ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
05.10.2015Справа №910/21995/15
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»
до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»
про стягнення 8397,44 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін:
від позивача - Кулик А.М. (представник за довіреністю);
від відповідача - не з'явилися.
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 8397,44 грн., мотивований тим, що Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував Позивачу шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.
Відзиву на позов Відповідач не подав, у судові засідання представників не направив, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду в засіданнях суду, про час і місце їх проведення, оскільки ухвали суду надсилалися на адресу місцезнаходження Відповідача згідно відомостей, які містяться у ЄДРЮО та ФОП та у матеріалах справи, тому будь-які несприятливі наслідки ненаправлення повноважних представників покладаються на Відповідача відповідно.
Судом враховано, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась, і перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні. Отже, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
30.10.2014 по вул. Гагаріна, в н.п. Мала Солтанівка, була скоєна ДТП. Причинами стало те, що водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Мерседес», д.р.н. НОМЕР_2, рухаючись заднім ходом допустив наїзд на автомобіль «Фольксваген», д.р.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, чим порушив ПДР України. Дані обставини підтверджуються довідками ДАІ про ДТП, копії яких містяться у справі.
Внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль «Фольксваген», д.р.н. НОМЕР_1 (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить ОСОБА_5 на праві власності, був під керуванням ОСОБА_4 на час ДТП, та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування, копія якого залучена до справи (далі - Договір добровільного страхування). Вигодонабувачем за вказаним договором є ТОВ «Порше Мобіліті».
На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, враховуючи, зокрема, рахунок СТО на суму 10587,64 грн., акт виконаних робіт СТО на суму 10534,04 грн., Позивачем було складено страховий акт, відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив, за згодою вигодонабувача, страхове відшкодування в розмірі 9397,44 грн. на ремонтне СТО Застрахованого автомобіля.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Як убачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм ОСОБА_3, автомобіля «Мерседес», д.р.н. НОМЕР_2, під час експлуатації останнього, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено залученою до матеріалів справи постановою районного суду, з урахуванням виправлених у ній описок.
На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3, як особи, яка експлуатує автомобіль «Мерседес», д.р.н. НОМЕР_2, на законних підставах, була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) № АС/9026624 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 50000 грн., франшиза - 1000 грн.).
Отже, на Відповідача вказаним полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації ОСОБА_3 автомобіля «Мерседес», д.р.н. НОМЕР_2.
Матеріалами справи підтверджується, що ремонт на СТО Застрахованого автомобіля фактично коштував 10534,04 грн. (акт виконаних робіт СТО), а Позивач відповідно до складеного на виконання умов Договору страхового акту розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 9397,44 грн.
Відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленої Позивачем вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, внаслідок його пошкодження в ДТП, і також Відповідач не спростував розраховану Позивачем суму страхового відшкодування. Доводів та доказів наявності у деталей Застрахованого автомобіля коефіцієнту зносу Відповідач суду не навів.
Судом встановлено, що наведені у акті виконаних робіт СТО матеріли, деталі та роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з завданими Застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП, що відображені в довідках ДАІ та фотографіях пошкоджень, і Відповідачем не надано доказів протилежного.
Розглядаючи спір по суті суд зазначає, що у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15 викладено правову позицію про те, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Тому виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування Страховик набуває права зворотної вимоги до Страховика винної особи у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.
Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічну позицію викладено в ст. 9 Закону України «Про страхування».
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АС/9026624 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1192 ЦК України, у Відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати Позивачу шкоду в межах ліміту відповідальності Відповідача, як страховика, за спірним страховим випадком (50000 грн.), не більше фактичної вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля на СТО (10534,04 грн.), виходячи з суми, право на вимогу якої перейшло до Позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (9397,44 грн.) і при цьому за мінусом франшизи (1000 грн.), та отже в сумі 8397,44 грн.
З огляду на все вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на Відповідача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (м. Київ, вул. Борщагівська, 145; ідентифікаційний код 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (м. Київ, вул. Івана Федорова, 32, літера А; ідентифікаційний код 30859524) 8397 (вісім тисяч триста дев'яносто сім) грн. 44 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 12.10.2015
Суддя Сташків Р.Б.