ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
01.10.2015Справа №910/20542/15
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого суддіПривалова А.І.
при секретарі Островській Г.С.
розглянувши справу № 910/20542/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі"
до Служби зовнішньої розвідки України
про зобов'язання вчинити дії
Представники сторін:
від позивача:Сігал Ю.О., довіреність б/н від 05.10.2012р.;
відповідача:Мітлицька О.О., довіреність № 5/3/316Б від 20.04.2015р.
До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" (надалі - позивач) з позовом до Служби зовнішньої розвідки України (надалі - відповідач) про зобов'язання відповідача належним чином, відповідно до умов договорів та чинного законодавства оформити акти приймання-передачі майна зі зберігання за договорами зберігання від 25.11.2013р. № 22/14, від 25.11.2013р. № 23/14, від 23.12.2013р. № 24/14, від 23.12.2013р. № 25/14.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2015р. порушено провадження у справі № 910/20542/15, призначений розгляд справи на 10.09.2015р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він повернув, а відповідач прийняв майно, яке знаходилось на зберіганні у позивача за договорами зберігання від 25.11.2013р. № 22/14, від 25.11.2013р. № 23/14, від 23.12.2013р. № 24/14 та від 23.12.2013р. № 25/14, укладеними між сторонами у справі, на підтвердження чого позивачем були підготовлені та надіслані на адресу відповідача листом від 28.10.2014р. № 29/14 для підписання відповідні чотири акти повернення з відповідального зберігання, проте відповідач акти не підписав та позивачу не повернув.
Через канцелярію суду 07.09.2015р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Від позивача через канцелярію суду 08.09.2015р. надійшли витребувані ухвалою суду документи, а також письмові пояснення по суті спору.
Представник позивача в судовому засіданні 10.09.2015р. надав усні пояснення по суті спору, а також надав витребувані судом документи, представник відповідача частково надав витребувані ухвалою суду документи та усні пояснення по суті спору.
В судовому засіданні 10.09.2015р., в порядку ст. 77 ГПК України, судом оголошено перерву на 01.10.2015р.
25.09.2015р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення витребуваних судом документів, а також відзив на позовну заяву.
Представник позивача 01.10.2015 р. надав додаткові письмові пояснення, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору та заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, які зводяться до того, що у позивача відсутні підстави для підписання актів приймання майна зі зберігання, позаяк майно передане позивачем не відповідає майну, яке було придбане відповідачем у позивача та передане йому на зберігання за вказаними договорами зберігання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Між Службою зовнішньої розвідки України, як поклажодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі", як зберігачем, було укладено чотири договори зберігання від 25.11.2013р. № 22/14 та № 23/14 і від 23.12.2013р. № 24/14 та № 25/14, відповідно до умов п. 1.1 - 1.3 яких за актом прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом строку цього договору водолазну техніку та спорядження, а саме спеціальний комплект бойового плавця, у кількості та вартістю, які визначаються в Акті прийому-передачі. Зберігання за договорами є безоплатним, термін зберігання до 31.07.2014р.
Згідно з п. 2.1.1 договорів, зберігач зобов'язаний вживати всіх заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання.
Пунктом 2.1.3 договорів, встановлено, що зберігач несе відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна поклажодавця, переданого йому на зберігання, у відповідності із договорами та чинним законодавством України з моменту одержання майна від поклажодавця та до моменту його повернення поклажодавцеві.
Зберігач зобов'язаний повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього (п. 2.1.4 договорів).
Пунктами 3.1.2, 3.2 договорів встановлено, що поклажодавець зобов'язаний забрати у зберігача майно до закінчення строку договору, поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини).
Відповідно до п.4.2 договорів, зберігач несе відповідальність за збереження та цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини, зберігач повинен відшкодувати поклажодавцеві всі пов'язані з цим збитки.
Пунктом 6.1 договорів встановлено, що останні вважаються укладеними та набирають чинності з моменту їх підписання сторонами та скріплення печатками сторін.
Відповідно до п.6.2 договорів строк їх дії починає перебіг у момент, визначений у п.6.1 та закінчується 31.07.14.
На виконання умов договорів зберігання, укладених між сторонами, відповідачем було передано, а позивачем прийнято на зберігання: за договором № 22/14 від 25.11.2013р. - спеціальний комплект бойового плавця № 2 на загальну суму 906 468,00 грн., за договором № 23/14 від 25.11.2013р. - спеціальний комплект бойового плавця № 1 на загальну суму 2 128 700,00 грн., за договором № 24/14 від 23.12.2013р. - спеціальний комплект бойового плавця № 2 на загальну суму 906 468,00 грн. та за договором № 25/14 від 23.12.2013р. - спеціальний комплект бойового плавця № 2 на загальну суму 906 468,00 грн., про що сторонами були складені відповідні акти прийому-передачі від 25.11.2013р. та від 23.12.2013р., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками без жодних зауважень та застережень.
Як зазначає позивач в позовній заяві, майно, що передавалось на зберігання за вищевказаними договорами, відповідач забрав та завіз на склад Служби зовнішньої розвідки України для тимчасового зберігання до моменту прийняття і обліку у встановленому порядку, а саме: чотири спеціальні комплекти бойового плавця, що підтверджується Актами звірки фактичного завезення на склад СЗРУ для тимчасового зберігання до моменту прийняття і обліку в установленому порядку майна від 13.10.2014р., що підписані представниками сторін та скріпленими їх печатками.
Згідно положень ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ст. 948 Цивільного кодексу України, поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.
Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей (ч. 1 , 2 ст. 949 Цивільного кодексу України).
Згідно положень ст. 1 закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Позивач листом від 28.10.2014р. № 29/14 надіслав відповідачу на підпис належним чином оформлені і підписні з боку позивача чотири акти повернення майна із зберігання за договорами зберігання.
Однак, відповідач зазначені акти не підписав та на адресу позивача не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд зобов'язати відповідача належним чином, відповідно до умов договорів та чинного законодавства оформити акти приймання-передачі майна зі зберігання за договорами зберігання від 25.11.2013р. № 22/14 і № 23/14 та від 23.12.2013р. № 24/14 і № 25/14.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що у нього відсутні підстави щодо складання та підписання відповідних актів приймання майна зі зберігання за договорами, оскільки майно передавалось на зберігання - як комплект, який складається із значної кількості окремих складових, а оскільки завозилось на режимну територію відповідача частинами, відтак відповідач мав необхідність здійснити перевірку на предмет справності, комплектності, відповідності та ідентичності тому майну, що передавалось. Проте, представники позивача від участі у перевірці та безпосередньому прийманні-передачі майна відмовились, та крім того, відповідачем було виявлено невідповідність повернутого майна тому майну, яке було придбане у позивача та передане йому на зберігання, тобто, приймання-передача майна має здійснюватись в складі комплекту, як єдина одиниця, а не окремими складовими частинами.
Крім того, листами від 11.11.2014р. № 16/2/2928, від 20.11.2014р. вих.. № 16/2/3007, відповідь на лист за вих. № 14/205 від 26.11.2014р. та від 17.04.2015р. № 5/3/312Б, відповідач звертався до позивача з пропозицією щодо проведення комісійного приймання-передачі майна, за результатами яких будуть складені відповідні акти, а також буде проведена перевірка належності самого майна щодо комплектності, цілісності, якісності, тощо.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 03.122014р. у справі № 910/16327/14, яке є чинним на час вирішення спору у даній справі, позов Служби зовнішньої розвідки України задоволено повністю та, зокрема, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" виконати обов'язок по поверненню майна, що було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" за договорами зберігання від 25.11.2013 № 22/14, від 25.11.2013 № 23/14, від 23.12.2013 № 24/14, від 23.12.2013 № 25/14 з належним оформленням із Службою зовнішньої розвідки України відповідно до умов договорів та чинного законодавства актів приймання-передачі майна.
Також відповідач зазначив, що відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.05.2015р. ВП №47598887 щодо примусового виконання наказу № 910/16327/14 від 17.04.2015р., виданого господарським судом міста Києва щодо зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" виконати обов'язок по поверненню майна, що було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" за договорами зберігання від 25.11.2013 № 22/14, від 25.11.2013 № 23/14, від 23.12.2013 № 24/14, від 23.12.2013 № 25/14 з належним оформленням із Службою зовнішньої розвідки України відповідно до умов договорів та чинного законодавства актів приймання-передачі майна.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущимляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Вказані норми права та інші норми чинного законодавства України регулюють саме порядок захисту особами свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а позивач звернувся до суду за захистом свого права у спосіб, який не передбачений нормами чинного законодавства.
Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача належними чином оформити акти приймання-передачі майна зі зберігання за договорами зберігання не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення (рішення суду "зобов'язати підписати акти" не може бути виконано у примусовому порядку).
Крім того, за приписами статті 6 Господарського кодексу України, одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Отже, зобов'язання відповідача належними чином оформити акти приймання-передачі майна зі зберігання за договорами зберігання не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.
Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України (постанова Вищого господарського суду України від 23.04.2012р. у справі №5024/1268/2011, постанова Вищого господарського суду України від 18.09.2013р. у справі №18/1543/12).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити в задоволенні позову повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 06.10.2015р.
Суддя А.І. Привалов