 30.09.2015р.
Позивач у судовому засіданні 30.09.2015р. надав письмові пояснення на відзив відповідача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні надав письмові пояснення по суті спору, проти позову заперечив з підстав того, позивачем неналежно виконані умови договору в частині забезпечення збереження якості та кількості насіння, переданого на зберігання, а також зазначив, що у нього не виникло обов'язку зі здійснення розрахунків за надані послуги зберігання, оскільки акти виконаних робіт за договором, які є підставою для здійснення розрахунків, між сторонами у справі не оформлювались, та вважає що оскільки від позивача не отримано заперечень щодо продовження строку дії договору, відтак договір є продовженим на невизначений час.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Між сторонами у справі було укладено договір про надання послуг зі зберігання насіння від 25.05.2010р. № С-22 (далі - договір), відповідно до умов якого товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Мічуріна" (далі - зберігач) надає Державному підприємству "Державний резервний насіннєвий фонд України" (далі - поклажодавець) послуги зі зберігання насіння відповідно до актів приймання-передачі насіння, а поклажодавець приймає послуги відповідно до умов вказаних у даному договорі (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.2.1 договору, зберігач зобов'язується, зокрема, прийняти насіння надане поклажодавцем на зберігання та повернути його поклажедавцеві у схоронності.
Положеннями п. 2.2.2 визначено, що зберігач зобов'язується надати поклажодавцю складську квитанцію та акт приймання-передачі.
Місце зберігання: Полтавська обл., Глобинський р-н, м. Глобине, вул. Курченка, 1а (п. 2.2.3 договору).
Згідно п. 2.12 договору зберігач зобов'язується зберігати насіння протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Положеннями п. 3.1 договору сторони погодили, що вартість послуг зі зберігання насіння - 5 грн. т/міс з урахуванням ПДВ, з дня передачі насіння на зберігання по акту роиймання-передачі.
Відповідно до п. 3.2 договору, оплата послуг зі зберігання здійснюється після надання рахунків та підписання сторонами акту приймання послуг зі зберігання шляхом перерахування грошових коштів поклажодавцем на розрахунковий рахунок зберігача.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє три роки, а в частині виконання зберігачем зобов'язань зі зберігання насіння - до моменту повного виконання зобов'язань (п. 7.1 договору).
Згідно п. 7.5 договору, у разі ненадходження листа від однієї із сторін, за місяць до закінчення строку дії договору про його припинення або залишку насіння на зберіганні, термін дії договору вважається таким, що продовжується на невизначений строк.
На виконання умов договору позивач прийняв від відповідача на зберігання насіння, а саме: кукурудза Дніпровський 181 СВ гібрид F1 (Ярі) урожаю 2008 року у кількості 83,98 тонни по ціні 9500 грн./т з урахуванням ПДВ; кукурудза "Дніпровський 273 АМВ" гібрид F1 (Ярі) урожаю 2008 року у кількості 52 тонни по ціні 9500 грн./т з урахуванням ПДВ; кукурудза "Дніпровський 310 МВ" гібрид F1 (Ярі) урожаю 2008 року у кількості 34,105 тонн по ціні 9500 грн./т з урахуванням ПДВ; кукурудза "Харківський 311 МВ" гібрид F1 (Ярі) урожаю 2008 року у кількості 127,84 тонн по ціні 9500 грн./т з урахуванням ПДВ; загальна вартість переданого на зберігання насіння складає 2 830 287,00 грн., про що сторонами складений відповідний акт прийому-передачі насіння по договору від 02.06.2010р. , який підписаний в двосторонньому порядку повноважним представниками сторін та скріплений їх печатками, копія якого залучена до матеріалів справи.
Для оплати наданих послуг зберігання насіння за договором позивач виставляв відповідачу для оплати відповідні рахунки, а саме: рахунок № 86 від 30.12.2010р. на суму 10428,23 грн. за надані послуги зберігання в період з 02.06.2010р. по 30.12.2010р.; рахунок № 202 від 30.12.2011р. на суму 13042,58 грн. за надані послуги зберігання в період з 01.01.2011р. по 30.12.2011р.; рахунок №120 від 31.12.2012р. на суму 7888,57 грн. за надані послуги зберігання в період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.
Позивач також зазначає, що разом з рахунками відповідачу надсилались для підпису належним чином оформлені відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), зокрема, акт № П-0000086 від 30.12.2010р. на суму 10428,23 грн., акт № П-0000202 від 30.12.2011р. на суму 13042,58 грн., акт № П-0000120 від 31.12.2012р. на суму 7888,57 грн. Факт надіслання вказаних рахунків та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) підтверджується фіскальними чеками "Укрпошта" від 30.12.2010р. № 7513, від 30.12.2011р. № 1445, від 31.12.2012р. № 3578. Належним чином завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.
Разом з тим, відповідач перелічені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не підписав, позивачу не повернув, заперечень чи письмової відмови від їх підписання не надав та свої договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги зберігання за договором за період з 02.06.2010р. по 31.12.2012р. в загальній сумі 31 359,38 грн. не виконав, в зв'язку з чим позивач надіслав на адресу відповідача лист від 14.01.2013р. № 15, яким вимагав в строк до 24.05.2013р. погасити існуючу заборгованість в сумі 31 359,38 грн. та керуючись п. 7.3 договору повідомив відповідача про небажання продовжувати термін дії договору, а відтак вимагав у строк до 24.05.2013р. направити автотранспорт для вивезення товару зі зберігання. Факт надіслання вказаного листа підтверджується фіскальними чеком "Укрпошта" від 14.01.2013р. № 8305, копія якого залучена до матеріалів справи.
Листом від 22.04.2013р. № 70 позивач повідомив відповідача про існування заборгованості, яка станом на 01.01.2013 становить 31359,38 грн., а також зазначив про припинення дії договору з 25.05.2013р. у зв'язку з закінченням його строку, визначеного п. 7.1 договору.
Крім того, позивач надіслав на адресу відповідача рахунок № 99 від 19.04.2013р. на суму 1851,43 грн. за надані послуги зберігання в період з 01.01.2013р. по 19.04.2013р. та акт № П-0000099 від 19.04.2013р. на суму 1851,43 грн., що підтверджується фіскальним чеком "Укрпошта" від 22.04.2013р. № 2415. Належним чином завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.
Оскільки відповідач розрахунок за надані послуги зберігання насіння за договором не здійснив та в повному обсязі насіння зі зберігання не забрав, позивач листом від 11.12.2014 року № 291 повторно вимагав в термін до 31.12.2014р. здійснити розрахунок за послуги зберігання насіння за договором в сумі 39324,56 грн. Зазначений лист отриманий відповідачем 15.12.2014р., про що свідчить підпис представника відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 39000 92780912, копія якого залучена до матеріалів справи.
Разом з тим, відповідач вказані вимоги та свої договірні зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку за надані послуги зберігання за договором за період з 02.06.2010р. по 30.06.2015р. не виконав, в зв'язку з чим за ним рахується борг в розмірі заявленої до стягнення суми 40 724,38 грн.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відносини, які виникли між сторонами регулюються загальними положеннями про зберігання.
Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (ст. 938 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.
Дослідивши положення договору зберігання, укладеного між сторонами, судом встановлено що він не містить строку внесення відповідачем плати за надані послуги зберігання.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Виходячи з Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) для пересилання кореспонденції в межах області встановлено: день відсилання +3, (для пріоритетної: день відсилання +1 день), при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції строки пересилання збільшуються на 1 день.
Таким чином, вимогу позивача щодо здійснення розрахунку за надані послуги зберігання за період з 02.06.2010р. по 31.12.2012р. в сумі 31 359,38 грн., яка надіслана рекомендованим листом 14.01.2013р., відповідач повинен був отримати не пізніше 18.01.2013р. (14.01.2013р. + 3 дні + 1 день) та відповідно до положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України повинен був здійснити розрахунок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто по 25.01.2013р., а враховуючи дату - 15.12.2014р. отримання вимоги від 11.12.2014р. № 291 щодо здійснення розрахунку за надані послуги зберігання за період з 01.01.2013р. по 30.11.2014р. в сумі 7965,18 грн. - здійснити розрахунок по 22.12.2014р.
З огляду на зазначене строк виконання зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги зберігання за період з 02.06.2010р. по 30.11.2014р. в загальній сумі 39324,56 грн. настав.
Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за надані послуги зберігання, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 39324,56 грн. Доказів сплати зазначеного боргу відповідач суду не надав.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 39324,56 грн. заборгованості за надані послуги зберігання.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 1399,93 грн. заборгованості за послуги зберігання за період з 01.12.2014р. по 30.06.2015р., то суд зазначає наступне.
Оскільки умовами договору зберігання не погоджений строк здійснення відповідачем розрахунку за послуги зберігання та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів звернення позивача відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України з відповідною вимогою щодо здійснення оплати за вказаний період, суд дійшов висновку, що обов'язок позивача із здійснення розрахунку за надані послуги за вказаний період ще не настав, а відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 1399,93 грн. є передчасною, у зв'язку з чим суд відмовляє в її задоволенні.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги зберігання, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні втрати нараховані позивачем за прострочення зі сплати 39524,55 грн. заборгованості за загальний період з 01.01.2011р. по 30.06.2015р в сумі 25515,94 грн., 3% річних - за загальний період прострочення зі сплати 39524,55 грн. заборгованості з 01.01.2011р. по 28.07.2015р. в сумі 3741,33 грн.
Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За таких обставин, враховуючи встановлені судом кінцеві дати зобов'язання відповідача зі здійснення розрахунків за надані послуги зберігання, а також приписи ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України, початок прострочення зобов'язання відповідача щодо здійснення розрахунку за надані послуги зберігання за період з 02.06.2010р. по 31.12.2012р. в сумі 31359,38 грн. починає обраховуватись з 26.01.2013р., а за період з 01.01.2013р. по 30.11.2014р. в сумі 7965,18 грн. - з 23.12.2014р.
Згідно розрахунку, здійсненого судом з урахуванням встановленої судом суми заборгованості, а також дат початку прострочення відповідачем зобов'язань зі здійснення розрахунку за надані послуги зберігання, арифметично вірна сума інфляційних втрат становить 23922,61 грн., а 3% річних - 2408,04 грн. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.
Також позивач просить суд зобов'язати відповідача вивезти насіння, а саме: кукурудза "Дніпровський 273 АМВ" гібрид F1 (Ярі) урожаю 2008 року у кількості 13,700 тонн та кукурудза "Харківський 311 МВ" гібрид F1 (Ярі) урожаю 2008 року у кількості 26,298 тонн.
Відповідно до ст. 948 Цивільного кодексу України поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.
Враховуючи дату укладання договору - 25.05.2010р., положення п. 7.1 та 7.4 договору, яким визначено, що договір діє три роки, і може бути продовженим за згодою сторін з укладанням додаткової угоди, а також відсутність додаткової угоди щодо продовження дії договору та небажання позивача продовжувати строк його дії, висловлений у вимозі від 14.01.2013р. № 15 та листі від 22.04.2013р. № 70, договір є припиненим зі спливом строку на який він був укладений, тобто з 25.05.2013р.
Позивач листом від 11.12.2014р. № 291, який отриманий відповідачем 15.12.2014р., вимагав вивезти насіння, передане на зберігання позивачу за договором у зв'язку із припиненням дії договору. Проте відповідач, вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.
Відповідно до ст. 948 Цивільного кодексу України, поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.
Враховуючи вищенаведені вимоги ст.948 ЦК України та той факт, що договір зберігання від 25.05.2010р., на підставі якого насіння знаходиться на зберіганні у позивача, є припиненим, відповідач зобов'язаний вивезти насіння, а саме: кукурудза "Дніпровський 273 АМВ" гібрид F1 (Ярі) урожаю 2008 року у кількості 13,700 тонн та кукурудза "Харківський 311 МВ" гібрид F1 (Ярі) урожаю 2008 року у кількості 26,298 тонн.
З огляду на зазначене, вимога позивача щодо зобов'язання відповідача вивезти насіння є доведеною, обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.
Що стосується заперечень відповідача проти позовних вимог, які зводяться до того, що оскільки акти приймання послуг зберігання не підписані, відтак обов'язок зі здійснення розрахунку за вказані послуги не настав, то суд зазначає, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) надсилались відповідачу, на підтвердження чого позивачем надані відповідні докази, а сам факт відмови від їх підписання не звільняє відповідача від обов'язку від здійснення розрахунку за надані за договором послуги зберігання.
Щодо заперечень відповідача в частині відсутності обов'язку забрати насіння зі зберігання, оскільки вважає, що дія договору продовжена на невизначений термін, оскільки листи з вимогами забрати насіння та небажання продовжувати договір відповідач не отримував з підстав того, що позивачем вони були надіслані на юридичну адресу, а не адресу для листування вказану в договорі, то суд не приймає їх до уваги при вирішенні даного спору, так як лист позивача від 11.12.2014р. № 291, в якому позивач вимагав здійснити розрахунок за надані послуги зберігання та вивезти залишок насіння і небажання продовжувати дію договору зберігання, відповідач отримав, що вбачається з відповідного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Окрім цього, суд відзначає, що місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Щодо заперечень відповідача проти позову, які зводяться до відсутності у відповідача зобов'язання здійснити розрахунок за послуги зберігання та вивезти залишок насіння, оскільки позивачем неналежним чином надано послуги зі зберігання, зокрема, в частині збереження тари та упаковок насіння, недопущення засмічення насіння, що призвело до того, що насіння не відповідає вимогам ДСТУ2240-93, то суд зазначає, що з вказаних підстав відповідач не позбавлений звернутись до відповідача з відповідною вимогою щодо відшкодування завданих збитків неналежним зберіганням речі, переданої на зберігання, водночас це не є тією обставиною, з якою законодавство пов'язує звільнення поклажодавця від обов'язку здійснити розрахунок за послуги зберігання.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 30518866) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Мічуріна" (39000, Полтавська обл., Глобинський р-н, м. Глобине, вул. Леніна, 181/14, код ЄДРПОУ 30827141) 39324 грн. 56 коп. основного боргу, 23922 грн. 61 коп. інфляційних втрат, 2408 грн. 04 коп. 3% річних, 2932 грн. 05 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.
3. Зобов'язати державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, ідентифікаційний код 30518866) вивезти насіння: кукурудза "Дніпровський 273 АМВ" гібрид F1 (Ярі) урожаю 2008 року у кількості 13,700 тонн; кукурудза "Харківський 311 МВ" гібрид F1 (Ярі) урожаю 2008 року у кількості 26,298 тонн, що перебуває на зберіганні у товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Мічуріна" (39000, Полтавська обл., Глобинський р-н, м. Глобине, вул. Леніна, 181/14, ідентифікаційний код 30827141). Видати наказ.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано: 05.10.2015р.
Суддя А.І. Привалов